Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Управління інвестиційними ризиками





Класифікація ризиків

Підприємництва без ризику не буває. Найбільший прибуток, зазвичай, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Однак у всьому потрібна міра. Ризик повинен бути оцінений, по можливості, гранично точно,

Існує кілька визначень ризику. Як економічна категорія ризик являє собою подію, яка може відбутися або не відбутися. Ризик - подія або група поріднених випадкових подій, які наносять збиток об’єкту, що має даний ризик. Ризик - це імовірність виникнення втрат, збитків, недоотримання доходів, які плануються, прибутку.

До ризиків відносяться:

  • промислові;
  • екологічні;
  • інвестиційні;
  • кредитні;
  • технічні;
  • підприємницькі;
  • фінансові;
  • комерційні;
  • страхові;
  • політичні.

 

Під промисловими ризиками треба розуміти небезпеку нанесення збитків підприємству (об’єкту ризику) і третім особам внаслідок порушення ходу виробничого процесу. Крім того, до них відносять пошкодження або втрати виробничого обладнання і транспорту, руйнування будівель і споруд у результаті впливу таких зовнішніх факторів, як сили природи і зловмисні дії.

Для промислового виробництва найбільш серйозним і таким, що часто зустрічається, є ризик виникнення відказ машин і обладнання, а у найбільш тяжких проявах - виникнення аварійної ситуації. Це може відбутися на промислових об’єктах у результаті подій різного характеру:

- природного (землетрус, повінь, зсуви, ураган, смерч, удар блискавки, виверження

вулкану і т.п.);

- техногенного (зношення будівель, споруд, машин і обладнання, помилки при їх

проектуванні чи монтажі, зловмисні дії, помилки персоналу, пошкодження обладнання

при будівельних і ремонтних роботах і т.д.);

- змішаного (порушення природної рівноваги в результаті техногенної діяльності

людини, наприклад, виникнення зсуву при проведенні будівельних робіт і т.п.).

Ці події визивають кілька груп несприятливих наслідків: вибух, пожежа, поломка механізмів і обладнання, шкода оточуючому середовищу, персоналу, третім особам, зниження виробництва продукції і т.д.

Під екологічним ризиком треба розуміти імовірність настання громадянської відповідальності за нанесення шкоди оточуючому середовищу, а також життю і здоров’ю третіх осіб. Такі ризики пов’язані з будівництвом і експлуатацією виробничих об’єктів. Шкода оточуючому середовищу виражається у вигляді забруднення або знищення лісових, водних, повітряних і земельних ресурсів, нанесення шкоди біосфері і сільськогосподарським угіддям, при цьому наслідки аварії підрозділяються на ближні і віддалені.

Інвестиційні ризики - пов’язані з можливістю недоотримання або втрати прибутку у ході реалізації інвестиційних проектів. Об’єктом ризику у даному випадку виступають майнові інтереси особи, яка здійснила вкладення своїх коштів.

Інвестиційні ризики класифікуються в залежності від особливості реалізації проекту і способу залучення коштів. У загальному випадку виділяють наступні ризики:



  • ризики, що виникають на першій стадії інвестиційного проекту;
  • інфляційні.

 

Серед загальних ризиків, притаманних першій стадії інвестиційного проекту, можна виділити наступні:

- ризики, що виникають внаслідок помилок оформлення юридичних прав, прав

власності (наприклад, на користування ліцензією) або оренди на об'єкт нерухомості,

дозвіл на будівництво;

- ризик перевищення кошторису внаслідок подорожчання вартості будівництва та ін.

 

Інфляція зменшує покупну здатність грошей. Інвестор шукає такі фінансові інструменти, які б компенсували ріст цін і забезпечували рівень доходу, що перевищує інфляцію. Більше за все інфляція завдає незручностей облігаціям, у яких ставка фіксована. В умовах стабільної економіки найбільш усталені акції з постійно зростаючою курсовою вартістю (ринковою ціною). Якщо прибутки компанії зростають лише пропорційно інфляції, або навіть нижче середнього рівня інфляції, то якість акцій такої компанії буде невеликою. Залежність курсової вартості акцій від економічних показників діяльності підприємства стає більш явною при зниженні рівня інфляції і стабілізації макроекономічної обстановки.

Кредитні ризики пов’язані з можливим неповерненням суми кредиту і відсотків за ним. Неповернення може відбутися з різних причин: незавершення будівництва, зміна ринкової і загальноекономічної ситуації, недостатня маркетингова проробка інвестиційного проекту, надзвичайні події.

Для кредитора має значення не тільки сам факт повернення суми кредиту і відсотків, але й строки повернення. Таким чином, для кредитора існує ризик прямих збитків у випадку неповернення суми кредити або його частини і ризик опосередкованих збитків, пов'язаний з затримкою сплати основного боргу і відсотків за ним.

Технічні ризики супроводжують будівництво нових об’єктів і їх подальшу експлуатацію. Технічні ризики можуть бути складовою частиною промислових, підприємницьких і інвестиційних ризиків. До такого виду ризиків відносяться:

  • утрати чи пошкодження будівельних матеріалів і обладнання внаслідок несприятливих подій, стихійних лих, вибуху, пожежі і т.д.;
  • порушення функціонування об’єкту внаслідок помилок при проектуванні і монтажі;
  • нанесення фізичного ушкодження персоналу, зайнятому на будівництві об’єкту.

 

З закінченням будівництва об’єкту і здачі його замовнику підрядник приймає на себе гарантійні зобов’язання з забезпечення безперебійної експлуатації протягом гарантійного строку. У випадку виявлення значних дефектів у будівельній частині робіт чи встановленого обладнання і необхідності їх усунення підрядник може понести великі збитки і виявитися не в змозі виконати свої зобов’язання. Такий ризик називається ризиком невиконання післяпускових гарантійних зобов’язань.

Підприємницькі ризики розрізняють зовнішні і внутрішні. Зовнішні ризики пов’язані з нанесенням збитків і неотриманням підприємцем очікуваного прибутку внаслідок порушення своїх зобов’язань контрагентами підприємця або з інших причин, які не залежать від його зобов’язань.

Внутрішні ризики залежать від здатності підприємця організувати виробництво і збут продукції. На внутрішні ризики впливають наступні фактори: якість системи менеджменту, якість продукції, виробничі витрати, організація маркетингу та ін. Страхові компанії і фінансові інститути не надають підприємцям гарантій компенсації збитків від внутрішніх ризиків, оскільки вони схильні до впливу багатьох суб’єктивних факторів.

Шкода від підприємницьких ризиків буває пряма і опосередкована. Пряма шкода - це втрати основних і обігових коштів (капіталів), фізична шкода персоналу, фізична і майнова шкода третім особам (населенню і організаціям). Опосередкована шкода - це недоотримання доходу (упущена вигода) внаслідок перерви у господарській діяльності з різних причин.

Фінансові ризики виникають у процесі управління фінансами організації і бувають:

  • валютні (операційні, трансляційні, економічні);
  • відсоткові (позиційні, економічні);
  • портфельні.

Операційний валютний ризик можна визначити як можливість виникнення збитків або недоотримання прибутку в результаті зміни обмінного курсу і впливу його на очікувані доходи від продажу продукції. Зокрема, якщо іноземний інвестор вкладає кошти в будівництво об’єктів газової промисловості з метою продажу газу чи продуктів його переробки місцевим споживачам, то він недоотримає прибуток у результаті зниження курсу гривні по відношенню до національної валюти країни інвестора. Якщо кошти вкладаються у проект, пов'язаний з експортом газу, то іноземний інвестор програє у випадку зниження курсу валюти країни-імпортера по відношенню до гривні.

Трансляційний валютний ризик виникає при наявності у головної компанії дочірніх підприємств або філіалів за кордоном. Його джерелом є можлива невідповідність між активами і пасивами компанії, перерахованими у валютах різних країн. Зниження валютного курсу країни місцезнаходження материнської компанії викликає уявне зменшення прибутку. Якщо компанія має консолідований баланс, то перерахунок активів і пасивів філіалу або дочірньої компанії в валюту країни материнської компанії приведе до уявних збитків у випадку зниження валютного курсу.

Економічний валютний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне положення компанії. Він виникає, наприклад, у результаті зміни товарообігу в країні чи цін на засоби виробництва або на готову продукцію, а також внаслідок змінення конкурентоспроможності організації. Його вплив може мати і інші джерела, наприклад, урядові заходи, викликані падінням курсу національної валюти (штучне утримання росту заробітної плати, обмеження на ходіння іноземних валют, обмін грошей і т.д.).

Економічний валютний ризик сильніше за все проявляється у країнах, залежних від імпорту товарів. Якщо, наприклад, на виробництво товарів впливають поставки імпортних компонентів, то ріст іноземних валют по відношенню до національної збільшує вартість продукції і знижує конкурентоспроможність організації по відношенню з аналогічною продукцією з вітчизняної сировини. Ріст курсу іноземних валют стимулює експортно-імпортні виробництва і пригнічує залежні від імпорту.

 

Під відсотковими ризиками треба розуміти імовірність виникнення збитків у випадку змін відсоткових ставок по фінансових ресурсах.

Позиційний відсотковий ризик виникає, якщо відсотки за користування ресурсами виплачуються за «плавальною» ставкою. Компанія, яка надала кредит або яка має депозит у банку під «плавальні» відсотки, понесе збитки у випадку зниження відсоткових ставок. Компанія, яка отримала кредит за «плавальною» ставкою, навпаки, понесе збитки у випадку підвищення відсоткових ставок.

Економічний відсотковий ризик пов'язаний з впливом змінення відсоткових ставок на економічне положення компаній в цілому. Наприклад, якщо конкурентами компанії виступають виробники, які залучають для своєї діяльності великі суми позикових коштів, то конкуренція може посилитися у випадку зниження відсоткових ставок. Ріст відсоткових ставок негативно впливає на активність галузей господарства, пов’язаних з будівництвом. Зміни відсоткових ставок можуть також впливати на обмінні курси валют, що, в свою чергу, відбиватиметься на діяльності організації.

Портфельні ризики показують вплив різних макро- і мікроекономічних факторів на активи підприємця чи інвестора. Портфель активів може складатися з акцій і облігацій, державних цінних паперів, термінових зобов’язань, грошових коштів, страхових полісів, нерухомості і т.д. Окремі фактори ризику можуть виявляти протилежний вплив на різні види активів. Так званий збалансований (ринковий) портфель у найменшій мірі піддається впливу факторів ризику.

Збільшення відсоткових ставок на основні кредитні ресурси, зазвичай, зменшують вартість портфеля і навпаки.

Комерційні ризики, пов’язані з можливістю недоотримання прибутку або виникнення збитків у процесі проведення торгових операцій, можуть проявлятися у вигляді наступних подій:

  • неплатоспроможність покупця на момент оплати товару;
  • відмови замовника від оплати продукції;
  • змінення цін на продукцію після укладання контракту;
  • зниження попиту на продукцію.

Страхові ризики виникають при здійсненні підприємцями і інвесторами своєї діяльності на території інших країн. Доход від бізнесу може зменшитися у випадку несприятливої зміни політичної або економічної ситуації в країні. Втрата чи зменшення доходу від бізнесу відбуваються з різних причин, серед яких можна виділити:

  • змінення політичного укладу країни;
  • експропріація або націоналізація об’єктів іноземної власності;
  • знищення або пошкодження об’єкту власності в результаті військових дій і громадянських хвилювань;
  • змінення загальногромадянського і спеціального видів законодавства: митного, податкового та ін.

 

В останній час цьому виду ризику в світи приділяється велика увага, що у значній мірі зумовлено так званим «інвестиційним» бумом, що спостерігався наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття на ринках країн Латинської Америки, Південно-Східної Азії, Східної Європи, СНД, що розвиваються. Ці країни характеризуються неусталеним положенням, а також процесами переходу до ринкової економіки.

Політичні ризики є важливішою складовою частиною страхових ризиків. Сутність їх полягає у можливості недоотримання доходу або втраті власності іноземного підприємця чи інвестора внаслідок змінення соціально-політичної ситуації в країні. Вони можуть проявлятися у вигляді наступних подій:

  • змінення у валютному законодавстві, що перешкоджають виконанню міжнародних контрактів або репатріації валютної виручки;
  • змінення юридичної бази, що утруднюють здійснення підприємницької діяльності;
  • націоналізації або експропріації підприємств, створених з участю іноземних інвесторів;
  • змінення в арбітражному праві;
  • військових дій, громадянських хвилювань, масових безпорядків, що призвели до заподіяння збитків майновим інтересам підприємців та ін.

 

У доповнення до перелічених ризиків треба прогнозувати та аналізувати:

- ризики у зв’язку з низькою якістю маркетингових досліджень, системи управління

організацією;

- ризики у зв’язку з відсутністю або низькою якістю прогнозів сили конкуренції на

ринках, що передбачаються;

- ризики у зв’язку з низькою якістю стратегічних управлінських рішень, прийнятих

без глибокого вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів ризику, дії економічних

законів і законів організації, без застосування сучасних наукових підходів і методів

оптимізації та ін.

 

Оцінка ризиків

Для того, щоб оцінити імовірність тих чи інших втрат (доходів), зумовлених розвитком непередбачених подій, необхідно знати всі види витрат (доходів), пов’язаних з підприємництвом, і вміти прорахувати або виміряти імовірність цих подій.

Ризик є імовірносною категорією. Якщо можлива оцінка необхідних статистичних даних (а це, зазвичай, дуже важко), то можна кількісно визначити економічну доцільність інвестиційного проекту.

Існує ряд методик оцінки ризику, однак всі вони так чи інакше можуть бути приведені до співвідношення, за допомогою якого визначається очікуваний прибуток від прийнятого рішення

де – очікуваний середній прибуток від прийнятого рішення; – імовірність успіху; – оцінка успіху; – імовірність невдачі; – оцінка втрат від невдачі.

Очевидно, що при = 0, або при < 0 (середні втрати при невдачі перевищують або дорівнюють середньому успіху ), треба вважати, що ризик невиправдано великий і економічна доцільність інвестиційного проекту скоріше за все негативна.

Так, наприклад, азартна гра по киданню монети (в результаті появи орла монета дістається одному гравцю, а при появі решки - іншому) безглузда, тому що = = 0,5, можливий виграш дорівнює можливому програшу = і отже, = 0. В цих умовах виграш однієї з сторін можливий, але малоімовірний, причому чим більше бажаний виграш і триваліша гра, тим імовірність виграшу нижча. Тому при тривалій грі в середньому жоден з гравців не буде у виграші.

У всіх азартних іграх, пов’язаних з тим чи іншим видом оплати послуг (наприклад, гральних автоматах), середні втрати від невдачі завжди перевищують середній успіх , оскільки частина коштів уходить на сплату послуги. В іншому випадку послуга, що надається, буде збитковою. Тому при тривалій грі в середньому гравці завжди будуть у програші (при цьому малоімовірний, але можливий виграш одного з гравців).

Тільки при > 0 можна припустити, що скоріше інвестиційний проект може бути перспективним.

Однак навіть у тому випадку, коли середній успіх значно перевищує середні втрати від невдач ( >> ) і з високою імовірністю інвестиційний прибуток скоріше за все буде позитивний ( > 0), рішення про вкладання коштів може бути прийняте негативне. Це може бути зумовлено тим, що, не дивлячись на низьку імовірність невдачі, високі імовірність і розмір успіху малоімовірні, але все ж можливі втрати можуть стати катастрофічними для підприємства.

 

Управління ризиками

Аналіз статистичних даних показує, що навіть при стабільній економіці компанії США з різних причин в середньому біля 10 разів на рік попадають у скрутне становище з наступних причин:

  • рекламації на підприємствах за браковану продукцію;
  • аварії на підприємствах і поломка обладнання;
  • витік конфіденційної інформації;
  • несправність комп’ютера;
  • вплив необґрунтованих чуток.

 

Рідше зустрічаються наступні форс-мажорні (надзвичайні) обставини:

  • стихійні лиха;
  • аварії в електричних мережах;
  • смерть керівників і провідних спеціалістів;
  • несподівана поява сильних конкурентів.

Серед інших причин - порушення авторських прав, забастовки, шахрайство, тероризм, хабарництво, захоплення контрольного пакету акцій чужою компанією, помилки у проектах і прийнятих рішеннях.

При оцінці ступеню ризику інвестиційних проектів широко використовується поняття «мінімальні границі ризику». Така границя визначається прибутком від розміщення коштів у банках під відсоток. Ступінь прибутковості інвестицій повинна перевищувати банківський відсоток.

Керівник (менеджер по ризиках), забезпечуючи комплексну безпеку фірми, проводить роботу у наступних напрямах:

- оцінює потенційні джерела небезпеки, визначаючи основний для своєї фірми профіль

ризиків у конкретних умовах;

- оцінює імовірність виникнення несприятливої ситуації і можливі максимальні втрати;

- зменшує ризик.

 

При прийнятті рішень у ризик-менеджменті використовуються досить прості правила:

  • не можна ризикувати більше, ніж це може собі дозволити власний капітал;
  • завжди треба пам’ятати про наслідки ризикованих рішень;
  • не можна ризикувати більшим задля малого;
  • можливо існує не одне рішення, а кілька варіантів рішень;
  • позитивне рішення приймається лише при відсутності сумнівів;
  • при наявності сумнівів приймається негативне рішення.

 

Перед тим, як приймати рішення про ризикове вкладання капіталу, необхідно визначити максимальний обсяг збитку за даним ризиком, зіставити його з обсягом капіталу, що вкладається, порівняти з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата вкладеного капіталу до банкрутства підприємства.

Ризик-менеджмент має певні можливості управління ризиком. Вони складаються з коштів попередження ризиків і прийомів зниження ступеню ризику, до яких відносяться:

  • уникнення ризику, яке означає просте ухилення від заходу, пов’язаного з ризиком;
  • удержання ризику - залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність;
  • передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії;
  • зниження ступеню ризику - зменшення імовірності і обсягу втрат;
  • диверсифікація - розподілення грошових капіталів, які інвестуються або позичаються, між різними об’єктами вкладень з метою зниження ризику можливих втрат капіталу або доходів від нього;
  • придбання додаткової інформації - більш повна інформація дозволяє зробити більш точний прогноз і цим знизити ризик;
  • лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. (лімітування застосовується банками для зниження ступеню ризику при видачі позики, продажу товарів у кредит і т.д.);
  • самострахування являє собою створення натуральних і грошових страхових фондів на підприємстві;
  • страхування - захист майнових інтересів підприємства і громадян при настанні страхових випадків за рахунок грошових фондів, які формуються з сплачуваних страхових фондів.

 

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.