|
|
КУЛЬТУР ПРИ ПРОГРАМУВАННІ ВРОЖАЇВРозробка і освоєння науково-обґрунтованого режиму зрошення - один з найважливіших чинників програмування врожаїв сільськогосподарських культур. Для планування і раціонального управління режимом зрошування необхідно враховувати такі основні показники: - чутливість культури до забезпечення вологою по етапах органогенезу рослин; - сумарне водоспоживання; - кліматичні умови зони і погодні умови вегетаційного періоду; - фізичні властивості ґрунту і меліоративну обстановку на зрошуваному масиві; - спосіб поливу і технічні характеристики дощувальних машин; - водозабезпеченість зрошуваної ділянки і інші чинники. Біологічну основу режиму зрошування складає сумарне водоспоживання, під яким розуміють кількість вологи, що витрачається на транспірацію рослин і випаровування з поверхні ґрунту. Сумарне водоспоживання коливається в значних межах і обумовлюється погодними умовами, сортовими особливостями, водозабезпеченістю рослин, рівнем агротехніки і іншими факторами. При розробці режиму зрошування в першу чергу встановлюють кількість сумарного водоспоживання. Вона може бути визначена по формулі: Е = 0,1 Kв × Уп, де Е – сумарне водоспоживання за вегетаційний період, мЗ/га; Кв – коефіцієнт водоспоживання, мЗ/т; Уп – програмований врожай, ц/га. За даними наукових установ Степової зони коефіцієнти водоспоживання посівами кукурудзи з рівнем врожаю 90–100 ц/га складають 550–650 мЗ/т. При витраті води на 1 т зерна 600 мЗ загальне водоспоживання складе 6000 мЗ/га: Е = 0,1 × 600 × 100 = 6000 мЗ/га. У посушливих умовах України така кількість вологи на 50–65 % забезпечується за рахунок поливів. Сукупним показником режиму зрошування є зрошувальна норма або кількість води (мЗ), яка дається всіма поливами за період зрошування на 1 га. При її розрахунку враховують кількість опадів (м3) за вегетаційний період, ресурси вологи в активному шарі ґрунту і при близькому заляганні ґрунтових вод, кількість вологи, яку вони можуть дати рослинам. Розрахунок ведуть за формулою: М зр = Е – 10μ×А – (WH – WK) – W гр, де Мзр – зрошувальна норма, м3/га; Е – сумарне водоспоживання, м3/га; А – шар атмосферних опадів за вегетацію, мм; μ – коефіцієнт використання опадів (0,4–0,8); Wп – запас води в активному шарі ґрунту на початку вегетації, м3/га; WK – запас води в активному шарі ґрунту у кінці вегетації, м3/га; Wгp – кількість вологи, використаної програмованим врожаєм з ґрунтових вод, м3/га. Прийнято вважати, що ґрунтові води можуть бути використані рослинами, якщо залягають на глибині не більш ніж 3 м. Дані по підживленню ґрунтовими водами на різних за механічним складом ґрунтах наведено у табл.. 34. Запаси вологи на період початку вегетації і в кінці вегетації (при збиранні) розраховуються за формулами: Wп = 100 h × а × уп, м3/га Wк = 100 h × а × yk, м3/га, де h – глибина кореневого шарую ґрунту, м; а – середня об'ємна маса цього шару ґрунту, т/м3 (г/см3); уп – вологість ґрунту на початок вегетації (посіву або посадки), % від абсолютно сухого ґрунту; ук – вологість ґрунту у кінці вегетації (при збиранні), % від абсолютно сухого ґрунту. Глибина кореневого шару ґрунту для окремих культур складає: овочі – 0,40–0,45м, коренеплоди – 0,6 м, зернові – 0,7–0,8 м, багаторічні трави – 0,95–1,0 м. При подачі води на полі відбувається її випаровування, спостерігаються втрати з поверхні у зв'язку зі стоком і т.д. Як правило ці втрати рівні 10–15 %. У зв'язку з цим розраховують зрошувальну норму брутто за формулою: Мбр = Мнет / Кк, м3/га, де Кк – коефіцієнт корисного використання зрошувальної води (0,85–0,90). Протягом усього періоду вегетації зрошувальну норму видають декількома прийомами. Кількість води, що подається на 1 га зрошуваної площі за один полив, називається поливною нормою. Вона залежить від особливостей зрошуваної культури і фази її розвитку, глибини кореневого шару, що підлягає зволоженню, гранулометричного складу і водно-фізичних властивостей ґрунту, способу поливу. Впродовж вегетації величини поливних норм змінюються. При поливі по борознах поливна норма складає 600–1200 м3/га, що перевищує дійсну потребу рослин у вологі; при поливі дощуванням можна регулювати цю величину в широких межах (100–600 м3/га), поливи проводять частіше. При імпульсному дощуванні, краплинному і внутрішньоґрунтовому зрошуванні можливе проведення поливів відповідно до водоспоживання рослин. Величина поливних норм залежить як від вологості ґрунту у дополивний період, так і від заданої глибини зволожуваного (розрахункового) шару ґрунту. Норму кожного поливу необхідно встановлювати відповідно до водно-фізичних властивостей ґрунту за формулою: Пн = 100 × h × V × (Вг – Вф) / Кп, де Пн – поливна норма, м3/га; h – глибина зволожуваного (розрахункового) шару, м; V – об'ємна маса ґрунту для шару h, г/смЗ; Вг – гранична польова вологоємність для шару h, % до сухої речовини ґрунту; Вф – фактична вологість шару ґрунту h перед поливом, % до сухої речовини ґрунту; Кп – коефіцієнт використання поливної води. Коефіцієнт використання поливної води (Кп) – змінна величина, залежна від способу поливу, погодних умов, властивостей ґрунту, рельєфу і ін. При проведенні поливів дощуванням величина його складає: весною 0,9–0,7, влітку 0,8–0,6, восени 0,7–0,85. Передполивну вологість ґрунту наведено у табл. 35. Методи оперативного управління режимом зрошування засновано в основному на встановленні в основному вологості ґрунту. Відомо декілька способів її визначення: термостат-ваговий, електрометрія, нейтронний, радіометричний, тензометричний і ін. Строки і норми поливів можна визначати розрахунковими методами, заснованими на кореляційній залежності вологості і сумарного випаровування. В Україні широкого розповсюдження набули наступні методи: біофізичний УНІІОЗ та біокліматичний УкрНІІГіМ. Відповідно до біофізичного методу, розрахунок витрати ґрунтової вологи, термінів і норм поливу проводять за двома формулами: У = Σt (0,1 t- а/100), У = Σt (0,l t с + 1-а/100), де У – сумарне випаровування за розрахунковий період (доба, пентада, декада і ін.), м3/га; Σt – сума середньодобових температур повітря за розрахунковий період С; а – середня відносна вологість повітря за розрахунковий період, %. Строки застосування формул наведено у табл. 36. Завдання 1. Визначити сумарне водоспоживання сільськогосподарських культур при рівні програмованої врожайності 100–200 ц/га для зернових культур, 600–1000 ц/га для цукрового та 600–1600 для кормового буряку, 500–1000 ц/га для картоплі, користуючись даними табл. 30, 31 про коефіцієнти споживання.
Завдання 2. Користуючись даними табл. 32–34, розрахувати зрошувальні норми для озимої пшениці, кукурудзи, сорго у різні за водозабезпеченістю роки. Завдання 3. Використовуючи відповідну формулу, визначити поливну норму для озимої пшениці, кукурудзи на зерно, картоплі, багаторічних трав за різних значеннях показників (задаються викладачем).
Таблиця 30 Орієнтовні коефіцієнти водоспоживання основних сільськогосподарських культур (В.Д. Муха, В.А. Пелипець, 1988), м3/т
Таблиця 31 Коефіцієнти водоспоживання польових культур, мм/ц, Узагальнені дані
Закінчення табл. 31
Таблиця 32 Сумарне водоспоживання зернових культур у південному Степу, м3/га (В.А. Писаренко, 1990)
Таблиця 33   Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|