|
Головні параметри кар’єрних полівКінцева глибина кар'єрного поля. При розробці пологих родовищ кінцева глибина кар'єрного поля дорівнює поточній глибині кар'єру і у процесі ведення гірничих робіт практично не змінюється. Для похилих та, більшою мірою, крутоспадаючих родовищ поточна глибина кар'єру систематично збільшується на ступінь річного темпу пониження гірничих робіт hр (м/р) і тільки при їх завершенні збігається з кінцевою глибиною. У цьому полягає принципова різниця у розкритті й технології відкритої розробки пологих та похилих і крутоспадаючих покладів. Розміри дна кар'єру lд і вд визначаються шляхом оконтурювання розроблюваної частини родовища на рівні кінцевої глибини кар'єру. Мінімальні їх значення встановлюють відповідно до вимог безпечного виймання й транспортування гірських порід на нижньому уступі, що становлять l д = 150 м, вд 30 м. Кути відкосу робочого та неробочого бортів кар'єрного поля визначаються умовами стійкості порід прибортового масиву з урахуванням розміщення транспортних площадок і площадок безпеки. Збільшення значення цих кутів призводить до зменшення об'єму порід розкриву у межах кар'єрного поля. Так, при розробці крутоспадних родовищ збільшення кута відкосу борту кар'єрного поля лише на один градус при погашенні гірничих робіт призводить до зменшення об'єму розкриву на 5-10 %. Розміри кар'єрного поля у плані на поверхні визначаються розмірами покладів за простяганням і навхрест нього, а також довжиною і шириною дна, глибиною, кутами укосів бортів, топографічними та гідрографічними умовами. Довжина кар'єрних полів змінюється від сотень метрів до 5…6 км і в окремих випадках досягає 10…13 км. Ширина кар'єрних полів становить до 5 км. Загальний об'єм гірської маси у межах кар'єрного поля Vк визначає виробничу потужність підприємства, термін його дії, розмір земель, що займають відвали тощо. Запаси корисної копалини в межах кар’єрного поля визначать термін існування кар’єру та виробничу потужність гірничого підприємства. Відкриті гірничі виробки Складовими частинами кар’єрів є відкриті гірничі виробки. Гірнича виробка – споруда в надрах Землі або на її поверхні, створена в результаті проведення гірничих робіт, яка є порожниною особливої форми в масиві гірничих порід. Доступ з поверхні до робочих уступів кар'єру і підготовку окремих уступів до розробки здійснюють шляхом проведення спеціальних гірничих виробок – в'їзних і розрізних траншей. Траншея – відкрита гірнича виробка звичайно трапецієвидного перетину і значної довжини. Основні параметри траншеї: ширина знизу, кути укосів бортів, подовжній похил і довжина. Похила траншея, що служить для транспортного зв'язку поверхні з робочими уступами кар'єру, називається капітальною або в'їзною. Горизонтальна траншея, призначена для створення початкового фронту робіт на уступі, називається розрізною. Розрізні траншеї є продовженням капітальних. При розташуванні капітальної траншеї всередині кар'єру один з бортів її відпрацьовується і траншея набуває форму з'їзду. Розвиток гірничих робіт на уступі умовно можливо поділити на три етапи: 1) створення в’їзної (капітальної) траншеї; 2) проведення розрізної траншеї; 3) розширення розрізної траншеї. Отже, при розкритті нового горизонту на першому етапі спочатку проходять в'їзну траншею, яка розташовується, як правило, на неробочому борті кар'єру. Параметри траншеї (похил і ширина знизу) будуть залежати від виду транспорту та застосовуваного виймально-навантажувального обладнання. Так похил для автотранспорту може бути до 80-100 ‰, при тепловозному залізничному транспорті до 30 ‰, при електровозному – до 40 ‰. Розвиток гірничих робіт на уступі:
1 – капітальна траншея, 2 – розрізна траншея; 3 – з'їзд
На наступному етапі в'їзна траншея переходить в розрізну, глибина якої дорівнює висоті уступу, а довжина залежить від видів транспорту. Після цього розрізна траншея розширяється у бік робочого борту кар'єру і в'їзна траншея перетворюється на з'їзд. Далі після виконання певного об'єму виймальних робіт створюються умови для розкриття нижчезалягаючого горизонту і весь цикл операцій повторюють, тобто всі етапи виконуються послідовно у суворо визначеному порядку. Лекція 4. Етапи та періоди ВГР. Основні ЕТАПИ розробки, що виділяються за технічним призначенням: 1) підготовка поверхні кар'єрного поля і осушення родовища; 2) розкриття родовища і підготовка початкового фронту розкривних і добувних робіт; 3) розкривні роботи; 4) добувні роботи; 5) рекультивація порушених земель і поверхні відвалів. Задачею першого етапу є створення умов для виробництва гірничих робіт. Підготовка поверхні кар'єрного поля полягає у вирубуванні лісу і корчуванні пнів, осушенні боліт і озер, відведенні струмків і річок за межі кар'єрного поля, зносі будівель і споруд, перенесенні шляхів та видаленні інших перешкод, що ускладнюють ведення відкритих гірничих робіт. Осушення родовища створює умови для роботи обладнання і підвищення стійкості бортів кар'єру. Роботи по осушенню звичайно проводять до початку гірничих робіт і потім продовжують в процесі розробки родовища. Розрізняють наступні види осушення: – осушення поверхні кар'єрного поля звичайно здійснюється за допомогою мережі осушувальних і дренажних канав; – огороджування кар'єру від поверхневих вод (зливових, повеневих і проникаючих з сусідніх водоймищ) проводиться шляхом проведення нагірних канав по частці або всьому периметру кар'єру; – попереднє осушення родовища, призначене для пониження рівня підземних вод і осушення ділянок, які підлягають першочерговій розробці, проводиться до початку розробки шляхом буріння водознижуючих свердловин або при великому притоці води проведенням системи підземних дренажних виробок; – поточне або експлуатаційне осушення здійснюється одночасно з розробкою родовища і полягає в систематичному видаленні води, що поступає в кар'єр, за допомогою відкритого або підземного водовідливу. У першому випадку, який звичайно застосовується при невеликому притоці води в кар'єр, вода збирається у водозбірник і відкачується насосами на поверхню, в другому — вода через спеціальні свердловини поступає в систему підземних дренажних вироблень і по стовбуру дренажної шахти підіймається на поверхню. Задача другого етапу (розкриття родовища) – створення транспортного доступу з поверхні до корисних копалин і підготовка початкового фронту гірничих робіт, що здійснюється шляхом проведення в'їзних і розрізних траншей. Задачею третього етапу (розкривні роботи) є видалення пустих порід, що покривають і вміщають корисні копалини, для подальшого його видобутку. Задача четвертого етапу (добувні роботи) – видобування з надр корисних копалин відповідно з вимогами до його якості та заданою виробничою потужністю кар'єру. Задача п'ятого етапу (рекультивація) полягає в приведенні порушених гірничими роботами земель і поверхні відвалів в стан, придатний для подальшого використання в народному господарстві. Розглянуті вище етапи гірничих робіт спочатку виконуються послідовно, а потім одночасно, але з взаємним випередженням в часі і в просторі, тобто роботи по підготовці поверхні і осушенню родовища випереджають розкривні роботи, які, в свою чергу, передують добувним. За організаційними ознаками розрізняють наступні ПЕРІОДИ відкритої розробки: 1) будівельний період до пуску кар'єру в експлуатацію; 2) період від пуску кар'єру в експлуатацію до досягнення проектної продуктивності; 3) період роботи кар'єру з проектною виробничою потужністю; 4) період допрацювання кар'єру. У будівельний період виконуються всі гірничі роботи, необхідні для створення первинного фронту робіт видобутку. В цей період кар’єр працює " в борг ", тобто поки ще практично не виробляє продукції (КК), яку можливо було б реалізувати, а лише проводить пониження до рівня корисної копалини. Звичайно прагнуть по можливості зменшити витрати на будівництво кар'єру і закінчити його в найкоротший термін, який може складати для крупних кар’єрів 0,5-2 роки. У період від пуску в експлуатацію до досягнення проектної продуктивності кар'єр нарощує свою виробничу потужність від певної її частки (20–50%) до проектної. Гірничі роботи цього періоду фінансуються в основному за рахунок реалізації корисних копалин. Тривалість періоду залежить від інтенсивності ведення робіт і може складати 1-6 років. Період роботи кар'єру з проектною виробничою потужністю характеризується планомірним видобутком корисних копалин відповідно до заданої виробничої потужності і вимог до його якості. Всі гірничі роботи цього найтривалішого періоду повністю фінансуються за рахунок реалізації корисних копалин. Це найдовший період розробки кар’єру та, в залежності від запасів родовища та потужності роботи кар’єру, може складати від 10 до 70 та більше років. В період допрацювання кар'єру відбувається поступове згасання відкритих гірничих робіт у зв'язку з вичерпанням запасів корисних копалин або у зв'язку з досягненням кінцевої глибини кар'єру, при перевищенні якої відкрита розробка родовища стає недоцільною. У останньому випадку можливий перехід з відкритих робіт на підземні (комбінований спосіб розробки).
ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|