Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







З міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості





 

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА.

Організація аудиту стратегії функціонування підприємства у зовнішньому середовищі.

Оцінка аудитором системи внутрішнього контролю.

Аудит системи бухгалтерського обліку, установчих та інших документів і видів діяльності організацій.

Формування статутного капіталу, організація розрахунків з учасниками.

Типові помилки при аудиті установчих документів та статутного капіталу.

Організація аудиту стратегії функціонування підприємства

У зовнішньому середовищі

Розв’язок значних за об’ємом та важливістю аудиторських завдань потребує перш за все оцінки загальних характеристик, які визначають стан і стратегічні напрямки діяльності підприємства в зовнішньому і внутрішньому середовищі, що по суті і складає концепцію функціонування підприємства. Тобто, спочатку необхідно скласти загальну уяву відносно сучасного стану підприємства і перспектив його розвитку, і тільки після цього здійснювати роботу у відповідних напрямках аудиту.

Оцінка стратегічних напрямків, пов’язаних з функціонуванням підприємства в зовнішньому середовищі,передбачає дослідження наступних основних елементів:

· Статутна діяльність.

· Конкурентозданість продукції.

· Організація маркетингу.

· Оновлення продукції.

· Взаємовідносини з постачальниками і покупцями.

· Власні грошові засоби і кредити.

· Економічні показники.

· Організаційна структура.

· Функції управління.

· Ідентифікація загроз фінансовій безпеці підприємства.

Розглянемо більш детально кожний із вищеназваних елементів.

Статутна діяльність. Будь-яке підприємство створюється з метою задоволення потреб людей в товарах та послугах, а також для отримання його засновниками прибутку. Головна мета і засоби їх досягнення формулюються у статуті суб’єкта господарювання, тому оцінку статутної діяльності необхідно давати в двох напрямках. По-перше, слід оцінити статут з точки зору повноти закладених в ньому можливостей розвитку підприємства в майбутньому (орієнтація на вкладення засобів в рентабельні сфери діяльності, можливість їх інвестування та залучення до своєї діяльності внутрішніх та зарубіжних інвесторів, межі економічної самостійності і т.д.). По-друге, необхідно оцінити напрямки фактичної діяльності підприємства на предмет відповідності статуту. Суттєві відхилення від нього або так звана нестатутна діяльність, пов’язана з тими чи іншими напрямками чи причинами може призвести до сумних наслідків, аж до ліквідації підприємства.

Конкурентозданість продукції. Це одне з основних питань, які складають стратегію функціонування підприємства. Вивчається положення підприємства на ринку, визначається комплекс заходів, які сприятимуть підвищенню конкурентноздатності продукції, вивчається можливість продовження підприємством своєї діяльності в майбутньому. Задля вивчення цього необхідна інформація про об’єми виробництва та реалізацію продукції, її залишки на складі, ціни, по яких вона продається, стабільність покупців.

Організація маркетингу. Ознайомлення аудитора з сучасним станом організації маркетингу по суті є продовженням вивчення питання конкурентноздатності продукції. Наявність на підприємстві інформації про ринок продукції, порівняння якісних і цінових характеристик своєї продукції з характеристиками продукції інших підприємств дає можливість аудитору оцінити стан організації маркетингу на підприємстві.

Оновлення продукції. Виживання підприємства на ринку повністю залежить від своєчасного і ефективного оновлення продукції. Об’єктами аудиторської оцінки повинні стати:

· по-перше, характеристики продукції, які визначають споживчу вартість, відповідно і ціну продукції;

· по-друге, характеристики, які визначають її ресурсоємність і собівартість;

· по-третє, своєчасність виготовлення пробних взірців і впровадження їх у виробництво.

Взаємовідносини з постачальниками і покупцями. Аудитор оцінює склад постачальників з точки зору стабільності, надійності, тобто своєчасності постачання, цін і транспортних витрат. Окремо оцінюється своєчасність розрахунків з постачальниками.

Аналогічно здійснюється оцінка взаємовідносин підприємства з покупцями.

Власні грошові засоби і кредити. Оцінка дозволяє встановити співвідношення об’ємів власних і залучених грошових засобів, оцінити таким чином фінансову політику підприємства. В умовах, коли плата за кредит суттєво зростає і займає все більшу питому вагу в собівартості продукції, важливим є підвищення питомої ваги власних грошових коштів в їх загальному об’ємі.

Економічні показники. Аудитор оцінює систему показників, які характеризують сучасний стан та перспективи розвитку підприємства, а це: продуктивність праці, фондовіддача, стан запасів сировини і матеріалів, собівартість продукції, прибуток та рентабельність.

Організаційна структура. При вивченні і оцінці організаційної структури необхідно дати відповідь на наступні запитання:

1) чи узгоджується організаційна структура з природним складом об’єкту управління;

2) чи створені умови для чіткого розмежування відповідальності за досягненням конкретних цілей між підрозділами апарату управління.

Функції управління. Об’єктами аудиторської оцінки повинні бути наступні питання: 1) раціональність розподілу функцій планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання між апаратом управління і виробничими підрозділами, з однієї сторони і відділами самого апарату – з іншої; 2) рівень забезпечення нормативною, плановою, обліковою та аналітичною інформацією; 3) рівень дублювання функцій в різних підрозділах підприємства.

Ідентифікація загроз фінансовій безпеці підприємства. Формування механізму адаптивних властивостей фінансової системи підприємства нині набуває особливої актуальності. Це зумовлено передусім необхідністю локалізації різного роду зовнішніх і внутрішніх загроз, які чинять дестабілізуючий вплив на фінансову діяльність підприємства.

Під загрозами розуміють сукупність умов, процесів, факторів, що перешкоджають реалізації пріоритетних фінансових інтересів підприємства. Так, загрози в техніко-технологічній сфері, які проявляються у високому рівні зношеності устаткування, можуть призвести до зростання рівня загроз у соціальній сфері і виявлятися в збільшенні трудових витрат. Зростання загроз у соціальній сфері, своєю чергою, може призводити до зниження рівня рентабельності діяльності, тобто зростання рівня загроз фінансової безпеки.

Загроза втрати ліквідності у разі несвоєчасної локалізації може призвести до дефіциту власних оборотних коштів, необхідності залучення додаткових фінансових ресурсів, збільшення рівня витрат, пов'язаних з фінансуванням і, як наслідок, зростання загрози зниження рентабельності.

Таким чином, під час оцінювання загроз вимагається реалізація комплексного підходу щодо аналізу з врахуванням їх причинно-наслідкових зв'язків, як у часовому, так і просторовому розрізах.

У процесі класифікації виділяють внутрішньосистемні (внутрішні) і позасистемні (зовнішні) загрози. Використання цієї класифікаційної ознаки пояснюється розходженнями в інструментах локалізації внутрішніх і зовнішніх загроз. Оскільки внутрішньосистемні загрози пов'язані з помилками і прорахунками в управлінні, то вони можуть бути усунуті. Зовнішні ж загрози не є керованими, тому рівень інтенсивності їх впливу повинен бути врахований під час формування необхідних резервів для підтримки стійкого функціонування підприємства.

Для кожного підприємства "зовнішні" і "внутрішні" загрози суто індивідуальні. Разом з тим, зазначені категорії містять елементи, які характерні діяльності практично будь-якого суб'єкта господарювання.

Серед основних причин виникнення зовнішніх загроз фінансовій безпеці підприємств України варто виділити такі:

· стрімкий розвиток процесу транснаціоналізації економічних зв'язків, інтернаціоналізації світового господарства;

· високий ступінь концентрації фінансових ресурсів як на макроекономічному рівні (бюджетні системи держав і міжнародних організацій), так і на глобальному рівні (міждержавна економічна інтеграція, з урахуванням її фінансової і валютної складова);

· високий ступінь мобільності і взаємозв'язку фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій;

· різноманіття фінансових інструментів і високий ступінь їх волатильності;

· посилення конкуренції між державами в економічній і іншій сферах, використання економічних чинників і стратегій завоювання світового простору;

· надмірна залежність національної економіки від іноземного капіталу, що призводить до вразливості фінансових систем;

· глобальне наростання нестабільності світової фінансової системи, виникнення загрозливих кризових тенденцій, нездатність сучасних фінансових інститутів (зокрема міжнародних) ефективно їх контролювати.

Таким чином, негативні впливи, які призводять до втрат і збитків і, як результат, до зниження рівня фінансової безпеки підприємства, можна умовно поділити на два типи. До першого типу впливів – суб'єктивного – належатьгрупи зовнішніх і внутрішніх негативних впливів, рушійною силою й основною причиною виникнення яких є усвідомлені шкідливі дії людей чи організацій або неякісна робота співробітників підприємства чи його партнерів.

До зовнішніх негативних впливів суб'єктивного типу належать методи і прийоми конкурентної боротьби, які застосовуються конкуруючими комерційними організаціями чи контрагентами підприємства з метою забезпечення собі додаткових переваг на товарному ринку, що призводить до навмисних неправомірних дій персоналу. До найбільш поширених видів негативних впливів з боку конкурентів належать різні варіанти цінової і нецінової конкуренції, а також промислове шпигунство і розповсюджена практика лобіювання інтересів підприємців в органах влади і управління. Негативні впливи з боку контрагентів підприємства, зазвичай, пов'язані зі створенням надлишкової кредиторської заборгованості, перекредитуванням (кредитуванням в обсязі, що не відповідає рівню кредитоспроможності підприємства), відмовою від виконання договірних зобов'язань. Серйозну загрозу фінансовій складовій економічної безпеки акціонерних компаній мають зовнішні негативні впливи суб'єктивного типу на динаміку торгів їхніми цінними паперами. Такий вплив здійснюють звичайно з метою захоплення контрольного чи досить великого пакета акцій, що дає їх власнику право брати активну участь у керуванні компанією.

Другий тип негативних впливів на фінансову безпеку підприємства – об'єктивні впливи – містить у собі негативні впливи, причиною яких стали обставини політичного, макроекономічного характеру, економічні, національні, релігійні й інші проблеми, причинами яких стали ті чи інші збіги обставин, не пов'язані прямо з діяльністю того чи іншого підприємства і не спричинені діями людей чи організацій, так чи інакше зв'язаних з роботою підприємства. Негативні впливи об'єктивного типу, породжені форс-мажорними обставинами (стихійними лихами, війнами, масовими заворушеннями тощо) або іншими близькими до них обставинами об'єктивного типу (новими міжнародними угодами і внутрішньодержавними законодавчими актами, блокадами, ембарго, страйками, несприятливою кон'юнктурою цін, курсів обміну валют тощо).

Таким чином, основними небезпеками і загрозами фінансовій безпеці підприємства будуть:

· скуповування акцій, боргів підприємства небажаними партнерами;

· наявність значних фінансових зобов'язань у підприємства (як великої величини позичкових засобів, так і великих заборгованостей контрагентів перед підприємством);

· низький рівень розвитку ринків капіталу та їхньої інфраструктури;

· недостатньо розвинута правова система захисту прав інвесторів і виконання законодавства;

· криза грошової і фінансово-кредитної систем;

· недосконалість механізмів формування економічної політики держави;

· високий рівень волатильності валютного ринку;

· високі відсоткові ставки за кредитами комерційних банків.

Також до зовнішніх загроз і дестабілізаційних чинників можна віднести протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірм і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством, неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різні провини співробітників підприємства, а також правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих і правоохоронних органів.

До внутрішніх загроз і дестабілізаційних чинників належать дії чи бездіяльність (зокрема навмисні і ненавмисні) співробітників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути нанесення економічного збитку компанії, витік чи втрата інформаційних ресурсів (зокрема відомостей, що становлять комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, виникнення проблем у взаєминах з реальними і потенційними партнерами (аж до втрати важливих контрактів), конфліктних ситуацій із представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими і правоохоронними органами, виробничий травматизм чи загибель персоналу тощо.

Внутрішні загрози породжуються здебільшого неадекватною фінансово-економічною політикою підприємства, елементарними прорахунками органів управління, помилками, зловживаннями й іншими відхиленнями (безгосподарність, економічні злочини тощо) у керуванні фінансами підприємства. До внутрішніх небезпек і загроз, що впливають на фінансову безпеку, належать навмисні чи випадкові помилки менеджменту в області управління фінансами підприємства, пов'язані з вибором стратегії підприємства, управлінням і оптимізацією активів і пасивів підприємства (розроблення, впровадження і контроль управління дебіторською і кредиторською заборгованостями, вибір інвестиційних проектів і джерел їхнього фінансування, оптимізація амортизаційної і податкової політики). До таких загроз насамперед належать:

· зниження якості дебіторської заборгованості;

· нагромадження кредиторської заборгованості;

· брак власних оборотних коштів;

· надлишкові виробничі потужності;

· використання неефективних форм фінансування відновлення основних фондів;

· використання неефективних інструментів управління ризиком у контрактах;

· використання робочої сили з низьким рівнем кваліфікації;

· висока плинність кадрів;

· відсутність ефективної системи мотивації персоналу тощо.

Унаслідок проведеного аналізу загроз можна подати такий список загроз фінансовій безпеці підприємства (табл.).

 

 







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.