ТЕМА 7. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

2. Цілі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3. Органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

5. Платіжний баланс, як індикатор зовнішньоекономічної діяльності.

Література для вивчення теми: 1, 4, 7, 9, 11, 15, 18, 22, 24.

Економічна система України є відкритою системою, яка взаємодіє із світовою господарською системою, забезпечуючи через систему державного регулювання еквівалентні, рівноправні та взаємовигідні відносини суб'єктів національного ринку у зовнішньому обороті.

Ці відносини знаходять своє втілення у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД). Зовнішньоекономічна діяльність торкається відносин між державами у сфері зовнішньої торгівлі, міграції капіталів та робочої сили, міжнародних науково-технічних та виробничих зв'язків, спільного освоєння повітряного та космічного простору, Світового океану, охорони навколишнього середовища, виконання програм та угод. Отже, ЗЕД - це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у сфері зовнішньої торгівлі, міграції капіталів та робочої сили, науково-технічного співробітництва, охорони навколишнього середовища тощо.

У ГКУ (ст.377) визначено, що зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка у процесі її провадження потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом. Окрім цього, Україна у сфері ЗЕД керується принципами дотримання суверенітету народу України у провадженні ЗЕД. Захисту інтересів усіх суб'єктів ЗЕД, еквівалентності обміну та неприпустимості демпінгу.

Загальні умови та порядок зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються (регламентовані) Господарським Кодексом України (ГКУ), Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

1. господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які займаються господарською діяльністю та зареєстровані в установленому законом порядку;

2. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які займаються господарською діяльністю та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на провадження будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.

Основними видами ЗЕД є: зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг.

Ø експорт та імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капіталу та робочої сили;

Ø надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, посередницьких, облікових, управлінських, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, які не заборонені законодавством України;

Ø техніко-економічне співробітництво (стосується ринку об'єктів капітального будівництва, надання технічних послуг та поставок комплектного устаткування);

Ø наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарювання; науково-технічне співробітництво (об'єднання на відплатній основі науково-дослідницьких, проектно-конструкторських та інформаційних ресурсів з метою отримання наукових та технічних результатів);

Ø навчання та підготовка спеціалістів на комерційних засадах;

Ø міжнародні фінансові операції та операції з ЦП, передбачені українським законодавством;

Ø кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

Ø створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України;

Ø створення іноземними суб'єктами господарської діяльності банківських, кредитних та страхових установ на території України, якщо це передбачено законом;

Ø спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що передбачає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як в Україні, так і за її межами;

Ø організація виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів за участі суб'єктів ЗЕД, які проводяться на комерційних засадах;

Ø організація та ведення гуртової консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством;

Ø товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

Ø орендні, у тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарювання;

Ø операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; - робота за контрактами фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; робота іноземних фізичних осіб за контрактами із суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами;

Ø інші види ЗЕД, не заборонені законами України.

ЦІЛІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ефективний розвиток зовнішньоекономічних відносин і провадження ЗЕД вимагають створення відповідних (сприятливих) умов та механізмів (правових, економічних, інституційних), що становить зміст державного регулювання ЗЕД. У статті 380 ГКУ задекларовано: державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, основним цілями державного регулювання ЗЕД є:

Причинами, що обумовлюють потребу активного державного регулювання ЗЕД, виступають:

ü інтенсифікація міжнародних економічних зв'язків та необхідність рівноправної інтеграції у світову економіку;

ü потреба використання переваг міжнародного поділу праці та можливостей світового ринку;

ü реформування національної економіки з метою підвищення ефективності національної економіки;

ü недоліки (а саме необхідність їх подолання, потреба зменшення їх впливу на національну економіку) зовнішньоекономічного становища України (відірваність від головних напрямів сучасного науково-технічного та економічного розвитку; слабке та нераціональне залучення країни до міжнародного поділу праці; висока ресурсом та енергомігскість виробництва за недостатності паливно-енергетичних ресурсів; нераціональна структура експорту та імпорту);

ü сприятливі фактори (а саме необхідність їх ефективного використання) для рівноправного входження економіки України у світове господарство (геополітичне розташування; кваліфікована та дешева робоча сила, здатна до висококваліфікованої та наукомісткої праці; багаті природні ресурси, сприятливі природнокліматичні умови; потенційно великий ринок товарів та послуг; значний науково-технічний потенціал країни).

ð багатства Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.

Ø орієнтація на формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку;

Ø врахування вимог сучасного світового розвитку;

Ø рівноправність (паритетність) у відносинах з іншими державами:

Ø демократизація, демонополізація та деідеологізація зовнішньоекономічних зв'язків;

Ø селективна підтримка експортного виробництва на основі критеріїв ефективності.

Здійснюючи регулювання ЗЕД, держава реалізує певну зовнішньоекономічну політику, тобто державне регулювання ЗЕД визначає певна зовнішньоекономічна політика.

Зовнішньоекономічна політика держави - це діяльність, спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника. При цьому виділяють два види зовнішньоекономічної політики держави:

ð протекціонізм - політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції через систему певних обмежень;

ð політика вільної торгівлі (фритредерство) - полягає у лібералізації ЗЕД, вільному доступі на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.

Політика вільної торгівлі передбачає мінімальне втручання держави у процеси ЗЕД: ЗЕД розвивається на ринкових засадах взаємодії попиту і пропозиції. У цьому випадку через вільну торгівлю ринковим механізмом стимулюється конкуренція, що примушує національних виробників підвищувати ефективність своєї діяльності та якість продукції. знижувати ціни, впроваджувати інновації тощо. У випадку протекціоністської політики внутрішній ринок захищають від іноземної конкуренції за допомогою різноманітних економічних та політичних важелів.

Політика протекціонізму (фритредерство не є однозначною, і одного боку, вона допомагає зменшити вплив на національну економіку негативних тенденцій на світовому ринку; сприяє розвитку національного виробництва та захищає національного виробника; сприяє зайнятості населення; допомагає захистити від іноземної конкуренції галузі національної економіки; дає змогу поповнювати державний бюджет і реалізувати програми соціально-економічного розвитку. З іншого боку, протекціонізм може призвести до застою в економіці, посилення монополізму та зниження її ефективності й конкурентоспроможності.

На практиці більшість держав, регулюючи ЗЕД, здебільшого дотримуються гнучкої та поміркованої зовнішньоекономічної політики, суть якої - у виваженому поєднанні елементів вільної торгівлі та протекціонізму. Гнучкість зовнішньоекономічної політики полягає у тому, що перевага вільній торгівлі надається за умов високого рівня розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, наявності сформованої раціональної структури економіки, а протекціонізму - за умов недостатнього розвитку продуктивних сил, зокрема експортного потенціалу, відсутності раціональної структури економіки та становлення ринкових економічних систем. Поміркованість зовнішньоекономічної політики полягає у виваженому та поміркованому застосуванні митних та інших протекціоністських бар'єрів у зовнішній торгівлі, що значно зменшує негативний вплив протекціонізму.

ОРГАНИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ

ü недержавні органи управління ЗЕД (валютні, товарні, фондові біржі, торговельні палати, асоціації, об'єднання тощо);

ü наддержавні органи регулювання (СОТ, КОКОМ тощо), які здійснюють міжнародну координацію у сфері зовнішньоекономічних відносин;

ü самі суб'єкти ЗЕД (підприємства, організації) на основі відповідних координаційних документів.

Перелік та повноваження органів державної влади, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, а також форми її державного регулювання та контролю визначаються ГКУ, законом "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законами. Отже, згідно з чинним законодавством до органів державної влади, що займаються державним регулюванням ЗЕД, належать: Президент України, ВР України, КМ України, Мінекономіки, НБУ, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. На місцевому рівні ЗЕД регулюють: місцеві ради та їх виконавчі та розпорядчі органи, територіальні підрозділи органів державного регулювання ЗЕД.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Президент України визначає основні цілі та напрями зовнішньоекономічної політики держави в ході розробки основних напрямів соціально-економічної політики, здійснює правове регулювання ЗЕД (у межах свої повноважень): видає укази й розпорядження з питань ЗЕД, які не врегульовані чинним законодавством; затверджує закони, ухвалені

ВР України, та оприлюднює їх; накладає вето на закони, ухвалені ВР України, і повертає їх ВР зі своїми пропозиціями.

До компетенції ВР України належить: ухвалення та зміна законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання ЗЕД, укладання міжнародних угод, встановлення спеціальних режимів ЗЕД на території України, затвердження списку товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або заборонений тощо.

На Міністерство економіки покладено основні функції з реалізації зовнішньоекономічної політики у державі. Мінекономіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує ЗЕД суб'єктів підприємництва, контролює дотримання ними чинних законів України та умов міжнародних угод, застосовує заходи нетарифного регулювання ЗЕД, реєструє деякі види контрактів тощо.

НБУ регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, зберігає і здійснює використання золотовалютного резерву країни.

Державний митний комітет здійснює митний контроль у країні.

Антимонопольний комітет контролює дотримання суб'єктами ЗЕД антимонопольного законодавства.

Місцеві ради та їх виконавчі й розпорядчі органи виконують свої зовнішньоекономічні функції лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на відповідній (підвідомчій їм) території через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи.

Територіальні підрозділи органів державного регулювання ЗЕД створюються за погодженням з місцевими радами для проведення єдиної державної зовнішньоекономічної політики на конкретній території.

Органи місцевого управління та територіальні підрозділи органів державного регулювання ЗЕД України провадять регулювання ЗЕД у межах своєї компетенції, передбаченої ГКУ, Законами України "Про ЗЕД", "Про місцеве самоврядування".

Державні органи, які регулюють ЗЕД, керуються у своїй діяльності законами і нормативними актами, прийнятими ВР України, указами Президента і декретами КМ України, що стосуються сфери ЗЕД.

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД: МЕТОДИ І ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Механізм державного регулювання ЗЕД - це сукупність правових, фінансово-економічних й організаційно-управлінських форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і регламентує діяльність суб'єктів НЕС у сфері ЗЕД відповідно до цілей та завдань зовнішньоекономічної політики держави.

Розглядати методи державного регулювання ЗЕД слід у контексті конкретних об'єктів регулювання. А оскільки майже усі види ЗЕД так чи інакше знаходять своє відображення у категоріях експорту та імпорту, які є функціональними елементами зовнішньої торгівлі, то почнемо безпосередньо з неї.

Зовнішня торгівля - це система економічних відносин, метою яких є ввезення (імпорт) або вивезення (експорт) товарів та послуг. До товарів та послуг, що є предметом зовнішньої торгівлі, належать: готова продукція, сировина, напівфабрикати, продукти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, фірмові знаки тощо), послуги міжнародного туризму, транспортні послуги, страхові операції, банківські, біржові та посередницькі послуги тощо. Отже, зовнішня торгівля є засобом, який дає можливість: отримувати природні та інші ресурси, інвестиції, яких не вистачає у країні; отримувати сучасну техніку та технології з інших країн; урізноманітнювати асортимент споживчих товарів, краще задовольняти потреби населення, підвищувати добробут населення; збільшувати обсяги національного виробництва; сприяти розвитку спеціалізації та концентрації виробництва, підвищенню продуктивності ресурсів. Таким чином, зовнішня торгівля виступає основним видом ЗЕД, який визначає і стимулює розвиток інших її видів.

Засоби державного регулювання зовнішньої торгівлі представлені на рисунку.

До основних методів державного регулювання зовнішньої торгівлі як основного виду ЗЕД належать:

- адміністративні (нетарифні методи регулювання);

Як уже зазначалося, економічні та правові основи ЗЕД, зокрема зовнішньої торгівлі, в Україні регламентовано ГКУ, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про єдиний митний тариф", Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють процеси у цій сфері діяльності НЕС.

Тарифні (митні) методи регулювання ґрунтуються на використанні митних тарифів. Тарифні методи спрямовані на здешевлення експорту і подорожчання імпорту, впливають на фінансові результати роботи учасників ЗЕД.

Митний тариф- це систематизований перелік митних податків на товари, що ввозяться у країну чи вивозяться з неї. А мито, відповідно, - це податок на товари, майно, цінності, які перевозяться через кордон країни. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності відбувається відповідно до Митного кодексу України (2002р.), законів про зовнішньоекономічну діяльність, про Єдиний митний тариф (1992 р.), про Митний тариф України (2001 р.) та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

В Україні діють єдині митні тарифи (тобто ставки Митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами).

Мито виконує фіскальну (забезпечує надходження у ДБ) і захисну (забезпечує захист національних виробників від іноземної конкуренції) регуляторні функції. Також мито сприяє поліпшенню платіжного балансу й умов доступу національних товарів на зовнішні ринка

Класифікація мита здійснюється за об'єктом: експортне, імпортне, транзитне; і за способом обчислення: адвалерне (% митної вартості товару), специфічне (фіксований грошовий збір залежно від ваги, обсягу, кількості товару), змішане (комбіноване).

Ставки митного тарифу поділяють також на: преференційні (застосовують до товарів, які імпортують із країн, що утворюють з Україною економічні інтеграційні союзи: митний союз, зони вільної торгівлі тощо); пільгові (застосовують до товарів із країн, що набули в Україні режиму найбільшого сприяння); повні (застосовують до товарів з інших країн).

Також існують і специфічні мита, такі, як: спеціальні, що застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентів, для запобігання недобросовісній конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав; антидемпінгові. які вводять з метою захисту від демпінгу; компенсаційні, які застосовують у випадку ввезення на територію України товарів, для виробництва та експорту яких використано субсидії, якщо такий експорт завдає шкоди виробникам подібних товарів в Україні: сезонні, які запроваджують на окремі товари на період не більше 4-х місяців. Спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні мита вводять лише після проведення спец розслідування щодо фактів демпінгу та недобросовісної конкуренції.

Ставки антидемпінгового і компенсаційного мита не повинні перевищувати відповідно різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу у країні експорту і заявленою ціною (за імпортом в Україну), різниці між ціною об'єкта демпінгу з Україні і і середньою ціною українського експорту подібних товарів, розміру субсидій.

Вивізні мита в Україні сьогодні майже не застосовуються. А товари, які звільнені в Україні від обкладання ввізним митом, наведено у Класифікаторі звільнень від обкладання ввізним митом.

До тарифних засобів (як економічних) відносять також податки і збори з товарів, що ввозяться, податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії виробникам експортних товарів, звільнення від податків, надання фінансової допомоги, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, встановлення мінімальної митної вартості на окремі товари, імпортні депозити.

Чинним законодавством (ГКУ) передбачається, що оподаткуваннясуб'єктівзовнішньоекономічної діяльності має провадитися за такими принципами:

ü встановлення рівня оподаткування, виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення бездефіцитності платіжного балансу України;

ü гарантування стабільності видів і розміру податків, встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також статусу іноземних валют на території України виключно законом;

ü рівності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за встановленням ставок податків;

ü заохочення експорту продукції вітчизняного виробництва.

Також передбачається, що податкові пільги суб'єктам ЗЕД надаються лише відповідно до податкового законодавства (наприклад Закону України "Про ПДВ") і, як правило, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які стабільно експортують наукову, наукомістку продукцію, експорт якої перевищує імпорт за фінансовий рік: обсяг експорту якої становить не менше п'яти відсотків обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів. Встановлюються та скасовуються ставки податків відповідно до законів про оподаткування.

На підтримку національного виробника спрямовуються субсидії виробникам експортних товарів. їх поділяють на прямі (надаються експортеру у формі безпосередніх виплат на відшкодування різниці між його витратами та отриманим доходом) і непрямі (надаються у формі пільг в оподаткуванні, позик за більш низькими ставками, пільг під час страхування тощо).

Експортне кредитування, передбачене для стимулювання розвитку експорту вітчизняних товарів, здійснюється у формі надання державних кредитів національним експортерам під пільгові відсоткові ставки або іноземним імпортерам за умови придбання лише товарів вітчизняного виробництва.

Індикативні ціни застосовуються з метою забезпечення збільшення валютних надходжень від експорту продукції та зменшення валютних витрат на закупівлю імпортних товарів. Індикативні ціни на товар є цінами, які відповідають цінам, що склалися на аналогічну продукцію на момент здійснення експортно-імпортних операцій. їх розробляє Міністерство економіки на основі результатів аналізу даних від митних, фінансових, статистичних, банківських та інших установ і організацій. Відхилення контрактної ціни від індикативної дозволяється лише за наявності підтвердження контрактної ціни Мінекономіки.

Щодо окремих імпортних товарів встановлюється їх мінімальна митна вартість (автомобілі тощо) з метою забезпечення повноти сплати ПДВ, недопущення зниження митної вартості товарів, що ввозяться в Україну. Перелік товарів та їхня мінімальна митна вартість затверджуються КМ України за пропозицією Мінекономіки та Держмитслужби України.

До нетарифних (адміністративних) засобів належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічних операцій); квоти; ліцензії; субсидії; демпінг (продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх) та антидемпінгові заходи (антидемпінгове і компенсаційне мито); спеціальні вимоги до товарів (встановлення державних стандартів якості, норм упакування, маркування інших форм торговельних бар'єрів); добровільні обмеження експорту; регламентація (ускладнення) митних процедур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних, технічних та інших стандартів); валютні обмеження (регламентація операцій з валютними цінностями) тощо. Нетарифні (адміністративні) методи повною мірою доцільно застосовувати у період економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції тощо, але протягом короткого терміну з метою захисту і стабілізації національної економіки через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів.

Основними нетарифними (адміністративними) методами регулювання ЗЕД є ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій у випадках, коли погіршений стан платіжного балансу, порушена рівновага щодо окремих товарів на внутрішньому ринку, потрібно забезпечити певне співвідношення між імпортною та вітчизняною продукцією тощо.

КМ України встановлює перелік товарів (робіт, послуг), експортом та імпортом яких займаються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.

Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначаються законом. Відповідно, в Україні ліцензування ЗЕД здійснюють у формі дозволу на те, щоб займатися ЗЕД, і дозволу на проведення певної експортно-імпортної операції. В Україні застосовують такі види ліцензій: генеральну, разову (індивідуальну), відкриту (індивідуальну).

Валютне регулювання становить сукупність заходів з боку держави і НБУ у сфері валютних відносин, які, окрім валютних обмежень, включають ще регулювання валютних курсів та імпортні депозити. Валютні обмеження охоплюють як сферу зовнішньої торгівлі, так і рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових й інших платежів. Валютні обмеження відчутно впливають на ЗЕД: можуть її як стимулювати, так і обмежувати. Зокрема, регулювання залучення та вивезення капіталу через відповідні валютні обмеження (режими обмежень) може сприяти створенню сприятливого інвестиційного клімату (за допомогою державних гарантій переведення прибутків, репатріації капіталу та надання різних пільг), а може обмежувати вплив іноземних інвесторів на економіку країни, яка залучає іноземний капітал.

Законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти.

Одним з методів регулювання ЗЕД в рамках валютного регулювання є зміна валютного курсу. Так, девальвація національної валюти сприяє збільшенню експорт) і гальмує імпорт, а ревальвація валюти, навпаки, стримує експорт і стимулює імпорт.

Виходячи з того, що метою державного регулювання зовнішньоторгових операцій є встановлення сприятливих умов для національного виробника та заохочення експорт вітчизняних товарів на ринки інших країн за допустимого обмеження (згідно з виробленими і встановленими правилами в рамках погоджень з іншими державами торговими партнерами України, з якими Україна має торговельні угоди, наприклад, у рамках митного союзу і режиму вільної торгівлі в межах ЄЕГІ чи в рамках Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГААТ) між членами Світової організації торгівлі (СОТ) на основі положення про торгівлю між членами цієї угоди ввезення іноземних товарів в Україну, державне регулювання ЗЕД спрямовується, передусім, на стимулювання експорту.

А шляхи стимулювання експорту можуть бути такі:

Ø економічне стимулювання (надання експортних кредитів, зниження ставок та продовження термінів кредитування, зниження валютного курсу);

Ø фінансове стимулювання (надання податкових пільг, знижки, часткове або повне звільнення від податків тощо), субсидій);

Ø адміністративні заходи щодо вивезення товарів;

Ø прогнозування (виявлення) перспективних ринків;

Ø інформаційне, консультаційне обслуговування, організація виставок, ярмарок,

Ø підготовка кадрів; моральне заохочення (дипломатична підтримка).

Наступним важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регулювання міграції капіталів. Регулювання міграції капіталів спрямовується на ефективне використання іноземного капіталу для розвитку національної економіки. При цьому держава, з одного боку, сприяє залученню іноземних інвестицій в національну економіку, створюючи для цього сприятливий інвестиційний клімат шляхом:

Н адання гарантій іноземним інвесторам у питаннях: захисту від націоналізації, реквізиції та реприватизації; компенсацій на випадок зміни законодавства про режим іноземного інвестування; щодо можливості репатріації капіталу (право на повернення своїх інвестицій і доходів у разі припинення діяльності); щодо переведення прибутків (іноземним інвесторам після сплати податків та обов'язкових платежів гарантується безперешкодний переказ за кордон їх прибутків, доходів й інших коштів в іноземній валюті); щодо захисту і компенсації втрат від незаконних і помилкових дій чи бездіяльності органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб тощо (детальніше див. ст. 397-399 ГКУ);

Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути як одностороннім (полягає у застосуванні певних методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погоджень з іншими країнами - торговельними партнерами), так і багатостороннім (передбачає попереднє узгодження регуляторних заходів між державами, що мають укладені торговельні угоди або є членами певних економічних союзів типу ЄЕП чи СОТ, в рамках яких між членами союзів встановлені відповідні правові режими торгівлі та укладені відповідні угоди типу ГААТ, про зону вільної торгівлі, митний союз тощо).

Іноземними інвестиціями вважаються цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Згідно з чинним законодавством (ст. 391 ГКУ) іноземні інвестиції в Україні можуть бути у виді (види іноземних інвестицій):

ð іноземної валюти, яку НБУ визначає конвертованою;

ð валюти України - у разі реінвестування в об'єкт первинного інвестування або в інші об'єкти інвестування;

ð будь-якого рухомого або нерухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав;

ð акцій, облігацій та інших ЦГІ, а також корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті;

ð грошових вимог і права на вимоги виконання договірних зобов'язань, гарантованих банками першої категорії;

ð будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно зі законами країни інвестора і міжнародними торговельними угодами та експертною оцінкою в Україні;

ð прав на ведення господарської діяльності, у тім числі прав на використання природних ресурсів, поданих відповідно до законодавства або угод, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно зі законами країни інвестора або міжнародними торговими звичаями.

Іноземні інвестиції в Україні, згідно з чинним законодавством (ст. 392 ГКУ), реалізуються у таких формах (форми іноземних інвестицій):

Ø участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки у діючих господарських організаціях;

Ø створення іноземних підприємств на території України, філій чи інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

Ø придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

Ø придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;

Ø господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;

Ø придбання інших майнових прав в інших формах, не заборонених законом.

Слід також зазначити, що іноземні інвестиції після їх фактичного внесення підлягають обов'язковій реєстрації, яка здійснюється Радою Міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на пільги й гарантії, передбачені законодавством.

Згідно з чинним законодавством (ГКУ гл. 39) в Україні передбачено створення і функціонування вільних (спеціальних) економічних зон. У таких зонах запроваджується спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законів України. На території спеціальної (вільної)

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: