Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Електричне обігрівання у парниках і теплицях.





 

Відомо, що овочівництво в захищеному ґрунті – основне джерело постачання свіжими овочами у зимовий і весняний періоди. Крім того, в спорудах захищеного ґрунту вирощують розсаду для відкритого ґрунту. Необхідний тепловий режим у теплицях, парниках і утепленому ґрунті створюють за допомогою штучного обігрівання. Найбільш ефективне електричне обігрівання.


В спорудах захищеного ґрунту для обігріву використовують електротермічні пристрої. Причому для обігріву повітря застосовують тільки непрямий нагрів опором, а для обігріву ґрунту - прямий і непрямий нагрів опором і непрямий індукційний. В парниках і теплицях поширені елементний і електрокалориферний способи нагріву. Для цього як нагрівальні елементи використовують сталевий неізольований оцинкований провід діаметром 2... 6 мм, нагрівальні провода ПОСП, ПОСХВ, ПОСХВТ, ПНВСВ і кабелі.

Для обігріву ґрунту нагрівачі із стального неізольованого проводу розміщують в азбоцементних або гончарних трубах діаметром 100... 150 мм, які укладають в піску під шаром ґрунту (мал. 3.2.2, а).

Нагрівальні елементи такого типу надійно захищені від механічних пошкоджень трубами та забезпечують безпеку їх обслуговування при живленні напругою від мережі. Труби сприяють також більш рівномірному нагріву ґрунту. Проте широке застосування трубчастих нагрівальних елементів обмежено малим терміном їх служби (2...3 сезони), дефіцитом азбоцементних труб. Крім того, при монтажі нагрівальних елементів повітряного обігріву в парниках втрачається до 20% корисної площі.

Нагрівальні елементи із сталевого неізольованого проводу можуть бути виконаний і без труб (мал. 3.2.2,6). В цьому випадку для обігріву ґрунту провід діаметром 4... 7 мм укладають паралельно уздовж парника в шарі піску завтовшки 100... 150 мм, що знаходиться під ґрунтом. Пісок володіє добрими теплопровідними властивостями та покращує тепловіддачу проводу і сприяє вирівнюванню температури в ґрунті. Питома потужність нагрівальних елементів - 16...25 Вт/м; напруга живлення - 12...60 В. Щоб уникнути інтенсивного висушування ґрунту температура проводу не повинна перевищувати 40°С. Нагрівальні елементи для обігріву повітря вмонтовують на роликах, укріплених на парубнях. Цей спосіб обігріву характеризується простотою конструкції нагрівальних елементів, їх високою експлуатаційною Надійністю і довговічністю, рівномірним розподілом температури в ґрунті. Проте він пов'язаний з необхідністю застосування знижувальних трансформаторів.

При використовуванні нагрівальних проводів і кабелів їх укладають так само, як і нагрівальні елементи із сталевого неізольованого провода.

Відстань між проводами вибирають так, щоб нерівномірність температури на поверхні ґрунту не перевищувала 3...5 °С. Для захисту нагрівального провода від механічних пошкоджень його заливають цементно-пісочною сумішшю (1:10), яка створює міцний шар завтовшки 4...5 см, або в пісок над проводом на відстані 50 мм укладають металеву сітку з отворами 50*50 мм. Сітку занулюють (приєднують до нульового провідника). Для живлення нагрівальних елементів застосовують напругу 380/220 В.

В спорудах захищеного ґрунту обігрів нагрівальними проводами - один з найпоширеніших способів. Його переваги в рівномірності обігріву ґрунту, відсутності знижувальних трансформаторів, а недолік - в складності заміни нагрівального елемента.

Обігрів ґрунту за допомогою електрокалориферів застосовують у весняних теплицях, парниках і плівкових укриттях. Азбоцементні або гончарні труби вкладають в ґрунтовий шар. По торцях споруд труби з'єднують з повітроводами у вигляді цегляних або залізобетонних каналів, змонтованих по периметру кварталу парників. Електрокалорифери для підігріву повітря встановлюють в спеціальних приміщеннях. За системою повітроводних каналів (мал. 3.2.3) підігріте повітря подається в труби підґрунтя і повертається охолодженою до калориферів.

Даний спосіб обігріву відрізняється електробезпекою, простотою експлуатації і автоматизації. Проте він характеризується нерівномірністю розподілу температури в ґрунтовому шарі і додатковими втратами у повітро-водних каналах.Повітря в теплицях обігрівають електрокалориферними установками,потужність яких визначають у кожному конкретному випадку з урахуванням теплових втрат у відповідному кліматичному районі.Для цієї мети придатні електрокалориферні установки типу СФОЦ.

Електродний обігрів ґрунту застосовується на використанні електропровідності ґрунту. За допомогою металевих електродів через ґрунт пропускається електричний струм, що нагріває його. Електроди виготовляють з листового або стержньового матеріалу і розташовують в ґрунтовому шарі уподовж або упоперек парника. Цей спосіб відрізняється простотою і не зв'язаний з використанням дефіцитних матеріалів. Проте він практично не застосовується через велику металоємність, неможливості рівномірного розподілу температури в ґрунтовому шарі і підвищеній небезпеці враження електричним струмом при живленні від мережі 380/220 В.

Електродний нагрів використовують в спорудах захищеного ґрунту при стерилізації ґрунту, для боротьби з шкідниками і хворобами.

Автоматичне керування електроводонагрівачами здійснюється по температурі, а електропаровими ще і по тиску пари. Схеми керування розглянемо на прикладах автоматизації елементних і електродних водогрійних і парових установок, тому що вони не мають відмінностей від інших типів електронагрівальних установок. Перш ніж включити в мережу елементні водонагрівачі, їхній обов'язково варто заповнити водою, інакше перегорять нагрівальні елементи. Електродні водонагрівачі не мають цієї особливості.

Водонагрівник типу УАП (рис. 3.2.4.) має зварний циліндричний резервуар з листової сталі 6, трубчасті нагрівальні елементи 4, терморегулятор 5, термометр 10, систему подачі води та станцію керування. Живлення водою здійснюється через спеціальний поплавковий клапан, який забезпечує підтримання сталого рівня води в резервуарі.

На рис. 3.2.5. зображено принципіальну електричну схему водонагрівника УАП-800/0,9. Нагрівні елементи розділені на дві групи, одна з яких міститься у верхній, а друга - в нижній частинах резервуара. За допомогою вимикачів SА1 і SА2 можна ввімкнути кожну групу нагрівників окремо або відразу дві групи, регулюючи таким чином потужність водонагрівника. Задана температура нагрівання води підтримується автоматично. При підвищенні температури води замикаються контакти температурних реле SК1 і SК2 типу ТР-200. Спрацьовують проміжні реле КV1 і КV2 і розмикають свої контакти в колах живлення електромагнітних пускачів КМ1 і КМ2. Пускачі вимикають нагрівники. При вмиканні обох груп водонагрівників відбувається форсоване нагрівання, а при вмиканні лише нижнього нагрівника здійснюється акумуляційний режим. Надійна теплоізоляція дозволяє вмикати водонагрівник вночі, а вдень користуватись теплою водою, бо зниження температури води не перевищує 0,6,..0,7 °С за годину.

Водонагрвники САОС -400/90, САОС -800/90, САОС -1600/90 мають характеристики,, аналогічні характеристикам водонагрівників УАП. На відміну від останніх вони розраховані на роботу під тиском водопровідної мережі (до 0,4 МПа)

Для швидкого нагрівання води використовують проточний елементний нагрівник типу ЭПВ (рис. 3.2.6.). Нагрівальні елементи 7 типу ТЕН розміщені безпосередньо у воді. Гарячу воду одержують через кілька хвилин після вмикання електроводонагрівника в електромережу. Встановлюють водонагрівник вертикально. До водопровідної мережі водонагрівник приєднують через гумовий шланг завдовжки 1,5...2 м. Воду підводять до нижнього штуцера, а забирають через верхній.

В електричну мережу вмикають водонагрівник після відкривання вентиля на напірному трубопроводі і появи води з верхнього штуцера. Щоб запобігти пошкодженню водонагрівника при надмірному підвищенні тиску, на розбірному патрубку встановлено запобіжний клапан 5. Вода повинна весь час протікати через водонагрівник, тому ставити вентиль на вихідному трубопроводі заборо­няється.

На рис. 3.2.7. зображено принципову електричну схему водонагрівника ЭПВ-2А. Водонагрівник ЗПВ-2А має терморегулятор, який здійснює двопозиційне регулювання температури вихідної води. Схема працює так. При вмиканні автоматичного вимикача QFспрацьовує електромагнітний пускач КМі вмикає водонагрівник в електричну мережу. Якщо температура води досягне заданого верхнього рівня, то замикається контакт температурного реле SК1і відкривається напівпровідниковий тріод VТ. Спрацює реле КV і розімкне свій контакт в колі котушки електромагнітного пускача, що веде до вимикання водонагрівника. При зниженні температури контакт температурного реле SК1 розмикається. Однак напівпровідниковий тріод залишається відкритим, бо реле КVсвоїм контактом заблокувало контакт температурного реле SК1.Коли температура води знизиться до заданого нижнього рівня, то розімкнеться контакт температурного реле SК2.Напівпровідниковий тріод закриється і вимкне реле КV.Одержить живлення котушка електромагнітного пускача. Пускач спрацює і ввімкне водонагрівник в електричну мережу.

Водонагрівник ВЭП-600 призначений для підігрівання води для пиття у корівниках з прив'язним утриманням худоби, а також для підігрівання води для технологічних потреб у родильних і молочних відділеннях. Він складається з циліндричного бака 3, закритого кожухом з теплоізоляцією, нагрівальних елементів 2, відцентрового насоса з електродвигуном 7, запобіжного клапана 4, двох терморегуляторів 5 та шафи керування і являє собою установку проточно-циркуляційного типу. Задана температура води в системі автонапування підтримується двома терморегуляторами, кожний з яких складається з датчика тем­ператури, транзистора і проміжного реле.

Принципіальна електрична схема керування водонагрівником ВЭП-600 (рис. 3.2.9.) передбачає ручне й автоматичне керування за допомогою перемикача SA(відповідно положення «Р» і «А»).

Перший терморегулятор керує роботою нагрівальних елементів. Його контактний термометр SK1встановлено у верхній частині водонагрівника. При досягненні заданої температури води контакт термометра SK1замикається, відкривається транзистор VT1і одержує живлення котушка проміжного реле К1-Проміжне реле К1розмикає свій контакт у колі живлення котушки електромагнітного пускача КМ1і вимикає нагрівальні елементи. Другий терморегулятор керує роботою насоса. Його контактний термометр встановлюють в найвіддаленій точці водопровідної системи автонапування. При досягненні в цій точці заданої температури спрацьовує терморегулятор і вимикає насос. Насос забезпечує циркуляцію води в системі автонапування. До комплекту ВЭП-600 входять контактні термометри з температурою спрацювання +5; +10; +16 і +22°С. Взимку вода що подається автоматичними водокачками із свердловин, може мати температуру +2...+3°С, а для напування великої рогатої худобу її температура в напувалках повинна бути +5...+7 °С, для свиней на відгодівлі +1... +3°С, для курей-несучок + 0...+ 3 °С.

Автоматичне керування електродними водогрійними і паровими котлами здійснюється по температурі, тиску і рівню води в котлі. Електродний метод нагрівання води й одержання пари забезпечує простоту конструкції і глибоке регулювання потужності від 10 до 100%. Недоліками варто назвати залежність потужності від температури і засоленості води, а також відкладення солей на електродах. Ці котли використовують у системах гарячого водопостачання в центральних і місцевих електрокотельнях. Для зменшення накипоутвореня воду попередньо зм'якшують, та сама вода використовується як теплоносій між котлом і теплообмінним апаратом (бойлером).

За принципом дії вони належать до установок прямого нагріву, тобто нагрівання води здійснюється за рахунок виділення теплоти безпосередньо у водному середовищі при проходженні через нього електричного струму між електродами. Найпоширенішими є електроводонагрівники типу ЭПЗ і КЭПР різної потужності, призначені для нагрівання води до температури 95 °С. Вони випускаються продуктивністю від 0,86 до 8,6 м/3год і потужністю від 25 до 250 кВт.

На рис. 3.2.10 зображено модернізований водонагрівний котел ЭПЗ-100И2.

Котел має циліндричний стальний корпус 2, покритий зверху теплоізоляцією і металевим кожухом. Корпус має верхній 15 і нижній 20патрубки відповідно для підведення і відведення води. Електродна група змонтована на кришці 7 за допомогою прохідних ізоляторів 12і складається з блоків регулювальних 5 і фазних 6електродів. Потужність котла регулюється повертанням за допомогою ручки 9у горизонтальній площині електродів на кут від 0 до 60°.

Електродний прямоточний котел ЭПЗ-100 також має циліндричний корпус, верхній і нижній патрубки і електродну групу. Потужність котла регулюють у межах від 100 до 10% введенням між електродами і антиелектродами (нульовими електродами) ізоляційних циліндрів. Номінальний режим роботи водонагрівника розрахований на нагрівання води від 70 до 95°С з питомим електричним опором 3000 Ом•см при температурі 20°С.

На рис. 3.2.11. зображено принципіальну електричну схему електрокотла ЭПЗ-100/04. Схема забезпечує два режими роботи: ручний і автоматичний. При автоматичному керуванні перемикач SA встановлюють у положення "А". Керування здійснюють за температурою води на виході, яка підтримується в межах +70...+95°С. Температурний режим задається манометричними термометрами SK1і SK2. Максимальна уставка манометричного термометра SK1повинна відповідати температурі води на виході, а мінімальна -; бути на 5-10 °С нижчою.

Манометричний термометр SK2призначений для вимикання котла при виході з ладу манометричного термометра SK1і недопустимому підвищенні температури. Уставка манометричного термометра SK2повинна бути на 5-10°С вищою за максимальну уставку манометричного термометра SK1.

Коло керування живиться через замикаючий контакт КМ2електромагнітного пускача циркуляційного насоса, тому останній потрібно ввімкнути перед вмиканням котла.

При вмиканні рубильника QS і температурі води, нижчій за мінімальну уставку, одержить живлення котушка реле КV3.Реле КV3 спрацює і замкне свій замикаючий контакт КV3у колі живлення котушки контактора КМ1. Останній спрацює і ввімкне котел в електричну мережу. Вода почне нагріватись. Спочатку розімкнеться розмикаючий контакт манометричного термометра SK1. Однак це не вплине на роботу схеми, бо розмикаючий контакт манометричного термометра SK1вже заблокований замикаючим контактом реле КV3.При підвищенні температури води до верхньої межі замкнеться контакт манометричного термометра SK1.Спрацює реле КV1і розімкне свої розмикаючі контакти в колі живлення котушки реле КV3,що приведе до вимикання котла.

Повторне вмикання котла відбудеться тільки при замиканні розмикаючого контакта манометричного термометра SK1у колі живлення реле КV3.

При ручному керуванні перемикач SAвстановлюють у положення "Р". Автоматичне вимкнення котла при цьому можливе лише в аварійному режимі, коли спрацює реле КV2,або при спрацюванні реле максимального струму КА,яке захищає котел від роботи в неповнофазному режимі.

Для виробництва пари на технологічні потреби, опалення т підігрівання повітря в системах вентиляції застосовують електродні парові електрокотли типу КЭПР.

На рис. 3.2.12 зображено електричний паровий котел КЭПР-160/0,4. Електрокотел має внутрішню (парогенеруючу) і зовнішні (витискаючу) камери. Електродна система 3 виконана у вигляді пакета плоских пластин, живлення до яких підводиться через прохідні ізолятори.

Потужність котла регулюється за тиском пари, який залежить від інтенсивності розбору пари. Якщо тиск пари в котлі нижчий від допустимого значення, то регулюючий клапан 6регулятора температури відкритий і вода в обох камерах стоїть на одному рівні, повністю закриваючи електроди. Паровий котел при цьому працює на повну потужність.

Вода в паровий котел подається через поплавковий регулятор і попадає спочатку у витискаючу камеру.

При зниженні інтенсивності розбору пари тиск і температура пари зростають, вода з камери 1 витискається в камеру 2.Оголення електродів призводить до зниження потужності. Аналогічно регулюється потужність парового електрокотла при зміні питомого опору води.

Для запобігання утворенню накипу в котлах воду попередньо обробляють у магнітному полі.

Електричні водонагрівники встановлюють в окремих приміщеннях, доступ в які дозволяється тільки спеціально проінструктованим особам. Для встановлення електрокотлів будують котельні. За призначенням і ступенем централізації виробництва теплоти електрокотельні поділяють на центральні та місцеві. Центральні котельні комплексно забезпечують теплотою споживачів різного призначення. Місцеві котельні постачають теплоту в невеликій кількості споживачів, в основному в межах одного приміщення

Автоматизація електрокалориферних установок. Опалювальні електрокалорифери серії СФО з трубчастими ребристими нагрівниками призначені для нагріву повітря до температури 50°С в системах повітряного опалення, вентиляції, штучного мікроклімату і в сушильних установках.. Електрокалориферні установки СФОА і СФОЦ мають однакову принципіальну схему, типорозмірний ряд, близькі технічні параметри. Електрокалориферна установка (рис. 3.2.13.) складається з рами 7, вентилятора 5, електрокалорифера 3, м'якої вставки 4, перехідного патрубка 2 та шафи керування. Електрокалорифер має вигляд камери з листової сталі, в яку вміщено трубчасті нагрівальні елементи.

Задана температура вихідного повітря підтримується автоматично двома електроконтактними термометрами, датчики яких установлені на виході повітря з калорифера. При вмиканні електрокалорифера працюють всі нагрівні елементи. Коли температура повітря стане вище граничної, автоматично вимикається одна секція, при дальшому підвищені температури вимикається друга секція. Якщо температура повітря стане вище граничного для одної секції, то автоматично вимикається останні нагрівачі.

При понижені температури нагрівні елементи вмикаються в зворотній послідовності. В електричних колах контроля температури передбачені автоблокіровки: при зупинці електродвигуна вентилятора вимикається електрокалорифер; ввімкнути нагрівні елементи неможливо при непрацюючому електродвигуні вентилятора.

На рис. 3.2.14. зображено принципіальну електричну схему уніфікованого електрокалориферного агрегату серії СФОЦ. Для регулювання потужності електрокалорифера трубчасті нагрівники розділено на три окремі трифазні групи (секції) ЕКІ, ЕК2 та ЕКЗ. Кнопками SB1…SB6 можна вмикати окремі секції нагрівників і регулювати потужність електрокалорифера в межах 100 %, 67 % або 33 % від номінальної потужності. В шафі керування встановлено вимикач QF, три електромагнітних пускачі КМ.1, КМ2, КМЗ, КМ4 для вмикання секцій нагрівників та вентилятора сигнальні лампи НL1...НL4, проміжне реле КV, перемикач SА для вибору режиму роботи (ручний «Р» чи автоматичний «А»).

При ручному керуванні перемикач SА встановлюють у положення «Р». Температуру повітря в приміщенні регулюють вмиканням і вимиканням окремих секцій електронагрівників за допомогою кнопкових постів SB1…SB6. Якщо температура ребер трубчастого нагрівника перевищить +180 °С, розімкнеться контакт температурного реле SК1 в колі живлення проміжного реле КV1, що призведе до вимикання всіх нагрівників.

При автоматичному керуванні перемикач SА ставлять у положення «А». Температура повітря у приміщенні контролюється за допомогою температурних реле SК2 і SКЗ. Коли температура повітря в приміщенні стане вище встановленої норми, то контакт температурного реле SК2 розімкнеться, що призведе до вимикання першої секції електронагрівників. Якщо температура в приміщенні підвищуватиметься й далі, розімкнеться контакт температурного реле SКЗ, що призведе до вимикання другої секції електронагрівників. Вимикання останньої секції електронагрівників відбудеться тільки тоді, коли температура ребер трубчастого нагрівального елемента перевищить + 180 °С. Якщо температура стане нижчою від заданої норми, то секції нагрівників вмикаються у зворотному порядку. Про роботу окремих секцій нагрівників сигналізують лампи НL2...НL4.

Автоматизація обігріву парників і утепленого ґрунту як досить простих споруджень захищеного ґрунту зводиться до автоматичного керування температурою ґрунту і повітря в залежності від погодних умов, виду і віку рослин.

Керування тепловим режимом може бути ручним (неавтоматизованим): переключення нагрівальних елементів на різні напруги, включення окремих груп нагрівачів і т.п. Однак автоматичне керування температурою в парниках куди важливіше: тільки витрати електроенергії в порівняно з ручним керуванням скорочуються на 15...20%.

Найпоширеніший спосіб автоматичного керування температурою в парниках заснований на принципі періодичного включення і відключення нагрівальних елементів за допомогою магнітних пускачів у залежності від температури усередині парника. Електрична схема керування режимом роботи нагрівальних елементів для однієї групи, що складається з чотирьох парників, показана на малюнку 3.2.15. Нагрівальні елементи переводять з однієї напруги живлення на інше (220 чи 380 В) перемикачами SA1 і SA2. Ручний режим задають, ставлячи тумблер SA3 у положення "Р", автоматичний - у положення " А", відключеному стану нагрівачів відповідає положення "О". Для автоматичного керування тепловим режимом у повітряному просторі одного з 4...6 послідовно з'єднаних парників установлюють датчик температури ВК.

У парниках тільки з ґрунтовим обігрівом на групу парників ставлять один датчик температури ґрунту. Його поглиблюють у ґрунт парника на глибину близько 0,1 м. Перемикачем SA1 включають нагрівальні елементи для обігріву повітря, а перемикачем SA2 - елементи обігріву ґрунту.

При низькій температурі регулятор температури в автоматичному режимі роботи контактами SK включає магнітний пускач КМ одночасно з подачею напруги 380/220 В. В міру підвищення температури до заданої контакти SK розмикаються, і пускач КМ відключає нагрівальні елементи.

Електротехнічною промисловістю розроблено для парників комплектне устаткування типу КП-1. Воно призначено для автоматичного керування температурою повітря і ґрунту в парниках на 1920 рам із ґрунтовим і повітряним електрообігріванням. Воно ж може застосовуватися для керування температурою ґрунту і повітря в плівкових теплицях площею до 0,5 га. Електрообігрівання здійснюється від паралельно з'єднаних шести рядів сталевого неізольованого проводу діаметром 6 мм, покладеного на глибині не менш 0,25 м у парнику з відстанню між проводами 0,25 м. Для обігріву повітря нагрівальні проводи монтують на внутрішніх бічних стінках парника.

Датчики встановлюють в одному з парників, розташованому в центрі кожної ділянки, що складає з 240 рам: у ґрунті на глибині 0,1 м - датчик температури ґрунту, а на бічній стінці парника - датчик температури повітря.

Електрообігрівні елементи поєднують у 4 групи по 480 рам і підключають до трансформатора типу, ТМОБ-63. Для живлення чотирьох таких трансформаторів встановлюють електричну підстанцію потужністю не менш 250 кВ·А.

Понижуючі трансформатори в режимі розігріву парника включають за схемою «зірка-зірка», а в режимі обігріву - за схемою «зірка-трикутник». Трифазна лінійна напруга на вторинній стороні можна встановлювати переключенням відгалужень трансформатора: у першому режимі 125, 103 і 85 В, а в другому - 70, 60 і 49 В.

Розглянемо роботу принципової схеми комплекту устаткування для одного понижуючого трансформатора (рис 3.2.16.). Устаткування може працювати в ручному режимі при установці універсального перемикача SA1 у положення Р чи в автоматичному при установці SA1 у положення А. Ручне включення і відключення трансформатора й електронагрівників ЕК1...ЕК4 здійснюють дистанційно за допомогою кнопок «Пуск» SB2 і «Стоп» SB1, попередньо ввімкнувши відповідно рубильники SA6...SA9 обігріву ґрунту і повітря й автомат QF. Автоматичне керування здійснюється за допомогою логометрів Р1 і Р2, що виконують одночасно роль регулятора і роль вимірювального приладу для візуального контролю фактичної температури ґрунту і повітря в парниках. У вимірювальні ланцюги логометрів включені за мостовою схемою термометри опору типу ТСМ, що є датчиками температури ґрунту ВК2, ВК4 і повітря ВК1 і ВКЗ.

Мостова схема врівноважується при заданої агрослужбою температурі. Якщо фактична температура нижче заданої, замикаються контакти Р1 чи Р2 і включаються магнітним пускачем КМ трансформатор TV і електронагрівальні елементи. При підвищенні температури до заданої розмикаються контакти Р1 і Р2, а магнітний пускач КМ відключає електроживлення. Перемикачами SA1 і SA2 і рубильниками SA6...SA9 включають обігрів ґрунту чи повітря. До штепсельного розйому ШР підключають електрифіковані механізми для обробки ґрунту і відходу за рослинами. Силу струму і значення напруги у всіх фазах контролюють амперметром і вольтметром з перемикачами SA4 і SA5. Точність регулювання температури +1,5°.

 

G Запам’ятайте:

При аварійних режимах (замиканнях на корпус, обриві фази) електрокотли є джерелом підвищеної електронебезпеки. У зв'язку з цим слід суворо додержувати заходів електробезпеки. Трубо­проводи холодної і гарячої води повинні мати ізолюючі вставки такої довжини, щоб опір стовпа води в них становив не менш як 2 кОм. Особливу увагу слід приділити заземленню установки. Корпус котла не заземлюють, а встановлюють на ізоляторах всере­дині металевого кожуха, який приєднують до нульового провода. Трубопроводи заземлюють не менш як у двох точках з загальним опором заземлення, що не перевищує 4 Ом. Значення опору повторного заземлення нульового провода на вводі в котельну не повинно перевищувати 4 Ом.

При наявності в приміщенні пристрою для вирівнювання потенціалів корпус котла занулюють. При цьому напруга дотику не по­винна перевищувати 12 В.

При експлуатації електрифікованих установок захищеного ґрунту слід керуватись Правилами безпечної експлуатації. У кожному господарстві повинні бути складені інструкції експлуатації, у яких зазначено права, обов’язки і відповідальність обслуговуючого персоналу, порядок обслуговування, оглядів і ремонтів устаткування.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які переваги теплопостачання на основі застосування електроенергії?

2. Чим відрізняються установки прямого і непрямого нагрівання?

3. Де застосовують електродне нагрівання?

4. Використання електричного нагрівання у тваринництві.

5. Які основні переваги і недоліки проточних водонагрівників порівняно з непроточними?

6. Які вимоги ставляться до будови та автоматизації електрокотельні?

7. Способи регулювання потужності електричних котлів.

8. Основні правила безпеки та експлуатації електричних котлів і водонагрівників.

9. Як застосовують електричний нагрів в умовах захищеного ґрунту?

 







Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.