Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та роль в системі виробничих відносин

Заступник директора з навчально- методичної роботи ДВНЗ «ККЛП»

напряму: 0305 «Економіка і підприємництво»

спеціальності: 5.03050901 «Бухгалтерський облік»

Розділ І. Організація фінансової роботи на підприємствах

ТЕМА 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

1. Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та роль в системі виробничих відносин

3. Формування та використання фінансових ресурсів підприємств

Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та роль в системі виробничих відносин

Таким чином, фінанси підприємств – це система грошових відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

Призначення фінансів підприємств — забезпечити фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів господарювання, розширення їх виробничих фондів (основних і обігових), спричиняти активний вплив на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання накопичень і підвищення ефективності виробництва.

Сучасна організація фінансів підприємства будується на дотриманні наступних принципів:

здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю.

Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія свою дію в процесі відтворення виявляють через дві головні функції:

Розподільча функція фінансів. Розподільча функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отримуваних господарюючими суб'єктами виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямами. Так, отримувана виручка, насамперед, спрямовується на відшкодування вартості використаних у процесі виробництва засобів виробництва. Частина, що залишилась, — валовий дохід — розподіляється на фонд оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і чистий дохід (прибуток). Отриманий чистий дохід (прибуток) розподіляється, передусім, на сплату відповідних податків і платежів до бюджету, а частина його, що залишилась, — на утворення резервів і фондів підприємства.

Контрольна функція фінансів підприємств виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, за формуванням і цільовим використанням фондів грошових коштів, фінансових ресурсів підприємств.

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

3. Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек – це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству – отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.

4 – банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця;

5 – банк платника списує кошти з рахунка покупця товару; 6 – банк платника повідомляє платника про списання коштів;

7 – банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти;

8 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

9 – банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Акредитив – розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально за депонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Рисунок 2.5 – Розрахунок з використанням акредитива

1 – покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив;

3 – банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива;

4 – банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму;

5 – банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;

7 – покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива;

8 – банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива;

9 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

10 – банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

3. Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції.

Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Перед застосуванням кредитних санкцій банк може виставити вимогу підприємству ліквідувати недоліки і порушення, які були виявлені в процесі аналізу діяльності підприємства, а також проведення поточних кредитних і розрахункових операцій.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями.

Розділ ІІ. Функціональне призначення фінансових показників діяльності підприємств

Рисунок 3.1 – Види діяльності підприємств та доходів, отримуваних від них

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

2. Виручка від реалізації продукції, її планування та використання

Виручка – це сума грошових коштів, отриманих підприємством від продажу продукції, товарів, послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами).

У підприємствах торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного постачання замість категорії «виручка» від продажу продукції, послуг використовується категорія «товарообіг».

Продаж продукції та надходження виручки – це остання завершальна стадія кругообігу коштів підприємства.

Виручка, яка поступила, використовується для придбання сировини, матеріалів і т. п., необхідних для здійснення нового циклу виробництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку та відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів тощо.

Існують два методи визначення планової виручки:

Метод прямого рахунка заснований на гарантованому попиті. Передбачається, що весь обсяг зробленої продукції приходитися на попередньо оформлений пакет замовлень. Це найбільш достовірний метод планування виручки, коли план випуску й обсяг реалізації продукції заздалегідь ув’язані зі споживчим попитом, відомі необхідний асортимент і структура випуску, установлені відповідні ціни. Тоді виручку від реалізації можна визначити по наступній формулі:

Р – кількість реалізованих виробів (обсяг реалізації);

Як правило, в умовах ринкових відносин більшість підприємств не має гарантованого попиту на весь обсяг виробленої продукції. Для оптимізації витрат і зростання фінансових результатів підприємство повинне докладати зусиль до збільшення випуску продукції, розширення його асортименту, виробництва принципово нових по споживчим якостям товарів. Отже, обсяги замовлень на вироблену продукцію піддаються коливанням, підприємства змушені проводити щоденну роботу по розширенню ринку для своєї продукції.

У цих умовах для планування виручки застосовується розрахунковий метод, основою якого є обсяг реалізованої продукції, коректуємий на вхідні і вихідні залишки. Планування виручки від реалізації продукції здійснюється за аналогією з плануванням витрат на виробництво і реалізацію продукції:

О_н – нереалізовані залишки готової продукції на початок запланованого періоду;

Т – товарна продукція, призначена до випуску в запланованому періоді;

О_к – залишки нереалізованої готової продукції на кінець запланованого періоду.

4.1. Фінансові результати діяльності підприємств.

4.2. Чинники, що впливають на розмір прибутку підприємств

4.3. Особливості розподілу прибутку підприємств.

4.4. Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства.

5.4. Оподаткування суб’єктів малого підприємництва

Одним з найвагоміших джерел формування доходів держави є непряме оподаткування. У світовій економіці непрямим податкам належить значне місце, а їх структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів, і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує з-поміж непрямих податків, що надходять до бюджету. Інакше кажучи, це податок, який виконує виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалося, ПДВ справляє істотний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Податок на додану вартість був запроваджений в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України «Про податок на добавлену вартість» від 20 грудня 1991 р. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість», що набув чинності з 1993 р., було підписано 26 грудня 1992 р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, зазначений декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993—1997 рр. (до 1 жовтня 1997 р.).

З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України. «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Протягом 1997—2007 років до цього закону внесено більш як 80 змін та доповнень.

Платниками ПДВ до бюджету є суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, фізичні особи (громадяни та особи без громадянства), які здійснюють діяльність, віднесену до підприємницької, або ввозять (пересилають) товари на митну територію України.

При цьому податок стягується, якщо обсяг оподатковуваних операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за будь-який період з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є операції, здійснювані платниками податку:

— з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

— ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операцій зі ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

— вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їх імпортом чи експортом.

- випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування, включаючи сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи;

- обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами;

- надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а також повернення такого майна орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору;

- надання послуг із страхування і перестрахування, соціального і пенсійного страхування;

- обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей тощо.

База оподатковування ПДВ залежить від виду діяльності платника.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

- продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановленими Кабінетом Міністрів України;

- продажу книжок вітчизняного виробництва; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

- надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв;

- продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

- послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

- надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством;

- продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

- надання послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та ін.

Законом передбачено два види податкових ставок: нульова та двадцятивідсоткова.

Нульова ставка застосовується до операцій з:

- продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

- надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

- продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

- продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у разі, коли такі операції звільнено від оподаткування на митній території України.

Слід зазначити, що перелік подібних операцій не є постійним і підлягає доповненню.

Акциз - вид непрямого податку, що включається до складу ціни товару чи послуги.

Законодавством визначено такі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених з Україні підакцизних товарів, у тому числі з давальницької сировини. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатне передавання, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини. В оподатковуваний оборот включається реалізація (передавання) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників (у тім числі й у порядку натуральної оплати праці);

2) вартість товарів, імпортованих на митну територію України, у тім числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій, а також отриманих без оплати їхньої вартості або з частковою оплатою.

Платниками акцизного збору в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи):

—виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

—нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо або через їхні постійні представництва;

—суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

—фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні товари на митну територію України;

—юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавчо і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

До складу підакцизних товарів включаються: автомобілі українського виробництва; шини для автомобілів; ювелірні вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів; високоякісні вироби з порцеляни; килими і килимові вироби, і ряд інших непродовольчих товарів; лікеро-горілчані вироби; кава, шоколад тощо.

Ставки акцизного збору і перелік підакцизних товарів не є постійними. Список підакцизних товарів періодично переглядається і затверджується або КМУ, або по представленню КМУ Верховною Радою України.

1. Економічний зміст і характеристика оборотних коштів

3. Визначення потреби в оборотних коштах підприємства

4. Показники ефективності використання оборотних коштів

1. Необхідність та сутність кредитування підприємств

3. Практична діяльність підприємства по отриманню банківського кредиту. Етапи процесу кредитування

Кредит виступає опорою сучасної економіки України, невід’ємним елементом економічного розвитку.

Кредити, які надаються підприємствам, можна класифікувати за такими ознаками:

1. За призначенням і характером використання позики,що видаються, поділяються на:

• позики небанківським фінансовим установам;

Банківський кредит – це економічні, кредитні відносини між банками і суб’єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів.

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини між окремими суб’єктами господарювання з приводу відстрочки оплати за продані (куплені) товари.

Державний кредит – це сукупність кредитних відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу випуску (придбання) позик.

Лізинговий кредит – це економічні відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна на підставі укладеного договору.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредиторами можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Особами, які надають позику, можуть бути юридичні та фізичні особи, котрі мають у власності об'єкти іпотеки (виробничі будови, споруди, житлові будинки, магазини, земельні ділянки тощо).

4. В залежності від цільового спрямування кредит може бути:

Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі, насамперед, це кредити на затрати, пов’язані з покращенням житлових умов і створенням підсобного домашнього господарства, а також придбання товарів в кредит і на невідкладні потреби.

5. Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити підрозділяються на:

При цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредит. У забезпечення повернення кредиту приймаються: застава майна; цінні папери; шляхові та товарні документи; гарантія або доручення третьої особи; поліс страхової компанії тощо.

Незабезпечені (бланкові) позики – це позики, які надані банками економічно і фінансове стійким господарським органам під їх зобов’язання погашення в певний строк отриманої позики.

6. Залежно від мети використання кредити поділяються на:

• кредити, які видаються на формування обігових коштів;

• кредити, які видаються на фінансування основних фондів.

7. За строками використання кредити бувають:

При цьому строкові позики — це позики, які надаються банками особам, які беруть позику на певний строк, встановлений у договорі сторін. Безстроковими називаються позики, які видаються банками на невизначений строк, до вимоги. Погашаються такі позики, як правило, за першою вимогою банку-кредитора. До прострочених належать позики, за якими вийшов строк повернення, передбачений кредитним договором банку з особою, яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики, термін повернення яких, на прохання особи, що взяла позику, перенесений банком на більш тривалий строк. Відстрочка погашення позики оформляється, як правило, укладанням додаткової угоди до основного кредитного договору і супроводжується встановленням більш високої відсоткової ставки.

8. За термінами користування кредити поділяються на:

Короткострокові кредити – це кредити, які надаються банками госпорганам для покриття тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва і обігу, не забезпеченими надходженнями власних коштів у відповідному періоді. Видаються короткострокові позики на термін до одного року.

Середньострокові кредити – це кредити, що надаються на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Надаються вони на термін до трьох років.

Довгострокові кредити – це кредити, що надаються на фінансування капітальних витрат по реконструкції, модернізації та розширенню діючих основних фондів, будівництво нових об’єктів тощо. Надаються довгострокові кредити на термін більше трьох років.

• позики, що видаються відповідно до відкритої кредитної лінії.

При цьому під разовими розуміють позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо щодо кожної позики на підставі прохання та інших документів особи, яка бере позику. Позики за відкритою кредитною лінією надаються особі, що бере позику впродовж встановленого відрізку часу в межах раніше обумовлених розмірів, без додаткових спеціальних переговорів.

10. За способом оплати відсотків розрізняють:

При цьому позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються, як правило, підприємствам зі стабільною економікою. Проте вони можуть видаватися і під час інфляції, але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються, як правило, плаваючі відсоткові ставки. Ці ставки встановлюються з урахуванням офіційної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції. Їх зміна за відповідними періодами передбачається в кредитних договорах між банком і особою, що бере позику.

3. Практична діяльність підприємства по отриманню банківського кредиту. Етапи процесу кредитування

Видача банками кредитів суб'єктам підприємницької діяльності здійснюється при дотриманні таких принципів:

Принцип забезпеченості кредиту означає, що позичальник на взяту суму кредиту подає банку під заставу вартість майна, яке в нього є, матеріальних цінностей, цінних паперів тощо. Основна мета цього забезпечення — захистити економіку банку від можливих збитків у випадку неповернення позичальником взятої позики через неплатоспроможність. Забезпечення є надійною гарантією повернення кредиту. Вартість майна, матеріальних цінностей тощо, закладених для забезпечення кредиту, повинна перевищувати на 25—30% суму кредиту, що видається.

Повернення кредиту означає, що одержані господарюючим суб’єктом позичені кошти повинні бути повернені банку в строк, визначений у кредитному договорі.

Принцип терміновості кредиту полягає у тому, що позики підприємству видаються на чітко визначений термін, передбачений у договорі, по закінченні якого вони повинні бути повернені.

Платність кредиту полягає в тому, що позики установи банків видають господарюючим суб’єктам за визначену оплату, яка називається відсотком. Розмір оплати за кредит і порядок сплати встановлюється банком залежно від ступеня кредитного ризику, поданого забезпечення, рівня облікової ставки НБУ, рівня оплати за кредитні ресурси, рівня інфляції та інших чинників. Встановлений розмір оплати (відсоток) за кредит фіксується в кредитному договорі.

Цільовий характер використання кредиту передбачає вкладення позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. У випадку використання підприємством одержаної позики не за цільовим призначенням, банк призупи

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: