Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Торгівельні марки (знак для товарів і послуг)





Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак для товарів та послуг – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняють від товарів і послуг інших осіб. При прийнятті ЦК України 16.01.2003 р. вирішили скористатися міжнародною термінологією (trade mark), але при цьому не виокремлювати товарний знак і знак обслуговування, а традиційно залишити один об’єкт інтелектуальної власності на торговельну марку. Однак у зв’язку з таким підходом можна констатувати, що зміна назви не вплинула на суть суб’єкта.

Відповідно до ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що їх виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що їх виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображальні елементи, комбінації кольорів.

Ідентифікація товарів і послуг можна здійснювати різними способами. Відповідно, за формою товарні знаки можуть бути поділені на словесні марки, зображальні марки, об’ємні марки та інші позначення. Можливі також звукові (наприклад, позначення, використовувані як позивні радіостанції або телеканалу), світлові та інші позначення.

Торговельна марка може бути створена шляхом скорочення комерційного найменування, використання прізвища людини тощо.

Торговельні марки виконують в основномуп‘ять функцій:

- індивідуалізація виробленої продукції і наданих послуг або вирі-знення товару або послуг серед інших подібних, що знаходяться у цивільному обороті;

- забезпечення стійкості попиту або дані про походження товару або послуг;

- захист якості товарів і послуг та інших достоїнств від зазіхань;

- рекламування певного товару і послуг.

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Щоб бути визнаним за торговельну марку, тобто стати об’єктом правової охорони, позначення має відповідати ряду умов:

- вміщуватися на виготовлюваній продукції, її упаковці або супровідній документації;

- дозволяти споживачеві без особливих знань упізнати потрібну йому продукцію і виключати можливість сплутання її з аналогічною продукцією інших виробників;

- мати новизну;

- у встановленому законом порядку бути зареєстрованим.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» докладно визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг, їх умовно можна поділити на чотири групи.

Першу групу складають символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать: герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних і міжурядових організацій. Сюди ж відносяться офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки. За згодою компетентних органів або власників позначень вони можуть вноситися до знака як елементи, що не охороняються.



Другу групу позначень складають позначення, які не відпо­відають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуги. До цієї ж групи належать позначення, які не можуть бути визнані знаками тому, що здатні ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаком також позначення, що є загальновживаними символами і термінами.

До третьої групи позначень закон відносить такі, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

- раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєст­рацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєст­рації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Держпатенту України заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

- найменування місця походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я інших осіб, які мають право користу­ватися такими найменуваннями;

- сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установле­ному порядку.

Українським виробникам довелося відмовитися від вживання таких назв напоїв, як «Коньяк», «Шампанське», які майже зникли з етикеток. Така продукція має походження з відповідних провінцій Франції - Коньяк

і Шампань, і тому такі позначення в Україні не можуть бути визнані знаками для товарів. А згідно з постановою Київської міської ради народних депутатів на всі запозичення, що стосуються історичних цінностей, пов'язаних із м. Києвом, необхідно одержати дозвіл та сплатити значний податок.

Не визнаються знаками для товарів і послуг позначення, які підпадають під чинність інших законів:

- промислові знаки, права на які належать в Україні іншим особам;

- назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фраг­менти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

- призвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 493 ЦК України суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», у ч. 5 ст. 5 передбачає, що право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об’єднання осіб або їх правонаступники. Тобто законодавство України не пов’язує можливість набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку із заняттям підприємницькою діяльністю, а відповідно, і не обмежує коло осіб, які можуть набути майнові права на торговельну марку.

Зазначений Закон України передбачає такі види знаків для товарів і послуг: словесні (слова та абревіатури);

- зображувальні (композиції ліній, плям, фігур, форм на площині);

- об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки - флакони, пляшки тощо);

- комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і об'ємних елементів).

Знаки можуть бути виконані у будь-кому кольорі чи поєднанні кольорів.

Закон України про товарні знаки не згадує про звукові знаки, але такі є, наприклад, музичні сигнали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення. За законодавством зарубіжних країн звукові сигнали можуть визнаватися товарними знаками.

У міжнародній практиці існують два спеціальних види знаків: колективні і сертифікатні.

Колективний знак належить групі або асоціації підприємств і користу-ватися ним можуть тільки члени цієї групи або асоціації.

Сертифікатні знаки мають те саме призначення, що і колективні, але користуються ними не лише члени певної групи або асоціації підприємств, а й інші виробники, якщо вони дотримуються встановлених вимог.

Торговельні марки залежно від об'єкта, інформацію про які вони містять, підрозділяються на підгрупи – фірмові й асортиментні (іменні), а останні на типи - видові і марочні. Торговельні марки в Україні також можуть бути двох різновидів - колективні й сертифікатні.

Фірмові торговельні марки – марки, призначені для ідентифікації виготовлювача товарів або послуг. За формою подання інформації вони бувають найчастіше словесні, зображувальні і комбіновані.

Існують три основних типи позначення цих марок:

- фірмове ім'я - слово, літера, група слів або букв, що можуть бути вимовлені;

- фірмова марка - символ, малюнок, відмітний колір або позначення;

- торгова марка - фірмове ім'я, фірмовий знак, товарний образ або їхнє поєднання, офіційно зареєстровані в Міжнародному реєстрі і захищені юридичне, на що вказує знак R, розміщуваний поруч із торговельною маркою. Якщо торговельна марка є власністю фірми, то вони можуть мати знак С.

За ступенем значущості і престижності можна виділити звичайні і престижні фірмові марки.

Охороноздатність торговельної марки – це юридична властивість призначення, яку визначає сукупність ознак, необхідних для його реєстрації в якості торговельної марки.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеним у свідоцтві зображенням марки і переліком товарів і послуг, внесених до Реєстру, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація торговельної марки – це офіційний акт внесення торговельної марки до реєстру торговельних марок, який супроводжується опублікуванням зареєстрованих відомостей в офіційному бюлетені. В Україні державну реєстрацію торговельних марок здійснюють одночасно з публікацією відомостей про марку на підставі рішення про реєстрацію марки (ст. 12, 13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Строк дії майнових прав на зареєстровану торговельну марку становить 10 років із дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку. Зазначений строк за бажанням право володільця може бути подовжений щоразу на 10 років необмежену кількість разів.

Географічні зазначення

Географічне зазначення– це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об’єкта, використовувана для призначення товару, особливі властивості якого виключно або переважно визначають характерні для певного географічного об’єкта природні умови, людський фактор або те й інше одночасно.

Законодавство передбачає два стани в набутті прав інтелектуальної власності на географічне значення:

1) реєстрація кваліфікованого зазначення походження твору;

2) надання права на використання зареєстрованого зазначення походження товару, що підтверджується свідоцтвом.

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» розрізняє суб’єктів права на реєстрацію і суб’єктів права на його використання. Зокрема, право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають: особи чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов’язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що безпосередньо стосуються вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Що стосується права на використання зареєстрованого географічного зазначення,то ним можуть бути наділені лише юридичні та фізичні особи-підприємці, які в географічному місці, зазначеному в реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають таким, що внесені до Реєстру.

Реєстраціяпроводиться шляхом внесення до Реєстру необхідних даних про кваліфіковане зазначення походження товарів та осіб, що мають право на використання зареєстрованого зазначення походження товару. Дані про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та права на його використання публікуються в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним із дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Що стосується права на використання зареєстрованого географічного зазначення, то воно підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару і обмежене в часі строком дії свідоцтва – 10 років із подачі заявки. Термін дії свідоцтва може бути подовжений на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року його дії.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.