Фінансові інвестиції підприємства
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Фінансові інвестиції підприємства





Особливості здійснення фінансових інвестицій

Функціональна спрямованість підприємств визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдано здійснення фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, що формуються до початку реального інвестування у наступних випадках:

  • коли кон’юнктура фінансового (у першу чергу фондового) ринку дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність;
  • при наявності тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних з сезонною діяльністю підприємства;
  • цілеспрямованого «захоплення» інших підприємств шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди або придбання значного пакету їх акцій.

 

Тому фіінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних з диверсифікацією операційної діяльності підприємства.

Здійснення фінансових інвестицій характеризується рядом особливостей, основними з яких є:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектору економіки.

2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування.

3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектору економіки фінансові інвестиції формують потреби другого рівня (вони здійснюються після того, як задоволені потреби у реальному інвестуванні).

4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі більш швидким і дешевим шляхом.



5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємством реального сектору економіки з двома цілями: отримання додаткового доходу і протиінфляційного захисту.

6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність - ризик» (у порівнянні з реальним інвестуванням ця шкала значно ширша - вона включає групу як безризикових, так і високоризикових спекулятивних інструментів інвестування).

7. Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування і за шкалою «доходнісь - ліквідність».

8. Процес обгрунтування управлінських рішень, повязаних із здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомісткім.

9. Висока змінюваність кон’юнктури фінансового ринку у порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу у процесі фінансоваго інвестування.

 

Форми здійснення фінансових інвестицій підприємства

Фінансове інвестування здійснюється у наступних формах:

1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення господарських зв’язків з постачальниками сировини (при участі у статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладенні капіталу в транспортні та інші підприємства); розширення можливостей збуту пробукції або проникнення на інші регіональні ринки (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди підприємств торгівлі) і т.д. Пріоритетною ціллю цієї форми інвестування є не стільки отримання високого прибутку, скільки встановлення впливу на підприємства для забезпечення свого операційного прибутку.

2. Вкладення капіталу у доходні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована, насамперед, на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Зазавичай, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу, і її головною метою є генерація прибутку.

3. Вкладення капіталу у доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу у різні види цінних паперів. Використання цієї форми інвестування пов’язано з широким вибором інвестиційних рішень, як за інструментами інвестування, так і за строками; більш високим рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; розвиненою інфраструктурою інвестиційного ринку і т.д.

 

 

Види цінних паперів

Криза в економіці має дві характерні взаємопов’язані особливості: перевиробництво товарів і зростання заощаджень населення.

Криза виникає у тому випадку, коли розширення ринків не встигає за розширенням виробництва. Відставання споживання від виробництва призводить до росту товарних запасів, перевиробництву. Товарні запаси зростають, промисловість розширює виробництво. Цей процес відбувається з трьох причин. Перша - сигнали про затоварювання сфери обертання ще не дійшли до виробництва; друга - товари, які мають тривалий цикл виготовлення, продовжують випускатися у надії на те, що попит буде зростати і далі; третя - не дивлячись на розпочате перевиробництво, банки продовжують штучно підтримувати ріст виробництва, надаючи кредити промисловості і торгівлі.

Таким чином, для кризи характерно те, що товари, які випускаються, не знаходять збуту, а недостатньо швидке реагування виробництва на скорочення попиту призведе до перевиробництва.

На зменшення впливу даного фактора на економічне положення підприємства і країни в цілому спрямований такий антикризовий інструмент, як маркетинг-менеджмент. Маркетингові дослідження спрямовані на узгодження попиту і пропозиції.

Кризовому падінню виробництва звичайно передує зниження товарних цін, кредитна напруга, падіння курсу акцій, максимальне збільшення облікового відсотку і т.д. Таким чином, симптоми кризи, що починається, насамперед, виявляються у сфері обертання і кредиту, а вже потім починається падіння виробництва.

До другого фактора виникнення кризи відноситься ріст заощаджень населення. У цілому це, безперечно, позитивне явище. Однак некерований ріст заощаджень населення призводить до інфляції і, нарешті, до кризи в країні.

Обертання на ринку цінних паперів стимулює вилучення у населення накопиченої надлишкової маси грошових коштів.

Цінні папери - грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником. Вони передбачають, зазвичай, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі коштів та інших прав, які визначаються цими документами, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні цінні папери, якщо про це спеціально не указано, не підлягають передачі, вони передаються шляхом повного індосаменту (передаточний запис, який засвідчує перехід прав за цінним папіром до іншої особи). Цінні папери на пред’явника обертаються вільно. Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як залог для забезпечення платежів і кредитів.

Емітент цінних паперів - держава в особі уповноваженого органу (казначейство), юридична особа (корпорації, муніципільні утворення) і у випадках, передбачених законом, фізична особа. Імітент від свого імені випускає цінні папери і бере на себе зобов’язання, які визначаються з умов їх випуску. Він зобов’язаний виконувати всі зобов’язання у строк і у порядку, встановленому законодавством.

В Україні та інших країнах випускаються такі види цінних паперів: акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання та ощадні сертифікати.

Акція - цінний папір без обмеження строку обертання, який засвідчує ділову участь у статутному фонді акціонерного товариства і право участі в управлінні ним; дає право його власнику на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути привілейованими і простими, іменними та на пред’явника, документарними і бездокументарними.

Дивіденди за акціями нараховуються, виплачуються і обчислюються за підсумками роботи акціонерного товариства за рік.

Облігація - цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодування йому номінальної вартості цього цінного папіру у передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотку (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних умовах.

Вексель - цінний папір, який свідчить про безумовне грошове зобов’язання виплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу).

Казначейські зобовязання - вид цінних паперів на пред’явника, які розміщуються виключно на добровільних умовах серед населення, засвідчують внесення їх власником грошових коштів у бюджет і дають право на отримання фінансового доходу. Казнечейські зобов’язання випускаються у вигляді облігацій і векселів.

Випускаються наступні види казначейських зобов’язань:

- довгострокові - від 5 до 10 років;

- середньострокові - від 1 до 5 років;

- короткострокові - до одного року.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання коштів після закінчення строку депозиту і відсотків за ним.

Ощадні сертифікати видаються термінові (під певний договорний відсоток на певний строк) або за вимогою, іменні і на пред’явника.

Іменні сертифікати обертанню не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.

 

Типи акцій та їх оцінка

Акції можуть бути привілейованими і простими (звичайними), іменними і на пред’явника, документарними і бездокументарними.

Привілейовані акції дають власнику переважне право на отримання дивіденду, а також пріоритетну участь при розділі майна корпорації у випадку її ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні корпорацією, якщо таке не передбачено статутом. Привілейовані акції можуть випускатися із щорічно виплачуваним, фіксованим відсотковим дивідендом відносно номінальної вартості. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, указаному в акції, незалежно від розміру прибутку, отриманого корпорацією у відповідному році. У тому випадку, коли прибуток недостатній, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться з резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам за простими акціями, перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може здійснюватися доплата до розміру дивідендів, які виплачуються іншим акціонерам.

В Україні привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду корпорації, і з цієї причини вони є відносно невеликим внеском в обсяг її фінансування. Порядок здійснення переважного права на отримання дивідендів визначається статутом корпорації.

Акціонери, які мають привілейовані акції, зменшують ризик своїх капіталовкладень, оскільки мають гарантоване право на фіксований дивіденд і виплату раніше визначеної ліквідаційної вартості акції.

Проста (звичайна) акція - пайовий цінний папір, який надає акціонеру право приймати участь в управлінні справами корпорації, приймати участь у розподілі чистого прибутку після виплати дивідендів за привілейованими акціями, при ліквідації корпорації приймати участь у розподілі її майна, яке лишилося після розрахунків з усіма кредиторами і власниками привілейованих акцій.

Прості акції не забезпечуються ніякими гарантіями, оскільки у випадку банкрутства акціонер може втратити всі вкладені в акції грошові кошти. Розмір «врятованих» коштів залежить від того, яке майно залишиться у корпорації на випадок її банкрутства. Маючи прості акції, інвестор може отримати свої гроші назад (або їх частину) тільки після того, як зроблені розрахунки з кредиторами і тримачами інших видів цінних паперів. Тобто власник простих акцій стоїть останнім у черзі за майновими претензіями до корпорації.

Іменна акція - це пайовий цінний папір з указанням власника, якому належать права, засвідчені цінним папіром. На такій акції при документарній формі випуску вказується прізвище та ім’я її власника. Інформація про власників іменних акцій надається у формі реєстру акціонерів (при документарій формі випуску) або облікового реєстру рахунків акціонерів (при бездокументарній формі випуску).

При продажу іменної акції необхідний додатковий час для переоформлення її на ім’я нового власника. Іменні цінні папери, випущені у документарній формі, передаються новому власнику способом повного індосаменту (передаточного запису, який засвідчує перехід прав на цінний папір іншій особі).

Власник іменних акцій отримує при їх купівлі один сертифікат на всі акції. Сертифікат пред’являється у корпорацію або незалежному реєстратору (у депозитарій), які вносять відповідні зміни у список акціонерів.

Акції на пред’явника не містять імені чи найменування їх власника, вони передаються вільно, для реалізації корпоративних прав за даною акцією достатньо її пред’явлення будь-якою особою. Корпорація веде загальний облік акцій на пред’явника, і їй недоступна інформація про їх власників. Акції на пред’явника дуже привабливі для інвесторів, оскільки дозволяють вільно здійснювати їх передачу у власність іншим особам без будь-яких додаткових формальностей. Особа власника акції на пред’явника лишається невідомою для корпорації і третіх осіб.

Випуск акцій у документарній формі здійснюється шляхом виготовлення і видачі акціонерам сертифікатів акцій. Сертифікат акції - це бланк цінного папіру, який містить встановлені законом реквізити і засвідчує право власності на акцію.

Облік прав власності на акції, що випускаються у документарній формі, здійснюється реєстротримачем (реєстратором). Ринок послуг реєстраторів в Україні знаходиться у процесі формування, а його становлення гальмується загальною нерозвиненістю фондового ринку. Бездокументарна форма акції (цінного папіру) являє собою обліковий запис, зроблений хранителем цінних паперів (кастоді), який є підтвердженням права власності на цінний папір. Підтвердженням права власності на акції, випущені у бездокументарній формі, є виписка з рахунку цінних паперів, яку хранитель зобов’язаний надати тримачу акцій. Інформація про акціонерів - власників акцій у бездокументарній формі - розміщується в обліковому реєстрі рахунків акціонерів.

Бездокументарна форма випуску акцій значно спрощує обіг акцій на ринку і здійснення будь-яких операцій з ними, а також є більш дешевою у порівнянні з документарною формою. Права і привілеї власників простих акцій. Власники простих акцій - це власники корпорації, на цій підставі вони мають певні права і привілеї.

Власники простих акцій на загальних зборах акціонерів мають право обирати директорів корпорації, які, в свою чергу, відбирають персонал корпорації і управляють її діяльністю. У невеликій корпорації найкрупніший акціонер звичайно займає позиції президента і голови ради директорів. У крупній корпорації з великою кількістю акціонерів менеджери також володіють певним пакетом акцій, але їх звичайно недостатньо для прийняття рішень на загальних зборах акціонерів.

У кожній країні законодавчо встановлюються механізми контролю за результатами діяльності корпорації з боку акціонерів. Наприклад, корпорації повинні регулярно проводити загальні збори акціонерів і переобрання директорів (звичайно раз на рік). Кожна акція надає право акціонеру на один голос. Акціонери можуть з’являтися на щорічних зборах і голосувати особисто, але, зазвичай, вони передають своє право голосу представникам, які голосують за дорученням. Менеджери також часто намагаються отримати доручення на голосування з боку акціонерів і часто отримують його від акціонерів - працівників корпорації. Якщо акціонери не задоволені діяльністю менеджерів, можуть бути спроби скинути керівництво і захопити контроль над корпорацією. Такі дії отримали назву як боротба за контроль над корпорацією з використанням доручень.

У ряді країн власники звичайних акцій мають право, що називається переважним правом викупу, тобто правом на купівлю акцій додаткової емісії. Мета надання переважного права дозволяє теперішнім акціонерам зберегти контроль над корпорацією після додаткової емісії акцій.

Ринок простих акцій. Деякі корпорації настільки малі, що активна торгівля їх простими акціями не ведеться. Акціями володіють кілька осіб - звичайно це менеджери корпорації. Говорять, що такі корпорації знаходяться у вузькому володінні.

Навпаки, акції більшості крупних корпорацій розповсюджені серед великої кількості інвесторів, багато з яких не приймають участі в управлінні корпорацією. Такі корпорації називаються публічними, а їх акції вважаються такими, що знаходяться у широкому публічному обертанні.

Проведені дослідження показали, що інституціональні інвестори (пенсійні і взаємні фонди, страхові компанії і т.д.) володіють більше ніж 60% акцій всіх компаній, які торгують публічно. Такі інвестори досить активно беруть участь у торгах акціями, на їх частку припадає біля 75% усього обсягу угод. Таким чином, саме інституціональні інвестори здійснюють визначний вплив на ціни акцій багатьох корпорацій.

Рейтинги акцій. У практиці країн з розвиненою ринковою економікою використовується рейтингова оцінка інвестиційних якостей окремих акцій. Визначення рейтингів за версією одного з агентств США наведені у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Рейтингові оцінки інвестиційних якостей простих і привілейоаних акцій

 

Рейтинги акцій Значення рейтингів
  А+ А А- В+ В В- С-     найвища якість висока якість якість вище середньої середня якість якість нижче середньої низька якість дуже низька якість  

 

 

Оцінка простих акцій. Прості акції являють собою частки власності в корпорації, але для звичайного інвестора проста акція - це актив, який має дві ознаки:

  1. Він дає право власнику на дивіденди при умовах, якщо корпорація отримує прибуток і якщо буде прийнете рішення здійснити акціонерам виплати, а не залишити прибуток нерозподіленим (для реінвестування). У той час, як облігація містить гарантію з виплати відсотків, проста акція таких гарантій не дає, і очікування акціонерів у відношенні дивідендів можуть не виправдатися.
  2. Акції надалі можуть бути продані на ринку за ціною, що перевищує ціну купівлі. Якщо акції дійсно будуть продані за ціною, вищою за їх купівлю, інвестор отримає капітальний прибуток, хоча часто виникають і капітальні збитки.

 

Прості акції у майбутньому повинні забезпечити потоки грошових коштів, і їх вартість визначається, як і вартість інших фінансових активів - як приведене значення припущених грошових потоків. Очікувані грошові потоки складаються з двох складових:

  • дивідендів, які виплачуються наприкінці кожного року;
  • ціни, яку інвестори передбачають отримати при продажу акцій (продажна ціна повинна включати відшкодування первісних інвестицій і очікуваний капітальний прибуток).

Таким чином, загальна очікувана доходність акції за один період (один рік) дорівнює сумі очікуваної дивідендної доходності і капітального прибутку

де - дивіденди, які власник передбачає отримати наприкінці року; - ринкова ціна акції на даний момент; - очікуваний капітальний прибуток наприкінці року.

Для інвестора, який передбачає тримати акції протягом необмеженого часу, вартість акції на сьогоднішній день не включає капітального прибутку і розраховується, як

де - мінімально прийнятна доходність за акціями, яка включає ринкову ставку доходності, очікуваний рівень інфляції і ризик.

Якщо потік дивідендів зростає з постійною швидкістю , то вартість акції складатиме

Дана формула застосовується для розрахунку вартості зрілих корпорацій зі стабільною історією росту. Передбачувані темпи росту варіюються від одної корпорації до іншої, але для більшості зрілих корпорацій вважається, що ріст дивідендів у майбутньому продовжиться з колишньою швидкістю, яка однакова до швидкості росту номінального валового внутрішнього продукту (реальний валовий внутрішній продукт плюс інфляція). Вважається, що дивіденди середньої американської корпорації зростають на = 5 - 8% на рік.

Рівновага на ринку акцій. Доходність акції , яку вимагають інвестори, визначається за допомогою рівняння ринку цінних паперів

де - безризикова доходність (наприклад, доходність казначейських облігацій); - середня доходність ринку; - бета-коефіцієнт.

Якщо безризикова доходність складає 8%, середня доходність ринку складає 12%, а акції мають бета-коефіцієнт 2, то інвестор вимагатиме доходності акції, що дорівнбє = 16%.

Інвестор забажає придбати акції, якщо їз очікувана доходність буде більшою за 16%, і бажатиме продати їх, якщо вона буде менше 16%.

Інвестор припускає, що прибуток, дивіденди і ціна на акції корпорації будуть зростати з постійною швидкістю = 5% на рік. Останні виплачені дивіденди складали = 2,8571 грн., а наступні складатимуть Інвестор спостерігає, що поточна ціна акції складає Він повинен прийняти рішення: придбати акції даного типу, продати свої або не займати за ними ніякої позиції. Розрахуємо очікувану доходність акції

Інвестор забажає придбати акції, якщо їх очікувана доходність біде більшою 16%.

Оскільки очікувана доходність виявилася нижче потібної, інвестор віддасть перевагу продажу акції, як і інші акціонери. Однак деякі покупці захотять купити на ринку акції за ціною 30 грн., і тому теперішні інвестори не зможуть знайти покупців до тих пір, доки ціна акції не знизиться до рівня 27,27 грн., при якій потрібна доходність 16% не буде дорівнювати очікуваній.

Якщо акції спочатку продавалися б за ціною, що менше 27,27 грн., наприклад, за 25 грн., події розвивалися б у протилежному напрямі. Покупці хотіли б придбати акції, оскільки їх очікувана доходність перевищувала б потрібну, і масова купівля акцій підвищила б їх ціну до 27,27 грн.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.