Формування програми реальних інвестицій

Процес формування програми реальних інвестицій підприємства ґрунтується на таких найважливіших принципах:

1. багатокритеріальної відбору проектів в інвестиційну програму. Цей принцип дозволяє врахувати в процесі формування інвестиційної програми всю систему цілей інвестиційної стратегії підприємства, а також характер завдань інвестиційної діяльності, що виникають під впливом змін зовнішніх і внутрішніх факторів її здійснення в середньостроковому періоді. Принцип многокритериальности відбору проектів в інвестиційну програму заснований на ранжируванні цілей інвестиційної діяльності по їх значущості, виділення головного цільового показника в якості основного критерію відбору інвестиційних проектів та використанні окремих цільових показників як системи відповідних обмежень у процесі здійснення їх відбору.

2. Диференціація критеріїв відбору за видами інвестиційних проектів. Така диференціація критеріїв здійснюється в розрізі конкретних форм реального інвестування по незалежним, взаємозалежним і, взаємовиключних інвестиційним проектам.

3. Облік об'єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства. При формуванні програми реальних інвестицій основними з об'єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства є: передбачаються обсяги інвестиційної діяльності відповідно до інвестиційною стратегією; напрями і форми галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності; потенціал формування власних інвестиційних ресурсів; можливості залучення позикового капіталу до фінансування окремих інвестиційних проектів; основні державні нормативні вимоги до реалізації інвестиційних проектів.

4. Забезпечення зв'язку інвестиційної програми з виробничої та фінансової програмою підприємства. Інвестиційна діяльність підприємства здійснюється в нерозривному зв'язку з операційної та фінансової його діяльністю. Цей зв'язок забезпечується комплексним формуванням грошових потоків по розглянутих видів діяльності підприємства в рамках конкретних часових періодів. Так, реалізація кожного інвестиційного проекту та інвестиційної програми в цілому повинна бути забезпечена відповідним фінансуванням, синхронізованим з нею в часі. Поворотний потік інвестованого капіталу, що забезпечує передбачену ефективність кожного інвестиційного проекту та інвестиційної програми в цілому повинен бути забезпечений випуском і реалізацією відповідної продукції у запланованих обсягах і термінах. Тому в процесі формування інвестиційної програми необхідно синхронізувати її основні параметри з відповідними параметрами виробничої та фінансової програм розвитку підприємства.

5. Забезпечення збалансованості інвестиційної програми за найважливішими параметрами. Внутрішня збалансованість інвестиційної програми підприємства забезпечується, насамперед, ефективним співвідношенням рівнів прибутковості, ризику і ліквідності. Таке співвідношення параметрів інвестиційної програми в цілому визначається за шкалою "дохідність - ризик" і "прибутковість - ліквідність" з урахуванням обраної інвестиційної ідеології (агресивною, помірною або консервативною). В процесі забезпечення збалансованості інвестиційної програми з розглянутих параметрах повинні бути вишукані резерви зниження рівня ризику і підвищення рівня ліквідності при заданому значенні рівня її прибутковості.

З урахуванням розглянутих основних принципів формування програми реальних інвестицій підприємства здійснюється за такими основними етапами:

1. Вибір головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму підприємства. Оскільки основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення максимального добробуту власників підприємства, що досягається за рахунок зростання ринкової вартості підприємства, головний критерій відбору проектів повинен бути пов'язаний з показниками їх ефективності, що відображають темп або обсяг приросту капіталу в процесі інвестиційної діяльності. У практиці інвестиційного менеджменту таке перевага віддається зазвичай показником чистого дисконтованого доходу (іноді в цих цілях використовується також показник внутрішньої норми доходу). Вибір в якості головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму підприємства показника чистого дисконтованого доходу пов'язаний з тим, що він дає найбільш наочне уявлення про можливості приросту власного капіталу (а відповідно, і ринкової вартості підприємства).

2. Диференціація кількісних значень головного критерію відбору за видами інвестиційних проектів для обгрунтування скринінгових інвестиційних рішень. З метою здійснення відбору інвестиційних проектів за обраним головному критерію, він повинен мати певне кількісне значення. У практиці інвестиційного менеджменту це кількісне значення головного показника відбору диференціюється зазвичай за формами здійснення реальних інвестицій, а також за характером самих проектів. Зокрема, диференціація кількісних значень головного критерію відбору проводиться за незалежним, взаємозалежним і взаємовиключних інвестиційним проектам.

За незалежними інвестиційним проектам кількісним значенням головного критерію відбору виступає звичайно цільової стратегічний норматив ефективності інвестиційної діяльності (цільовий норматив одного з показників оцінки ефективності інвестиційних проектів при їх відборі).

За взаємозалежним інвестиційним проектам аналогічний критерій приймається не по кожному конкретному інвестиційному проекту, а по всьому взаємопов'язаному їх комплексу.

За взаємовиключних інвестиційним проектам відбір здійснюється за найвищим значенням обраного головного критерію (на основі порівняльної його оцінки).

Диференціація кількісних значень головного критерію відбору дозволяє обґрунтовувати "скринінгові інвестиційні рішення" на першому етапі формування програми реальних інвестицій. Під цим терміном розуміється відсів із загального безлічі розглянутих інвестиційних проектів тих з них, які не відповідають кількісному значенню головного критерію їх відбору в інвестиційну програму підприємства.

3. Побудова системи обмежень відбору проектів в інвестиційну програму за обраним головному критерію. Система обмежень, що встановлюється в процесі відбору реальних інвестиційних проектів у формовану інвестиційну програму підприємства, включає зазвичай основні і допоміжні нормативні показники.

В якості основних обмежуючих нормативних показників встановлюються звичайно наступні:

• один з альтернативних показників ефективності проекту;

• максимально допустимий рівень загального ризику проекту;

• максимально допустимий період або мінімальний коефіцієнт ліквідності інвестицій.

В якості допоміжних обмежуючих нормативних показників можуть бути використані наступні:

• рівень готовності інвестиційного проекту до реалізації (наявність завершеного бізнес-плану; завершеність проектних робіт; розробленість схем фінансування проекту тощо);

• передбачуваний період здійснення інвестиційної стадії проекту (до його виходу на експлуатаційну стадію і початку формування поворотного грошового потоку);

• рівень реалізованості проекту (з економічних, техніко-технологічних, економічних та іншим параметрам);

• інноваційний рівень проекту (його відповідність останнім досягненням технологічного прогресу);

• можливість диверсифікації ризику інвестиційної програми підприємства за рахунок галузевої чи регіональної спрямованості проекту;

• синхронність формування передбачаються грошових потоків з реалізації інвестиційного проекту та його фінансування з різних джерел;

• можливість відстрочення реалізації інвестиційного проекту без істотного збитку для реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

Побудова системи обмежень відбору проектів дозволяє поглибити обгрунтування скринінгових інвестиційних рішень в процесі формування програми реальних інвестицій підприємства.

4. Ранжування розглянутих інвестиційних проектів за головним критерієм і системі обмежень.

Процес такого ранжирування складається з декількох етапів.

На першому етапі інвестиційні проекти після відповідної скрининговой очищення ранжуються за обраним головному критерію їх відбору в інвестиційну програму підприємства.

На другому етапі інвестиційні проекти, намічені до включення в програму реальних інвестицій підприємства, ранжуються по кожному з показників, включених в систему обмежень їх відбору (за методикою, аналогічною ранжирування проектів за головним критерієм їх відбору).

На третьому етапі шляхом завдання конкретної значущості кожного обмеження для інвестиційної діяльності підприємства окремі рангові значення інвестиційних проектів інтегруються в єдиний ранговий їх показник по всій системі обмежень.

На четвертому етапі ранжування окремих інвестиційних проектів за обраним головному критерію уточнюється з урахуванням інтегрального рангового їх значення за системою обмежень.

5. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень параметрів операційної діяльності. У практиці інвестиційного менеджменту часто трапляється ситуація, коли пріоритетом інвестиційної діяльності підприємства на окремих етапах його стратегічного розвитку виступає необхідність швидкого виходу на задані обсяги виробництва та реалізації продукції (при стратегії прискореного зростання, стратегії прискореної галузевої чи регіональної диверсифікації операційної діяльності тощо). У цьому випадку програма реальних інвестицій підприємства формується за критерієм відбору інвестиційних проектів на основі показника продуктивності інвестованого капіталу (в цих цілях ранжування інвестиційних проектів здійснюється за показником обсягу виробництва або реалізації продукції на одиницю інвестованого капіталу).

Для вирішення цього завдання розробляється спеціальна модель оптимізації інвестиційної програми підприємства при заданій виробничій програмі (заданому обсязі приросту виробництва або реалізації продукції). Вихідними умовами побудови такої моделі є:

• розглядаються інвестиційні проекти є незалежними, тобто не виключають один одного;

• до моменту формування інвестиційної програми вже визначено необхідний приріст виробництва (реалізації) продукції у відповідності зі стратегічними цілями розвитку підприємства;

• в процесі попереднього розгляду інвестиційних проектів підприємства проведено їх ранжування за показником обсягу виробництва (реалізації) продукції на одиницю інвестованого капіталу (при відповідній скринінгової їх очищення по системі обраних обмежень).

6. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень середньозваженої вартості інвестиційних ресурсів. Така ситуація виникає в тому випадку, якщо реалізація інвестиційних проектів пов'язана з використанням позикового капіталу, обсяг і вартість залучення якого зростають при розширенні обсягів інвестиційної діяльності. Вихідними умовами побудови моделі вирішення цього завдання є:

• розглядаються інвестиційні проекти є незалежними, тобто не виключають один одного;

• при формуванні інвестиційної програми чітко визначені показники граничної вартості інвестиційних ресурсів (Псирі) при збільшенні обсягу додаткового залучення капіталу;

• в процесі розгляду інвестиційних проектів підприємства проведене попереднє їх ранжування за показником внутрішньої норми доходу (ВНД), який в цих цілях обирається як головний критерій їх відбору в інвестиційну програму (при відповідній скринінгової їх очищення по системі обраних обмежень).

7. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень загального обсягу інвестиційних ресурсів. Така ситуація виникає в тому випадку, якщо можливості формування власних інвестиційних ресурсів у підприємства обмежені, а обсяг запозичень капіталу понад певних меж може негативно відбитися на стані його фінансової стійкості і платоспроможності. Вихідні умови побудови моделі, що вирішує цю задачу, ті ж, що і в попередньому випадку. Вони доповнюються лише загальним обсягом можливого залучення підприємством інвестиційних ресурсів для реалізації реальних проектів, що включаються в його інвестиційну програму.

8. Оцінка сформованої інвестиційної програми за рівнем прибутковості, ризику і ліквідності. Сукупна оцінка сформованої інвестиційної програми підприємства за цими показниками дозволяє оцінити ефективність всієї роботи з її формування:

Рівень прибутковості інвестиційної програми визначається на основі загального показника чистого дисконтованого доходу по всіх включеним в неї інвестиційним проектам (розрахованим в єдиній розмірності часу).

Рівень ризику інвестиційної програми визначається шляхом розрахунку коефіцієнта варіації по ній (по очікуваному рівню варіабельності показників чистого грошового потоку або чистого інвестиційного прибутку).

Рівень ліквідності інвестиційної програми визначається на основі середньозваженого коефіцієнта ліквідності інвестицій за окремими проектами (зваженим на обсяг необхідних інвестиційних ресурсів по ним).

Остаточне формування інвестиційної програми підприємства здійснюється з урахуванням усіх трьох її параметрів виходячи з пріоритетів, визначених підприємством (обґрунтування "преферентивних інвестиційних рішень", під яким розуміється остаточний відбір найбільш бажаних для підприємства інвестиційних проектів в його інвестиційну програму, що забезпечує реалізацію його інвестиційної стратегії).

Тема №10 "Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів"

У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних проектів являє собою один з найбільш відповідальних етапів. Від того, наскільки об'єктивно і всебічно проведена ця оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу, варіанти альтернативного його використання, додатково генерований потік прибутку підприємства в майбутньому періоді. Ця об'єктивність і всебічність оцінки ефективності інвестиційних проектів в значній мірі визначається використанням сучасних методів її проведення.

Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум і термінів повернення інвестованого капіталу, з іншого. Це загальний принцип формування системи оціночних показників ефективності, відповідно до якого результати будь-якої діяльності повинні бути зіставлені з витратами (застосованими ресурсами) на її здійснення.

Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів, пов'язаних з реалізацією проекту.

При оцінці ефективності реальних інвестицій величина ефекту (повернення інвестованого капіталу) оцінюється на основі показника "чистого грошового потоку" [net cash flow]. Цей показник відображає різницю між надходженням і вибуттям грошових коштів (або фінансових ресурсів в інших формах) на підприємство.

У процесі оцінки ефективності суми чистого грошового потоку повинні бути приведені до поточної вартості шляхом дисконтування.

Для оцінки ефективності інвестицій використовується система показників.

Залежно від методу обліку фактору часу в здійсненні інвестиційних витрат і отриманні поворотного інвестиційного потоку всі показники ефективності поділяються на дві групи - динамічні (дисконтні) і статичні (бухгалтерські).

Показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, засновані на дисконтних методах розрахунку передбачають обов'язкове дисконтування витрат і доходів по окремих інтервалах розглянутого періоду. У той же час показники оцінки, засновані на статичних методах розрахунку, передбачають використання в розрахунках бухгалтерських даних про інвестиційні витрати і доходи без їх дисконтування.

У сучасній інвестиційній практиці динамічні показники ефективності реальних проектів є переважаючими. Вони обов'язково повинні розраховуватися за всіма середнім і великим реальним інвестиційним проектам, реалізація яких носить довгостроковий характер. Показники, засновані на використанні статичних методів розрахунку, застосовуються, як правило, для оцінки ефективності невеликих короткострокових реальних інвестиційних проектів.

Розглянемо більш докладно методику розрахунку та умови використання основних показників оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

1. Чиста поточна вартість [net present value, NPV] дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування. Під чистий дисконтований дохід розуміється різниця між приведені до поточної вартості суми чистих грошових потоків за період життєвого циклу інвестицій (експлуатації об'єкта інвестування). Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де

- чиста поточна вартість (чистий дисконтований дохід);

- чистий грошовий потік у t-му інтервалі нарахована (як правило, рік);

Чистий грошовий потік може визначатися у двох варіантах: як потік на інвестований (загальний) капітал, і як потік на власний капітал.

Чистий грошовий потік на інвестований капітал визначається за формулою:

де

- чистий грошовий потік на інвестований капітал;

- поточні витрати без амортизаційних відрахувань і відсотків;

- амортизаційні відрахування (у податковому обліку);

- Капітальні вкладення (інвестиції в основні засоби та інші необоротні активи);

- приріст робочого капіталу (власних оборотних активів), що відображає інвестиції в оборотні активи за рахунок власного капіталу.

У цій формулі величина

характеризує інвестиційний прибуток і повернення основної суми інвестицій. Вона отримала назву брутто грошовий потік на інвестований капітал. У свою чергу, величина

показує сукупний розмір інвестицій (здійснюваних у відповідному році).

Чистий грошовий потік на власний капітал визначається формулою:

де

- чистий грошовий потік на власний капітал;

- відсотки за кредит (за довгостроковими зобов'язаннями);

У цій формулі інвестиційний прибуток і повернення основної суми характеризує величина брутто грошового потоку на власний капітал:

. При цьому

показує розмір інвестицій за рахунок власного капіталу.

Основним вимірником доходу при оцінці ефективності інвестицій служить чистий грошовий потік на власний капітал, оскільки саме він дозволяє коректно враховувати схему фінансування інвестиційного проекту. У цьому випадку ставка дисконту повинна відображати вартість власного капіталу підприємства.

При використанні вимірювача чистий грошовий потік на інвестований капіталу ставка дисконту визначається як середньозважена вартість капіталу, а чистий дисконтований дохід визначається за скоригованою формулою:

- поточна вартість зобов'язань, що залучаються для фінансування проекту.

Характеризуючи показник "чистий дисконтований дохід" слід зазначити, що він може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх реалізації. Незалежний інвестиційний проект, за яким показник ЧДД є негативною величиною, повинен бути відкинутий, тому що o не забезпечить підприємству дохід на капітал, який можуть забезпечити альтернативний варіанти інвестування, норму доходу яких відображає ставка дисконту.

Незалежні інвестиційні проекти з позитивним значенням показника ЧДД дозволяють збільшити капітал підприємства і його ринкову вартість. Із системи взаємовиключних інвестиційних проектів приймається той з них, по якому значення показника чистого приведеного доходу є найвищим (за умови, що воно більше нуля).

Внутрішня норма прибутковості характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість чистого грошового потоку приводиться до поточної вартості інвестиційних витрат. Внутрішню ставку дохідності можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, за якою чистий дисконтований дохід в процесі дисконтування буде приведений до нуля. Розрахунок цього показника здійснюється виходячи з наступної формули:

Показник внутрішньої норми доходу прийнятний для порівняльної оцінки не тільки в рамках розглянутих інвестиційних проектів, але і в більш широкому діапазоні (наприклад, у порівнянні з коефіцієнтом рентабельності операційних активів, коефіцієнтом рентабельності власного капіталу, рівнем прибутковості з альтернативних видів інвестування - депозитними вкладами, придбання державних облігацій тощо).

Проект є ефективним якщо внутрішня норма доходу вище норми дисконту, тобто мінімальної прийнятної для інвестора норми доходу при вкладенні капіталу в розглянутий проект.

На кожному підприємстві може бути встановлений в якості цільового нормативу показник "мінімальна норма доходу" та інвестиційні проекти з більш низьким значенням ВНД будуть автоматично відхилятися як невідповідні вимогам ефективності реального інвестування.

Індекс (коефіцієнт) прибутковості (PI) також дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім отриманням інвестиційного прибутку та поверненням інвестицій.

Розрахунок такого показника при вимірнику доходу чистий грошовий потік на власний капітал здійснюється за формулою:

Показник "індекс прибутковості" також може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки, але і в якості критеріального при прийнятті інвестиційного рішення про можливості реалізації проекту. Якщо значення індексу прибутковості менше одиниці, незалежний інвестиційний проект повинен бути відкинутий.

Індекс (коефіцієнт) рентабельності в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може грати лише допоміжну роль, тому що не дозволяє повною мірою оцінити весь поворотний інвестиційний потік по проекту і не порівнює аналізовані показники в часі. Цей показник характеризує норму доходу на капітал. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де

- коефіцієнт рентабельності статичний (коефіцієнт абсолютної ефективності);

- середньорічна сума чистого прибутку по проекту;

Період окупності є одним з найбільш поширених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника може бути проведений двома методами - статичним (бухгалтерським) і дисконтним.

Статичний період окупності визначається як зворотна величина коефіцієнта рентабельності інвестицій. Він відображає період часу, за який чиста інвестиційний прибуток за проектом перевищить розміри інвестицій. При цьому повернення капіталу враховується у формі амортизації у складі поточних витрат.

Динамічний термін окупності має інший економічний сенс. Він показує, протягом якого періоду часу проект забезпечить інвестиційний прибуток (дохід) рівну інвестиційного прибутку за альтернативними варіантами вкладень, норма доходу яких визначає величину ставки дисконту. У період, що залишився часу до закінчення життєвого циклу проекту він буде приносити додатковий інвестиційний прибуток в порівнянні з альтернативними варіантами інвестування. Отже, проект є ефективним, якщо його динамічний термін окупності менше тривалості життєвого циклу.

Динамічний термін окупності інвестицій визначається як період часу, протягом якого накопичений чистий дисконтований дохід стає і надалі залишається позитивним:

Аналітично термін окупності можна виразити для випадку, коли інвестиції здійснюються разово в початковий момент часу, а брутто грошовий потік прогнозується однаковим по роках. У цьому окремому випадку термін окупності визначається за формулою:

де

- динамічний термін окупності інвестицій;

- річний брутто грошовий потік (рівні по роках);

- загальний обсяг інвестицій в проект (повністю здійснюються на початку життєвого циклу інвестиційного проекту);

З цієї ж формулою можна наближено оцінювати динамічний термін окупності інвестицій. При цьому в якості показника (БДП) приймається середній річний брутто грошовий потік за весь термін життєвого циклу проекту. А показником (К) виступає поточна (дисконтована) вартість сукупних інвестиційних витрат за проектом.

Всі розглянуті показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку і дозволяють оцінити цю ефективність з різних сторін. Тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів підприємства їх слід розглядати в комплексі. Проте основним показником виступає чистий дисконтований дохід, оскільки саме він характеризує приріст власного капіталу в результаті інвестиційного проекту. Вибір інвестиційного проекту з альтернативних варіантів на многокритериальной основі може бути виконана за допомогою методу рангових оцінок. Для цього, то за результатами оцінки показників ефективності розробляється порівняльна таблиця, в якій стовпцями виступають показники ефективності, а по рядках розташовуються альтернативні інвестиційні проекти. Визначаються ранги проектів по кожному показнику ефективності, а потім - середній або середньозважений ранг проекту за всіма показниками. При цьому рангову значущість доцільно визначати на регресивною основі (тобто найменша ранговая значимість - "одиниця" - присвоюється проекту з найкращим значенням аналізованого показника оцінки ефективності). Тоді найкращим буде проект з мінімальним значенням середнього рангу.

Тема №11 "Оцінка ризиків реального інвестування"

1 Особливості ризиків реального інвестування.

2 Класифікація ризиків реального інвестування.

4 Методи оцінки ризиків реального інвестування.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: