Глухівський державний педагогічний університет

Глухівський державний педагогічний університет

Друкується відповідно до рішення вченої ради Глухівського державного педагогічного університету (протокол № 5 від 4 березня 2004 р.).

Написання реферату є одним з необхідних елементів підготовки студентів до науково-дослідної роботи і застосовується на всіх етапах навчання.

Реферат — (з латинської refero). — “доповідаю, повідомляю” короткий виклад у письмовому вигляді змісту наукових праць з певної теми. Згідно з визначенням, реферат має являти собою результат аналізу декількох наукових праць (книжок, статей, підручників, матеріалів конференцій тощо) з певного наукового напрямку. В самому простому випадку він містить стислий огляд основного змісту цих джерел. Але, справжній науковий реферат містить ще й порівняння підходів різних дослідників, а також висловлення власного ставлення до їх позицій.

§ проблемний — огляд і аналіз наукових джерел, присвячених певній проблемі (структурі педагогічної діяльності, активізації навчання, формуванню культури спілкування тощо);

§ оглядовий – аналіз і описання проблематики певного виду літературних джерел (журналів, підручників, програмних продуктів тощо);

§ пошуковий — виклад змісту наукової роботи, що висвітлює відповідну інформацію та включає елементи самостійного пошуку;

§ автореферат — виклад результатів власного дослідження, що міститься у кваліфікаційній науковій роботі (дипломна, магістерська) або дисертації на здобуття наукового ступеня.

Робота над рефератом спрямована на вироблення у студентів уміння аналізувати, зіставляти та узагальнювати різні підходи, погляди, конкретний матеріал, уміння розкривати своє ставлення до досліджуваних проблем, формувати на цій основі правильні обґрунтовані висновки.

· розширення кругозору студентів та поглиблення їх знань з того чи іншого предмету;

· формування умінь логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, ранжування, формалізація);

· розвиток основних практичних умінь наукової роботи (дослідницькі вміння, уміння знаходити та працювати зі спеціальною літературою, складати список використаних джерел і оформляти опрацьований матеріал);

· оволодіння стилем наукового мовлення та етикою наукового диспуту.

Вибір теми реферату обов'язково узгоджується з викладачем. Реферат викладається українською мовою, в окремих випадках іноземною.

Реферат може бути написаний від руки, обов‘язково чітким розбірливим почерком, або набраний у текстовому редакторі на комп‘ютері і роздрукований на принтері.

Обсяг реферату написаного від руки - 14-18 сторінок

Обсяг реферату, надрукованого на принтері 10-15 сторінок.

Текст набирають у редакторі Word for Windows. Формат паперу А4. Поля: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм. Текст набирається шрифтом Times New Roman 14, між рядками інтервал - 1,5 (30 рядків на сторінку). Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Структура реферату з обов’язковими елементами:

4. Основні ідеї, викладені в аналізований літературі, порівняння поглядів різних дослідників на проблему.

5. Власні висновки та своє ставлення до аналізованих творів.

6. Список використаних джерел: підручників, монографій, статей (не менше 10 джерел).

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, вказується ступінь її розробленості, ставляться завдання дослідження, які необхідно вирішити.

В основній частині слід подати короткі біографічні відомості про вченого, педагога, передати зміст його основних ідей, показати ступінь їх актуальності, порівняти з іншими.

У висновках стисло подаються результати дослідження, підводяться його підсумки. Найкраще викладати висновки за поставленими завданнями.

У списку використаних джерел слід додержуватись такої форми:

Прізвище та ініціали автора. Назва роботи. - Місце видання: Назва видавництва, рік видання. - Сторінки. Наприклад: Петренко С.І. Методи педагогічної діагностики. - Київ: Наука, 1998. - 212 с.

Посилання на літературу в тексті роботи здійснюється таким чином: в квадратних дужках вказується номер джерела зі списку і сторінку, на якій міститься текст цитати, або основні ідеї, про які йде мова. Наприклад: [4, 19].

В сучасних умовах студенти можуть користуватись для написання рефератів послугами глобальної комп‘ютерної мережі Інтернет. В цьому випадку також здійснюються посилання на розміщення інформації в Інтернеті таким чином: Прізвище та ініціали автора. Назва роботи. - Назва сайту. - Електронна адреса документу. Дата розміщення матеріалу на сайті (якщо вона є). - Дата зчитування інформації з сайту.

2. Підібрати літературу: (монографії, наукові статті, документи, довідники, інші матеріали).

3. Ґрунтовно вивчити літературу. Опрацьовуючи літературні джерела, необхідно робити виписки, анотації, конспекти основних положень і підходів автора.

6. Остаточно продумати та уточнити план реферату.

7. Визначити необхідну додаткову інформацію і знайти її в літературі.

Для підготовки реферату необхідне поглиблене вивчення літератури, включаючи додаткову. Реферат повинен продемонструвати знання і розуміння обраної студентом теми. Особлива увага має приділятися репрезентації джерел, з якими працював студент.

Для підготовки реферату необхідно критично ставитись до наукової літератури, зважаючи на те, що існує велика кількість як нових, так і морально застарілих публікацій, які розглядають психолого-педагогічні проблеми однобічно. Переглядаючи літературу, слід спочатку зупинитися на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім можна звернутися до журнальних статей, словників, енциклопедій. Найдоступнішим та найпоширенішим методом пошуку літератури вважається бібліотечний каталог (алфавітний і систематичний). В алфавітному каталозі необхідну книгу шукають або за її назвою, або за прізвищем її автора. У систематичному – за тематичним принципом. Тут можна підібрати літературу з конкретної теми.

Під час роботи над книгою неможливо запам'ятати усе прочитане, тому необхідно стисло законспектувати ті положення, що торкаються теми. Конспект може бути викладенням суті прочитаного, може містити в собі власні міркування та ідеї, а може бути у вигляді дослівних виписок, що мають безпосереднє відношення до теми, яка вивчається. В останньому випадку слід помічати джерело та сторінку, оскільки в подальшій роботі виписка може бути використана у вигляді цитати. У цілому після роботи з книгою студент повинен мати загальне уявлення про її зміст, правильно зрозуміти думки автора, відібрати все найбільш цінне відповідно до мети своєї роботи. Для цього важливо виділити ключові поняття, проблеми, питання навколо яких буде будуватися розкриття теми. Наводячи різні точки зору з того чи іншого питання, слід демонструвати власну позицію. Висловлюючи будь-які положення, бажано підкріплювати їх достатніми аргументами. Викладення матеріалу має бути творчим. Не варто перевантажувати реферат цитатами.

Написання реферату повинне підтвердити вміння студента:

· генерувати і обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку перспективу, самостійно проводити дослідження;

· використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для вирішення певної культурологічної проблеми;

· аналізувати літературні, наукові джерела;

· узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при вирішенні визначеної проблеми.

У роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникаючи загальних слів і бездоказових тверджень.

Стиль викладення змісту розділів реферату характеризує вміння студента стисло, логічно та аргументовано викладати матеріал у відповідності до встановлених вимог. Викладення матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Мові та стилю реферату необхідно приділяти істотну увагу. Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Для наукового тексту характерна смислова завершеність і цілісність. Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Основне місце у науковій мові займають форми недоконаного виду дієслова теперішнього часу, оскільки вони не виражають відношення дії, що описується, до моменту висловлювання (наприклад: «У даній роботі розглядаються...»). Крім того, поширення отримали вказівні займенники («цей», «той», «такий»), які не тільки конкретизують предмет, але і виражають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад: «Наведені факти є достатньою основою для висновку...»). Займенники «щось», «дещо», «що-небудь» внаслідок невизначеності їх значення в тексті реферату використовувати не рекомендується. Також для уникнення категоричності висловлювань (особливо при демонструванні власної позиції) рекомендується вживати наступні вислови: «вірогідно», «можливо», «на нашу думку» тощо.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладення матеріалу є вказівка на те, яким є джерело повідомлення, ким висловлена думка, кому належить той або інший вислів. У тексті ця умова може бути реалізована за допомогою використання спеціальних слів і словосполучень («на думку», «згідно із», «за даними» тощо).

Стиль письмової наукової мови – це, найчастіше, безособовий монолог. Тому виклад (в основному) ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на змісті та логічній послідовності тексту, а не на особі автора. Інколи вживається форма першої особи множини займенників.

Курсова робота є обов'язковою складовою частиною процесу науково-методичної й професійної підготовки вчителя. Це досить складна форма самостійної, творчої роботи студента. Курсова робота перевіряє не лише теоретичну й методичну підготовку майбутнього вчителя, але і його вміння працювати з літературою, досліджувати, аналізувати, систематизувати, узагальнювати педагогічний та науковий досвід, вести науково-педагогічні дослідження під керівництвом викладача.

Підготовка цих робіт дає можливість студентам: систематизувати здобуті теоретичні знання, перевіряти їх якість, науково і креативно мислити, розвивати пізнавальну активність, аналізувати та порівнювати різні підходи щодо розв'язання вченими певної проблеми.

Наукова робота виявляє здатність студента до самостійного осмислення проблеми; розвиває вміння вести педагогічний експеримент, чітко й логічно викладати свою думку; перевіряє здатність застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, рівень володіння навичками сучасних методів дослідження, а також уміння формулювати висновки, рекомендації; оформляти результати; дає навички наукового дослідження.

Навчально-методичний посібник розкриває основні положення про організацію, підготовку, написання та захист курсових робіт у вищих педагогічних закладах освіти.

В педагогічних дослідженнях найчастіше використовуються такі шкали.

1. Рівномірна інтервальна (або кількісна) шкала. При вимірах за цією шкалою точно відомо інтервал між значеннями (це сантиметри, секунди, кількість відповідей тощо). Значення, отримані за допомогою цієї шкали мають цифрове вираження і їх можна додавати й віднімати. Наприклад, учень на контрольній роботі дав 3 правильні відповіді по темі “Нежива природа” і 5 правильних відповідей по темі “Жива природа”. Отже, всього він дав 8 правильних відповідей (3+5). За допомогою інтервальних шкал можна вимірювати зріст учнів, час виконання ними завдань, кількість правильно (або неправильно) виконаних завдань, відповідей тощо.

2. Порядкова (або рангова) шкала. Її значення мають послідовність, елементи якої можна розставити у порядку зростання або зменшення кількості (від найменшого до найбільшого числа і навпаки). Проте особливістю цієї шкали є невизначеність інтервалів між значеннями. Типовими порядковими шкалами є шкала шкільних оцінок, шкала балів на визначення пізнавальної активності, типу добової активності людей тощо. Адже не можна говорити про кількісні відмінності шкільних оцінок чи балів. Такі значення показують якість, а не кількість явища, що вимірюється і часто бувають суб’єктивними. Тому з ними не можна виконувати арифметичні дії. Наприклад, якщо учень на уроці за письмову відповідь отримав 5 балів, а за усну – 6, то це не означає, що його оцінка за урок становить 11 балів (5+6), а лише те, що письмово він гірше виконав завдання, ніж усно.

3. Шкала найменувань (або номінальна). Являє собою класифікацію значень за певним чинником, наприклад,: стать, національність, освіта та ін. Прикладами таких шкал є шкала національностей (значення: українець, росіянин, білорус тощо), шкала захоплень (значення: інтерес до музики, спорту, літератури, природи тощо). Значення цих шкал не можна порівнювати, додавати і віднімати. Адже жодне з наведених значень не є більшим або меншим від іншого.

Для характеристики і короткого подання результатів дослідження в статистиці широко використовуються міри центральної тенденції результатів дослідження (найбільш типові значення змінної): середнє арифметичне (математичне очікування), мода, медіана.

1. Зважене середнє арифметичне (

) можна використовувати для характеристики сукупностей (груп учнів, класів), значення яких вимірювались за інтервальною шкалою. Воно показує загальний рівень будь-якої сукупності і залежить не тільки від індивідуальних значень, але і від їхньої частоти (повторюваності). Середнє арифметичне (

)обчислюється за формулою:

де – значення окремих елементів сукупності;

Якщо значення елементів сукупності не повторюються, тобто проявляються лише один раз (f=1), то в такому випадку можна користуватись формулою простого арифметичного середнього:

Наприклад, обчислимо середнє арифметичне для такого варіаційного ряду значень:

Підрахунок середнього арифметичного досить простий. Але є свої особливості в його практичному застосуванні. Наведемо такий приклад. Учні 2-х класів виконували тестові завдання з математики. У класі "А" – 10 учнів, учні цього класу в середньому виконали по 4 тестових завдання. У класі "Б" - 20 учнів, середнє арифметичне цього класу – 8 завдань. Необхідно обчислити середнє арифметичне для обох класів.

Відразу ж виникає бажання додати середні арифметичні й поділити на два, що значна кількість людей і робить. Але це дасть невірний результат, адже не враховується кількість учнів у класах. Для підрахунку використовується формула:

2. Медіана (Ме) – це центральне значення ряду, тобто значення середнього члена впорядкованого ряду значень. Медіану можна використовувати для значень, що вимірювались за допомогою інтервальних і порядкових шкал.

Для обчислення медіани (Ме) певного ряду, перш за все його слід упорядкувати, тобто розташувати значення в порядку зростання або зменшення значень. Порядковий номер медіани (i) у такому ряду обчислюється за формулою:

Якщо N – непарне число, тобто у варіаційному ряду непарна кількість членів, то медіаною буде значення середнього члена ряду. Наприклад, у ряду 1, 2, 5, 8, 10, 31, 35 медіаною (Ме) буде число 8.

Якщо N – парне число, тобто у варіаційному ряду парна кількість членів, то в його середині знаходяться два значення. У такому випадку для інтервальних шкал необхідно обчислити одну величину медіани. Нею буде просте середнє арифметичне двох сусідніх середніх членів. Наприклад, для ряду 1, 2, 5, 8, 9, 10, 31, 35 медіаною (Ме) буде число 8,5.

3. Мода (Мо) – це значення, що зустрічається найчастіше у даному варіаційному ряді значень. Вона використовується для характеристики сукупності на основі найпоширенішого явища, наприклад: найпоширеніша оцінка з предмету в класі, найпоширеніша кількість відповідей на тестуванні, найпоширеніша національність учнів класу. Моду можна знаходити для всіх без винятку шкал.

Модою буде те значення ряду, що має найбільшу частоту (f). Наприклад, для такого ряду шкільних оцінок 3, 4, 5, 6, 7, 7, 8, 9 модою буде число 7. У ряді може бути декілька мод. Наприклад, для такого ряду 3,4,5,6,8,7,5,7,4,4,9,8,7,8,9 модами будуть 4 і 7.

Метод побудови кумулятивного графіку частоти використовується для стандартизації результатів дослідження і поділу їх на рівні, адже в педагогічних дослідженнях часто буває важко якісно інтерпретувати отримані значення. Даний метод допомагає віднести всі отримані дані до кількох рівнів. Наприклад: незадовільний, задовільний, добрий (достатній).

Першим кроком до побудови кумулятивного графіку частоти є впорядкування варіаційного ряду (розташування даних у порядку збільшення або зменшення величини значень) та встановлення частот (f) цих значень. Усі обчислення слід проводити у відсотках і звести у таблицю (табл. 2.6).

Далі слід обчислити кумулятивну частоту кожного значення. Кумулятивна (або накопичувальна) частота (f^c) визначається додаванням частоти даного значення до суми частот попередніх значень. Тобто

Якщо t_emp > t_krit, то сукупності різняться за досліджуваною ознакою, вони не однакові (з 95% ймовірністю), якщо t_emp ≤ t_krit, то відмінності цих вибірок не достовірні, тобто досліджувані групи подібні за певною ознакою і можуть бути використані для подальшого експерименту у ролі контрольних та експериментальних груп.

Непараметричний метод порівняння результатів дослідження – метод χ²

Використовується для обчислення значень, отриманих в результаті вимірювання порядковими та інтервальними шкалами, якщо необхідно встановити чи існує істотна відмінність між рядами показників двох сукупностей. Ґрунтується метод χ² на порівнянні частот, що характеризують розподіл значень. Метод χ² або критерій К.Пірсона інакше називають критерієм злагоди.

Для початку слід розбити ряд упорядкованих значень на інтервали. Наприклад, ряд значень семестрових оцінок із біології учнів 6-го класу (табл.2.11) перегрупуємо в інтервали (табл.2.12). При чому, для обчислення χ²-критерію слід перегрупувати інтервали так, щоб сума частот в них була не менше, ніж 4-5 (тобто слід додати інтервали з малими частотами). Нові перегруповані дані заносимо до робочої таблиці обчислення χ²-критерію (табл. 2.12). χ²обчислюють за формулою:

де f^/_E – відносна частота інтервалу одного ряду (наприклад, експериментального класу);

f^/_K – відносна частота інтервалу другого ряду (контрольного класу).

Якщо об’єми досліджуваних вибірок однакові (однакова кількість учнів у контрольній та експериментальній групі), то можна не вираховувати відносні частоти. В іншому випадку слід використовувати відносні частоти (у %). Наприклад, в кінці першого семестру 6-А і 6-Б класів з біології розподілились так (див. табл. 2.12).

Оскільки в педагогічному процесі більшість явищ взаємообумовлені і взаємопов’язані, то дослідникам часто доводиться встановлювати наявність або відсутність такого зв’язку між досліджуваними параметрами, використовуючи коефіцієнти кореляції. Метод кореляції допомагає з високою ймовірністю стверджувати наявність зв'язку між параметрами. Зокрема, так можна встановити залежність успішності учнів з навчального предмету від розвитку їхньої пізнавальної активності чи спостережливості або від рівня розвитку загальнонавчальних умінь. Для інтервальних шкал застосовують лінійну кореляцію (за К. Пірсоном), а для порядкових і невеликих вибірок – порядкову, або рангову, кореляцію (за Спірменом).

Таблиця достовірності коефіцієнта лінійної кореляції

n – об’єм вибірки (кількість пар, що порівнюються).

Якщо ׀r_emp׀ ≥ r_krit, то існує достовірний зв’язок між двома досліджуваними явищами. При чому чим більша різниця між r_emp і r_krit, тим сильнішим цей зв’язок є. Якщо r_emp має від’ємне значення, то зв’язок між явищами, що досліджуються є оберненим, якщо r_empмає додатне значення – зв’язок прямий.

У випадку, коли ׀r_emp׀ < r_krit, говорять, що лінійний зв’язок між двома досліджуваними параметрами відсутній.

Таблиця достовірності коефіцієнта рангової кореляції

В таблиці три колонки. В першій задається кількість досліджуваних об’єктів n. В другій і третій колонках наводяться критичні значення коефіцієнта кореляції для різних залишків ймовірності: 5% та 1%.

Для 10 порівнюваних пар об’єктів знаходимо ρ_табл.= 0,564 (для залишку ймовірності 5%) і ρ_табл.= 0,746 (для залишку ймовірності 1%).

Якщо │ρ_емп│≥ ρ_табл., то між параметрами існує достовірний зв’язок.

У нашому випадку ρ_емп=0,84, а ρ_табл.=0,746. Тобто робимо висновок, що між рівнем екологічного мислення і рівнем охайності існує прямий достовірний зв’язок на рівні залишку ймовірності 1%. Спрощено можна сказати, що в 99-ти випадках із ста цей зв’язок підтверджується.

Інколи дослідники допускають помилку, підставляючи в формулу замість рангів порядкові значення, наприклад, шкільні оцінки. Це некоректно. Спочатку шкільні оцінки необхідно перевести в ранги.

Наприклад необхідно встановити щільність та характер зв’язку між оцінками учнів з української мови і математики. Переводимо оцінки у ранги, приписуючи перший ранг найвищій оцінці. Якщо однакових оцінок декілька, то їм приписується однаковий ранг, який дорівнює середньому рангу (табл. 2.18).

Магістерська робота може міститидодатки, що розміщуються після списку використаної літератури і не враховуються в загальну кількість сторінок даної роботи. Нумеруються додатки за допомогою великих букв українського алфавіту, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б”. Виняток складають літери: Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, ь. Кожен додаток має свій заголовок і починається з нової сторінки.

Додатки дозволяють проілюструвати хід дослідження. До них можуть включатись: таблиці, схеми, плани-конспекти уроків та занять, розробки виховних заходів, фольклорних та літературних творів, зразки продуктів діяльності учнів, творчі роботи, ксерокопії архівних документів, фото, відео- та магнітні записи тощо.

Разом з роботою голові Державної екзаменаційної комісії подаються: завдання на магістерську роботу, витяг з наказу про затвердження теми магістерської роботи (або її зміну), витяг із рішення кафедри про допуск до захисту, направлення деканату голові Державної комісії, відзив наукового керівника, рецензії, академічна довідка. Негативні рецензії, або рецензії із зауваженнями не можуть бути причиною недопуску студента до захисту роботи.

Державній комісії можуть бути подані також інші матеріали, що характеризують наукову і практичну цінність виконаної роботи - друковані статті за темою роботи, документи, які підтверджують практичне застосування роботи: макети, комп'ютерні програми тощо.

Напередодні захисту голова ДЕК ознайомлюється з магістерськими роботами.

Захист магістерської роботи відбувається на засіданні Державної екзаменаційної комісії. Захист відбувається публічно у вигляді наукової дискусії.

Голова комісії оголошує про захист роботи, вказуючи її назву, прізвище, ім’я, по-батькові автора, наукового керівника, консультанта, доповідає про наявність необхідних документів та коротко характеризує студента (успішність, наявність наукових праць, доповідей на конференціях тощо) і надає слово студенту.

На викладення результатів роботи дається до 15 хвилин. Для кращого висвітлення матеріалів доповіді доцільно використовувати засоби наочності: плакати, таблиці, слайди, кодосхеми, відеофрагменти, діючі моделі, комп’ютерні програми тощо.

Після доповіді студент відповідає на запитання членів ДЕК та присутніх на захисті.

Після відповіді на запитання голова зачитує рецензії або надає слово рецензентам, якщо вони присутні на захисті.

За необхідності, для характеристики ставлення студента до роботи слово може надаватись науковому керівнику.

Оцінка магістерської роботи ухвалюється членами державної екзаменаційної комісії на її закритому засіданні. Комісією приймається до уваги зміст роботи, її грамотність, якість оформлення результатів дослідження, обґрунтованість висновків та пропозицій, зміст доповіді та відповідей на запитання, відзив та рецензії на роботу, рівень теоретичної наукової та практичної підготовки студента.

Рішення про оцінку магістерської роботи приймає ДЕК більшістю голосів.

Оцінки з магістерських робіт оголошуються головою комісії того ж дня після оформлення в установленому порядку протоколу засідання комісії.

1. Атаманчук П.С., Гнатюк Ю.В., Криськов У.А., Щирба В.С. Виконання курсових, дипломних та магістерських робіт. - Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2001.-24 с.

2. Бабанский Ю.К. Методология и методика научного поиска. – М.: Педагогика, 1989.

3. Безлюдний О.І. та ін. Магістерська робота у педагогічному вузі: Посібник для студентів-магістрантів. - К.: Науковий світ, 2000. –117 с.

4. Білуха М.Г. Основи наукових досліджень. - К., 1997. – 271 с.

5. Бондар В.І. Ефективні технології навчання студентів. -К.,1996. – 129 с.

6. Бровдій В.М., Пилипчук О.Я. Виконання і оформлення курсових та дипломних робіт із зоології. – К.: КДПІ, 1990.

7. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К., 1989. – 328 с.

8. Введение в научное исследование по педагогике /Под ред. В.И.Журавлева. - М.: Педагогика, 1988. – 237 с.

9. Гриньова М.В., Шион Н.І., Гуріненко Н.О. Дипломні та кваліфікаційні роботи. Вимоги до їх написання, оформлення та захисту. – П.: АСМІ, 2001.

10. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методичні поради молодим науковцям. К.: АПН України, 1995.- 46 с.

11. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К., 1997. – 376 с.

12. Дудченко А.А., Дудченко Я.А., Примак Т.А. и др. Основы научных исследований. - К., 1999. – 78 с.

13. Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / Упорядник Ю.І.Цеков; переднє слово Р.В.Бойка. – К.: Редакція “Бюлетня Вищої атестаційної комісії України”, 2000. – 64 с.

14. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: Пер. с нем.- М.:Педагогика, 1991. – 240 с.

15. Кловак Г.Т. Методика підготовки і захист дипломних робіт: Навчально-методичний посібник.- К.: Наук.світ, 2002.- 84 с.

16. Кловак Г.Т. Педагогіка наукової школи: Навчально-методичний посібник для вищих педагогічних навчальних закладів. - Чернігів: Чернігівський державний центр науково-технічної і економічної інформації, 2004.- 208 с.

17. Ковальчук В.В., Моісєєв Л.М., Яцій О.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник.- Одеса: ПНЦ АПН України – ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2001.- 218 с.

18. Краснобокий Ю.М. Словник-довідник науковця-початківця. -К.: Науковий світ, 2000. - 83 с.

19. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике.- Таллин: Валгус, 1980.- 334 с.

20. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження -К.,1990.-239с.

21. Мороз І.В. Кваліфікаційні роботи у педагогічному вузі. Методика написання, правила оформлення і порядок захисту: Практичний посібник для студентів.- К.:НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002.-110 с.

22. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник /За заг. ред. академіка О.Г.Мороза. - К., 2001. - 250 с.

23. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій. - К,: Наукова думка, 1996.- 232 с.

24. Педагогическая диагностика в школе/ Под ред. А.И.Кочетова. - Минск: Нар.асвета,1987.- 223 с.

25. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. -К., 1998.

26. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи педагогічних досліджень. - К., 2000. - 260 с.

27. Січко С., Кисельов С. Науково-дослідна робота у школах нового типу: організація, методика, результати: Науково-методичний посібник. - К.: Бібліотечка "Першого вересня", 2000. - 36 с.

28. Скалкова Я. Методология и методы педагогического исследования. - М. 1989.-220 с.

29. Скаткин М.Н. Методология й методика педагогических исследований. -М., 1978.

30. Сметанський М.І., Найдьонов І.М., Холковська І.Л. Технологія педагогічних досліджень: навчальний посібник. - Вінниця, 1997. –31 с.

31. Теория и практика педагогического эксперимента/ Под ред. А.И.Пискунова, Г.В.Воробьева. - М., 1979.

32. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 1997. - 192 с.

Вступ.................................................................................................................... 3

Розділ 1. Застосування методу проектів у навчанні,

як психолого-педагогічна проблема........................................................... 6

1.1. Історичні та педагогічні передумови методу проектів.............. 6

1.2. Сутність проектної діяльності та її можливості у навчанні..... 12

1.3. Особливості використання проектної діяльності

у процесі трудового навчання.................................................................... 15

Розділ 2. Реалізація методу проектів у трудовому навчанні.......... 19

2.1. Стан використання проектної діяльності вчителями................. 19

2.2. Методика розробки та застосування проектів

у трудовому навчанні................................................................................... 23

на успішність учнів........................................................................................ 25

2.4. Рекомендації вчителям трудового навчання

по використанню методу проектів........................................................... 27

Висновки............................................................................................................ 29

Література.......................................................................................................... 30

Додатки............................................................................................................... 31

Глухівський державний педагогічний університет

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: