Структура власності та її історичні типи, види і форми
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Структура власності та її історичні типи, види і форми





 

Конкретно-історичний характер, зміст і форми власності виявляються в єдності трьох елементів – об’єктів, суб’єктів і сутності відносин власності. Зрозуміло, що для того, щоб розкрити природу відносин власності, слід визначити, що є об’єктом власності, у кого і які об’єкти перебувають у власності, які умови володіння, розпорядження і використання різних об’єктів і чинників суспільного виробництва.

Об’єкти власності – земля, її надра, рослинний і тваринний світ, предмети матеріальної та духовної культури, будинки, споруди, гроші, цінні папери – всі вони поділяються на дві частини:

- умови (чинники) виробництва. Головним із них є робоча сила. Робітник є власником своєї здатності до праці, робоча сила є товаром. Засоби виробництва є надзвичайно важливим чинником виробництва. Той, хто є власником засобів виробництва, привласнює і результати виробництва. Особливо зростає роль і значення людського розуму, науки –„інтелектуальна власність” (патенти на виходи, відкриття тощо).

Суб’єкти – люди, держава (галузі, що потребують великих вкладень капіталу і характеризуються невисокою ефективністю, рентабельністю – залізниці, електростанції, вугільна промисловість).

Існує два основних типи власності – приватна і суспільна, котрі, в свою чергу, представлені різноманітними їх різновидами, різними умовами виникнення і реалізації.

Приватна власність- це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.

Основні види приватної власності – це індивідуальна приватна власність, партнерська приватна власність і корпоративна приватна власність.



 

 
 

 

 


Рис. 4.2. Сучасні форми приватної власності

 

Індивідуальна приватна власність є основною формою, що має місце на різних рівнях розвитку суспільства. Вона належить одному власнику і може бути представлена у виді дрібного приватного господарства, так і великої фірми. Індивідуальне господарство чи підприємство може бути сімейним і обслуговуватись членами родини, а може мати найманих робітників.

Власність партнерів на перший погляд здається колективною власністю, однак вона є формою приватної власності. Партнерська власність представлена в господарському житті товариствами чи партнерствами на паях. Це об’єднання декількох осіб, що є співвласниками підприємства чи фірми, які внесли свій пай у її створення чи покупку. Частка власності пайовиків визначається розмірами пайового внеску.

Корпоративна (акціонерна) власність – власність групи осіб, однак умови її формування своєрідні. Корпорація – це насамперед багатогалузеве акціонерне товариство (АТ), капітал якого утвориться завдяки випуску і продажу акцій. Засновники АТ формують первинний стартовий капітал і володіють контрольним пакетом акцій, інші акціонери – власники акцій, які одержують право на дохід у виді дивідендів на акцію. Акціонерна власність – одна з найдемократичніших видів власності, її особливість полягає в тому, що вона поєднує риси приватної і суспільної власності.

Ще одна форма приватної власності – інтелектуальна власність. Вона являє собою право володіння, користування і розпорядження знаннями, науковою інформацією, винаходами, досягненнями науки і культури.

Особливість її полягає в тому, що вона поєднує риси приватної і суспільної власності.

Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб’єктом виступає суспільство, чи колектив, що нею спільно володіє, використовує і розпоряджається. Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній.

 

 


Рис. 4.3. Форми суспільної власності

 

Однією з найбільш дискусійних проблем за всіх часів залишається проблема державної власності. У радянський період питома вага її становила 88%, близько 9% - одержавлена колгоспна власність, 1,5% - кооперативна, 1,2% - особиста власність громадян.

Державна власність– це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи державної влади. Державна власність поділяється на загальнодержавну та муніципальну (комунальну).

Заведено вважати, що за економічною ефективністю державна власність значною мірою поступається недержавним формам власності і такі думки мають вагомі підстави. Насамперед через те, що державна власність за внутрішньою сутністю не може не бути бюрократичною, а отже менше всього піддається трансформації. І це внутрішня риса розглядуваної категорії, вона не залежить від того, в якій економічній системі існує.

Межа державної власності рухлива, як правило у бік скорочення, проте низка галузей - паливно-енергетична, ВПК, виробнича і соціальна інфраструктура, деякі інші можуть залишатися об’єктами державної власності на тривалий період.

Змішана власність поєднує різні форми власності – приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб’єктів.

 

 
 

 

 


Рис. 4.4. Сучасні форми змішаної власності

 

Конституція України визначає такі форми власності, як приватна, державна та комунальна колективна.

Згідно зі ст.41 Конституції України „кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності”. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та колективної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише в порядку, встановленому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може задавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст.13 Конституції України, її надра, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об’єктами права власності українського народу. Від його імені права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу. Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Ст.14 Конституції України визначає землю, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основні конституційні права відносно власності реалізуються за допомогою кодексів та законів. Так Закон України “Про власність” визначає, що “право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном”.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.