Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Фіскальна політика як державний інструмент стабілізації економіки.





Фіскальна політика – це політика змін у державному бюджеті, тобто змін у державних видатках та податках, з метою стабілізації економіки, забезпечення високого рівня зайнятості та стійкості цін.

Державний бюджет є центральною ланкою у фінансовій системі держави. Це найбільший грошовий фонд, який використовує уряд для фінансування своєї діяльності.

Державний бюджет – це баланс доходів і видатків держави, який ухвалюють на фінансовий рік. Бюджет відображає реальні економічні відносини між державою та іншими економічними суб’єктами стосовно акумуляції і використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання державою своїх функцій шляхом розподілу та перерозподілу ВВП. Бюджетну систему країни утворює сукупність бюджетів різних рівнів, які формуються на єдиних принципах і регулюються загальними нормами.

Через державний бюджет, а саме через систему доходів і напрями видатків, співвідношення дохідної та видаткової частини держава впливає на ділову активність у країні, зайнятість, рівень споживчого та інвестиційного попиту, галузеву структуру економіки, соціальну сферу, інфляційні процеси.

Державний бюджет складається з двох частин – дохідної та видаткової. Дохідна частина показує звідки надходять грошові кошти для фінансування діяльності держави, видаткова – на які цілі спрямовуються акумульовані державою кошти.

Джерелами доходів державного бюджету є:

1. Податки, які сплачують юридичні та фізичні особи. Вони становлять основну частину всіх доходів бюджету. В доходах бюджету багатьох країн податкові надходження складають від 80 до 90%.

В Україні серед податків держбюджету найвагомішими є податок на додану вартість (ПДВ) і податок на прибуток підприємств.

2. Неподаткові надходження:

- доходи від власності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі;

- надходження від штрафів та фінансових санкцій;

- власні надходження бюджетних установ.

3. Доходи від операцій з капіталом:

- надходження від продажу основного капіталу;

- надходження від реалізації державних запасів товарів.

4. Офіційні трансферти:

- від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

- кошти, що надходять до держбюджету з інших бюджетів.

Цільові фонди.

Оскільки головним джерелом доходів держави є податки, повернемося до їх аналізу.

Податки – це обов’язкові платежі до бюджетів відповідних рівнів, які здійснюють окремі фізичні і юридичні особи у порядку та на умовах визначених законодавством.

У ринковій системі податкам притаманні такі важливі функці ї:

1) розподільча (перерозподіл вартості створеного ВВП між юридичними та фізичними особами і державою);

2) регулювальна (за їх допомогою можна впливати на економічну поведінку індивідів та фірм);

3) фіскальна (централізація частини ВВП у державному бюджеті для задоволення загальних потреб суспільства).

Податкову систему будь-якої держави характеризують такі елементи:

1) суб’єкти оподаткування – фізичні та юридичні особи, що сплачують податки;

2) об’єкти оподаткування – прибуток підприємств, заробітна плата, кількість землі, вартість майна тощо;

3) одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкта оподаткування;

4) податкова ставка – величина податку на одиницю оподаткування (можуть визначатися в натуральних і відносних величинах).

Розрізняютьтакі податкові ставки, що визначаються як відсоток:

§ прогресивні (середня ставка податку підвищується із зростанням доходу);

§ регресивні (середня ставка податку знижується зі зростанням доходу;

§ пропорційні (ставка податку залишається незмінною, незалежно від розмірів доходу).

За формою оподаткування податки поділяють на:

- прямі – податки, що стягуються безпосередньо з доходів індивідів і фірм (податок з доходів фізичних осіб, податок з прибутку підприємств);

- непрямі – податки, що встановлюються на товари й послуги і входять у їх ціну (ПДВ, акцизи, мито).

Залежно від рівня державних структур податки бувають:

- загальнодержавні – встановлюються державними органами влади вищого рівня;

- місцеві – встановлюються місцевими органами влади та управління.

 

Розглянемо другу частину держбюджету - видаткову.

Державний бюджет України містить багато статей видатків, які можна згрупувати на шість основних напрямків:

1) соціальні видатки;

2) національна оборона;

3) утримання державного апарату;

4) фінансування бюджетного сектора економіки;

5) фінансування розвитку економіки;

Обслуговування державного боргу.

За співвідношенням дохідної та видаткової частини держбюджет може бути:

- збалансованим, коли доходи бюджету дорівнюють видаткам;

- дефіцитним, коли доходи менші за видатки;

- профіцитним, коли доходи перевищують видатки.

 

Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини бюджету над дохідною частиною.

Відношення суми дефіциту державного бюджету до ВВП, виражене у відсотках, називають рівнем дефіцитності бюджету:

 

Рівень дефіцит державного бюджету

дефіцитності = ------------------------------------------х 100%

Бюджету ВВП

 

Фіскальна політика – це політика змін у державному бюджеті, тобто змін у державних видатках та податках, із метою стабілізації економіки, забезпечення високого рівня зайнятості та стійкості цін.

 

 

Інструментами фіскальної політики є:

- податки;

- видатки з державного бюджету.

Розрізняють дискреційну і недискреційну фіскальну політику.

Дискреційна фіскальна політика – це політика свідомого внесення урядом змін у видатки з державного бюджету та податки з метою регулювання реального обсягу національного виробництва, рівня зайнятості, контролю над інфляцією чи прискорення економічного зростання.

За певної економічної ситуації та поставлених завдань урядом може використовуватись стимулююча чи стримуюча дискреційна політика.

Стимулююча фіскальна політика проводиться в умовах економічного спаду з метою його подолання. Вона передбачає використання таких заходів як збільшення державних видатків, зменшення податків, а також поєднання цих двох інструментів, які обумовлюють зростання сукупних видатків в економіці, а отже, і підвищення обсягів виробництва та рівня зайнятості. Проведення стимулюючої фіскальної політики викликає виникнення дефіциту державного бюджету (перевищення державних видатків над доходами державного бюджету).

Стримуюча фіскальна політика застосовується в умовах інфляції для її стримання та передбачає підвищення податків, зменшення державних видатків, а також поєднання цих двох інструментів. Ці заходи уряду спричиняють до зменшення сукупних видатків, що викликає скорочення обсягів виробництва та рівня зайнятості, проте вдається стримати ріст цін. Застосування стримуючої фіскальної політики викликає появу профіциту державного бюджету (перевищення доходів над видатками з держбюджету).

Існують різні концепції формування держбюджету:

1) щорічно збалансований бюджет;

2) бюджет, збалансований на циклічній основі;







Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.