Професійні об’єднання юристів в організації самозахисту населення

У будь-якому суспільстві серйозну проблему становить боротьба зі злочинністю. Тому обов’язок юриста полягає не тільки у наданні юридичних послуг громадянам, а й у під­готовці їх до самозахисту від злочинних дій. У цьому зв’язку важливого значення набуває просвітницька діяль­ність. Йдеться про висвітлення серед населення фактів кримінальної практики юристів, ознайомлення зі способа­ми правомірного захисту. Громадяни здебільшого недостат­ньо обізнані з особливістю поведінки злочинця, його пси­хологією, звичками, причинами вчинення злочинів тощо.

Здійснюючи правове виховання громадян, юристи по­винні висвітлювати чинники вибору мотиву вчинення зло­чину. Передусім це пов’язане з особою злочинця, його особ­ливостями, нахилами, захопленнями, інтересами. Важливу роль відіграють традиції, які сформувалися у суспільстві й впливають на особу. Даються взнаки факти знецінювання загальнолюдської моралі, коли на перший план висувалися штучні моральні норми, а майбутнє підпорядковувалося штучним ідеалам. Такий стан справ негативно позначався на поведінці громадян.

Службовим обов’язком юриста є ознайомлення населення з різними групами мотивів вчинення злочинів. Так, найбільш поширені егоїстичні мотиви — корисливість, хуліганство, помста, ревнощі, озлобленість, ненависть, заздрість, незадоволені сексуальні потреби та ін. Такі мотиви зумовлюються як особистісними моральними якостями особи, її психічним станом, так і прагненням розв'язати життєві проблеми за рахунок інших.

Виявлення і знання мотивів злочинних діянь окремих осіб важливе для особистого захисту від різноманітних по­сягань. Знаючи наміри особи, можна передбачити її дії на основі певних мотивів. Потрібно знати, що у більшості зло­чинців виникає потреба об'єднання зі своїми однодумцями.

Юристи повинні роз’яснювати громадянам, що серед злочинців існує більш-менш чітка спеціалізація. Зокрема, треба розрізняти насильницькі злочини проти особи, служ­бові злочини, політичні злочини, злочини, пов’язані з пору­шенням громадського порядку, побутові злочини та ін.

Юристи зобов’язані висвітлювати особливості «жит­тя» засуджених.Перебування у місцях позбавлення волі — це по суті “друге” життя, яке дуже відрізняється від життя на волі своїми кримінальними традиціями, правилами, на­віть своєрідними законами.

Цінними для населення є деякі практичні поради сто­совно збереження власного життя, здоров'я, майна, захисту своєї честі та гідності, передусім це стосується крадіжок особистого майна, пограбування, зґвалтування, шахрайства, шантажу, хуліганства та інших видів злочинів.

Варто рекомендувати громадянам не афішувати свого майнового стану. Так, останнім часом у пресі публікується чимало оголошень про купівлю-продаж різноманітних до­рогих речей. При цьому вказуються адреси, номери теле­фонів, зручний для звертання час, а інколи й вартість, що на руку квартирним злодіям.

Громадяни недостатньо обізнані з можливою поведін­кою під час зустрічі зі злодієм у своїй квартирі. З цього приводу є певні рекомендації.

Цінними для населення є рекомендації щодо запобігання крадіжок особистих речей на робочому місці, у гардеробах, місцях відпочинку, гуртожитках, готелях, у гостях тощо.

Щоб допомогти громадянам захиститися від грабежів та розбійних нападів, важливо поінформувати їх про місця найбільшої ймовірності вчинення таких злочинів. Найчас­тіше грабежі вчинюються під час поїздки за кордон на влас­ному автомобілі. Туди і назад громадяни їдуть із товаром та валютою. У дорозі трапляються різноманітні випадки (зу­пинки транспорту, випадкові подорожні), що створює мож­ливості для пограбування. Це ж стосується знайомства з людьми під час черги на кордоні, де постійно перебувають бажаючі легкої наживи.

Обов'язок юриста у питаннях самозахисту населення від злочинних посягань полягає у роз'ясненні того, що злочинці шукають задоволення своїх матеріальних і фізичних потреб. Тому, щоб захистити себе, необхідні фізична і психологічна готовність до надзвичайної ситуації.В усіх випадках треба шанувати власне здоров'я, оскільки матеріальну чи грошову втрату можна компенсувати, а ушкоджене здоров'я чи навіть життя ніколи не вдасться повернути. Треба враховувати і психологічний чинник своєї поведінки. Злочинцям легше подолати опір боязкої й нерішучої, ніж спокійної та впевне­ної у собі людини. Проте така впевненість повинна мати межі і гнучкість. У кожному конкретному випадку доцільно використовувати деонтологічні (свої власні) норми поведін­ки, які стосуються тільки самого себе, тільки у даній ситуації і тільки один раз. У інший час, навіть для тієї ж особи, деон­тологічні норми будуть іншими. Вони залежать від багатьох чинників: фізичного й психічного стану особи, її інтелекту, знання основ самооборони, місця події, кількості нападаючих і тих, хто обороняється, темпераменту, емоційного ста­ну та ін.

Звичайно, успіх діяльності юриста у питаннях самозахи­сту населення залежить, зокрема, від одержання відповід­ної інформації. Зауважимо, що уваги у практиці самозахис­ту населення для юриста, звичайно, недостатньо, тому за­кон передбачає ще й оперативно-розшукову діяльність.

Працівники правоохоронних органів повинні роз'ясню­вати громадянам, що їхнім обов'язком є повідомлення у відповідні інстанції про будь-який злочин чи спробу його вчинення. Адже неповідомлений випадок — це певна “перемога” злочинця. При цьому не треба вагатися, що порушен­ня дрібне, оскільки з нього виростають тяжкі злочини. Інко­ли громадяни ще виявляють пасивність, байдужість, що на руку злочинцям, у яких складається враження про свою не­вловимість, що спонукає до вчинення нових злочинів.

Юридична діяльність у державі має бути спрямована на те, щоб довести громадянам, що найбільшим злом для по­терпілих від порушення їхніх прав і свобод є їхня ж легко­важністьщодо власної безпеки, честі, гідності.

Самозахист прав і свобод є по суті інтелек­туальною боротьбою за існування людини, що вимагає духовних, моральних та правових знань. Своєрідним гаран­том боротьби за життя особи є професійна юридична діяль­ність, яка ґрунтується на гуманістичних принципах.

Розглядаючи друге питання (Загальноправові принципи гуманізму, рівності громадян перед законом, демократизму, правності (законності), взаємної відповідаль­ності держави і особи. Природа, зміст і наслідки юридичної помилки в юридичній практиці юриста.) необхідно звернути увагу на те, що

Юридичне суб'єктивне право - певні можливості, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує, користуватися ними чи ні. До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі:

- право - це система правових норм;

- це правила поведінки загального характеру;

- ці правила мають загальнообов'язковий характер;

- вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;

- формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

- установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами;

- у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

- правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.

Принципи права - це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають суттєві положення права. Принципи права за своєю сутністю є узагальнені відображення об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, людства в цілому. Притаманна принципам властивість універсального та абстрактного засвоєння соціальної дійсності зумовлює їх особливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості та ін.

Принципи права:

• Визначають нормоутворюючу і правозастосовну діяльність;

• Координують функціонування механізму правового регулювання;

• Є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держави і дій громадян;

• Формують правове мислення і правову культуру;

• Цементують систему права.

Форми існування принципів права різноманітні:

- У вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій;

- Я к правові орієнтації суб'єктів права;

- У вигляді змісту правових норм чи їх угруповань;

- У вигляді вимог правового регулювання;

- У вигляді правових цінностей та ін.

Правові принципи у формально-юридичному аспекті знаходять своє відображення у нормах права завдяки їх формулюванню в статтях нормативно-правових актів чи деталізацію у групі норм права і відображення у відповідних статтях нормативно-правових актів.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: