|
|
Завдання 3. Доберіть науково-навчальний фаховий текст. Складіть опорний конспект, використовуючи цитати, виписки.ТЕМА 4 ОСНОВНІ ПРАВИЛА БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ ДЖЕРЕЛ, ОФОРМЛЮВАННЯ ПОСИЛАНЬ (2 години) План 1. Мовні особливості наукової праці. Цитування. 2. Посилання як обов’язковий елемент в оформлюванні наукової роботи. 3. Бібліографічний опис використаних джерел: основні вимоги. Посилання – уривок, витяг із певного тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати беруть у лапки, наводять у граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без спотворення думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців за цитування позначають трьома крапками (...) або крапками в кутових дужках <...>, якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то його опускають; в) кожну цитату обов'язково супроводжують посиланням на джерело; г) за непрямого цитування слід максимально точно викладати думку автора, робити відповідні посилання на джерела. Посилання в тексті на літературне джерело зазвичай оформлюють у квадратних дужках, де першою цифрою позначають номер літературного джерела у списку використаних джерел, а другою - сторінку, з якої запозичено цитату, наприклад, [15, 257]. Зразок оформлення посилань: «Характерною рисою прискорення розвитку науки – інтелектуальної освіти виробництва – є скорочення періоду від появи нової ідеї до її впровадження в практику» [5, 13]. Список використаних джерел – важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. До нього заносять цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали, дотичні до теми. Розрізняють такі способи розташування літератури у списку: Абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів, а роботи одного автора – за назвою роботи; окремо подають абетковий ряд кирилицею (українською, російською мовами) і потім мовами з латинським написанням літер (англійською, французькою, німецькою тощо). За типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книги, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу – за абеткою. Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди і звернути увагу на те, коли опубліковано те чи інше джерело. За ступенем використання: такий спосіб застосовують зазвичай у статтях (доповідях), де список використаних джерел невеликий. Бібліографування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними – бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні – описи архівних документів, інтернетні – описи веб-сторінок Інтернет. Практичні завдання Завдання 1. Назвіть обов'язкові вимоги до оформлення цитат у науковій роботі. З'ясуйте, якими мають бути за кількістю та обсягами цитати в тексті наукової доповіді й статті. Сформулюйте всі правила наведення та оформлення цитат і проілюструйте їх прикладами з фахових текстів. Завдання 2. Зробіть короткий бібліографічний огляд на одну з тем: «Освічена людина – корисна людина», «Фахові знання – гарант професійного успіху». Складіть тезовий план. Завдання 3. Виправте допущені помилки в оформленні бібліографічних описів. Запишіть виправлений варіант. 1. Завірюха Л. А. Оволодіння особистістю засадами толерантності у студентському середовищі / Завірюха // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наук. пр. / Відкритий міжнар. ун‑т розвитку людини „Україна”; Ін-т вищої освіти АПН України; Ін-т спеціальної педагогіки АПН України. К.: Ун-т „Україна”, 2004. 2. Скляренко С. Д. Святослав / С. Д. Скляренко. – Х., 2008. – С. 205. 3. Перестюк М. О., Маринець В. В. Теорія рівнянь математичної фізики [Текст]: підручник / М. О. Перестюк, В. В. Маринець. – К.: 2006. – 423 с. Завдання 4. Складіть бібліографію перекладних, енциклопедично-довідкових, тлумачно-перекладних словників вашого майбутнього фаху, які вийшли друком за останні 15 років. Наведіть приклад бібліографічного опису одного з джерел. Завдання 5. Оберіть тему для написання реферата. До обраної теми складіть план та список використаних джерел. Теми рефератів 1. Українська термінологія як чинник державності української мови. 2. Українізація іншомовних термінів. 3. Актуальні проблеми термінознавства. 4. Українські електронні фахові словники. 5. Правописні проблеми в українській науковій термінології. 6. Роль синонімів у термінологічних системах. 7. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики. 8. Калькування окремих термінів з інших мов. 9. Номенклатура як сукупність термінів, символів і назв. 10. Українська термінологія – національна за своїми витоками, міжнародна за своїм поширенням. 11. Питоме і чуже в термінології. 12. Проблеми української термінології. 13. Особливості перекладу запозиченої термінологічної лексики українською мовою. 14. Проблеми перекладу технічної термінології. 15. Місце інтернаціональних термінів у системі термінів національних мов. ТЕМА 5 АНОТУВАННЯ І РЕФЕРУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ (2 години) План 1.Види наукових робіт 2.Вторинні наукові жанри: 2.1. Анотація; 2.2. Реферат.
Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності. Анотації виконують дві основні функції: • сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість установити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці); • пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів). Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні. Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі. Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо; за обсягом вони ширші, аніж довідкові. За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні. Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені. Відповідають на питання: про що повідомляється в документі? Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два запитання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється? План аналізу документа під час складання довідкової анотації Відомості про автора. Відомості про форму (жанр) тексту. Предмет, об'єкт або тема. Характеристика змісту анотованого документа. Характеристика довідкового апарату видання. Цільове й читацьке призначення документа. План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації 1. Відомості про автора. 2. Характеристика анотованого твору. 3. Оцінка твору. 4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення. 5. Цільове й читацьке призначення документа. Зразок анотації Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська.- 3-тє вид., випр.- К.: Знання, 2006.- 367 с. Культура мови є невід'ємною складовою особистості, однією з перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови. Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, вчителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови. Реферування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферат – це 1) вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей; 2) вид письмового повідомлення, короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка. Основні функції реферату: • інформаційна – реферат подає інформацію про певний документ; • пошукова – реферат використовується в інформаційно-пошукових й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації. Реферати класифікують за кількома ознаками: · належністю до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузей науки); · способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти, що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документа; спеціалізовані або проблемноорієнтовані реферати, що акцентують увагу читача на окремих темах або проблемах первинного документа); · кількістю джерел реферування (монографічні –в основу покладений один первинний документ; реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць); · формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані); · обсягом або глибиною розгортання теми (короткі, обсяг яких обмежений – не більше 850 знаків; розширені, обсяг яких не лімітується і може становити 10-15 % від обсягу первинного документа, залежно від його значності, новизни й доступності); · укладачем (автором) реферату (автореферати, написані самим автором дисертації, монографії чи іншого твору; неавторські, складені працівниками реферативної чи інформаційно-бібліографічної служби); · рівнем формалізації реферування (наприклад, інтелектуальні реферати, складені людиною на підставі її інтуїтивного уявлення про значення інформації, що подається у первинному документі; або формалізовані реферати, складені на основі формалізованих методик – анкетні, аспектні реферати, реферати-екстракти (уривки) тощо). Реферат готується за одним або кількома джерелами, у ньому автор подає чужі та власні думки. Рекомендований обсяг реферату – 10-12 сторінок друкованого тексту (0,5 друкованого аркуша). Як писати реферат 1. Визначити тему. 2. Дібрати літературу: а) документи, першоджерела; б) монографії, довідники, збірники; в) газетні та журнальні матеріали. 3. Ґрунтовно вивчити літературу, зробити виписки цитат, основних думок. 4. Скласти список розділів, який може бути і планом реферату. 5. Продумати план реферату, можливе його розширення. 6. Систематизувати опрацьований матеріал. 7. Остаточно продумати та уточнити план реферату. 8. У кінці реферату слід подавати список використаної літератури. 9. Бібліографічний опис джерела списку літератури оформити відповідно до вимог. Структура реферату 1. Титульна сторінка (назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри, на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа (реферат); посада (студент) та номер групи, у якій навчається автор; прізвище, ім'я, по батькові автора; місце і рік написання). 2. План. 3. Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків. 4. Список використаної літератури. Автореферат – короткий письмовий виклад наукового твору самим автором, найчастіше – автореферат дисертації. Призначення автореферату – ознайомити наукових працівників з методикою дослідження, результатами й основними висновками дисертації. Практичні завдання Завдання 1. Запишіть текст анотації відповідно до норм сучасної літературної мови. Укажіть на характер помилок. Ця стаття рекомендується фахівцям, які бажають досягти успіху в своїй діяльності. Дуже корисна буде та інформація котру дає не тільки автор, а й авторитетні підприємці, які користуючись своїм досвідом допомагають реалізувати себе. Але не тільки хороші знання і досвід допоможуть у формуванні власного іміджу, потрібно дбати і про психологічне здоров'я і про зовнішній вигляд. За допомогою чітко сформованої активної життєвої позиції і знання про самопрезентацію, вміння нею користуватися, допоможуть Вам досягти успіху в житті. Завдання 2. Відредагуйте анотацію. Виправлення обґрунтуйте   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|