Підстави і межі кримінальної відповідальності співучасників

Співучасть як одна із форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності співучасників.

Як це витікає із ч. 1 ст. 2 КК єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.

Це положення повністю поширюється і на випадки вчинення злочину у співучасті. В той же час межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому злочині, які в свою чергу, обумовлюються 1) виконаною роллю; 2) усвідомленням характеру дій інших осіб та 3) рядом інших обставин (форми співучасті тощо).

Кожен співучасник несе відповідальність за спільно вчинений злочин у межах ним вчиненого і усвідомленого, тобто відповідно до принципу індивідуальної відповідальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 29 КК виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений ними злочин.

Наприклад: а) ч. 1 ст. 185 КК, якщо не має попередньої змови;

б) ч. 2 ст. 185 КК, якщо мала місце попередня змова групи осіб;

в) ч. 2 ст. 296 КК – хуліганство вчинене групою осіб.

ІІ. При складній формі співучасті, тобто коли має розподіл ролей.

а) виконавець (співвиконавець) – правила, за якими несе відповідальність виконавець, аналогічні тим правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила злочин одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин (ч. 1 ст. 29 КК).

При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27 КК.

б) Всі інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) відповідають за той злочин, що вчинив виконавець.

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій інших співучасників.

Згідно ч. 2 ст. 29 КК – організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст. 27 КК і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Наприклад: ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК – організатор крадіжки з проникненням у приміщення, сховище чи житло.

Посилання на відповідну частину ст. 27 КК при кваліфікації інших співучасників обумовлено тим, що, з одного боку, організатор, підбурювач та пособник, як правило, безпосередньої участі у виконанні об’єктивної сторони злочину не приймаються, а з з другого боку, цих ознак недостатньо для визначення характеру і ступеня участі вказаних осіб у вчиненні злочину.

Ознаки, описані у ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 27 КК є своєрідним юридичним з’єднувачем дій організатора, підбурювача та посібника з діями виконавця в рамках інституту співучасті.

Таким чином, кваліфікація інших співучасників у принципі завжди визначається діями виконавця, за винятком деяких випадків.

Правила кваліфікації діянь організатора, підбурювача та посібника, які визначені у ч. 2 ст. 29 КК, не поширюється (не застосовуються) на випадки, коли вони одночасно були співвиконавцями злочину.

За таких обставин їх дії належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК без посилання на відповідну частину ст. 27 КК, але у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності вся діяльність цих осіб повинна бути вказана. Аналогічно і суд поступає при постанові вироку.

В тих випадках, коли вказані особи, при вчиненні декількох злочинів виконували різні ролі в цих злочинах, то їх дії належить кваліфікувати за сукупністю за кожен злочин окремо з посиланням на відповідні частини ст. 27 КК.

При вирішенні питання про відповідальність співучасників раніше виникала проблема щодо ставлення їм у вину об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину, які характеризують підвищену, або навпаки зменшену відповідальність виконавця.

Ці питання вирішені в ч. 3 ст. 29 КК: “Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучаснику. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені в статтях Особливої частини КК, як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини”.

Відповідно до викладеного в ч. 3 ст. 29 КК можлива різна кваліфікація співучасників – з одного боку – організатора, підбурювача і посібника, і з другого боку виконавця. Тобто таким чином реалізується принцип індивідуалізації покарання.

Обставинами, які обумовлюють таку різну кваліфікацію є:

1) ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину;

2) розходження і зміст умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця (об’єктивного характеру обставини);

3) не охоплення змістом співучасників вчиненого виконавцем (суб’єктивного характеру обставини).

1) Об’єктивні обставини – обставини, що характеризують об’єктивну сторону складу і впливають на кваліфікацію злочину, тобто такі обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК, як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця (наприклад, спосіб, великий, особливо великий розмір викрадення чи хабара тощо).

Такі обставини, можуть бути інкриміновані (поставлені у вину) іншим співучасникам чи співучаснику, лише тим, які усвідомлювали ці обставини, тобто заздалегідь знали про них, були поінформовані про них.

Наприклад: 1) Виконавець вчинив вбивство з особливою жорстокістю, а інші співучасники про це не знали і навіть не усвідомлювали, що виконавець поступить таким чином, тобто і свідомо не допускали застосування такого способу.

В цьому випадку виконавець несе відповідальність за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, а інші співучасники за відповідною частиною ст. 27 і ч. 1 ст. 115 КК, як співучасть у простому вбивстві.

2) Так, кваліфікуючі ознаки, які характеризують підвищену суспільну небезпеку одержання хабара(вимагання, великий або особливо великий розмір хабара, відповідальне чи особливо відповідальне становище службової особи, яка одержала неправомірну вигоду – ч. 2, 3 ст. 368 КК) можуть ставитись у вину іншим співучасникам, якщо ці обставини охоплюються їх умислом.

2) Суб’єктивні обставини, які визначають кваліфікацію злочину, вчиненого виконавцем (наприклад, мета, мотив) можуть інкримінуватися іншим співучасникам також за умови, що вони заздалегідь знали про них, були проінформовані про їх наявність.

В противному випадку, якщо ці ж ознаки їм не були заздалегідь відомі, співучасники не були поінформовані про них, тобто умислом їх це не охоплювалось, то ці обставини (суб’єктивні ознаки) не можуть бути поставлені їм у вину.

Наприклад: Якщо підбурювач схилив виконавця до вбивства потерпілого, керуючись мотивом помсти, а виконавець, давши на це згоду, вбиває потерпілого, переслідуючи корисливу мету, то виконавець відповідає за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, а підбурювач, що не знав про корисливі мотиви виконавця – за ч. 4 ст. 27, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

В той же час, якщо підбурювач був поінформований про корисливі мотиви виконавця, то він буде відповідати за підбурювання до умисного вбивства із корисливих мотивів – ч. 45 ст. 27, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

3) Обставини, що посилюють або пом’якшують відповідальність.

Це стосується тих випадків, коли ці обставини характеризують лише особу окремого співучасника.

В тих випадках ці обставини, навіть якщо інші співучасники знали про них, то вони ставляться у вину лише цьому співучаснику.

Наприклад: повторність, рецидив тощо і вони не впливають на кваліфікацію інших співучасників.

1) Так, якщо посібник усвідомлює, що він сприяє в убивстві виконавцю, який вже раніше вчинював вбивство, то посібник несе відповідальність за просте вбивство – ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 115 КК, а виконавець за вбивство при обтяжуючих обставинах – п. 13 ч. 2 ст. 115 КК– за повторне вбивство.

2) Коли під час пологів мати вбиває свою дитину, то її дії, враховуючи стан, в якому вона перебувала кваліфікуються за ст. 117 КК “Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини”, тобто за вбивство при пом’якшуючих обставинах, а будь-який інший співучасник (чоловік, акушерка тощо) такого вбивства буде відповідати за просте вбивство (буз обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин) – ст. 27, ч. 1 ст. 115 КК, в силу того, що особисті ознаки, що пом’якшують відповідальність матері не можуть впливати на відповідальність інших співучасників.

Хотів би звернути вашу увагу і ще на такий момент.

Вище велася мова про відповідальність співучасників за вчинений злочин у простій і складній формах співучасті за умови, що злочин є закінченим.

А як бути коли виконавець не довів до кінця умисел усіх співучасників, тобто злочин є незакінченим?

На це питання дається відповідь в ч. 4 ст. 29 КК:

“У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині”.

Якщо це стадія готування до злочину, то дії виконавця належить кваліфікувати з посиланням на ст. 14 КК (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК), а інших співучасників як співучасть у готуванні до злочину і з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК (ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК). Аналогічно кваліфікується замах на злочин.

ІІІ. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації (ст. 30 КК).

Як вже вказувалось вище (3 питання лекції), що організована група та злочинна організація, як форми співучасті представляють підвищену суспільну небезпеку в силу певних особливостей. В силу цього законодавець і виділив в окрему статтю питання про відповідальність співучасників таких форм співучасті, виділивши окремо відповідальність організаторів таких об’єднань від інших учасників.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 КК: ”Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом”.

Таким чином, організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, які вчинило об’єднання осіб, при умові, що ці злочини охоплювались його умислом.

А це такі злочини, які були вчинені усіма чи частиною учасників об’єднання, або, навіть, одним із них.

Об’єктивним критерієм ставлення у вину організатору усіх злочинів, вчинених членами таких груп є те, що ці злочини в кінцевому підсумку і є наслідком його організаторської діяльності щодо організації цих злочинних об’єднань, керівництва ними чи інше забезпечення їх діяльності.

Суб’єктивним критерієм ставлення у вину організатору усіх злочинів, вчинених членами таких злочинних об’єднань є те, що він усвідомлює злочинний характер свого діяльності усіх членів таких об’єднань і бажання чи свідоме допущення того, щоб така діяльність ними була здійснена.

Щодо відповідальності інших учасників злочинних об’єднань, то у відповідності до ч. 2 ст. 30 КК, яка гласить:

“Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини у підготовці або вчиненні яких вони брали участь незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них”.

Тобто на відміну від організатора інші учасники таких злочинних об’єднань не несуть відповідальності за всі злочини, які були вчинені цими об’єднаннями, навіть за умови, що вони усвідомлювали факт їх вчинення. Закон прямо вказав, що вони підлягають відповідальності тільки за ті злочини, у підготовці чи вчиненні яких вони брали участь незалежно від ролі, яку виконували.

В тих випадках, коли організована група передбачена у статтях Особливої частини КК у якості кваліфікуючої обставини конкретного злочину, то дії усіх учасників такої групи належить кваліфікувати за відповідною частиною відповідної статті Особливої частини КК без посилання на ст. 27 КК.

За таких обставин ці особи визнаються виконавцями цього злочину.

Наприклад: ч. 2 ст. 147 “Захоплення заручників”; ч. 3 ст. 149 “Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини” та ін.

За такими правилами, тобто без посилання на ст. 27 КК, належить давати правову оцінку (кваліфікувати) дії організатора та інших учасників злочинних об’єднань і в тих випадках коли:

- організація, керування злочинними організаціям чи організованими групами чи участь у них або вчинюваних ними злочинах, утворюють самостійний склад злочину, у тому числі і кваліфікований.

Наприклад, ч. 1 ст. 209 КК “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” або ч. 1 ст. 255 “Створення злочинної організації”, ст. 257 “Бандитизм”; та ін.

Створення організованої групи у випадках, не передбачених статтями Особливої частини КК, тягне за собою кримінальну відповідальність як за готування до ти злочинів, для вчинення яких вона була створена.

Відповідальність учасників організованих груп і злочинних організацій, які виконують охоронні і інші функції по наданню послуг побутового характеру, але самі безпосередньо участі у вчиненні злочину не приймають, наприклад, у разі виконання в злочинній групі функцій охоронця, а також осіб, що тримають кошти, здобуті злочинним шляхом (так званий “общак”), в діянні має місце сприяння приховуванні злочинів, тобто фізичне пособництво у вигляді усунення перешкод або заздалегідь обіцяне приховування злочину.

Спеціальні питання відповідальності за співучастю.

Нерідко виникають так звані спеціальні питання відповідальності співучасників за вчинений злочин:

1. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: