Типи та еволюція економічних систем
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Типи та еволюція економічних систем





У процесі тривалого історичного розвитку сформувалися різні економічні системи. Їх можна класифікувати за відповідними критеріями, найпоширенішими є наступні ознаки:

- способи розв’язання основних проблем організації економіки;

- механізм реалізації власності на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага;

- механізм розподілу та перерозподілу створеного національного продукту;

- механізм взаємозв’язку фізичної і монетарної економіки.

На основі цих ознак виділяють такі основні типи економічних систем: традиційну, ринкову, командну, змішану.

 

 

 
 

 


Рис. 3.6. Типи економічних систем

 

Традиційна система властива раннім етапам розвитку суспільства, доіндустріальній епосі, коли панувала аграрна ручна праця, люди значною мірою залежали від природних чинників. Знання, що ще не стало наукою, ґрунтувалося на емпіричних спостереженням, поверхневих узагальненнях. Поступово накопичувався досвід господарювання, який закріплювався в звичаях і традиціях.

Традиційна економіка характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення. На соціально-економічні процеси значний вплив мають освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з традиційною економікою потерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно активного перерозподілу національного доходу державою.

 

 
 

 




Рис. 3.7. Основні риси традиційної економічної системи

Ринкова економічна система ґрунтується на трьох блоках: по-перше, свобода вибору (свобода підприємництва), по-друге, конкуренція і вільне ціноутворення; по-третє, право власності. Тобто, економіка капіталізму вільної конкуренції характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Втручання держави в економічні процеси виважене. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб’єктами самостійно на свій страх і ризик. Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої третини ХХ ст.

 
 

Основні риси ринкової системи представлено наступним чином:

 

Рис. 3.8. Основні риси ринкової системи

 

Командна економічна система (адміністративно-командна, центрально-керована) характеризується монополією державної власності, розпорядником якої виступає державний апарат, відсутністю вільних товарно-грошових відносин, концентрацією в руках єдиного політичного й економічного центру всіх важелів впливу на господарську діяльність підприємств, значної частини додаткового продукту. Їй притаманні затратність виробництва, несприятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо.

 

 
 

 


Рис. 3.9. Основні риси командної економіки

 

У той же час командна економіка має і певні позитивні риси:

- можливість комплексного використання ресурсів у виробництві;

- повна зайнятість працездатного населення;

- безкоштовність послуг у сфері охорони здоров’я, культури, спорту.

Адміністративно-командна система завдяки централізації політичної і економічної влади дуже ефективна в екстремальних умовах громадського життя (війни, епідемії, природні катаклізми величезної руйнівної сили). Проте за нормальних умов вона втрачає життєздатність, рано чи пізно потрапляючи до смуги системної кризи. Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно привели її до кризи, а потім і розпаду.

Командна система була панівною у колишньому Радянському Союзі та низці країн Східної Європи та Азії.

Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн.

Системи, у яких використовуються і взаємодіють ринково-конкурентний і державний регулятори виробництва, називаються змішаними. Мета такого сполучення полягає в тому, щоб зберегти переваги ринкового саморегулювання економіки з одночасним усуненням його негативних ефектів. Це ставить визначені межі масштабам і формам утручання держави в економічні процеси. Державні органи не можуть використовувати такі методи, як фіксація цін, визначення обсягу виробництва і розміру прибутку, тому що це з неминучістю призведе до відключення ринкового механізму. Переважно держава використовує непрямі методи, що змінюють поведінки автономних суб’єктів шляхом взаємозв’язку їхніх приватних інтересів із загальнонаціональними пріоритетами. До числа таких методів відносяться:

- диференціація ставок оподаткування на що інвестується прибуток у різноманітні галузі;

- зміни умов і процентних ставок по кредитах;

- коригування обсягу грошової маси;

- політика прискорення амортизації.

Всі вони викликають лише зміни умов або середовище господарювання незалежних суб’єктів, але не позбавляють їх права робити самостійний вибір заради власної вигоди.

В цілому ж держава виконує наступні функції:

- підтримка функціонування ринкової системи шляхом забезпечення правової бази і створення конкурентного середовища;

- перерозподіл доходу і багатства;

- стабілізація економіки за допомогою контролю за рівнем зайнятості й інфляції;

- коректування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту.

Змішані економічні системи характеризуються такими рисами:

- високий рівень розвитку продуктивних сил і наявність розвинутої інфраструктури суспільства;

- різноманітністю форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів (приватних, колективних, корпоративних, державних);

- поєднанням ринкового механізму з державними методами регулювання економіки, які доповнюють один одного;

- орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення.

На основі аналізу форм і методів господарювання в країнах з розвинутими ринковими інституціями, основними критеріями на базі яких визначалась специфіка різних моделей змішаної економіки, прийнято такі: цільова спрямованість ринкової моделі господарювання; форми власності (зокрема питома вага державної власності у ВВП); соціальна політика, методи і форми втручання держави в економіку. Можна виділити такі моделі змішаної економіки: американська (або ліберальна) модель, німецька (або неоліберальна) модель; англійська (або європейська кейнсіанська) модель; японська модель регулювання ринкових відносин, шведська модель, моделі ринку в країнах, що розвиваються (Південна Корея, Кувейт, Гонконг, Сінгапур, Об’єднані Арабські Емірати та ін.).

 

 


ТЕМА 4. ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ

 

План

1. Власність як економічна категорія. Економічний і юридичний зміст власності.

2. Структура власності та її історичні типи, види і форми.

3. Тенденції в розвитку відносин власності в Україні та у світі. Проблеми роздержавлення і приватизації в Україні.

 

Міні-лексикон:власність, тип, форма, вид власності, структура відносин власності, суб’єкти власності, об’єкти власності, право власності, плюралізм форм власності, суспільна власність, приватна власність, муніципальна власність, колективна власність, кооперативна власність, інтелектуальна власність.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.