Сутність оподаткування підприємств.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткову­вання здійснюється в основному в грошовій формі. Податки — це обов'язкові платежі, що їх установлює держава для юридич­них і фізичних осіб з метою формування централізованих фінан­сових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі переказуються до бюджету держави, а та­кож до цільових державних фондів у таких формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Система оподатковування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподат­ковування з урахуванням стану економіки, розвитку ринкових відносин, національних особливостей, необхідності виконання конк­ретних економічних і соціальних завдань, досвіду інших країн.

Становлення системи оподатковування в Україні почалося з ух­валенням 25 червня 1991 р. за № 1251-XII Закону «Про систему оподаткування в Україні». У ньому було визначено принципи побу­дови і призначення системи оподатковування, дано перелік подат­ків, зборів, названо платників та об'єкти оподатковування. Так було закладено підвалини системи оподатковування, створено передумо­ви для її наступного розвитку.

З огляду на зміни в податковій політиці держави, потребу даль­шого вдосконалення оподатковування 2 лютого 1994 р. було ухвале­но другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій ва­ріант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне й чітке визна­чення принципів побудови системи оподатковування, понять цієї системи (платники податків і зборів, об'єкти оподаткування), обов'язків, прав і відповідальності платників податків, видів по­датків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподатковування — це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються в порядку, установле­ному відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також: до державних цільових фондів.

Поєднання податків в систему передбачає їх розподіл на:

* загальнодержавні податки і збори

* місцеві податки і збори

До загальнодержавних податків і інших обов'язкових відрахувань відносяться:

1. Податок на прибуток.

2. Податок на доходи фізичних осіб.

3. Податок на додану вартість.

4. Акцизний збір.

5. Мито.

6. Державне мито.

7. Податок на землю.

8. Податок з власників транспортних засобів.

9. Податок на промисел.

10. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

11. Збір за забруднення навколишнього середовища.

12. Відрахування на обов’язкове соціальне страхування.

13. Відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування.

14. Платня за торговий патент і деякі види підприємницької діяльності й ін.

Платня за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються в рамках розмірів межових ставок, встановлених законами України.

До місцевих податків відносяться:

1. Податок з реклами.

2. Комунальний податок.

А до місцевих зборів (обов'язкових відрахувань) належать:

1. Готельний збір.

2. Ринковий збір.

3. Курортний збір.

4. Збір за паркування автотранспорту.

5. Збір за видачу ордера на квартиру.

6. Збір за право використання місцевої символіки.

7. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу, лотерей.

8. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.

9. Збір з власників собак

10.Збір за участь у бігах на іподромі.

11.Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

12.Збір за право проведення кіно- і телезйомок.

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм стягування і порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в рамках межових ставок, встановлених законами України; окрім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

Суми місцевих податків і зборів зараховуються до місцевих бюджетів згідно порядку, що встановлений місцевими радами, якщо інше не передбачається законами України.

Частка місцевих податків і зборів у зведеному бюджеті не­значна — близько 2%. Проте, для органів місцевого самовря­дування ці податки і збори є одним із вагомих джерел фінан­сування їхньої діяльності. У структурі надходжень місцевих податків і зборів до місцевого бюджету найбільша частка нале­жить комунальному податку, ринковому збору, збору за вида­вання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, готельному збо­ру, збору за проїзд територією прикордонних областей авто­транспорту, що прямує за кордон, податку з реклами (близько 97 %), причому перші два (комунальний податок і ринковий збір) забезпечують майже 80 % надходжень від місцевих по­датків і зборів. Решта 10 місцевих зборів у структурі надход­жень від усіх місцевих податків і зборів становлять близько 3%.

Діяльність кожного підприємства вимагає обов’язкової сплати податкових платежів.

Згідно з Законом України «податок, збір, обов’язковий платіж – це обов’язковий внесок у бюджет відповідного рівня чи в державний цільовий фонд, що здійснюється платниками в порядку і на умовах, що передбачені Законом України «Про оподаткування».

Загальновизнано, що податок одночасно є економічним, господарським, політичним і соціальним явищем: економічним – оскільки являє собою інструмент регулювання економічного розвитку; господарським – виходячи з того, що сплачується в процесі перерозподілу створеного валового внутрішнього продукту; політичним – тому що є інструментом реалізації багатьох політичних рішень в різних сферах та галузях економіки та джерелом їх фінансування; соціальним – оскільки будь-який податок крім фіскальної і регулювальної дії має соціальні наслідки.

Кожен з цих проявів характеризується рухом вартості, що дозволяє визначити податок як універсальну вихідну категорію, яка наділена рисами фінансів.

Таким чином, податкам притаманні наступні функції:

v фіскальна – податок є джерелом наповнення бюджетів різних рівнів для забезпечення виконання функцій держави;

v розподільно-регулююча – через елементи податку держава регулює вартісні пропорції розподілу ВВП, тим самим змінюючи пропорції виробництва, споживання і нагромадження капіталу;

v соціальна – податок є джерелом задоволення соціальних потреб суспільства і інструментом забезпечення виконання принципів соціальної справедливості.

Усі інші функції, що виділяються науковцями, на наш погляд, не є самостійними і виникають під час реалізації даних, підтверджуючи їх специфічне суспільне призначення. Їх виконання передбачає дотримання певних принципів податків, таких як:

Ø однократність (неможливість багаторазового обкладання податком аналогічного виду);

Ø централізація встановлення Верховною Радою;

Ø рівний підхід до оподаткування всіх суб'єктів будь-яких форм власності;

Ø науковий підхід до формування елементів податку.

Усе вищезазначене дозволяє виділити такі ознаки податку:

¨ регулювання актом компетентного органу державної влади;

¨ однобічність характеру встановлення (безоплатність);

¨ безумовність оплати (відбувається без чекання привілей з боку держави);

¨ відсутність цільового характеру (за винятком зборів у державні цільові фонди).

¨ обов’язковість (незаконність несплати і покарання за неї).

Усі податки, що встановлені законодавством України і стягуються на її території, відповідають даним ознакам.

Призначення кожного податку, його роль у вирішенні суспільних проблем визначається через елементи податку.

Основні елементи податку зазначені в Законі України “Про систему оподаткування”. До них можна віднести: суб'єкт, об'єкт, джерело, масштаб податку, податковий період, одиницю оподатковування, податкову ставку, пільгу, базу, порядок обчислення, термін, звітний період, способи і порядок сплати податків тощо.

Платники – юридичні і фізичні особи, що фактично сплачують податок (носії податку).

Суб’єкти податку – юридичні і фізичні особи, на яких покладається обов’язок платити податок. Приклад – податок на додану вартість: платник - підприємство, суб’єкт – покупець товару.

Об'єкт податку – предмет, що підлягає оподаткуванню (доход, майно, прибуток, додана вартість продукції, спеціальне використання природних ресурсів тощо).

Одиниця оподаткування – одиниця виміру об'єкта податку (для податку на прибуток – грошова одиниця, для земельного – гектар або квадратний метр земельної ділянки тощо), щодо якого відбувається встановлення норм і ставок оподаткування.

Податкова база – частина предмета оподаткування. до якої встановлюється податкова ставка.

Податкова ставка – величина податку на одиницю оподаткування.

Податкова пільга - повне чи часткове звільнення від податку юридичних чи фізичних осіб відповідно до чинного законодавства.

До числа пільг належать:

· неоподаткований мінімум доходу;

· знижки з суми податку;

· виплати з оподаткованого доходу;

· податковий кредит.

Сукупність вищезазначених елементів являє собою систему з певними ознаками, характер яких для кожного податку є особистим і проявляється у виконанні відповідних функцій.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: