Учасники інвестиційного ринку
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Учасники інвестиційного ринку





На інвестиційному ринку діють різні учасники, функції яких визначаються цілями їх діяльності та ступенем участі у вчиненні окремих угод. Склад основних учасників інвестиційного ринку диференціюється залежно від форм здійснення угод, які поділяються на прямі та опосередковані.

З урахуванням принципових форм укладання угод на інвестиційному ринку основні його учасники поділяються на дві групи: 1) продавці і покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг; 2) інвестиційні (фінансові) посередники.

Крім основних учасників інвестиційного ринку, які беруть безпосередню участь у здійсненні угод, до складу його суб'єктів відносяться численні учасники, що здійснюють допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників інвестиційного ринку; функції обслуговування окремих операцій на інвестиційному ринку і т.п.).

I. Продавці та покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг складають групу прямих учасників інвестиційного ринку, що здійснюють на ньому основні функції щодо проведення інвестиційних операцій. Склад основних видів цієї групи учасників інвестиційного ринку в значній мірі визначається характером обертаються на ньому інвестиційних товарів (інструментів, послуг).

1. На ринках реальних інвестиційних об'єктів і товарів основними видами учасників інвестиційних операцій є:

а) Продавці реальних інвестиційних об'єктів і товарів.

б) Покупці реальних інвестиційних об'єктів і товарів.

2. На ринку послуг у сфері реального інвестування основними видами прямих учасників інвестиційних операцій виступають:

а) Підрядники. Такими продавцями послуг, що забезпечують процес реального інвестування, є консалтингові фірми (що забезпечують розробку бізнес-планів реальних інвестиційних проектів), різні спеціалізовані проектні фірми та інститути (що забезпечують проектування об'єктів виробничого та соціального призначення), будівельні організації (забезпечують виконання будівельно-монтажних робіт по реальному інвестиційному проекту).



б) Замовники. Ними є підприємства та інші інвестори, які здійснюють інвестиційну діяльність і потребують відповідних послугах сторонніх виконавців.

2. На ринку цінних паперів основними видами прямих учасників інвестиційних операцій є:

а) Емітенти. Вони характеризують суб'єктів інвестиційного ринку, що залучають необхідні інвестиційні ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів. На інвестиційному ринку емітенти виступають виключно в ролі продавця цінних паперів із зобов'язанням виконувати всі вимоги, що випливають з умов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава (виконавчі органи державної влади та органи місцевого самоврядування), а також різноманітні юридичні особи, створені, як правило, у формі акціонерних товариств. Крім того, на національному інвестиційному ринку можуть звертатися цінні папери, емітовані нерезидентами.

б) Інвестори. Вони характеризують суб'єктів інвестиційного ринку, що вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу. Цей дохід формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.

4. На ринку грошових інструментів інвестування основними видами прямих учасників інвестиційних операцій виступають:

а) Кредитори (депоненти). Вони характеризують суб'єктів інвестиційного ринку, що надають позику у тимчасове користування за певний відсоток. Основною функцією кредиторів є продаж грошових активів для задоволення різноманітних потреб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредиторами на ринку виступають звичайно державні та комерційні банки, які здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитно-фінансові установи. Виступаючи в ролі кредиторів, підприємства інвестують свої вільні грошові кошти у відповідні інструменти, що приносять інвестиційний дохід у формі позичкового відсотка.

б) Позичальники. Вони характеризують суб'єктів фінансового ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка. Основними позичальниками грошових активів на фінансовому ринку виступають комерційні банки і підприємства (для задоволення потреб у грошових активах з метою поповнення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів).

5. На валютному ринку основними видами учасників інвестиційних операцій є:

а) Продавці валюти. Основними продавцями валюти виступають: держава (реалізує на ринку через уповноважені органи частину валютних резервів); комерційні банки; підприємства, провідні зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою валютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи.

б) Покупці валюти. Основними покупцями валюти є ті ж суб'єкти, що і її продавці, накопичують валютні цінності в інвестиційних цілях або для цілей зовнішньоекономічної діяльності.

6. На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) основними видами прямих учасників інвестиційних операцій є:

а) Продавці золота (та інших дорогоцінних металів). В якості таких продавців можуть виступати: держава (реалізує частину свого золотого запасу); комерційні банки (реалізують частину своїх золотих авуарів); юридичні та фізичні особи (при необхідності реінвестування коштів, раніше вкладених у цей вид активів (засобів тезаврації)).

б) Покупці золота (та інших дорогоцінних металів). Основними покупцями цих металів є ті ж суб'єкти, що і їх продавці, які набувають їх в інвестиційних цілях.

7. На ринку послуг у сфері фінансового інвестування основними видами учасників також виступають їх продавці і покупці (основними покупцями є підприємства реального сектора економіки, які здійснюють фінансове інвестування).

II. Інвестиційні посередники складають досить численну групу основних учасників інвестиційного ринку, що забезпечує зв'язок між покупцями і продавцями інвестиційних товарів, інструментів і послуг. Певна частина інвестиційних посередників сама може виступати на інвестиційному ринку в ролі продавця або покупця.

1. Інвестиційно-фінансові посередники, які здійснюють виключно брокерську діяльність, є професійними учасниками інвестиційного ринку, діяльність яких підлягає обов'язковому ліцензуванню. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям, так і покупцям інвестиційних товарів, інструментів і послуг у здійсненні угод на інвестиційному ринку. Інвестиційно-фінансовий посередник, що здійснює брокерську діяльність, бере участь в укладенні угод в якості повіреного (на підставі договору-доручення від клієнта) або в якості комісіонера (на підставі договору комісії).

При здійсненні угод за договором-дорученням інвестиційно-фінансовий посередник (брокер) виступає виключно від імені клієнта і за його рахунок (тобто стороною угоди є сам клієнт, який несе повну фінансову відповідальність за її виконання).

При здійсненні угод за договором комісії інвестиційно-фінансовий посередник (брокер) виступає від свого імені, але за рахунок клієнта (тобто стороною в угоді є в цьому випадку брокер, який несе відповідальність за її виконання, відшкодовуючи всі фінансові витрати по ній за рахунок клієнта).

Цю групу інвестиційно-фінансових посередників являє численний інститут товарних і фінансових брокерів, що здійснюють свою діяльність як на біржовому, так і на неорганізованому інвестиційному ринку. В якості брокерів можуть виступати як юридичні особи (брокерські контори і фірми), так і фізичні особи.

Основу доходів фінансових брокерів складають комісійні виплати від суми укладених ними угод.

2. Інвестиційно-фінансові посередники, які здійснюють дилерську діяльність, також є професійними учасниками інвестиційного ринку. Основною функцією таких посередників є купівля-продаж інвестиційних товарів та інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці в цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій багато в чому забезпечується страхування цінового ризику на інвестиційному ринку.

Дилерську діяльність на інвестиційному ринку може здійснювати виключно юридична особа, що пройшла ліцензування - в процесі такого ліцензування пред'являються певні вимоги до мінімального розміру капіталу, атестації окремих фахівців та інші. Інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють дилерські операції, можуть за наявності відповідної ліцензії здійснювати і брокерську діяльність, а також виступати в якості емітентів, інституційних інвесторів і т.п.

3. Інституційні інвестори.

Цю групу інвестиційно-фінансових посередників представляють різноманітні інвестиційні і кредитно-фінансові інститути, основними з яких є:

- Комерційні банки;

- Інвестиційні компанії (підприємства-торговці цінними паперами, які окрім ведення посередницьких операцій на фондовому ринку можуть залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії та розміщення власних цінних паперів);

- Інвестиційні фонди (юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, що акумулюють кошти дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення спільного інвестування. Інвестиційні фонди діляться на відкриті, створювані на невизначений період і здійснюють викуп власних цінних паперів у строки, встановлені інвестиційною декларацією, і закриті, створювані на певний строк і здійснюють розрахунки за своїми цінними паперами після закінчення періоду діяльності);

- Інвестиційні дилери або андеррайтери (спеціальні банківські установи або компанії, що займаються первинною продажем емітованих акцій і облігацій шляхом купівлі нових їх емісій та організації підписки (реалізації) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями);

- Трастові компанії або інвестиційні керуючі (інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють довірче управління цінними паперами або грошовими коштами, переданими їм у володіння третіми особами з метою інвестування в цінні папери);

- Фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії (материнські компанії, яким належать підприємства, інвестиційні та страхові фірми, кредитно-фінансові установи та інші учасники, що функціонують у вигляді дочірніх її підприємств. Материнської компанії, яка очолює фінансово-промислову групу, належить зазвичай контрольний пакет акцій дочірніх підприємств);

- Інвестиційно-фінансовий дім або інвестиційно-фінансовий супермаркет (інвестиційний інститут, що здійснює посередницьку діяльність на різних інвестиційних ринках і надає комплексні інвестиційні послуги своїм клієнтам);

- Страхові компанії;

- Пенсійні фонди;

- Інші інвестиційні і кредитно-фінансові інститути.

III. Учасники, що здійснюють допоміжні функції на інвестиційному ринку, представлені численними суб'єктами його інфраструктури. У складі цих суб'єктів інфраструктури інвестиційного ринку виділяються наступні основні установи:

1. Товарна біржа. Вона є учасником ринку реальних капітальних товарів, що забезпечує акти їх оптової купівлі-продажу.

2. Фондова біржа. Вона є учасником ринку цінних паперів, організуючим їх купівлю-продаж і сприяє укладанню угод основними учасниками цього ринку.

3. Валютна біржа. Вона виконує ті ж функції, що і фондова біржа, діючи відповідно на валютному ринку і будучи його учасником.

4. Депозитарій цінних паперів. Їм є юридична особа, яка надає послуги основним учасникам фондового ринку із зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску з відповідним депозитним урахуванням переходу прав власності на них. Взаємовідносини між депозитарієм цінних паперів та депонентом регулюються відповідними правовими нормами та умовами депозитарного договору. Діяльність депозитарію цінних паперів підлягає обов'язковому державному ліцензуванню.

5. Реєстратор цінних паперів (або утримувач їх реєстру). Їм є юридична особа, яка здійснює збір, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних про реєстр власників цінних паперів емітента. Цей реєстр являє собою перелік всіх зареєстрованих власників із зазначенням кількості, номінальної вартості і категорії належних їм цінних паперів на певну дату. Використання послуг реєстратора є для емітента обов'язковим, якщо число власників перевищує 500, і в деяких інші випадках, регульованих правовими нормами. Крім власників цінних паперів у складі реєстру можуть відображатися і номінальні їх власники - брокери і дилери.

6. Розрахунково-клірингові центри. Вони являють собою установи, яка обслуговує діяльність яких полягає в зборі, звірці та коригуванні інформації по укладених операціях з цінними паперами, а також у здійсненні заліку по їх постачанню і розрахунків по ним. Такі центри створюються зазвичай при фондових і товарних біржах і відіграють важливу роль в організації торгівлі деривативами.

7. Інформаційно-консультаційні центри. Такі центри обслуговують основних учасників усіх видів інвестиційних ринків - як індивідуальних, так і інституціональних.

Фінансові інструменти

Фінансові інструменти являють собою різноманітні звертаються фінансові документи, що мають грошову вартість, за допомогою яких здійснюються операції на інвестиційному ринку.

1. За видами фінансових ринків розрізняють наступні їх обслуговують інструменти:

а) Інструменти фондового ринку. До них відносяться різноманітні цінні папери, які обертаються на цьому ринку.

б) Інструменти кредитного ринку. До них відносяться гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

в) Інструменти валютного ринку. До них відносяться іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

г) Ринок золота (срібла, платини). До них відносяться зазначені види цінних металів, придбані для цілей формування фінансових резервів і тезаврації, а також обслуговують цей ринок розрахункові документи і цінні папери.

2. По виду звернення виділяють наступні види фінансових інструментів:

а) Короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів є найбільш численним і покликаний обслуговувати операції на ринку грошей.

б) Довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року). До цього виду фінансових інструментів належать і так звані "безстрокові фінансові інструменти", кінцевий термін погашення яких не встановлено (наприклад, акції). Фінансові інструменти цього виду обслуговують операції на ринку капіталу.

3. За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на такі види:

а) Інструменти, наступні фінансові зобов'язання за якими не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань). Вони є, як правило, предметом здійснення самої інвестиційної операції і при їх передачі покупцю не несуть додаткових фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні цінності, золото тощо).

б) Боргові фінансові інструменти. Ці інструменти характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем і зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо воно не входить до складу погашається номінальної вартості).

в) Часткові фінансові інструменти. Такі фінансові інструменти підтверджують право їх власника на частку в статутному капіталі їх емітента і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду). Пайовими фінансовими інструментами є, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати).

4. За пріоритетною значущості розрізняють наступні види фінансових інструментів:

а) Первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку). Такі фінансові інструменти (як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі і т.п.).

б) Вторинні фінансові інструменти або деривативи (фінансові інструменти другого порядку) характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати звертаються первинні цінні папери, валюту, товари або нематеріальні активи на заздалегідь визначених умовах у майбутньому періоді. Такі фінансові інструменти використовуються для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику ("хеджування"). Залежно від складу первинних фінансових інструментів або активів, по відношенню до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяються на фондові, валютні, товарні і т.п. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.

5. За гарантованості рівня прибутковості фінансові інструменти поділяються на такі види:

а) Фінансові інструменти з фіксованим доходом. Вони характеризують фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позичкового відсотка (норми доходу на капітал) на фінансовому ринку.

б) Фінансові інструменти з невизначеним доходом. Вони характеризують фінансові інструменти, рівень дохідності яких може змінюватися в залежності від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури інвестиційного ринку (боргові фінансові інструменти, з плаваючою процентною ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо).

6. За рівнем ризику виділяють такі види фінансових інструментів:

а) Безризикові фінансові інструменти. До них відносять звичайно державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найбільш надійних банків, золото та інші цінні метали. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, так як потенційний інвестиційний ризик несе в собі будь-який з перерахованих видів фінансових інструментів; вони служать лише для формування точки відліку виміру рівня ризику за іншими фінансовими інструментами.

б) Фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. До них відноситься, як правило, група короткострокових боргових фінансових інструментів, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника.

в) Фінансові інструменти з середнім рівнем ризику. Вони характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно відповідає середньоринкового.

г) Фінансові інструменти з високим рівнем ризику. До них відносяться фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий.

д) Фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні"). Такі фінансові інструменти характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються зазвичай для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на інвестиційному ринку. Прикладом таких високоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з кризовим фінансовим станом; опціонні і ф'ючерсні контракти.

Наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками. Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів в свою чергу класифікується за окремими специфічними ознаками, що відображає особливості їх випуску, обігу та погашення.

Розглянемо склад і характер окремих фінансових інструментів, які обслуговують операції на різних видах інвестиційних ринків.

1. Основними фінансовими інструментами ринку цінних паперів є:

а) Акції. Вони являють собою цінний папір, що засвідчує участь її власника у формуванні статутного капіталу акціонерного товариства і дає право на отримання відповідної частки його прибутку у формі дивіденду. Акції, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, класифікуються за рядом ознак:

За особливостями реєстрації та обігу - іменні та на пред'явника (бланкові).

За характером зобов'язань емітента: прості та привілейовані.

б) Облігації. Вони являють собою цінний папір, що свідчить про внесення її власником грошових коштів, і підтверджує обов'язок емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігації, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, класифікуються за рядом ознак:

За видами емітентів: облігації внутрішньої державної позики; облігації внутрішніх місцевих позик; облігації підприємств.

За терміном погашення: короткострокові; середньострокові; довгострокові.

За особливостями реєстрації та обігу: іменні, на пред'явника.

За формою виплати доходу: процентні, дисконтні.

в) ощадні (депозитні) сертифікати. Вони являють собою письмове свідоцтво банку (або іншої кредитно-фінансового інституту, який має ліцензію на їх випуск) про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після встановленого строку депозиту і відсотки по ньому.

Ощадні (депозитні) сертифікати, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, класифікуються наступним ознаками:

За умовами розміщення: термінові; до запитання.

За періодом звернення: короткострокові; середньострокові; довгострокові.

За особливостями реєстрації та обігу: іменні, на пред'явника.

г) деривативи. До числа основних з цих цінних паперів відносяться: опціонні контракти; ф'ючерсні контракти; форвардні контракти, контракти "своп" та інші.

д) інші фінансові інструменти фондового ринку. До них належать інвестиційні сертифікати, приватизаційні цінні папери, казначейські зобов'язання та інші.

4. Основними фінансовими інструментами ринку золота є:

а) золото як фінансовий авуар, що становить основний об'єкт фінансових операцій на цьому ринку;

б) система різноманітних деривативів, що використовуються при здійсненні угод на біржі дорогоцінних металів (опціони, ф'ючерси тощо).

Тема №6 "Кон'юнктура інвестиційного ринку"

План:

1 Механізм функціонування ринку.

2 Стадії кон’юнктури інвестиційного ринку.

Зміст:









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.