Сутність та складові поняття легалізації (легітимації) господарської діяльності.

Сутність та складові поняття легалізації (легітимації) господарської діяльності.

Здійснення господарської (підприємницької) діяльності допускається лише за умови її реєстрації у встановленому законом порядку і здійснення інших правовстановлюючих дій. Лише суб'єкт господарювання, що виконав всі передбачені чинним законодавством умови і вимоги щодо одержання необхідних свідоцтв, ліцензій (дозволів), патентів та інших документів, має право здійснювати діяльність у законному порядку (ст. 58 ГК України), розраховувати на державну підтримку своєї діяльності (ст. 48 ГК України) і захист прав і законних інтересів (ст. 20 ГК України).

У літературі немає єдності думок із приводу того, як називати процедуру державного підтвердження законності входження суб'єкта господарювання в економічний оборот — легалізацією чи легітимацією? Натомість, традиційно ці поняття розмежовуються в конституційному і міжнародному праві, коли під легітимацією розуміється процедура суспільного визнання законності державної влади, а під легалізацією — наділення певного документа чи особи юридичними характеристиками. Крім того, поняття легалізації прямо використовується в законодавстві України (на відміну від легітимації) як інститут підтвердження реєстрації громадських організацій, дійсності документів, боротьби з незаконними доходами тощо.

Наслідуючи приклад даної традиції стосовно господарських правовідносин, можна стверджувати, що легалізація господарської діяльності означає наділення суб'єкта господарювання необхідними юридичними документами, що дозволяють йому законно здійснювати господарську діяльність, а легітимація — підтвердження в різних життєвих ситуаціях законності здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання за результатами перевірки його правовстановлюючих та дозвільних документів і самої діяльності на предмет відповідності вимогам законодавства. Остаточну оцінку легітимності діяльності суб'єкта господарювання може дати лише суд.

Наприклад, фіктивне підприємництво є легальною діяльністю, поки судом не буде встановлено інше (тобто поки не буде встановлена нелегітимність такої діяльності). При реєстрації суб'єкта господарювання (при легалізації) органи реєстрації видають суб'єктові господарювання свідоцтво встановленого зразка і не несуть відповідальності за відповідність його установчих документів вимогам законодавства, окрім вимог щодо передбачених законодавством відомостей. Проте виявлені надалі (в процесі легітимації) факти порушення закону при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи (визнання його нелегітимним) згідно зі ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців» від 15.05.2003 р.

Таким чином, у тих випадках, коли йдеться про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, їх ліцензування, патентування і здійснення інших дозвільних процедур, супроводжуваних наданням дозвільних документів таким суб'єктам, слід говорити про їх легалізацію, а не легітимацію.

У літературі під легалізацією розуміється здійснення суб'єктом низки послідовних, юридично значимих дій, спрямованих на набуття прав і обов'язків підприємця (правосуб'єктності), І в цьому плані легалізація має розглядатися як сукупність двох груп правових дій: внутрішніх і зовнішніх. Відповідно легалізація характеризується ініціативною стадією, проходить через організаційну складову і закінчується формалізацією.

Здійснення господарської (підприємницької) діяльності без відповідної легалізації тягне за собою господарсько-правову (ст. 240 ГК України), адміністративну (ст.ст. 160-2, 164 КУпАП України) і кримінальну (ст.ст. 202-203, 205 КК України) відповідальність.

Ці відносини мають господарсько-правову природу оскільки виникають з приводу організації господарської діяльності, що відповідає предмету регулювання ГК згідно зі ст. 1 Кодексу. Такий висновок знайшов підтримку в юридичній літературі.

Важливо враховувати, що ГК і закони України припускають процедуру легалізації загалом господарської, а не тільки підприємницької діяльності. І це не випадково. Підприємництво розглядається складовою частиною господарської діяльності — комерційною господарською діяльністю (глава 4 ГК України). Проте іншою її частиною є некомерційна господарська діяльність (глава 5 ГК України). Більш того, ст. 58 ГК України, закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо поширюють процеси легалізації на будь-яку господарську діяльність, а не тільки на підприємництво.

Водночас слід ураховувати, що не будь-яка діяльність фізичної особи у сфері господарювання є підприємництвом і вимагає легалізації даної особи як підприємець (див. докладніше розділ 1 цього курсу про підприємництво як предмет господарського права).

Виходячи з характеристики дозвільних процедур, необхідних для державного підтвердження законності входження суб'єкта в господарський оборот, легалізація суб'єктів господарської діяльності включає від 1 до 10 і більше складові:

1) державну реєстрацію суб'єктів господарювання;

2) ліцензування певних видів господарської (підприємницької) діяльності;

3) патентування деяких видів підприємницької діяльності;

4) одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів;

5) дозвіл (висновок) органів санітарного, пожежного і екологічного контролю, органів охорони праці та інших органів на початок експлуатації торговельно-промислових об'єктів;

6) квотування і ліцензування господарської діяльності у ЗЕД;

7) реєстрація (поставлення на облік) в податкових, митних органах, органах соціального і пенсійного страхування;

8) дозвіл органів Антимонопольного комітету на концентрацію І узгоджені дії, що обмежують конкуренцію, тощо.

Перелік етапів легалізації не є вичерпним і залежить від виду і сфери господарської діяльності. їх склад залежить від суспільних вимог до безпеки, якості та інших характеристик господарської діяльності. Зокрема, в сфері морських перевезень додатково встановлюється порядок реєстрації морських суден, у сфері автоперевезень — реєстрація і періодичний технічний огляд автотранспортних засобів і т. п.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання: поняття, принципи, порядок.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

7.1. Поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

7.3. Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору (ст. 8 Закону).

7.4. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію.

7.5. Надання відомостей з Єдиного державного реєстру.

Підстави та порядок припинення діяльності суб’єктів господарювання.

Ліцензування видів господарської діяльності включає такі дії: видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку (у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України) за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб -підприємців. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги також включаються до ліцензійних умов. У ліцензійних умовах встановлюється вимога до суб'єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі якщо суб'єкт господарювання провадить вид господарської діяльності не в повному обсязі, а частково, ліцензійні умови поширюються на суб'єкта господарювання виключно в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензування здійснюють органи ліцензування. Орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Так, наприклад, ліцензію на медичну практику видає Міністерство охорони здоров'я, на надання послуг з перевезення - Міністерство інфраструктури, надання послуг з охорони, діяльність, пов'язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами -МВС, випуск та проведення лотерей - Міністерство фінансів.

Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади чи державний колегіальний орган, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам.

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

- найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

- прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника філій та інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

Сутність та складові поняття легалізації (легітимації) господарської діяльності.

1) державну реєстрацію суб'єктів господарювання;

2) ліцензування певних видів господарської (підприємницької) діяльності;

3) патентування деяких видів підприємницької діяльності;

4) одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів;

6) квотування і ліцензування господарської діяльності у ЗЕД;

8) дозвіл органів Антимонопольного комітету на концентрацію І узгоджені дії, що обмежують конкуренцію, тощо.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: