Визначення потенційної врожайності за приходом
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Визначення потенційної врожайності за приходом





МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентів з дисципліни

«Програмування врожаїв»

для студентів скороченої форми навчання агрономічного факультету

 

 

Дніпропетровськ - 2014


 

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів 2 курсу (скорочений термін навчання) агрономічного факультету (спеціальність 6.090101 - «Агрономія»). – Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. агр.-екон. ун-т, 2014. – 16 с.

 

 

Укладачі:доцент Румбах М.Ю.

 

Рецензент:професор Ващенко В.В.

 

Методичні вказівки розглянуті на засіданні кафедри рослинництва

(протокол № від « » 2014 р.), науково-методичній раді агрономічного факультету (протокол № від « » 2014 р.).

 

Голова методичної ради Н.В. Гончар

 


Визначення потенційної врожайності за приходом

Фотосинтетичної активної радіації

Понад 90–95 % сухої біомаси рослин складають органічні речовини, що утворюються у процесі фотосинтезу. Тому основний шлях збільшення врожайності – підвищення фотосинтетичної продуктивності рослин, а також коефіцієнтів використання ФАР.

Сумарний прихід ФАР за вегетаційний період, що обумовлює рівень потенційно можливої врожайності, визначається географічною широтою місцевості.

Дані про пряму і розсіяну сонячну радіацію наводяться в агрокліматичних довідниках, найточніші ФАР по конкретному району можуть бути розраховані за даними актинометричної станції або агрометеорологічного посту.

А.А. Нічипорович відзначає, що посіви зернових культур по використанню ФАР можна розділити на наступні групи:

звичайні – 0,5–1,5 %;

добрі – 1,6–3,0 %;

рекордні – 3,1–5,0 %;

теоретично можливі – 5,1–8 %.

Потенційну врожайність біологічної маси (ц/га абсолютно-сухої біомаси) визначають так:



 

ПУ = QФАР · КФАР ,

100 · q

де QФАР – прихід ФАР за період вегетації рослин, млрд. ккал/га;

КФАР – коефіцієнт використання ФАР, %;

q – калорійність одиниці врожаю органічної речовини, ккал/кг (табл. 1).

Для переходу від врожаю абсолютно сухої біомаси до величини врожаю зерна і побічної продукції при стандартній вологості використовують формулу:

У = 100 × ПУ × Кт,

(100 – W)

де У – врожай зерна і побічної продукції при стандартної вологості, ц/га;

W – стандартна вологість, % (табл. 3);

Кт – коефіцієнт господарської ефективності врожаю, що показує частку його корисної частини в загальній біомасі (табл. 2).

 

Визначення дійсно можливого врожаю по вологозабезпеченості посівів

У Степових районах України однією з важливих умов, які визначають величину максимально можливого врожаю, є забезпеченість рослин вологою. Звичайно, в усіх довідниках і методичних вказівках волога виражається в мм, а на практиці землеробства – у т або м3. Для визначення вологозабезпеченості рослин в т/га кількість опадів в мм необхідно помножити на 10, оскільки 1 мм опадів дорівнює 10 т/га. Якщо враховується середньорічна кількість опадів, то в них використовується тільки 70–80 %, а інші складають непродуктивні витрати на стік та випаровування з поверхні ґрунту.

Середня сума опадів по районах Дніпропетровської області представлена в таблиці.

Дійсно можливий врожай по вологозабезпеченості визначається ґрунтово-кліматичними умовами, що реально складаються при повному і своєчасному використанні всього технологічного комплексу вирощування за наступною формулою:

ДМУ = 100×W/Kw,

де ДМУ – дійсно можливий врожай абсолютно-сухої біомаси, ц/га;

W – запаси продуктивної вологи, що складаються із запасів вологи у шарі 0–100 см до моменту сівби і корисної частини опадів, що випали у період вегетації (на спокійному рельєфі близько 70 %), мм (розраховуються за даними табл. 5);

Kw – коефіцієнт водоспоживання, м3/т або мм/ц.

Цей коефіцієнт є специфічним для кожної культури (табл. 4) і залежить від кліматичних особливостей вегетаційного періоду, рівня родючості, доз добрив і інших чинників.

Визначення дійсно можливого врожаю за гідротермічним потенціалом продуктивності рослин.

Зіставлення приходу сумарної радіації за наявністю вологи у ґрунті за вегетаційний період має велике практичне значення, оскільки витрати тепла на випаровування виконують основну роль у витратній частині теплового балансу. Для кожного виду рослин існують оптимальні умови і співвідношення між теплом і вологою.

Продуктивність кліматичних умов можна підвищити двома шляхами. Перший – повніше використовувати агрокліматичні ресурси, другий – активно змінювати ці ресурси в потрібному напрямку. У першому випадку південні схили або захищені від холоду площі можна використовувати для посіву теплолюбних культур, у другому – змінювати водний і поживний баланс, зрошуючи або осушуючи.

ДМУ за сукупним впливом світла, тепла і вологозабезпеченості вегетаційного періоду визначають так:

ГТП = W × Tv / 36 × R,

де ГТП – гідротермічний потенціал, бал;

W – ресурси продуктивної вологи за період вегетації, мм (розраховуються згідно даних табл. 5);

Tv – період вегетації, декад;

R – радіаційний баланс за період вегетації, ккал/см2;

36 – число декад у році.

Розрахувавши бал продуктивності, знаходимо величину дійсно можливого врожаю абсолютно-сухої біомаси, який можна одержати за даними ґрунтово-кліматичних умов

ДМУгтп = 22ГТП-10.

Визначення дійсно можливого врожаю

З урахуванням природної родючості ґрунту

За рахунок природної родючості ґрунту формується 40–64 % врожаю, у зв'язку з чим технологічний комплекс повинно бути направлено не тільки на ліквідацію лімітуючих чинників, але, в першу чергу, на розширене відтворення ґрунтової родючості. Визначення ДМУ за якісною оцінкою земель повинно бути пов'язано з природною (бонітет по властивостях) і ефективною (бонітет по врожайності) родючістю ґрунту.

Всі розрахунки для отримання програмованого врожаю проводяться для кожного конкретного поля. Для цього, з урахуванням реальних агрокліматичних характеристик поля, його фактичної родючості і наявності органічних і мінеральних добрив складається технологічний проект по кожній культурі.

Рівень врожайності за рахунок родючості ґрунтів визначається за формулою:

ДМУ = Бгр × Цбгр × К,

де ДМУ – дійсно можливий врожай, ц/га;

Бгр – бонітет ґрунту, бал;

Цбгр – врожайна ціна балу ґрунту для певної культури, ц/га;

К – поправочний коефіцієнт на агрохімічні властивості ґрунту.

Бонітет ріллі слід брати за даними бонітеровки ґрунтів господарства.

У табл. 6 представлено бонітеровочну шкалу чорноземних ґрунтів за врожайністю сільськогосподарських культур.

Врожайна ціна балу ріллі залежить від рівня родючості ґрунту, її агрохімічних і агрофізичних властивостей. Її визначають для конкретних умов шляхом статистичного аналізу даних врожайності по кожній культурі.

Ціна балу ріллі може змінюватися від рівня агротехніки: чим вище її рівень, тим вище ціна балу ґрунту.

 

 

Визначення дійсно можливого

(біологічного) врожаю за елементами його структури

Кожна сільськогосподарська культура має свої елементи структури врожаю. Так, врожай більшості сільськогосподарських культур (пшениця, жито, ячмінь, овес) визначають такі елементи: число рослин перед збиранням, продуктивна кущистість, кількість колосків і зерен в колосі, маса 1000 зерен; врожай кукурудзи – число качанів, їх розміри, число зерен в качані, їх маса; врожай зернобобових культур – кількість бобів, зерен у бобі, їх маса, маса 1000 зерен.

Збільшення кожного елементу структури врожаю обумовлює підвищення загального врожаю. Тому необхідно знати, які агротехнічні прийоми, в якому ступені, в який час впливають на формування структури врожаю.

Біологічну урожайність розраховують за формулою:

У = Р × К × П × А / 10000,

де У– біологічна врожайність зерна, ц/га;

Р – кількість рослин на 1 м2 перед збиранням;

К – коефіцієнт продуктивної кущистості;

П – число зерен у колосі (волоті);

А – маса 1000 зерен, г.

Для розрахунку норми висіву можна використовувати формулу, запропоновану В.В. Гріценко і В.Е. Долгодворовим :

Нч = 1000 × У / В × К × Ж × Пс,

де Нч – норма висіву, млн. схожого насіння на 1 га;

У – планована врожайність, ц/га;

В – маса зерна 1 колосу, г;

Ж – виживаність рослин, %;

Пс – польова схожість насіння, %;

К – коефіцієнт продуктивної кущистості.

Вагову норму висіву можна розрахувати за формулою:

Н = 10000 × Р × А / Пп × В,

де Н – норма висіву, кг/га;

Р – кількість рослин перед збиранням, млн/га;

В – виживаність, % (звичайно складає в нормальні роки 70–80 %);

Пп – посівна придатність, %;

А – маса 1000 насіння, г.

 

ДОДАТКИ

Таблиця 1

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентів з дисципліни

«Програмування врожаїв»

для студентів скороченої форми навчання агрономічного факультету

 

 

Дніпропетровськ - 2014


 

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів 2 курсу (скорочений термін навчання) агрономічного факультету (спеціальність 6.090101 - «Агрономія»). – Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. агр.-екон. ун-т, 2014. – 16 с.

 

 

Укладачі:доцент Румбах М.Ю.

 

Рецензент:професор Ващенко В.В.

 

Методичні вказівки розглянуті на засіданні кафедри рослинництва

(протокол № від « » 2014 р.), науково-методичній раді агрономічного факультету (протокол № від « » 2014 р.).

 

Голова методичної ради Н.В. Гончар

 


Визначення потенційної врожайності за приходом









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.