Вплив парасимпатичної і симпатичної нервової системи на функцію органів

Аксони постгангліонарних нейронів закінчуються на клітинах виконавчих органів (гладеньких м'язів, залоз) (рис. 1).

Вегетативна нервова система має два відділи - парасимпатичний і симпатичний, тонус яких знаходиться у стані динамічної рівноваги. Контроль над вегетативними функціями здійснюється на всіх рівнях центральної нервової системи. На відміну від соматичних нервів, людина не здатна вольовими зусиллями керувати вегетативними функціями (сповільнювати або прискорювати діяльність власного серця, впливати на секрецію залоз, тонус гладенької мускулатури внутрішніх органів тощо.)

За впливом на функцію більшості органів парасимпатичний і симпатичний відділи вегетативної нервової системи є антагоністами (табл. 1).

М – холінергічні засоби (М – холіноміметики, М – холіноблокатори)

М - холіноміметики - це засоби, які збуджують М-холінорецептори, що призводить до змін фунщії тих органів і систем, які іннервуються холінергічними нервами. До них належать препарати пілокарпіну гідрохлорвд і ацеклідин.

Пілокарпіну гідрохдорид (Рilocarpini hydrochloridum) є алкалоїдом, який отримують з тропічної рослини Pilocarpus Jaborandі Випускається у вигляді 1 %, 2 % розчинів у флаконах по 5 і 10 мл та 1 %, 2 % очної мазі. Препарат викликає звуження зіниці і зниження внугрішньоочного тиску при закапуванні в око (рис. 3). Тому його використовують для лікування глаукоми. В офтальмології його також призначають для покращання трофіки ока при тромбозі центральної вени сітківки, гострій непрохідності артерій сітківки, атрофії зорового нерва Системна дія препарату не використовується внаслідок його високої токсичності. Найбільш небезпечним проявом отруєння пілокарпіном є набряк легенів.

Ацеклідин (Aceclidinum) випускається у порошку для приготування 2 - 5 % очних крапель, у 3 % і 5 % очній мазі, в ампулах—по 1 і 2 мл 0,2 % розчину. Препарат використовується для лікування глаукоми. Після закапування в око ацеклідину звуження зіниці та зниження внутрішньоочного тиску зберігається протягом 6 годин При підшкірному введенні препарату підвищується тонус і скоротлива активність кишечника, сечового міхура, матки. Ця його властивість використовується для профілактики і лікування післяопераційної атонії шлунка, кишечника, сечового міхура іноді ацеклідин застосовують для зупинки післяпологових маткових кровотеч. Препарат протипоказаний при бронхіальній астмі, вагітності, стенокардії тощо.

Гостре отруєння речовинами М-холіноміметичної дії може виникати внаслідок їх передозування або ж при помилковому вживанні грибів мухоморів, що містять мускарин. Клінічна картина проявляється симптомами різкого збудження М - холінорецепторів. У хворого розвивається діарея, спостерігається біль у животі, звуження зіниць, підвищення слиновиділення, утруднення дихання внаслідок спазму бронхів, сплутаність. свідомості, судоми, коматозний стан. При цьому здійснюють заходи з очищення організму від отрути. Внутрішньовенно вводять 0,1 % розчин атропіну сульфату - по 2 мл. кожні 10 хв, до появи сухості у роті і розширення зіниць.

Існує група речовин, яку можна назвати непрямими М -, Н - холіноміметиками. Це, так звані, антихолінестеразні засоби - прозерин, галантаміну гідробромід, фосфакол Механізм дії антихолінестеразних речовин полягає у зв'язуванні ацетилхолінестерази. При цьому у синапсах накопичується багато ацетилхоліну, який збуджує М - і Н-холінорецептори. Виникають такі ефекти: при закапуванні в око збуджуються М - холінорецептори кругового м’яза райдужки, м'яз скорочується і звужується зіниця (міоз). При цьому покращується відтік внутрішньоочної рідини і знижується внутрішньоочний тиск. Вплив на М - холінорецептори війчастого м'яза призводить до збільшення опуклості кришталика - око встановлюється на бачення близьких предметів (спазм акомодації) (рис. 3,4).

При системній дії антихолінестеразних препа

денької мускулатури внутрішніх органів,зок-

секреція залоз, сповільнюються серцеві скоро-

відбувається за рахунок збудження М – холіно-

холінорецептори і розміщені на закінченнях

Прозерин (Proserinum) є синтетичною антихолінестеразною речовиною, яка проявляє переважну дію на периферичні холінореактивні системи і практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Випускається у порошку, таблетках по 0,015 г і в ампулах по 1 мл 0,05 % розчину. Прозерин є антихолінестеразним засобом оберненої дії, його ефект продовжується протягом 2,5 - 4 год.

Пиридосигмина бромід (Pyridostigmine bromide) син. Калімін є антихолінестеразний засіб оберненої дії подібний по використанню до прозерину. Менш активний але більш подовженої дії. Випускається у таблетках і др.. по 0,06г. та 0,5% розчин в ампулах. Використовують при міастенії, атонії кишківника та сечового міхура у післяопераційному періоді. Після травм, паралічів у відновлюваному періоді після поліомієліту енцефаліту.

антихолінестеразний засіб оберненої дії подібний по використанню до прозерину. Менш активний але більш подовженої дії. Може кумулювати. Випускається у таблетках по 0,001; 0,005; 0,01г. Використання див. пиридостигмін.

Рис. 4 Схема дії на око антихолінестеразних (мех.-м), М – холіноміме-

М - холіноблокатори - це лікарські засоби, які зв'язуючись з М - холінорецепторами, перешкоджають їх взаємодії з ацетилхоліном. У результаті відбувається блокада проведення імпульсів по холінергічних нервах до внутрішніх органів. При цьому вплив адренергічної іннервації зберігається. Тому фармакодинаміка М - холіноблокаторів є ідентичною дії адренергічної іннервації на ці органи.

До М - холіноблокаторів належать атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин, препарати беладони.

Атропін є алкалоїдом, який міститься у беладоні, блекоті, дурмані. Випускається у вигляді атропіну сульфату (Atroрini sulfas). Форми випуску: порошок для приготування 5% і 1% очних крапель, 1% очна мазь, таблетки по 0,0005 г, ампули по 1 мл 0,1% розчину.

При закапуванні препарату в око відбувається блокада М - холінорецепторів кругового м'яза райдужки. Мяз розслаблюється, внаслідок чого настає сильне розширення зіниці - мідріаз. При цьому погіршується відтік внутрішньоочної рідини і підвищується внутріш-ньоочний тиск. У результаті блокади М - холінорецепторів війчастого м'яза відбувається його розслаблення. При цьому кришталик сплощується і око встановлюється на бачення далеких предметів. Виникає стан, який називається паралічем акомодації (циклоплегія) (рис. 4), Після закапування атропіну в око вказані зміни зберігаються протягам 7 - 10 днів.

Атропін викликає зниження функції залоз зовнішньої секреції - слинних, потових бронхіальних, залоз шлунка, кишечника. При введенні препарату знижується тонус і знімається спазм гладенької мускулатури шлунково - кишкового тракту, бронхів, жовчо - і сечовивідних шляхів, матки. Припинення передачі гальмівних імпульсів з блукаючого нерва на серце спричинює тахікардію.

Платифіліну гідротартрат (Platyphyllini hydrotartras) y меншій мірі, ніж атропін, знижує секреторну активність залоз і впливає на діяльність серця. Він блокує переважно М - холінорецептори гладенької мускулатури, у зв'язку з чим усуває її спазми. У цьому ефекті відіграє також роль пряма міотропна спазмолітична дія препарату. Він має здатність проникати через гематоенцефалічний бар’єр і пригнічувати судиноруховий центр. Випускається у таблетках по 0,005г., в ампулах – по 1 мл. 0,2% розчину для підшкірного введення. може бути застосований в 1%, 2% очних краплях.

Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum) впливає на око і секрецію залоз сильніше, ніж атропін, але тривалість його дії в 2 - 3 рази менша. Проникаючи через гематоенцефалічний бар'єр, препарат викликає седативний ефект та короткочасний сон. Має здатність пригнічувати ядра вестибулярного апарату, у зв’язку з чим ефективний при морській та повітряній хворобах. Препарат випускається в ампулах по 1 мл 0,05% розчину. Застосовується також в очних краплях - 0,25 % розчин

Метацин (Methacinum) за впливом на м'язи бронхів, секрецію слинних і бронхіальних залоз переважає атропін, менше викликає тахікардію. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому не впливає на центральну нервову систему, не викликає мідріаз і порушення акомодації. Випускається у таблетках по 0,002г. і в ампулах - по 1мл. 0,1% розчину, для підшкірного, внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення.

Екстракт беладони сухий (густий) - Extractum Belladonnae siccum (spissum) - містить суму алкалоїдів беладони, що мають М - холіноблокуючу дію. "Bella donna" у перекладі означає "прекрасна жінка". Назва походить із тих далеких часів, коли італійки закапували собі в очі витяжки з цієї рослини, щоб розширились зіниці і очі стали більш глибокими, привабливими. Препарати беладони входять до складу багатьох комбінованих форм: ″Solutan″, таблетки "Bellataminalum" "Bellaspon" ″Besalolum″, "Belloid", "Bellalginum", свічки "Bethiolum", "Anusolum" тощо.

М - холіноблокатори застосовуються для розширення зіниці при дослідженні очного дна, при запальних процесах та травмах райдужки, рогівки. В останньому випадку ці препарати забезпечують функціональний спокій ока, попереджують утворення спайок між райдужкою та навколишніми тканинами. Необхідно пам'ятати, що М – холіноблокатори абсолютно протипоказані при глаукомі.

Препарати цієї групи використовуються для зняття спазмів гладенької мускулатури при виразковій хворобі шлунка та 12 - палоїкишки, кишковій, печінковій, нирковій кольках, спастичних закрепах, при геморої, тріщинах заднього проходу. В останніх двох випадках доцільно застосовувати екстракт беладони у вигляді свічок. Для зняття бронхоспазму М - холіноблокатори використовують тоді, коли він зв'язаний з підвищеним тонусом блукаючого нерва. При нападах астми інфекційно - алергічного та алергічного генезу препарати малоефективний. Більше того, зменшення бронхіальної секреції у цьому випадку може спричинити ще більше згущення харкотиння та погіршення бронхіальної прохідності внаслідок утворення слизових пробок.

М - холіноблокатори (атропіну сульфат, скополаміну гідробромід, метацин) вводять хворим перед операційним втручанням для, так званої, премедикації. Це здійснюється для попередження бронхо -, ларингоспазму, зупинки серця, обмежання секреції слинних та бронхіальних залоз.

При отруєнні М-холіноміметиками та фосфорорганічними сполуками, як зазначалось вище, використовують атропіну сульфат.

Такі препарати, як скополаміну гідробромід, аерон, застосовують для профілактики морської (повітряної) хвороби.

Гостре отруєння М-холіноблокаторами може розвинутись при передозуванні відповідних препаратів, при вживанні дітьми рослин, що містять алкалоїди цієї групи. У клінічній картині отруєння на перший план виступає симптоматика психічного збудження так званий "атропіновий психоз". Він проявляється маренням, галюцинаціями, дезорієнтацією, руховою активністю. Картина може бути настільки яскравою, що хворого помилково госпіталізують у психіатричну клініку. Спостерігаються також почервоніння і сухість шкіри, підвищення температури тіла (внаслідок блокади потовиділення). Сухість слизових спричинює розлади ковтання (дисфагія), мови (дизартрія, захриплість голосу). Спостерігаються сильна спрага, різке розширення зіниць із виникненням світлобоязні (фотофобії). Порушується зір (параліч акомодації). Характерні тахікардія, атонія кишечника, затримка сечі. Початкова стадія збудження швидко переходить у фазу пригнічення. Смерть настає від паралічу дихального центру, Для видалення отрути з організму використовують промивання щлунка 0,5% розчином таніну, призначають проносні, сорбенти проводять форсований діурез. Як антагоністи застосовують антихолінестеразні засоби: повторне введення прозерину, галантаміну гідроброміду до отримання симптомів зникнення блокади М - холінорецепторів, Для зняття психомоторного збудження вводять аміназин, сибазон, барбітурати. Тахікардію знімають анаприліном. Для полегшення фотофобії хворого поміщають у затемнену кімнату. Для зниження температури тіла його обкладають, грілками з льодом. При сильному пригніченні дихання налагоджують штучне дихання з інгаляцією кисню.

D.S. Закапувати в око по 1 - 2 краплі повторно до розширення зіниці.

Н-холіноблокатори — це лікарські засоби, які, зв'язуючись з Н - холінорецепторами, перешкоджають їх взаємодії з ацетилхоліном. Вони поділяються на дві групи: гангліоблокатори (бензогексопій, пентамін) і міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

Особливістю дії гангліоблокаторів є те, що вони переважно впливають на Н - холінорецептори, які розміщені у вегетативних гангліях. Блокада симпатичних гангліїв призводить до розширення периферичних судин і зниження артеріального тиску. Блокада парасимпатичних гангліїв супроводжується зменшенням тонусу гладенької мускулатури внутрішніх органів (бронхів, шлунково - кишкового тракту, сечовивідних та жовчовивідних шляхів). Одночасно знижується секреція залоз; бронхіальних, шлункових, слинних тощо.

Бензогексоній (Benzohexonium) — четвертинна амонієва сполука, яка не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і проявляє значну гангліоблокуючу дію. Випускається у таблетках по 0,1 і 0,25г, в ампулах - по 1мл 2,5% розчину. Всмоктування препарату з шлунково - кишкового тракту погане, тому його переважно призначають під шкіру, внутрішньом'язово або внутрішньовенно крапельно. Тривалість дії препарату коливається від 3 до 6 годин.

Пентамін (Pentaminum) — четвертинна амоніева сполука, яка за своїми гангліоблокуючими властивостями дещо поступається бензогексонію. Випускається в ампулах по 1 і 2мл 5% розчину. Вводять препарат внутрішньом'язово, внутрішньовенно крапельно або повільно струминно. Тривалість дії становить 2 - 4 години.

Гигроній (Hygronium) - четвертинна амоніева сполука, короткодіючий гангліоблокатор, у зв’язку з чим дуже зручний для використання при керованій гіпотонії під час операцій. Випускається у порошку для ін’єкційних розчинів у флаконах по 0,1г.. Вводять внутрішньовенно крапельно 0,1% розчин у ізотонічному розчині натрію хлориду.

Арфонад (Arfonad) – дія і використання таке ж як у гігронію. Форма выпуска: ампулы: 250мг. сухої речовини та ампули з розчинником (5мл. воды для ин’єкцій).

Гангліоблокатори використовуються у комплексній терапії гіпертензивної кризи, набряку мозку, набряку легень. Внутрішньовенне крапельне введення препаратів проводять для керованої гіпотонії - зниження артеріального тиску і зменшення кровотечі при операціях на серці, легенях, щитовидній залозі тощо, їх здатність розширювати периферичні судини використовується при лікуванні ендартеріїту.

В анестезіології та хірургії препарати цієї групи застосовують для попередження вегетативних рефлексів, які пов’язані з оперативним втручанням. Введення гангліоблокаторів перед наркозом дозволяє зменшити необхідну дозу наркозної речовини. Іноді їх використовують у комплексній терапії шокових станів для нормалізації мікроциркуляції в тканинах.

При хронічних бронхітах, бронхіальній астмі, емфіземі легень гангліоблокатори покращують легеневу вентиляцію., зменшують гіпертензію у малому колі кровообігу. При цьому підвищується скоротлива функція правого шлуночка серця. У таких випадках препарати доцільно застосовувати інгаляційним шляхом.

Гангліоблокагори використовуються також при загостреннях виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при печінковій, нирковій і кишковій кольках.

Побічні ефекти і ускладнення, які розвиваються при застосуванні гангліоблокаторів, пов’язані з відсутністю у них вибірковості дії вони одночасно блокують усі ганглії вегетативної нервової системи Найбільш небезпечним ускладненням, яке спостерігається при введенні гангліоблокаторів, є ортостатичний колапс. Він проявляється різким падінням артеріального тиску і втратою свідомості хворого при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне. Це ускладнення виникає внаслідок блокування рефлекторних механізмів, які підтримують постійний рівень артеріального тиску. При цьому необхідно підняти ноги хворого догори а голову опустити донизу. Якщо він не опритомніє, ввести мезатон, ефедрину гідрохлорид у невеликих дозах, кордіамін, кофеїн. Для профілактики ортостатичного колапсу протягом 2 - 2,5 годин після ін’єкції гангліоблокаторів хворий повинен лежати. Типовими побічними ефектами, які розвиваються при застосуванні препаратів цієї групи, є сухість слизових, порушення акомодації, загальна слабкість, запаморочення, тахікардія. При тривалому введенні можуть виникати атонія сечового міхура, кишечника навіть його паралітична непрохідність. В останньому випадку показане введення прозерину.

Міорелаксанти, або курареподібні засоби, блокують Н – холінорецептори, які розміщені

в ділянці закінчень соматичних нервів, на мембрані клітин скелетних м'язів. При цьому спостерігається розслаблення посмугованих м’язів, що відбувається у певній послідовності. Спочатку виключаються дрібні м’язи пальців рук, ніг, вух, очей. Потім - м'язи кінцівок, голови, шиї, тулуба; в останню чергу - міжреберні м'язи, діафрагма, що супроводжується зупинкою дихання. Свідомість при цьому не порушується. Відновлення тонусу м'язів відбуваєгься у зворотному порядку.

Тубокурарину хлорид (Tubocurarinі chloridum) ‘ міорелаксантом антидеполяризуючого типу дії. Він зв'язується з Н-холінорецепторами нервово - м'язових синапсів і перешкоджає їхній взаємодії з ацетилхоліном. При цьому не відбувається деполяризація постсинаптичної мембрани, що супроводжується розслабленням м'язів. Препарат випускається в ампулах по 1,5мл 1% pозчину. Вводиться внутрішньовенно. М’язова релаксація починається через 1 - 1,5 хв після введення, триває 25 - 40хв.. Тубокурарину хлорид застосовують, головним чином, анестезіологи для тривалого розслаблення посмугованих м'язів під час оперативних втручань. Введення препарату допускається лише після переведення хворого на штучне дихання. Він може бути також використаний для розслаблення м'язів при співставленні кісткових уламків при переломах, при вправленні складних вивихів. Іноді препарат застосовують для попередження травматичних ускладнень при судомній терапії шизофренії.

Для попередження зупинки дихання, викликаної передозуванням тубокурарину хлориду, або ж у випадку, коли треба припинити дію препарату, хворим вводять прозерин. Останній є антагоністом міорелаксантів антидеполяризуючої дії. Іноді тубокурарину хлорид провокує розвиток бронхоспазму, який усувається атропіном.

Дитилін (Dithylinum) — міорелаксант деполяризуючого типу дії. Він викликає стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани нервово - м'язового синапса. Це призводить до порушення генерації потенціалу дії і супроводжується розслабленням посмугованих м'язів. Препарат випускається в ампулах по 5 і 10мл 2% розчину. Вводиться внутрішньовенно. Міорелаксація, якій передує посмикування м'язових волокон, розвивається через 40 - 60с. Повне відновлення м'язового тонусу настає через 5 -10хв..

Дитилін використовується у випадках, коли необхідно викликати короткочасне розслаблення посмугованих м'язів, зокрема перед такими маніпуляціями як інтубація трахеї, бронхо - і езофагоскопія, цистоскопія, для репозиції кісткових уламків, вправлення вивихів тощо.

Іноді призастосуванні дитиліну може розвиватися тривале апное (впродовж декількох годин). Це ускладнення пов'язане із спадковою недостатністю бутирилхолінестерази - ферменту, який розщеплює дитилін. У такому випадку на фоні штучного дихання з інгаляцією кисню хворому переливають свіжу кров, в якій міститься даний фермент.

При введенні невеликих доз міорелаксантів зберігається самостійне дихання. Разом із тим, в усіх випадках їх застосування необхідно мати напоготові апарат штучного дихання.

S. Вміст ампули розчинити у 20мл. 5% розчину глюкози, вводити внутрішньовенно

S. Вміcт ампули вводити внутрішньовенно з розрахунку 0,4 - 0,5 мг / кг маcи тіла.

М.Д. судинозвужувальна дія, підвищення AT, дія - 2 год.

Заст. в/м, в/в по 0,3 - 1мл. при колапсі, шоці (травми, операції, отруєння), гіпотонія, вазомоторний риніт по 2 - 3 крап. 0,25 - 0,5% р-н 10мл.

М.Д. на місці нанесення викликають звуження судин, тому зменшують набряк, запалення, виявляють протиалергійну, протизапальну дію.

Заст. Гострі та хронічні риніти по 2 - 3кр. в ніс, 2 - 3 рази на день.

Поб. еф. Звикання, подразнювальна дія на слизові оболонки

М.Д. збуджує β₁ – а./p. міокарду - посилює роботу серця, полегшує провідність, збуджує β₂– а./p. бронхів - бронхолітична дія. У великих дозах знижує AT.

Заст. По 1 таб. під язик при блокадах серцевої провідності, брадикардії, інгаляційно, в./м., в./в. для купірування та профілактики приступів бронхіальної астми.

П./п. органічні зміни серця, цукровий діабет.

Комплексний аерозоль який містить у собі фенотерол і холіноблокатор іпратропію хлорид (атровент) виявляють синергізм бронхолітичної дії.

М.Д. вибірково збуджує β₂ – а./p. бронхів - бронхолітична дія.

Заст. інгаляційно 2 - 3 рази на день для купіровання та профілактики приступів бронхіальної астми.

За структурою та дією подібний до сальбутамолу.

Ф.В.: таб. по 0,02г.; дитячий сироп во фл.: 0,0001% та 0,0002% розчини 100мл..

Використовують як бронхолітик при бронхоспастичних станах.

Вибірково стимулює адренорецептори міокарду.

Використовують як кардіотонічний засіб, якщо необхідно посилити скорочення міокарду при інфаркті міокарду. Кардіоміопатії, операціях на серці, хронічній серцевій недостатності.

Ф.В.:0,5% розчин 50мл. для інфузій, і 1,25% - по 20мл..

М.Д. гормон мозкової речовини наднирників, підвищує фізичну і психічну діяльність, збуджує α – а./p., тому місцево звужує судини шкіри, слизових оболонок, протизапальна дія, парентерально звужує судини, підвищує AT; збуджує β₁ – а./р. серця підвищує роботу серця,

збуджує β₂ – а./p. бронхів - бронхолітична дія; розширює зиниці, підвищує рівень цукру у крові, підвищує тканевий обмін.

Заст. місцево для зупинки носових кровотеч, краплі в ніс при риніті; п./ш. при бронхіальній астмі, колапсі, шоці (травми, операції, отруєння), гіпотензії, гіпоглікемічній комі, анафілактичному шоці; спеціальною голкою в область лівого шлуночка при зупинці серця.

П. еф.: головний біль, запоморочення, тремор, страх, слабкість.

Про./п.: гіпертонія, цукровий діабет, вагітність, ІХС.

Адреноблокатори - блокують адренорецептори.

Блокують – а./p., викликають розширення кровоносних судин, знижують AT.

М.Д. судиннорозширювальна дія, діє переважно на переферичні судини, артеріоли, покращує кровообіг у тканинах і органах, знижує AT. Дія повільна, тому не використовується для лікування гіпертонічної хвороби.

Заст. по 1 - 2 таб. 3 - 5 раз на день після їжі, в./м., в./в. 0,5% р.-н. 1 - 2мл.

Показ. Облітеруючий ендартеріїт, трофічні виразки кінцівок, відмороження, в'ялозаживаючі рани, гіпертонічний криз.

Поб. еф.: запоморочення, блювота, нудота, рідко - ортостатичний колапс.

М.Д. заст. дивись фентоламін; але більш активен, більш тривала дія, менш токсичен, вводять п./ш., в./м., в./в. 1 - 2% - 1мл..

М.Д. блокуя β₁ – а./p. зменьшує серцеві скорочення, тому зменшує роботу серця, знижує потребу сердця у кисні; блокуя β₁ β₂ - a/p провідної системи серця, зменьшує автоматизм провідності сердця; при систематичному вживанні знижує AT, тому що зменьшується робота сердця; блокуя β₂ – а./p. бронхів викликає спазм бронхів, виявляє слабку гіпоглікемію, знижує рівень реніну у крові.

Заст. по 2 таб. 2 - 4 рази на день; в./м., в./в. 1.-.3мл.

П. еф.: нудота, блювота, понос, брадикардія,слабкість, безсоння.

П./п.: гостр. інфаркт міокарда, блокади серцевої провідності, бронхіальна астма.

Кардіоселективний β₁ адреноблокатор. Виявляє гіпотензивну, протиаритмічну дію, не викликає ортостатичний колапс.застосовують при стенокардії. інф. міокарду, артеріальній гіпертензії, аритмії.

М.Д. зменьшують виділення медіатору адренергічними нервовими волокнами. Тому усувають збуджуючий вплив норадреналіну на серце і кровоносні судини, з'являється брадикардія, кровоносні судини розширюються, знижується AT.

Таким чином, основний ефект симпатолітиків - гіпотензивна дія.

М.Д. тривало і сильно знижує AT та внутрішньоочний тиск. Ефект через 2 - 4 дня, максимум на 7 - 8 день. Кумулює, після відміни препарату дія триває ще 1 - 2 тижні.

Заст.: по 1 таб. 2 - 3 рази на день при гіпертонічній хворобі І - ІІІ стадії.

П. еф.: слабкість, запоморочення, нудота, блювота, пронос, ортостатичний колапс.

П./п.: атеросклероз, інфаркт міокарду, гіпотензія, хвороби нирок.

Входить до складу таб. “Раунатин”, “Альдельфан”, “Кристепін”.

М.Д. Гіпотензивний ефект, легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і зменшує вміст норадреналіну не тількі у периферичних нервових волокнах, але і в ЦНС.Тому виявляє седативну дію по типу нейролептиків.

Заст.: по 1 таб. 1 - 4 рази на день після їжі при артеріальній гіпертензії, гіпертонічній хворобі.

П. еф.: сонливість, депресія, пронос, біль в шлунку.

П./п.: брадикардія, виразкова хвороба шлунку і 12 - палої кишки, схильність до депресивного стану.

Вплив парасимпатичної і симпатичної нервової системи на функцію органів

Передача імпульсів через синапс як у центральній, так і у периферичній нервовій системі здійснюється в результаті вивільнення нейрогуморальної речовини - нейромедіатора. Передача нервових імпульсів у периферичній нервовій системі забезпечується двома основними медіаторами - ацетилхоліном та норадреналіном. Залежно від того, який медіатор бере участь у передачі нервових імпульсів, ефекторні нерви (вегетативні та соматичні) поділяються на холінергічні (медіатором служить ацетилхолін) і адренергічні (медіатором служить норадренадін).

До холінергічних нервових волокон належать:

- прегангліонарні (симпатичні й парасимпатичні);

- постгангліонарні симпатичні, що іннервують потові залози та судини скелетних м'язів;

- нерви, що іннервують мозковий шар надниркових залоз, каротидні синуси;

До адренергічних нервових волокон належать:

- постгангліонарні симпатичні, за винятком тих, що іннервують потові залози та судини скелетних м'язів;

Холінергічний синапс побудований із пресінаптичного та постсинаптичного утворів, між якими знаходиться синаптична щілина (рис. 2). У пресинаптичному утворі за участю ферменту холін-ацетилази синтезується медіатор ацетилхолін, який частково знаходиться у вільному стані. Під впливом нервового імпульсу ацетилхолін вивільнюється у синаптичну щілину і взаємодіє з холі-норецепторами, які знаходяться на постсинаптичній мембрані. Холінорецептори є специфічними білками з певною просторовою будовою. Для утворення комплексу ацетилхолін - холінорецептор необхідно, щоб вони відповідали один одному, як ключ відповідає замку (принцип структурної комплементарності). У результаті цієї взаємодії виникає деполяризація постсинапгичної мембрани - потенціал дії. Він або поширюєтьєя на посттангліонарне нервове волокно, або ж спричинює зміну функції ефекторного органа Ацетилхолін, який надійшов у синаптичну щілину, швидко руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Холінорецептори відрізняються за своєю чутливістю до певних сполук. Ті рецеітгори,які збуджуються мускарином (алкалоїдом грибів мухоморів), мають назву М - холінорецепторів. Рецептори, які збуджуються невеликими дозами нікотину (алкалоїду тютюну), а блокуються його великими дозами, називаються Н - холінорецепторами.

- у гладенькій мускулатурі та секреторному епітелії внутрішніх органів,

Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються холіномімегичними, а ті, які блокують холінорецептори, - холіноблокуючими (холінолітичними).

Залежно від впливу на певні рецептори і спрямованості ефектів, що виникають, розрізняють такі лікарські речовини:

2) М - холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);

3) М - холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин);

а) гангліоблокатори (бензогексоній,, пентамін);

б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: