Тема 7. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ, ЇЇ ВИДИ ТА ОХОРОНА

Тема 7. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ, ЇЇ ВИДИ ТА ОХОРОНА

Інтелектуальна власність як закріплені законодавством України права на результатом інтелектуальної діяльності. Право інтелектуальної власності як цивільно-правовий інститут. Суб’єк-тивне право інтелектуальної власності. Диспозитивний метод забезпечення відносин рівності, еквівалентності. Імперативного методу регулювання. Відно-сини, що регулюються авторським правом та патентним правом. Інститут суміжних прав. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОВІ). Особисті немайнові права та (або) майнові права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Неправомірне використанням права інтелектуальної власності.

Ідентифікація об’єктів права інтелектуальної власності. Визначення повноти ознак та відмінності між окремими об'єктами права інтелектуальної власності. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності: об'єкти промислової власності, об'єкти авторського права і суміжних прав та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. При розгляді об'єктів промислової власності (винахід, корисна модель, промисловий зразок) враховується за ознаками: визначення, суб‘єкт, складові, критерії та умови патентоздатності, рівень, законодавче забезпечення; торгівельні марки (знак для товарів і послуг): ідентифікація, функції, групи позначень; географічні зазначення (комерційне (фірмове) найменування). При розгляді об‘єктів авторського права враховується за ознаками: твір та ідентифікація об‘єктів авторського права, суб‘єкти, майнові і немайнові права, використання (детально комп'ютерні програми). При розгляді об‘єктів суміжних прав враховується за ознаками: різновиди, майнові права виконавця і виробника. При розгляді нетрадиційних об‘єктів інтелектуальної власності (сорти рослин і породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці (ноу-хау), наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції) враховується за ознаками: визначення, ідентифікація, вирізняльність, оригінальність, суб‘єкти права.

Особливості охорони прав інтелектуальної власності. Обсяг правової охорони прав інтелектуальної власності, особливості одержання патенту на винахід (корисну модель, промисловий зразок, торгівельну марку, «ноу-хау»), послідовність реєстрації, стадії розгляду в Укрпатенті, підтримка чинності, договори про передачу прав і ліцензійні договори. Службові винаходи (корисні моделі, промислові зразки). Захист прав на винахід (корисну модель, промисловий зразок, торгівельну марку, «ноу-хау»). Дві групи суперечок, щодо інтелектуальної власності. Способи захисту прав. Форми захисту прав власника патенту на винахід (корисну модель, промисловий зразок, торгівельну марку, «ноу-хау»). Особливості реєстрації авторського права, процедура, вимоги до договорів. Службові твори: обов‘язки, завдання, трудовий договір. Захист авторського права: порушення прав, форми захисту. Особливості охорони прав на комп’ютерні програми. Розпорядження майновими авторськими правами

Ідентифікація об’єктів права інтелектуальної власності.

Ідентифіка́ція: (лат. identifico — ототожнювати) – ототожнення, прирів-нювання, уподібнення, розпізнавання.

Ідентифікація об’єктів права інтелектуальної власності – це процес розпізнавання, визначення повноти ознак та відмінності між окремими об'єктами права інтелектуальної власності.

За традицією, що склалася, інтелектуальну власність поділяють на «авторське право і суміжні права» та «патентне право» (право промислової власності), спільною істотною ознакою яких є те, що об`єктами авторських прав та прав промислової власності виступають саме результати творчої діяльності людини.

Авторським правом регулюються відносини, які виникають в процесі створення та використання літературних, музичних і художніх творів, вит-ворів кінематографії, наукових праць, серед яких необхідно виділити комп’ютерні програми та бази даних.

Інститутом суміжних прав регулюються відносини, пов’язані зі створенням та використанням результатів творчої діяльності (наприклад, виконавська діяльність артистів, фонограми, відеограми тощо).

Патентне право охоплює охорону винаходу за допомогою патенту, захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства про товарні знаки і торгові найменування, а також законодавства про охорону промислових зразків. Слід зазначити, що досить часто поняття «промислова власність» розуміється як таке, що означає рухому і нерухому власність, яка використовується в процесі промислового виробництва, але насамперед про-мислова власність є право на об‘єкти інтелектуальної власності, таким чином, має відношеньня до творінь людського розуму (наприклад, винаходи, промислові зразки, товарні знаки тощо).

Крім традиційних об’єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами, а також правом промислової власності, правовій охороні підлягають чимало результатів інтелектуальної діяльності, наприклад сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробництва, зокрема ноу-хау).

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і викорис-тання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив її творчою працею.

До суб'єктів авторського права відносяться:

- організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

На рис.1 наведена класифікація об'єктів інтелектуальної власності, що визначені такими у Цивільному кодексі України (ст.420 (1) ЦК України). Для зручності всі об'єкти поділені на три групи: об'єкти промислової власності, об'єкти авторського права і суміжних прав та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у ст.1 винахід визначено як «результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології». Тобто, об'єктом винаходу є технологічне рішення певного завдання, потреби. Відповідно до ст. 459(2) ЦК України може бути продукт (пристрій,речовина тощо), або процес у будь-якій сфері технологій.

Рис. 7.1. Класифікація об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 7(2) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» корисна модель вважається придатною для набуття права на неї, якщо вона є повною і придатною для промислового використання.

Корисна модель – це конструктивне використання пристрою, це внутрішнє розташування елементів, з яких складається сам пристрій, та зв'язок між ними.

Відповідно до ст. 460(2) ЦК України об’єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Згідно з ст. 7(9) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об’єктом корисної моделі, придатним для набуття права на нього, може бути:

- продукт (пристрій, речовина, бібліографічний матеріал тощо);

- процес (процес, прийом, спосіб, застосування продукту чи процесу).

Сутність корисної моделі полягає саме в раціональному й оригінальному компонуванні пристрою.

Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак, що містяться у формулі корисної моделі. При цьому тлумачення формули здійснюється в межах опису корисної моделі і відповідних креслень.

Умови патентоздатності корисної моделі - новизна, промислова придатність. Корисна модель є новою, якщо сукупність її суттєвих ознак невідома виходячи з рівня техніки. До суттєвих відносять всі ознаки корисної моделі, які впливають на досягнутий результат, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв’язку із зазначеним результатом.

Новизну корисної моделі встановлюють в один день із пріоритетом, який визначають за тими самими правилами, що й пріоритет винаходу.

Промислова придатність корисної моделі визнається промислово придатною, якщо вона може бути використане в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров’я та інших галузях діяльності.

Права власника патенту на корисну модель:

1) право на використання корисної моделі за своїм розсудом;

2) виключне право дозволяти використання корисної моделі (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню корисної моделі, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням корисної моделі визнається:

- виготовлення продукту із застосуванням запатентованої корисної моделі, застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) і інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Відповідно до ст. 29(7) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисну модель» строк чинності виключних майнових прав на корисну модель спливає через 10 років від дати подання заявки.

Використання корисної моделі визнають виготовлення, пропонування до продажу, введення в господарський обіг, застосування, ввезення або зберігання в зазначених цілях продукту, що його охороняє патент.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Промисловий зразок – це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом. Таким чином, об'єкт промислового зразка являє собою зовнішній вигляд, дизайн певного предмета.

Промислові зразки бувають об’ємними, площинними або комбінованими.

Промисловий зразок визнається новим, коли сукупність його суттєвих ознак не стала загальновідомою у світі до дати подання заявки до установи або якщо заявлено пріоритет до дати її пріоритету.

Відповідно до ст. 461(2) ЦК України об’єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок, розграбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового зразка.

Промислові зразки за об’єктним складом поділяються на одноб’ємні і багатооб’ємні.

Промисловий зразок визнають новим, якщо відомості про сукупність його суттєвих ознак, що визначають естетичні і (або) ергономічні особливості виробу, стали загально доступними у світі до дати встановлення пріоритету промислового зразка.

Єдиним документом, за допомогою якого засвідчують права на промислові зразки, є патент.

Відповідно до ст. 5(5) Закону України «про охорону прав на промисловий зразок» строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до установи і продовжується установою за клопотанням володільця патенту, але не більше як на п’ять років.

Обсяг виключних прав власника визначається сукупністю його суттєвих ознак, представлених на зображенні (ях). При цьому тлумачення ознак промислового зразка здійснюється в межах його опису, що подається в матеріалах заявки.

Умови патенотоздатності промислового зразка :новизна –визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки.

Географічне зазначення – це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об’єкта, використовувана для призначення товару, особливі властивості якого виключно або переважно визначають характерні для певного географічного об’єкта природні умови, людський фактор або те й інше одночасно.

Законодавство передбачає два стани в набутті прав інтелектуальної власності на географічне значення:

1) реєстрація кваліфікованого зазначення походження твору;

2) надання права на використання зареєстрованого зазначення походження товару, що підтверджується свідоцтвом.

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» розрізняє суб’єктів права на реєстрацію і суб’єктів права на його використання. Зокрема, право на реєстраці ю кваліфікованого зазначення походження товару мають: особи чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов’язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що безпосередньо стосуються вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Що стосується права на використання зареєстрованого географічного зазначення, то ним можуть бути наділені лише юридичні та фізичні особи-підприємці, які в географічному місці, зазначеному в реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають таким, що внесені до Реєстру.

Реєстрація проводиться шляхом внесення до Реєстру необхідних даних про кваліфіковане зазначення походження товарів та осіб, що мають право на використання зареєстрованого зазначення походження товару. Дані про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та права на його використання публікуються в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним із дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Що стосується права на використання зареєстрованого географічного зазначення, то воно підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару і обмежене в часі строком дії свідоцтва – 10 років із подачі заявки. Термін дії свідоцтва може бути подовжений на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року його дії.

Відповідно до ст. 8(3) Закону України «Про авторське і суміжні права» правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору, а не ідеї, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені та проілюстровані у творі. Ідеї не є творами, а тому їх можна вільно використовувати.

Об’єктом авторсько-правової охорони є твір. Твором – називається продукт інтелектуальної (літературної, художньої та наукової) авторської творчості, втіленій у будь-якій об’єктивній, доступній для сприйняття формі. Твір має належати до певної галузі людської діяльності: науки, літератури чи мистецтва.

Поняття «твір» і «об’єкт авторського права» нетотожні. Авторське право на твір не пов’язане із правом власності на матеріальний об’єкт, у якому він втілений. Ознаками твору, який визначено об’єктом авторського права, є творчий, оригінальний характер і об’єктивна форма вираження.

Ст. 8(1) Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право набувають:

- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру;

- виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори;

- драматичні, музично-дрматичні твори, пантоміми;

- хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу та їх постановки;

- твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва;

- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами подібними до фотографії;

- твори прикладного мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, вироби з художнього скла, ювелірні тощо;

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

- сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

- збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складні твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або упорядкування змісту та не порушують авторські права на твори, що входять до них як складові частини;

- тексти перекладів, призначені для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

Результати наукових-дослідних робіт та наково-дослідних конструкт-торських робіт найчастіше фіксуються у наукових звітах та проектно-конструкторській документації, як і являють собою письмові твори науково-технічного характеру.

Правова охорона поширюється винятково на форму творів і надається всім авторським творам, як оприлюдненим, так і неоприлюдненим, як завершеним, так і незавершеним, незалежно від їхнього призначення, жанру, мети.

Суб’єктами авторського права – є особи, яким належить авторське право на твір. Творцями інтелектуальних творів здатні бути тільки фізичні особи. Авторське право виникає з інтелектуальної творчості.

Юридичні особи можуть набувати тільки похідне авторське право (за винятком випадків створення енциклопедії, енциклопедичних словників, періодичних і таких, що мають продовження, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань, коли видавець отримує самостійне право).

Спадкоємці автора – особи, до яких майнові авторські права перейшли в результаті смерті автора.

Правонаступники – фізичні або юридичні особи, до яких майнові авторські права перейшли за договором з авторами або їхніми спадкоємцями.

Авторське право містить виключні правомочності. З одного боку, це повноваження особистого характеру, які утворюють особисті немайнові права, а з іншого боку, правомочності майнового характеру, які утворюють майнові, що дозволяють автору здійснювати використання свого твору чи дозволити робити це третім особам, одержуючи за це винагороду.

1) право на визнання його автором твору і право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) право забороняти згадування свого імені у зв'язку з використанням твору;

3) право вибирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4) право на недоторканність твору й право протидіяти будь-якому посяганню на авторське право, що може зашкодити честі або репутації автора.

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права автора, встановлені законом.

· відтворення будь-яким способом і в будь-якій формі;

· переробка, адаптація, аранжування й інші подібні зміни;

· включення у вигляді складової частини до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій та ін..;

· публічне виконання й публічне сповіщення творів;

· будь-яке повторне оприлюднення твору, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, яка здійснила перше оприлюднення;

· поширення творів шляхом першого продажу, шляхом здавання в прокат і шляхом іншої передачі до першого продажу екземплярів твору;

· надання своїх творів для загального відома публіки;

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за використання твору встановлює авторський договір, а якщо збір винагороди здійснюють організації управління майновими правами авторів на колективній основі, – у договорах, укладених такими організаціями з користувачами. Розмір авторської винагороди не може бути нижчим за мінімальні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України від 18.01.2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об‘єктів авторського права і суміжних прав».

Охорона майнового права на твори, як правило, поширюється на весь строк життя автора та певну кількість років після його смерті (post mortem auctoris), починаючи з 1 січня наступного після його смерті року.

Відповідно до ст. 28(2) Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після смерті автора, а відповідно до ст. 28 (10) особисті немайнові права автора охороняють безстроково. Права починають діяти від дати створення твору.

До специфічного виду немайнових прав автора належить право автора сповіщати про належність йому виключних майнових прав на твір шляхом проставлення на екземплярах твору (ст. 437 ЦК України). Для цього сповіщення власник майнових прав інтелектуальної власності на твір вправі використовувати знак охорони авторського права, що міститься на кожному екземплярі твору й обов’язково складається з трьох елементів:

- імені (найменування) власника майнових прав інтелектуальної власності на твір;

- року першого опублікування твору [Розділ ІІ ст. 22].

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності (установа), яка складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій. За це сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Про реєстрацію авторського права на твір установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України.

Згідно законодавства України комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, коду, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, здатної зчитуватися комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Це поняття охоплює як операційні системи, так і прикладні програми. Авторським правом охороняється лише форма вираження.

Разом з процедурами та правилами, а також документацією, які відно-сяться до функціонування систем обробки даних, програми складають прог-рамне забезпечення. Тут підкреслюються дві особливості: знаходження програми в пам'яті та її виконання процесором.

Комп'ютерні програми являються об'єктами авторського права. Будь-яка комп’ютерна програма характеризується наявністю «вихідного коду» (вихідного тексту), який написав (створив) програміст (автор) чи група програмістів (авторів) на певній мові програмування. Таким чином, вигадують і створюють комп’ютерні програми люди (за винятком випадків, коли програма самостійно «пише» програму).

Авторське право поширюється як на цілу програму, так і на її частину, якщо вона може використовуватися самостійно, наприклад, модуль, бібліотека.

Майнові права виконавця діють протягом 50 років після першого виконання.

Права виробника фонограми або відеограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми чи відеограми або протягом 50 років після її першого запису, якщо фонограма або відеограма не була опублікована протягом цього строку.

Права організації мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю.

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюють визначені установою уповноважені організації колективного управління. Одержані від уповноваженої організації винагороду розподіляє відповідна організація колективного управління в таких пропорціях: виконавцям – 50%, виробникам фонограми або відеограми – 50%. Розмір винагороди за використання фонограми або відеограми, порядок та умови її виплати визначає Кабінет Міністрів України.

7.3.3. Нетрадиційні об‘єкти інтелектуальної власності

Відповідно до ст. 457 ЦК України «науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень науокового пізнання».

Відкриття – результат наукового дослідження, основними ознаками якого є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання).

Закономірність як об’єкт наукового відкриття – це прояв дій об’єктивного закону. Закономірність стає об’єктом наукового відкриття з моменту, коли вона вперше була сформульована.

Закономірність матеріального світу як об’єкт наукового відкриття – це невідомий раніше, але об’єктивно існуючий; такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріально світу.

Властивість матеріального світу як об’єкт наукового відкриття – це невідомий раніше об’єктивно існуючий його якісний бік.

В Україні відсутнє правове регулювання наукових відкриттів нормами спеціального законодавства. Наукове відкриття не може мати конкретного правоволодільця. З моменту його обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використане. Відповідно до ст. 458 ЦК України автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву.

Згідно з ч. 2 ст. 458 ЦК України право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом. Не врегульованим є визначення правового режиму використання наукового відкриття третіми особами. Оскільки відкриття не має споживчої вартості, не можна оцінити його ринкову цінність, що ускладнює процес визнання розміру винагороди.

Законом України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі» встановлює, що в період дії патенту на винахід (корисну модель) власник повинен сплачувати щорічні державні збори за його підтримку. У противному випадку патент припиняє свою дію, і, отже, власник втрачає свої виключні права на нього.

Державний збір за підтримку чинності сплачується власником патенту або його довіреною особою у встановленому розмірі протягом чотирьох місяців до настання наступного року дії патенту. Кожен рік дії патенту відраховується від дати подання заявки. При цьому перша оплата за підтримку чинності здійснюється протягом чотирьох місяців після видачі патенту.

Як правило, необхідність захисту «ноу-хау» виникає при комплексній передачі технології по договорах — продажеві ліцензій на винахід або корисну модель, при ліцензуванні інжинірингових послуг, при передачі науково-технічної документації, при заключенні договорів комерційної концесії. Складовою частиною такого договору може бути розділ про передачу «ноу-хау» і зобов’язаннях ліцензіата (сторони, що купує технологію) не розголошувати, передані йому в комплекті з правами на винаходи, секрети виробництва — «ноу-хау».

Організаційні заходи щодо захисту «ноу-хау» зводяться до наступних дій, що повинний виконувати власник секретів виробництва:

1) Насамперед, повинний здійснюватися строгий контроль за доступом співробітників підприємства до секретів виробництва. Відомості про них повідомляються обмеженому числу осіб під розпис із зобов’язанням про нерозголошення зазначеної інформації. Як правило, у цьому документі вказуються паспортні дані обізнаної особи або може укладатися окремий додатковий договір про режим таємності об’єкта техніки.

2) При прийомі на роботу бажано в трудовій угоді, що укладається, зафіксувати режим доступу і володіння секретами виробництва, а також зобов’язати працівника підписати зобов’язання про нерозголошення. Інакше, після звільнення з роботи і при переході на іншу роботу, працівник може «віднести» із собою секрети виробництва.

3) Один зі способів фіксування «ноу-хау» — відмітка на кожнім листі технічної документації, призначеної для внутрішнього користування, штампа з фразою «Об’єкт права інтелектуальної власності».

4) У деяких випадках документи, що описують технічний секрет, укладають у пакет, роблять наклейку на конверт: «Розкрити тільки за рішенням суду», що одночасно з підписанням зобов’язання про нерозголошення цього секрету дозволяє створити ефективний організаційно-юридичний механізм охорони секретів виробництва. Ведеться облік осіб і їхніх паспортних даних, що мають хаудоступ до охоронюваної інформації.

5) Розповсюдженим прийомом передпродажної тактики є висновок опціонних угод, тобто попередніх згод, що надають час для ухвалення рішення про покупку технології. У рамках опціону можуть частково передаватися відомості про об’єкт техніки для його експериментальної оцінки на підприємстві ліцензіата. У випадку опціону слід строго дотримуватися режиму таємності у відношенні переданих «ноу-хау», тому що по опціоні потенційний покупець може усвідомити для себе сутність нової технології і далі відмовитися від її покупки. Тому звичайно опціонні угоди бувають оплатними й укладаються з додатком списку присвячених осіб, що включає не тільки фахівців підприємства-ліцензіата, але і технічний персонал, тобто абсолютно всіх людей, що мають доступ до ноу-хау.

Закон України «Про авторське право та суміжні права» оперує терміном «службовий твір», у ЦК України вживається термін «твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору».

Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права» службовий твір - це твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків згідно службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Службові обов'язки - це обов'язки працівника, визначені в трудовому договорі, посадових інструкціях, які передбачають виконання певних робіт. Наприклад, вести бухгалтерський облік, писати комп'ютерну програму, вести листування.

Службове завдання - це завдання роботодавця, в якому він доручає працівникові виконати ті чи інші обов'язки. Наприклад, службове завдання вдосконалити комп'ютерну програму з розрахунку собівартості виробництва по одному з продуктів роботодавця.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи чи організації (або уповноваженим ним органом) або фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи чи організації (або уповноваженим ним органом) чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: