Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







СХЕМИ МОВНИХ РОЗБОРІВ І ЗРАЗКИ ЇХ ВИКОНАННЯ





МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ МАТЕРІАЛУ СТУДЕНТАМИ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Самостійна робота студентів з курсу «Мовний розбір у загальноосвітній школі і вищому навчальному закладі» передбачає:

- самостійне опрацювання рекомендованої літератури;

- конспектування матеріалу згідно з переліком тем і основних питань;

- виконання тренувальних вправ;

- виконання мовних розборів за запропонованими схемами і зразками.

Самостійну роботу студентів викладач контролює й оцінює на практичних та індивідуальних заняттях, у ході поточного й підсумкового контролю.

Зміст самостійної роботи

Перелік тем, основних питань та завдань для самостійного опрацювання
Тема 1.Українська мова серед інших мов Походження і розвиток української мови як національної мови українського народу. Поняття української літературної мови, мовної норми, стилю. Завдання: 1. Повторити теоретичні питання з курсу «Сучасна українська мова».  
Тема 2. Основні теоретичні відомості з розділів мови 1. Фонетика і графіка. Класифікація звуків. Чергування голосних звуків. Чергування приголосних звуків. Асиміляція приголосних. Спрощення в групах приголосних. Фонетична транскрипція. Співвідношення між звуками та буквами. Склад. Проблемні питання українського складоподілу. Наголос. Фонетичний розбір (за схемою і зразками додатка А). Завдання: 1. Повторити теоретичні питання з курсу «Сучасна українська мова». 2. Повторити схему фонетичного аналізу слова у ЗОШ і ВНЗ. 3. Повторити класифікацію голосних і приголосних звуків, правила складоподілу. 4. Повторити вимоги до фонетичної транскрипції. 5. Виконати вправи і завдання до теми.   2. Орфографія. Правила орфографії, що ґрунтуються на фонетичному принципі. Морфологічні написання. Диференційовані написання слів. Традиційний, або історичний принцип. Орфографічний аналіз (за схемою і зразками додатка Б). Завдання: 1. Повторити теоретичний матеріал з курсу сучасної української мови. 2. Повторити зміст основних понять теми. 3. Вивчити алгоритм орфографічного аналізу 4. Повторити правила, що ґрунтуються на фонетичному та морфологічному принципах 5. Виконати вправи і завдання.   3. Будова слова і словотвір. Види морфем. Способи словотворення. Словотвір іменників, прикметників, дієслів. Морфемний і словотвірний розбори (за схемами і зразками додатків В, Г). Завдання: 1. Повторити теоретичний матеріал з курсу „Сучасна українська мова“. 2. Повторити схеми морфемного та словотвірного аналізів слова. 3. Виконати вправи і завдання 4. Частини мови. Іменник. Морфологічний розбір іменника. Прикметник. Морфологічний розбір прикметника. Дієслово. Морфологічний розбір дієслова. Числівник. Морфологічний розбір числівника. Займенник. Морфологічний розбір займенника. Дієприкметник. Морфологічний розбір дієприкметника. Дієприслівник як форма дієслова. Морфологічний розбір дієприслівника. Прислівник. Морфологічний розбір прислівника. Службові частини мови: прийменник, сполучник, частка. Морфологічний розбір службових частин мови. Зразки морфологічних розборів повнозначних і самостійних частин мови у додатку Д. Завдання: 1. Повторити теоретичні питання плану з курсу „Сучасна українська “. 2. Повторити схеми морфемного аналізу іменників та прикметників. 3. Виконати вправи і завдання. 5. Синтаксис. Словосполучення. Види словосполучень, типи зв’язку слів у словосполученні. Речення. Типи речень за метою висловлювання та структурою. Головні та другорядні члени речення. Односкладні речення, повні і неповні. Просте ускладнене речення. Однорідні члени речення. Узагальню вальні слова. відокремлені члени речення. Звертання. Синтаксичний розбір простого речення. Складне речення. Складносурядне і складнопідрядне речення. Безсполучникове складне речення. Синтаксичний розбір складносурядного, складнопідрядного та безсполучникового речень. Схеми синтаксичного розбору простого і складного речень у додатку Е. Завдання: 1. Повторити теоретичний матеріал з курсу „Сучасна українська мова“. 2. Вивчити алгоритм синтаксичного розбору простого й складного речення. 3. Виконати вправи і завдання.  

ДОДАТКИ

СХЕМИ МОВНИХ РОЗБОРІВ І ЗРАЗКИ ЇХ ВИКОНАННЯ

Додаток А

Схема фонетичного розбору слова

1. Запис слова орфографічно та фонетичною транскрипцією.

2. Визначення кількості звуків у вимовленому і букв у записаному слові.

3. Поділ слова на склади. Кількість складів. Склади відкриті та закриті, прикриті, неприкриті. Наголошений склад.

4. Характеристика голосних (наголошених і ненаголошених):

§ за рядами (переднього, заднього);

§ за ступенем підняття (високого, високо-середнього, середнього, низького);

§ за участю губів: лабіалізовані (огублені) і нелабіалізовані (неогублені).

5. Характеристика приголосних:

§ за участю голосу і шуму (сонорні і шумні, шумні-дзвінкі і глухі);

§ за місцем утворення (губні, язикові − передньоязико­ві, середньоязикові, задньоязикові, глоткові);

§ за способом утворення: проривні (зімкнені), щілинні (фрикативні), зімкнено-прохідні, африкати (злиті);

§ за акустичним вираженням (шиплячі, свистячі);

§ за твердістю і м'якістю (тверді, м'які, пом'якшені).

6. Можливі позиційні та історичні чергування.

Зразок фонетичного розбору слова

 

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове.

Кохана материнська мово (Д. Білоус)

Усний розбір

Вимовляємо слово, відділяючи склади: по-ста-йеш. їх три: перший і другий відкриті, прикриті, ненаголошені, третій − закритий, прикритий, наголо­шений. Наголос основний. У слові 8 звуків: [п], [о], [с], [т], [а], [й], [е], [ш]; 7 букв: п, о, с, т, а, є, ш, бо буква є позначає на письмі два звуки: [й] і [є].

[п] − приголосний, шумний, глухий, губний, проривний, твердий, позначений буквою пе;

[о] − голосний, заднього ряду, середнього підняття, лабіалізований, ненаголошений, позначений буквою о;

[с] − приголосний, передньоязиковий, щілинний, шумний, глухий, свистячий, твердий, позначений буквою ес;

[т] − приголосний, передньоязиковий, проривний, шумний, глухий, твердий, позначений буквою те;

[а] − голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований, ненаголошений, позначений буквою а;

[й] − приголосний, середньоязиковий, щілинний, сонорний, м'який, позначений буквою є;

[е] − голосний, переднього ряду, середнього підняття, нслабіалізований, наголошений, позначений буквою є;

[ш] − приголосний, передньоязиковий, щілинний, шумний, глухий, шиплячий, твердий, позначений буквою ша.

Письмовий розбір

Постаєш − [постайе′ш]: 8 зв., 7 б.; по-ста-йеш 3 склади: 1,2 − відкр., прикр., ненагол., 3 – закр., прикр., нагол.; наголос основний;

[п] − пригол., губн., проривн., шумн., гл., тв., позн, буквою ш

[о] − гол., задн, ряду, серед, підн., лаб., ненаг. позн. буквою о;

[с] − пригол., передньояз., щіл., шумн, гл., свист, тв., позн. буквою с;

[т] − пригол., передньояз., прориви., шуми., гл., тв., позн. буквою т;

[а] − гол., задн. ряду, низьк. підн., нелаб., ненаг., позн, буквою а;

[й] − пригол., середньояз., щіл., сонор., м'як., пози, буквою є

[е] − гол., перед, ряду, серед, підн., нелаб., нагол., позн. буквою є;

[ш] − пригол., передньояз., щіл., шуми., гл., шипл., тв., позн. буквою ш.

 

Додаток Б

Зразки орфографічного аналізу

На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади (І. Нечуй-Левицький).

Зразок 1

Орфографічний аналіз слова блищать.

1. Розпізнавання орфограми: встановлення того, що в слові є на­писання, яке слід вибрати з ряду можливих: блищать.

2. Встановлення типу орфограми: з'ясування того, буквеною чи небуквеною є дана орфограма: блищать − буквена орфограма.

3. Встановлення виду орфограми, виділення орфограми: бли­щать − написання букв е, и, які передають ненаголошені е, и, що перевіряються наголосом.

4. З'ясування випадку написання, виділити умови орфограми: блищать, бо блиск.

5. Формулюється орфографічне правило: у складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом у цій позиції.

6. Визначення принципу правопису: морфологічний.

Зразок 2

Орфографічний аналіз слова левади.

1. Розпізнавання орфограми: встановлення того, що в слові є на­писання, яке слід вибрати з ряду можливих: левади.

2. Встановлення типу орфограми: з'ясування того, буквеною чи нєбуквеною є дана орфограма: левади — буквена орфограма.

3. Встановлення виду орфограми, виділення орфограми: левади — написання букв е, и, які передають ненаголошені е, и, що не перевіряються наголосом.

4. З'ясування випадку написання, виділити умови орфограми: написання слова перевіряється за словником.

5. Визначення принципу орфограми: традиційний.

Зразок 3

Орфографічний аналіз слова в'ється.

1. Розпізнавання орфограми: встановлення того, що в слові є на­писання, яке слід вибрати з ряду можливих: в'ється.

2. Встановлення типу орфограми: з'ясування того, буквеною чи небуквеною є дана орфограма: в'ється − небуквена орфограма: апостроф, буквена орфограма: вживання знака м’якшення.

3. Встановлення виду орфограми, виділення орфограми: в'єть­ся − вживання апострофа перед йотованими після губних; правопис знака м’якшення у кінці складу.

4. З'ясування випадку написання, виділити умови орфограми: в'ється, бо в − губний, я − йотований; для слова характерна роздільна вимова; вживання знака м’якшення на позначення у кінці складу.

5. Формулюється орфографічне правило: апостроф пишеться пе­ред я, ю, є, ї після букв б, п, в, м, ф, р, якщо перед ними немає букви на позначення приголосного, який належить до кореня слова; вживання знака м’якшення на позначення м’якості приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу в дієслівних формах теперішнього часу дійсного способу.

6. Визначення принципу орфограми: традиційний.

 

 

Додаток В

Зразок морфемного розбору

Морфемний розбір слова промінчик.

Промінчик – слово змінюване (промінчика, промінчику, промінчики). Закінчення нульове, основа – все слово промінчик. Основа похідна.

Корінь – промін-, бо променевий, опромінення.

Суфікс - -чик-.

 

Додаток Г

Схема словотвірного аналізу

Словотвірний аналіз передбачає не тільки виділення наявних у слові морфем, а й встановлення способів творення слова та основи його утворення (твірного слова).

 

1. Підібрати до слова найближче за морфемним складом спільнокореневе слово (твірне слово).

2. Визначити, якою морфемою відрізняється аналізоване слово від твірної основи (визначити словотворчий афікс).

3. Встановити, яким способом утворене слово.

 

 

Додаток Д

Зразок 1.

Морфологічний аналіз іменника рогачі.

1. Словоформа у реченні − рогачі.

2. Цей іменник відповідає на питання що?

3. Початкова форма − рогач.

4. Лексичне значення: загальна назва, неістота, конкретне.

5. Граматичні ознаки: множина, називний відмінок (в однині: чоловічий рід, друга відміна, мішана група).

6. Слово утворене від іменника ріг шляхом додавання суфікса -ач. Спосіб творення − морфологічний, суфіксальний.

7. У формі однини називного і знахідного відмінка пишеться без м'якого знака.

8. У реченні виступає підметом.

Зразок 2

Морфологічний аналіз іменника з давнини.

1. Словоформа у реченні − з давнини.

2. Цей іменник відповідає на питання з чого?

3. Початкова форма − давнина.

4. Лексичне значення: загальна назва, неістота, абстрактне.

5. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, родовий відмінок, перша відміна, тверда група.

6. Слово утворене від прикметника давній за допомогою суфікса -ин-. Спосіб творення − морфологічний, суфіксальний.

7. У суфіксі пишеться буква и.

8. У реченні виступає додатком.

Зразок 3

Морфологічний аналіз іменника в поспіху.

1. Словоформа у реченні − в поспіху.

2. Цей іменник відповідає на питання за яких умовчому)?

3. Початкова форма − поспіх.

4. Лексичне значення: загальна назва, неістота, абстрактне.

5. Граматичні ознаки: чоловічий рід, однина, місцевий відмінок, друга відміна, тверда група.

6. Слово утворене від дієслова поспішати шляхом усічення основи.

7. Спосіб творення − морфологічний, безафіксний.

8. Особливостей правопису немає.

9. У реченні виступає обставиною умови.

Зразок 4

Морфологічний аналіз іменника в невідворотності.

1. Словоформа у реченні − в невідворотності.

2. Цей іменник відповідає на питання за яких умов? (в чолі/?).

3. Початкова форма − невідворотність

4. Лексичне значення: загальна назва, неістота, абстрактне.

5. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, місцевий відмінс третя відміна.

6. Слово утворене від дієслова із значенням заперечення не в вернути шляхом додавання префікса не- і суфікса -ість.

7. Спосіб творення − морфологічний, префіксально-суфіксальний

8. Із не- пишеться разом.

9. У реченні виступає обставиною умови.

Зразок 5

Морфологічний аналіз іменника зникань.

1. Словоформа у реченні − зникань.

2. Цей іменник відповідає на питання чого?

3.Початкова форма − зникання.

4.Лексичне значення: загальна назва, неістота, абстрактне.

5.Граматичні ознаки: середній рід, однина, родовий відміно: друга відміна, м'яка група.

6.Слово утворене від дієслова зникати шляхом додавання с фікса -ни-. Спосіб творення − морфологічний, суфіксальниі

7. У суфіксі відбувається подовження -нн-.

8.У реченні разом із словоформою в невідворотності виступі обставиною.

Зразок 6

Морфологічний аналіз іменника Мадонна.

1. Словоформа у реченні − Мадонна.

2.Цей іменник відповідає на питання хто?

3.Початкова форма − Мадонна.

4.Лексичне значення: власна назва, істота, конкретне.

5.Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, називний відмінок перша відміна, тверда група.

6.Слово непохідне.

7. Слово пишеться з подвоєним -нн-.

8.У реченні виступає підметом.

Зразок 7

Морфологічний аналіз іменника у вічі.

1. Словоформа у реченні − у вічі.

2. Цей іменник відповідає на питання у що (куди)?

1. спільнокореневим словом не можна.

3. У реченні виступає обставиною місця. Ти б принесла води: немає й краплини (З усного мовлення).

4. Початкова форма − око.

5. Лексичне значення: загальна назва, неістота, конкретне.

6. Граматичні ознаки у формі однини: середній рід, однина, знахідний відмінок, друга відміна, тверда група.

7. Слово непохідне

8. особливостей правопису немає

9. У реченні виступає обставиною.

Зразок 8

Морфологічний аналіз іменника до Чернівців.

2. Словоформа у реченні − до Чернівців.

3. Цей іменник відповідає на питання до чого (куди)?

4. Початкова форма − Чернівці.

5. Лексичне значення: власна назва, неістота, конкретне.

6. Граматичні ознаки: множина, родовий відмінок; іменник вживається тільки у формі множини, тому відміна не визначається.

7. Слово непохідне.

8. Правопис букви е у першому складі слід запам'ятати, оскільки перевірити

Зразок 9

Морфологічний аналіз іменника води.

1. Словоформа у реченні − води.

2. Цей іменник відповідає на питання чого?

3. Початкова форма − вода.

4. Лексичне значення: загальна назва, неістота, конкретне, ре­човинне.

5. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, родовий відмінок, перша відміна, тверда група.

6. Слово непохідне.

7. Особливостей правопису немає.

8. У реченні виступає додатком.

Зверніть увагу

1. Початкова форма прикметника − це форма чоловічого роду у називному відмінку.

2. При виділенні прикметника у тексті необхідно враховувати аналітичність форм ступенів порівняння: слова більш (менш) чи найбільш (найменш) слід виписувати разом із прикметни­ком, оскільки пропуск цих слів спричиняє втрату граматич­ного значення вищого і найвищого ступенів порівняння якіс­них прикметників.

3. Категорії роду, числа і відмінка прикметника синтаксично за­лежні від форми означуваного іменника. Ці категорії є само­стійними тільки у тих випадках, коли прикметники поєдну­ються із незмінюваними іменниками, тоді саме прикметник вказує на форму роду, числа і відмінка іменника: славнозвіс­ний конферансьє, найближче ательє.

4. Слід пам'ятати, що короткі форми прикметників мають сталу форму чоловічого роду називного відмінка однини: ясен мі­сяць, зелен сад. 4-При виділенні присвійних прикметників слід пам'ятати, що такі прикметники можуть мати тільки суфікси -ин-, -ін- (-їн-), -ів-, -ов-, -ев-, -яч-: материн. Марин, братів, студентов учителеве, лисячий. Якщо у слові є ще якийсь суфікс, це свідчить про те, що такий прикметник не належить до роз­ряду присвійних; порівняйте: батьків (присвійний) і бать­ківський (відносний). 5. При визначенні синтаксичної ролі необхідно пам'ятати, що прикметник у реченні може виступати у ролі таких членів ре­чення:

• узгодженим означенням:

Мріють крилами з туману лебеді рожеві. Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима(В. Симоненко)

• частиною складеного іменного присудка:

Усмішка твояєдина. Мука твоя − єдина. Очі твої − одні (В. Симоненко)

Зразок 1

Морфологічний аналіз прикметника терпка.

1. Словоформа у реченні − терпка.

2. Відповідає на питання яка?

3. Початкова форма − терпкий.

4. Розряд за значенням: якісний.

5. Ступінь порівняння: початкова форма прикметника.

6. Повна форма.

7. Тип відмінювання: тверда група.

8. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, називний відмінок.

9. Слово непохідне.

10. Ненаголошений є у першому складі перевіряється спільнокореневим словом терпко.

11. У реченні виступає означенням.

Зразок 2

Морфологічний аналіз батькової.

1. Словоформа у реченні − батькової.

2. Відповідає на питання чиєї?

3. Початкова форма − батьків.

4. Розряд за значенням: присвійний.

5. Не має ступенів порівняння.

6. Повна форма.

7. Тип відмінювання: тверда група.

8. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, родовий відмінок.

9. Прикметник батькова утворений від іменника батько шля­хом додавання суфікса -ов-. Спосіб творення − морфологіч­ний, суфіксальний.

10. Після букви т пишеться м'який знак (після д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова).

11. У реченні виступає означенням.

Найдовша з усіх доріг −

Дорога твого приходу.

Найближча з усіх таємниць −

Таємниця твого обличчя (Д. Павличко)

Зразок 3.

Морфологічний аналіз прикметнику найдовша.

1. Словоформа у реченні − найдовша.

2. Відповідає на питання яка?

3. Початкова форма − довгий.

4. Розряд за значенням: якісний.

5. Ступінь порівняння: проста форма найвищого ступеня.

6. Повна форма.

7. Тип відмінювання: тверда група.

8. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, називний відмінок.

9. Прикметник найдовша утворене від прикметника довгий шля­хом додавання префікса най- та суфікса -ш-. Спосіб творення — морфологічний, префіксально-суфіксальний.

10. Немає особливостей правопису.

11. У реченні виступає частиною складеного іменного присудка.

Зразок 4

Морфологічний аналіз прикметника найближча.

1. Словоформа у реченні − найближча.

2. Відповідає на питання яка?

3. Початкова форма − близький.

4. Розряд за значенням: якісний.

5. Ступінь порівняння: проста форма найвищого ступеня.

6. Повна форма.

7. Тип відмінювання: тверда група.

8. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, називний відмінок

9. Прикметник найближча утворений від прикметника близькикий шляхом додавання префікса най- та суфікса -ш-. Спосіб тво­рення − морфологічний, префіксально-суфіксальний.

10. У слові відбулося чергування приголосних на межі кореня і суфікса: -зьк- перейшло в -жч-.

11. У реченні виступає частиною складеного іменного присудка.

12. Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну снагу. Моя душа, немов тополя. Зазеленіла на снігу (Д. Павличко)

Зразок 5

Морфологічний аналіз прикметника безлисте.

1. Словоформа у реченні − безлисте.

2. Відповідає на питання яке?

3. Початкова форма − безлистий.

4. Розряд за значенням: відносний.

5. Не має ступенів порівняння.

6. Повна форма.

7. Тип відмінювання: тверда група.

8. Граматичні ознаки: середній рід, однина, називний відмінок

9. Прикметник безлисте утворений від іменника листя шляхом додавання префікса без-. Спосіб творення − морфологічний, суфіксальний.

10. Немає особливостей правопису.

11. У реченні виступає частиною порівняльного звороту.

Зразок 6

1. Морфологічний аналіз прикметника щаслива.

2. Словоформа у реченні − щаслива.

3. Відповідає на питання яка?

4. Початкова форма − щасливий.

5. Розряд за значенням: якісний.

6. Ступінь порівняння: початкова форма прикметника.

7. Повна форма.

8. Тип відмінювання: тверда група.

9. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, називний відмінок.

10. Прикметник щаслива утворений від іменника щастя шляхом додавання суфікса -ив-. Спосіб творення − морфологічний, суфіксальний

11. У слові відбулося спрощення приголосних: група -стл- пере­йшла в -сл-. Спрощення передається і на письмі.

12. У реченні виступає означенням.

Зразок 7

Морфологічний аналіз прикметника весняну.

1. Словоформа у реченні − весняну.

2. Відповідає на питання яку?

3. Початкова форма − весняний.

4. Розряд за значенням: відносний.

5. Не має ступенів порівняння.

6. Повна форма.

7. Тип відмінювання: тверда група.

8. Граматичні ознаки: жіночий рід, однина, знахідний відмінок.

9. Прикметник весняна утворився від іменника весна шляхом додавання суфікса -ян-. Спосіб творення − морфологічний, суфіксальний.

10. Правопис ненаголошеного є у першому складі перевіряється спільнокореневим словом весни.

11. У реченні виступає означенням.

 

Методичний коментар

1. Якщо вжита у реченні дієслівна форма виражена аналітич­ним способом, то для аналізу необхідно виписувати всі ком­поненти: говорив би, буду читати.

2. Початкова форма дієслова − інфінітив (неозначена форма), показником якого виступає суфікс -ти (ть): складати, смі­ятися.

3. Особова форма дієслова − змінювана; до неї належать усі часові і способові форми.

4. Кожне дієслово належить до першої або до другої дієвідміни.

5. Щоб визначити належність дієслова до певної дієвідміни, його
необхідно поставити у форму третьої особи множити теперіш­нього часу: закінчення уть (ють) вказує на першу дієвідміну

6. Дієслова; закінчення -ать (ять) − на другу дієвідміну.

7. Визначаючи дієслово перехідне чи неперехідне, необхідно пам'ятати, що перехідні дієслова називають дію, яка переходить, спрямована на об'єкт; перехідні дієслова завжди мають при собі прямий додаток, виражений іменником чи займенником у формі знахідного чи родового відмінка без прийменника: Василь уподобав сором'язливу Марічку; вітер розбудив мо­лоду діброву. Неперехідні дієслова вказують на дію, яка не пе­реходить на предмет; при неперехідних дієсловах немає до­датка: Росте черешня в мами на городі (В. Горчинський); до неперехідних належать усі дієслова із постфіксом -ся (-сь),

8. Особові дієслова можуть належати до однієї з часових форм: теперішній, минулий і майбутній час. У формі минулого часу можна визначити категорію роду. Форма майбутнього часу може виражатися трьома формами: проста {скажу), складна (казатиму), складена {буду казати).

9. Кожне дієслово належить до доконаного чи недоконаного виду, Дієслова утворюють пари, видова форма яких розрізняєтьсі за допомогою префікса {мовити (недоконаний) − промовиті (доконаний)) або суфікса {дослідити (доконаний) — досліджу вати (недоконаний)).

10. При визначенні способу слід пам'ятати, що форму дійсного й умовного способу мають дієслова в усіх особових форма: (ходжу, ходимо, ходиш, ходите, ходить, ходять; ходив би ходила б, ходили б); а наказовий спосіб утворюють тільки три особові форми: перша особа множини (ходимо − ходімо) друга особа однини (ходишходи), друга особа множини (ходите − ходіть).

11. Визначаючи синтаксичну роль, необхідно пам'ятати, що особові дієслова можуть виступати такими членами речення:

ü присудком: Сховалось равликом місто. Січе його дощ, січе. (О. Ольжич). Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік (Л. Костенко)

ü підметом: Твоє «прощай» вразило в саме серце (3 усного мовлення).

Зразок 1

1. Морфологічний аналіз дієслова дзвенять.

2. Словоформа у реченні: дзвенять.

3. Початкова форма: дзвеніти.

4. Відповідає на питання що роблять?

5. Дієслівна форма: особове дієслово.

6. Друга дієвідміна.

7. Неперехідне.

8. Теперішній час.

9. Недоконаний вид.

10. Дійсний спосіб.

11. Третя особа множини.

12. Слово непохідне.

13. У кінці слова пишеться м'який знак; правопис ненаголошеного є у першому складі перевіряється спільнокореневим сло­вом дзвін (є чергується з і).

14. У реченні виступає присудком.

Поглянь, людино, і спокійно йди На вулиці, на площі, в гай, у поле (М. Рильський)

Зразок 2

Морфологічний аналіз дієслова поглянь.

1. Словоформа у реченні: поглянь.

2. Початкова форма: поглянути.

3. Відповідає на питання що зроби?

4. Дієслівна форма: особове дієслово.

5. Перша дієвідміна.

6. Неперехідне.

7. Майбутній час.

8. Недоконаний вид.

9. Наказовий спосіб.

10. Друга особа однини.

11. Дієслово поглянути утворилося від дієслова глянути шляхом додаванням префікса по-. Спосіб творення − морфологічний, префіксальний.

12. У кінці слова пишеться м'який знак.

13. У реченні виступає присудком.

Нащадки безсторонні Простять мені і помилки, й вагання, І пізній сум, і радість передчасну, −їм промовлятиме моя спокійна щирість (Є. Плужник)

Зразок 3

Морфологічний аналіз дієслова простять.

1. Словоформа у реченні: простять.

2. Початкова форма: простити.

3. Відповідає на питання що зроблять?

4. Дієслівна форма: особове дієслово.

5. Друга дієвідміна.

6. Перехідне.

7. Майбутній час, проста форма.

8. Недоконаний вид.

9. Дійсний спосіб.

10. Третя особа множини.

11. Слово непохідне.

12. У кінці слова пишеться м'який знак.

13. У реченні виступає присудком.

Як купала мене мати у любистку, трусив зорі Див із лану у колиску (Т. Осьмачка)

Зразок 4

Морфологічний аналіз дієслова купала.

1. Словоформа у реченні: купала.

2. Початкова форма: купати.

3. Відповідає на питання що робила?

4. Дієслівна форма: особове дієслово.

5. Перша дієвідміна.

6. Перехідне.

7. Минулий час.

8. Недоконаний вид.

9. Дійсний спосіб.

10. Третя особа однини.

11. Слово непохідне.

12. Немає особливостей правопису.

13. У реченні виступає присудком.

Хотіла б я піснею стати... (Леся Українка).

Зразок 5

Морфологічний аналіз дієслова хотіла б.

1. Словоформа у реченні: хотіла б.

2. Початкова форма: хотіти.

3. Відповідає на питання що зробила б?

4. Дієслівна форма: особове дієслово.

5. Перша дієвідміна.

6. Неперехідне.

7. Минулий час.

8. Недоконаний вид.

9. Умовний спосіб.

10. Перша особа однини.

11. Дієслово хотіла непохідне.

12. Дієслово і частка, що служить для утворення форми умовного способу, пишуться окремо.

13. У реченні виступає частиною складеного дієслівного присудка.

Зразок 1

Морфологічний аналіз дієприкметника замішаний.

1. Словоформа у реченні: замішаний.

2. Початкова форма: замішаний.

3. Відповідає на питання який?

4. Особлива дієслівна форма — дієприкметник.

5. Пасивний стан.

6. Минулий час.

7. Доконаний вид.

8. Чоловічий рід, однина, називний відмінок.

9. Дієприкметник замішаний утворився від дієслова замісити за допомогою суфікса -ан-. Спосіб творення — морфологічний, суфіксальний.

10. У суфіксі дієприкметника подвоєння не відбувається.

11. У реченні виступає означенням у складі дієприкметникового звороту.

Зразок 2

Морфологічний аналіз дієприкметника зарум’янілий

1. Словоформа у реченні: зарум'янілий.

2. Початкова форма: зарум'янілий.

3. Відповідає на питання який?

4. Особлива форма дієслова дієприкметник.

5. Активний стан.

6. Минулий час.

7. Доконаний вид.

8. Чоловічий рід, однина, називний відмінок.

9. Дієприкметник зарум'янілий утворився від дієслова зарум'яніти за допомогою суфікса -л-. Спосіб творення − морфоло­гічний, суфіксальний.

10. Слово пишеться з апострофом після букви м перед буквою я.

11. У реченні виступає відокремленим означенням.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні (Л. Костенко)

Зразок 3

Морфологічний аналіз дієприкметника написаний.

1. Словоформа у реченні: (вірш) написаний.

2. Початкова форма: написаний.

3. Відповідає на питання який?

4. Особлива дієслівна форма — дієприкметник.

5. Пасивний стан.

6. Минулий час.

7. Доконаний вид.

8. Чоловічий рід, однина, називний відмінок.

9. Дієприкметник написаний утворився від дієслова написати шляхом приєднання суфікса -н-. Спосіб творення − морфо­логічний, суфіксальний.

10. У суфіксі дієприкметника подвоєння не відбувається.

11. У реченні виступає частиною складеного іменного присудка.

Зразок 4

Морфологічний аналіз дієприкметника вбите.

1. Словоформа у реченні: (дитинство) вбите.

2. Початкова форма: вбитий.

3. Відповідає на питання яке?

4. Особлива дієслівна форма — дієприкметник.

5. Пасивний стан.

6. Минулий час.

7. Доконаний вид.

8. Середній рід, однина, називний відмінок.

9. Дієприкметник вбите утворився від дієслова вбити за допо­могою суфікса. Спосіб творення − морфологічний, суфік­сальний.

10. У суфіксі дієприкметника подвоєння не відбувається.

11. У реченні виступає означенням у складі дієприкметникового звороту.

 

Зразок 2

Морфологічний аналіз дієприслівника пролітаючи.

1. Словоформа у реченні: пролітаючи.

2. Відповідає на питання що роблячи?

3. Дієслівна форма: особлива форма дієслова − дієприслівник.

4. Теперішній час.

5. Недоконаний вид.

6. Дієприслівник пролітаючи утворився від дієслова пролітати за допомогою суфікса -ючи. Спосіб творення − морфологіч­ний, суфіксальний.

7. У суфіксі дієприслівника пишеться буква и.

8. У реченні виступає обставиною у складі дієприслівникового звороту.

Зразок 1

Морфологічний аналіз дієслова розглянуто.

1. Словоформа у реченні: розглянуто.

2. Дієслівна форма: безособова на -то.

3. Перехідне.

4. Вид доконаний.

5. Безособова форма розглянуто утворена від дієслова розгля нути шляхом додавання суфікса -то. Спосіб творення — мор­фологічний, суфіксальний.

6. У префіксі роз- пишеться літера з.

7. Виступає головним членом односкладного простого речення.

Перелік основних лікарських засобів сформовано на основі анатомотерапевтично-хімічної класифікації (Л. Галій).

Зразок 2

Морфологічний аналіз дієслова сформовано.

1. Словоформа у реченні: сформовано.

2. Дієслівна форма: безособова на -но.

3. Перехідне.

4. Вид доконаний.

5. Безособова форма сформовано утворена від дієслова сформу­вати шляхом додавання суфікса -но. Спосіб творення — мор­фологічний, суфіксальний.

6. Перед кореневим ф пишеться префікс с-.

7. Виступає головним членом односкладного простого речення.

 

Зверніть увагу

1. Якщо у реченні числівник уживається із прийменником, імен­ником чи іншою частиною мови, слід виписувати всю сполуку.

2. Початкова форма числівника для кількісних − називний від­мінок (числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль − форма од­нини); для порядкових − називний відмінок чоловічого роду.

3. Слід відрізняти числівники від інших частин мови, які мають кількісне значення.

4. Необхідно розрізняти кількісні числівники та іменники, на­приклад: два− двійка, три − трійка, чотиричетвірка і т. д. Кількісні числівники відповідають на питання скільки? і змінюються тільки за відмінками (двох, двома, трьох, трьом). Виняток складає числівник один, який змінюється за родами, числами й відмінками (один, одна, одне, одні), числівники два, обидва, півтора, які змінюються за родами (дві, обидві, пів­тори), і числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль, які змі­нюються за числами (тисячі, мільйони, мільярди, нулі), проте при цьому зберігається питання числівника як частини мови скільки? Іменники ж відповідають на питання що? і, на від­міну від переважною більшості числівників, крім зазначених, змінюються за числами (двійки, трійки, четвірки)

5. Визначаючи розряд за значенням, слід пам'ятати, що в сучас­ній українській мові виділяють числівники кількісні (питання скільки?), до яких належать власне кількісні (шість, сім, два­дцять, двісті), збірні (п'ятеро, семеро, двоє), дробові (три чет­вертих, п'ять сьомих, одна ціла три десятих), неозначено-кількісні (кілька, кількасот, кілька)іадцять, багато, мало, небагато, безліч), та порядкові (питання котрий?): восьмий, перший, двадцятий, двохсотий, тисячний.

6. З'ясовуючи групу за будовою, необхідно враховувати, що в су­часній українській мові розрізняють числівники прості (слово складається з однієї основи (кореня): два, чотири, сто, сорок, тисяча, кілька), складні (кілька основ (коренів): дванадцять (утворене з давнього два на десяте), триста (утворене з дав­ньої сполуки три по сто)) та складені (складається з кількох простих чи складних числівників: двісті сімдесят три, два­дцять вісім, сорок один). При розборі складеного числівника слід пам'ятати, що аналізується утворення в цілому, а не ко­жен окремий його компонент.







ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.