Тема 6. Основи пожежної безпеки на виробничих об’єктах

Забезпечення пожежної безпеки – невід’ємна частина державної політики щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Кодекс Цивільного захисту населення України та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Система пожежної безпеки – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004.-91 пожежна безпека об’єкта забез-печується: системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі та впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні.

Об’єкти, пожежі на яких можуть призвести до загибелі або масо-вого ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цін-ностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімально можливу ймовірність виникнення пожежі. Конкретні значен-ня такої ймовірності визначаються проектувальниками і технологами.

Метою пожежної безпеки об’єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі – обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

В Україні створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено біля 360 найменувань документів різних рівнів і видів. За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів:

1. Загальнодержавні акти. До них відносяться: Кодекс Цивільного захисту населення України від 1.07.2013; НАПБ А.01.001-95 «Правила пожежної безпеки в Україні», від 14.06.95, і «Правила пожарной безопасности в лесах СРСР», від 18.06.71.

2. Міжгалузеві акти. До документів цього типу віднесено 42 нор-мативні акти з пожежної безпеки. До цих актів, зокрема, увійшли НАПБ Б.02.001-94 «Положення про державну пожежну охорону», а також інші правила, положення інструкції та настанови, що окреслюють загальні вимоги пожежної безпеки, обов’язкові для виконання в усіх галузях виробничого та невиробничого середовища.

3. Галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з по-жежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. У реєстрі нараховується 109 таких нормативних актів. Серед них: НАПБ В.01.047–95/930 «Правила пожежної безпеки для закладів, підприємств та організацій культури».

4. Нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи.

5. Міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки.

6. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення», а також стандарти на окремі види обладнання для пожежогасіння.

7. Галузеві стандарти з питань пожежноїбезпеки містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних умовах конкретної галузі.

8. Нормативні документи з питань пожежної безпеки в галузі будівництва.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі та просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяють на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та ін.

Пожежна безпека об’єкта – стан об’єкта, за якого з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

До небезпечних факторів пожежі, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать:

– підвищена температура навколишнього середовища;

– токсичні продукти горіння й термічного розкладу;

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються:

– уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій;

– радіоактивні й токсичні речовини і матеріали зруйнованих апаратів та установок;

– електричний струм, що виник внаслідок переходу напруги на струмопровідні елементи конструкцій, апаратів, агрегатів під дією високих температур;

– небезпечні фактори вибухів, згідно з ГОСТ 12.1.010, пов’язаних з пожежами;

Горіння – екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум’я або світінням. Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників – горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. При цьому, горюча речовина й окисник повинні знаходитися в необхідному співвідношенні один до одного й утворювати таким чином горючу суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію і температу-ру, достатню для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном горюче середовище. Це – середовище, що здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Горючі суміші, залежно від співвідношення горючої речовини й окисника, поділяються на бідні та багаті. У бідних мають місце надлишок окисника, у багатих – горючої речовини. Для повного згорання необхідна присутність достатньої кіль-кості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди. При недостатній кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. При цьому також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згорання – оксид вуглецю (СО), який може призвести до отруєння людей. На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.

Горіння може бути гомогенним і гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан – газо- чи пароподібний. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз у горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним. Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням.

В усіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум’я. Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум’я пересуватися по всій горючій суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних частинок із зони горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення полум’я, відповідно тепловий і дифузійний. Горіння, як правило, проходить за комбінованим теплодифузійним механізмом.

За походженням і деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:

спалах – швидке загоряння горючої суміші без утворення сти-снутих газів, яке не переходить у стійке горіння;

займання – горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;

спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я;

самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;

самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я;

тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.

Система протипожежного і противибухового захисту спрямована на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і ви-бухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей і матеріальних цінностей від дії шкідливих і небезпечних факторів пожеж і вибухів.

Пожежна небезпека будівель і споруд, а також здатність до поширення пожежі визначається кількістю та властивостями матеріалів, що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних конструкцій, яка залежить від ступеню вогнестійкості та горючості матеріалів з яких вони зроблені. Залежно від матеріалу виготовлення основні будівельні конструкції поділяють на кам’яні, залізобетонні, металеві, дерев’яні, а також такі, що вміщують полімерні матеріали.

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням усієї системи протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.

Рятування являє собою вимушене переміщення людей назовні при впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникненні безпосередньої загрози цього впливу. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією.Евакуація людей із будівель і споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням. Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння.

Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється.

Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню в атмосфері більше 14–16 % за об’ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полуменеве горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у по-вітря інертних газів і пари із зовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).

Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок тощо).

Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етал, фреон та ін.), які при попаданні в полум’я розпадаються і з’єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється.

Спосіб механічного зриву полум’я сильним струменем води, порошку чи газу.

Спосіб вогнеперешкоди, заснований на створенні умов, за яких полум’я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.

Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів засто-совуються первинні засоби пожежогасіння. До них відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних і пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами згідно з нормами.

Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові.

Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклику пожежних на об’єктах обладнуються системи пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.

Пожежна охорона. Система пожежної охорони створюється для захисту життя і здоров’я громадян, матеріальних цінностей від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах.

До основних завдань пожежної охорони відносяться:

– здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

– гасіння пожеж, рятування людей і надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Таким чином пожежна охорона виконує як профілактичну, так і бойову роботу. Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну.

Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний пожежний нагляд. Вона створюється в містах, населених пунктах, на промислових та інших об’єктах незалежно від форм власності і складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних установ Міністерства внутрішніх справ України.

Державна пожежна охорона є водночас самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в насе-лених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною.

Відповідно до покладених на них завдань, органи держпожнагляду:

– розробляють за участю зацікавлених міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, обов’язкові для всіх підприємств, установ, організацій і громадян;

– встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів, розробляють типові документи з питань пожежної безпеки;

– погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються пожежної безпеки, а також інші проектні рішення;

– здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної виконавчої влади, місцевих Рад і їх виконкомів, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ і організацій, а також громадянами;

– беруть участь у прийнятті в експлуатацію будівель, споруд та інших об’єктів, а також у відведенні територій під будівництво, проведенні випробувань нових зразків пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції;

– проводять експертизу (перевірку) проектної та іншої докумен-тації та відповідність нормативним актам з пожежної безпеки і у вста-новленому порядку дають дозвіл на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого та іншого призначення, впро-вадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, на оренду будь-яких приміщень і початок роботи новостворених підприємств;

– проводять згідно з чинним законодавством перевірки та дізнан-ня за повідомленнями і заявками про злочини, пов’язані з пожежами, і порушення правил пожежної безпеки;

– здійснюють вибірково в загальноосвітніх, професійних, навчально-виховних, вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, на підприємствах, в установах та організаціях контроль за підготовкою працівників, учнів і студентів з питань пожежної безпеки;

– перевіряють наявність документів, які дають право на виконання пожежонебезпечних робіт.

Навчання з питань пожежної безпеки. Оскільки головними причинами пожежі є відсутність у людей елементарних знань і недотримання вимог пожежної безпеки, проблемі вивчення правил пожежної безпеки слід надавати першоступеневе значення. Воно повинно здійснюватись безперервно, на всіх етапах навчання та трудової діяльності з самого раннього віку.

Основні законодавчі та нормативно-правові акти

2. Кодекс Цивільного захисту населення України.

3. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України.

4. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України.

5. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України.

6. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України.

7. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України.

8. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України.

10. Постанова Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

11. НПАОП 0.00-4.03-04 «Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці»: Наказ Держ-наглядохоронпраці № 151 від 08.06.2004.

12. НПАОП 0.00-4.09-07 «Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства»: Наказ Держгірпромнагляду № 55 від 21.03.2007.

13. НПАОП 0.00-4.11-07 «Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці»: Наказ Держгірпромнагляду № 56 від 21.03.2007.

14. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок про-ведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005.

15. НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 9 від 29.01.1998.

16. НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 255 від 15.11.2004.

17. НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердже-ння власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 132 від 21.12.1993.

18. НПАОП 0.00-6.13-05 «Порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохорон-праці України»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 92 від 30.03.2004.

19. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці: Затверджено Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

20. Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці: Затверджено Головою Держгір-промнагляду 07.02.2008 р.

21. Ткачук К. Н. Основи охорони праці: підручник / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Основа, 2006. – 444 с.

22. Протоєрейський О. С. Охорона праці в галузі: навч. посіб. / О. С. Протоєрейський, О. І. Запорожець. – К.: Вид-во НАУ, 2005. – 268 с.

23. Копань В. С. Охорона праці в гуманітарній сфері: навч. посіб. / В. С. Копань. – К.: Пульсари, 2008 – 200 с.

24. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: навч. посіб. / А. В. Русаловський. – 4-те вид., допов. і перероб. – К.: Вид-во ун-ту «Україна», 2009. – 295 с.

25. Третьяков О. В. Охорона праці: навч. посіб. з тестовим ком-плексом на CD / О. В. Третьяков, В. В. Зацарний, В. Л. Безсонний; за ред. К. Н. Ткачука. – К.: Знання, 2010. – 167 с. + компакт-диск.

26. Гогіташвілі Г. Г. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: навч. посіб. / Г. Г. Гогіташвілі, Є. Т. Кар-чевські, В. М. Лапін. – К.: Знання, 2007. – 367 с.

27. Желібо Є. П. Охорона праці в органах державної податкової служби: навч. посіб. / Є. П. Желібо, Н. І. Баранова, В. В. Коваленко. – Ірпінь. – 2002.

28. Катренко Л. А. Охорона праці: курс лекцій / Л. А. Катренко, Ю. В. Кіт, І. П. Пістун. – Суми: унів-ка книга, 2009. – 540 с.

29. Охорона праці в будівництві: навч. посіб. / за ред.: Б. М. Кор-жика, В. М. Іванова. – Харків: Форт, 2010. – 388 с.

30. Березюк О. В. Охорона праці в галузі радіотехніки: навч. посіб. / О. В. Березок, М. С. Лемешев. – Вінниця: ВНТУ, 2009. – 159 с.

31. Ярошевська В. М. Охорона праці в будівельній галузі: навч. посіб. / В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан. – Рівне: НУВГП, 2005. – 313 с.

32. Батлук В. А. Охорона праці в галузі телекомунікацій: навч. посіб. / В. А. Батлук. – Львів: Афіша, 2003. – 320 с.

33. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

34. ДСанПіН 3.3.6.096-2002 Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів.

35. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

36. ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультра-звуку та інфразвуку.

37. ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.

38. НПАОП 0.00-1.28-10 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин: Наказ Держгірпромнагляду № 65 від 26.03.2010.

39. НПАОП 0.00-2.23-04 «Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат»: Постанова Кабінету Міністрів України № 994 від 27.06.2003.

40. НПАОП 0.00-8.24-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005.

41. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі: Наказ МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України № 263/121 від 23.09.1994.

42. ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять».

43. Гігієнічні нормативи ГН 3.3.5-8-6.6.1-2002 «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»: Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 528 від 27.12.2001.

44. Міждержавний стандарт ГОСТ 12.0.230-2007 ССБТ. Системи управління охороною праці. Загальні вимоги.

45. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Затверджені Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

46. Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці. Затверджені Головою Держгірпромнагляду 7.02.2008 р.

47. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам: Постанова Кабінету Міністрів України № 559 від 23.05.2001.

48. http://www.dnop.kiev.ua – Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду).

49. http://www.mon.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

50. http://www.mns.gov.ua – Офіційний сайт Державної служби надзвичайних ситуацій України.

51. http://www.social.org.ua – Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

52. http://base.safework.ru/iloenc – Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ.

53. http://www.nau.ua – Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України (НАУ)».

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: