Типовий зміст, специфічні і загальні умови договору.
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Типовий зміст, специфічні і загальні умови договору.





Господарським кодексом України. Зміст договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Від точності і повноти формування потенційно можливих умов договору залежить ефективність підприємницької діяльності, заснованої на договірних взаємовідносинах партнерів. Тому ретельне визначення і формування конкретних умов для певних розділів договору можна вважати визначальним етапом підготовки його проекту.

Договір уважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Структурою договору поставки товарів передбачені такі основні розділи:

преамбула;

— предмет договору;

— ціни на товари і загальна сума договору;

— якість продукції;

— загальний термін дії договору і строки постачання товарів;

— вимоги до тари і упакування;

— порядок відвантаження, доставки і здавання товарів;

— порядок розрахунків;

— санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань;

— арбітраж (вирішення спірних питань)

Преамбула — це вступна частина договору, в якій зазначається номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони (підприємства, фірми), від імені яких укладається договір, а також вказуються посади, прізвища, імена і по батькові представників сторін, що підписали договір, і робиться посилання на їх повноваження (статут або довіреність).

Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асортимент належних поставці товарів, якість і комплектність товарів і є однією з істотних умов договору.



Кількість товарів, що підлягає постачанню, визначається на основі вивчення попиту споживачів з урахуванням діяльності конкурентів та зміни умов ринку (поява нових товарів, виробників тощо). Як правило, кількість товарів зазначається в договорі у натуральному (тобто у відповідних одиницях вимірювання — шт., т, м та ін.) і грошовому вираженні, за винятком товарів складного асортименту (наприклад, галантерея), для яких обсяг поставки може бути встановлений тільки в грошовому вираженні (у сумі). При визначенні кількості товару у ваговому вираженні в договорі зазначається вага нетто, тобто вага тари в цю кількість не включається, якщо для даного товару не визначений інший порядок.

Загальна кількість товарів, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін.

Специфікація — невід'ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товарів, що підлягає постачанню, розгорнутий асортимент із щоквартальним розподілом і визначенням місячного і внутрішньо місячного постачання за термінами, передбаченими в тексті договору.(дод.1)

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не обумовлюють у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо зазначена документація не опублікована у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Товари повинні поставлятися комплектно, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачене постачання з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих непотрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту. Якщо комплектність не регламентована стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може обумовлюватися в договорі.

Ціни на товари і загальна сума договору належать до істотних умов

договору. Ціни обумовлюються угодою партнерів і зазначаються або в договорі, або в специфікації; можливе погодження цін у протоколі, який є частиною договору. Під час встановлення цін враховуються особливості поставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад покупця, то в ціну договору включають транспортні витрати і витрати на страхування вантажів. Якщо передбачається постачання продукції зі складу продавця (само вивіз), то ціна договору враховує тільки вартість товарів.

Ціна в договорі може бути твердою (фіксованою) і плаваючою, тобто з наступною фіксацією. За умови твердої ціни в договорі визначається конкретна цифра, яка не підлягає змінам під час оплати за товари покупцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні тільки покупцям. Тому постачальники, щоби застрахувати себе від збитків, вимагають передбачення в договорі 100 % передоплати.

Якщо на момент укладення договору важко визначити конкретну ціну, то сторони можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протягом виконання договору може змінюватися за узгодженим між партнерами методом. Така ціна називається плаваючою, тобто вона є по суті ринковою в момент виконання договору. Плаваюча ціна з наступною фіксацією в договорі не відображається. У цьому випадку в розділі "Особливі умови постачання" вказують способи визначення плаваючої ціни.

Терміни поставки товарів — це узгоджені контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у передбачені договором пункти. Терміни постачання товарів повинні забезпечувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ними. При їх визначенні обов'язково враховуються фізико-хімічні властивості товарів, які зумовлюють строки реалізації товарів. Якщо сторонами передбачено постачання товарів окремими партіями, періодом поставки виробів народного споживання є, як правило, місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік постачання (декада, доба тощо).

Вимоги до тари і упакування можуть бути зазначені в тексті договору або регламентовані відповідними стандартами чи ТУ; порядок повернення тари зазначається в договорі.

Якщо при поставці товарів необхідне їх упакування і маркірування, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упакування, його якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упакування маркування.

До упакування ставляться загальні й спеціальні вимоги. Відповідно до загальних вимог упакування повинне забезпечувати збереження вантажів за обраного способу транспортування.

У договорі передбачається відповідальність за постачання продукції в упакуванні, що не відповідає умовам постачання. Одержуючи товари в пошкодженому упакуванні, покупець складає акт, згідно з яким постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки. Інколи пошкодження упакування прирівнюється до порушення якості товарів.

У обов'язки постачальника входить також маркірування товарів. Зміст маркірування погоджується партнерами і зазначається в договорі. При цьому виходять з того, що в комерційній діяльності маркірування товарів повинно:

—бути джерелом товаросупровідної інформації (реквізити покупця, номер договору, номер місця, кількість місць у партії тощо);

—інформувати транспортні організації про правила поводження з вантажем;

—попереджувати про небезпеку у випадку неправильного поводження з вантажем.

Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів також повинні бути передбачені під час укладання договору. Витрати на транспортування товарів можуть бути доволі значними, тому ще до укладання договору слід чітко визначити, чи будуть транспортні витрати включені в ціну товарів за доставки товарів постачальником..

В умовах важкого фінансового становища більшості підприємств надзвичайно важливе значення має вибір порядку розрахунків за товари. Розрахунки між підприємствами здійснюються, як правило, в безготівковому порядку, через банк, перерахуванням грошей з рахунку покупця на рахунок постачальника або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Безготівкові розрахунки можуть бути у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у банківській практиці. У деяких випадках оплата за товари може надходити готівкою. Платежі виконуються в межах наявних коштів на рахунку платника. При потребі банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків.

У договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари.

Санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань і відшкодування збитків передбачені договором. У цьому розділі визначаються розміри і максимальні суми штрафних санкцій при порушенні сторонами своїх зобов'язань.

Штрафними санкціями визнають господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штраф запроваджується у відсотковому вираженні або певній грошовій сумі за невиконання або неналежне виконання того або іншого договірного зобов'язання.

Неустойка (одноразовий платіж) стягається з постачальника за прострочення поставки або недопоставку товарів у відсотковому вираженні до вартості не поставлених у строк товарів.

Пеня — наростаюча неустойка, що нараховується за прострочення виконання зобов'язань (наприклад, пеня у розмірі 0,03 % за кожен день прострочення сплати рахунку).

До постачальників застосовуються санкції при порушенні ними обсягів поставок, строків, умов постачання, якості товарів, упакування, до покупців — за затримання платежів, несвоєчасне повернення тари. Розмір штрафних санкцій (крім випадків, передбачених ГК України) визначається договором. У випадку недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути врегульований в судовому порядку за заявою зацікавленої сторони.

Порядок розірвання договорів передбачається чинним законодавством або обумовлюється в тексті договору.

Додаток 1

 

Начало формы

Конец формы

5. Порядок укладання договорів

Ініціатива про налагодження прямих договірних зв'язків може виходити від будь-якої сторони. При цьому рішення про налагодження зв'язків і укладання договору приймається, як правило, в три етапи.

На першому етапі збирають і всебічно аналізують інформацію про передбачуваного партнера. При цьому з'ясовують: чи існує він реально, який обсяг має його статутна діяльність, яке його фінансове становище, основні риси його ділового реноме; здійснюється перевірка повноважень представника партнера, на якого покладено обов'язки вести переговори. Особливі труднощі на першому етапі виникають під час збирання інформації про передбачуваного партнера. З цією метою слід звернутися до органів державної реєстрації підприємств, податкових адміністрацій, до конкурентів, спеціальних іноземних фірм, які дають інформацію про суб'єктів.

На другому етапі розробляють (аналізують) проекти текстів договорів.

Під час аналізу проектів текстів договорів особливу увагу необхідно звернути на:

— законність кожного положення договору;

— урахування традицій ринку;

— уникнення повторення колишніх помилок;

— уникнення спроб вирішення власних проблем за рахунок партнерів;

— поєднання санкцій щодо партнерів із заходами стимулювання.

Ділова переписка є метою підписання текстів на третьому етапі. Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, підприємницький договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення підприємницьких договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. Якщо проект договору є єдиним документом, він подається іншій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами належним чином оформляє договір і повертає один примірник договору іншій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у 20-денний термін після одержання документа.

У випадку виникнення заперечень щодо умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Розбіжності, що залишились неврегульованими, за згодою сторін можуть бути передані в цей же термін до суду.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений 20-денний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими. Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Розвиток комп'ютерної мережі Інтернет приводить до масового укладання договорів купівлі-продажу товарів у електронно-цифровій формі, особливо при організації електронної торгівлі. Відповідно до сформованої практики укладання договорів за допомогою електронного обміну даними оферент розміщає публічну оферту на сервері, підключеному до мережі Інтернет. Будь-яка особа, що бажає укласти такий договір на запропонованих умовах, акцептує оферту шляхом заповнення форми договору та її підписання. При цьому договір існує тільки у вигляді запису на комп'ютері. У даному випадку сторони, як правило, користуються для підписання договору електронним підписом чи його функціональними еквівалентами. Користувачі спеціалізованої інформаційної мережі укладають між собою договори відповідно до правил, установлених власником даної мережі.

Аналогами власноручних підписів сторін служать коди користувачів системи.

Основними проблемами, що виникають при укладанні договорів за допомогою електронного обміну даними, є:

• Труднощі визначення місця укладання договору. Це питання виникає не тільки тоді, коли контрагенти є резидентами різних держав. Адже оферент може розмістити оферту не тільки на сервері, що знаходиться на території держави, резидентом якого він є, але і на сервері, що розташований у будь-якій точці земної кулі, підключеної до мережі Інтернет. Акцептант може відправити акцепт із портативного комп'ютера, знаходячись у дорозі (з борту літака, морського судна і т. ін.);

• Достовірність факту укладання договору, збереженість і незмінність даних, що містяться в договорі. Не припустимо, щоби факт укладання договору заперечувався правовими органами лише на тій підставі, що він являє собою комп'ютерний запис даних.

• Конфіденційність даних, що містяться в договорі. Організації, що є власниками інформаційної мережі, повинні встановлювати стандарти безпеки, при недотриманні яких можна говорити про презумпцію збереження цілісності й конфіденційності даних.

Договори, укладені в електронно-цифровій формі, належать до розряду письмових угод. Тут слово "письмові" варто розуміти як інформацію, передану за допомогою літер, але її носієм виступає не традиційно папір, а інший специфічний комплексний об'єкт. Електронно-цифрова форма є різновидом письмової угоди, відповідає всім її ознакам з урахуванням специфіки мережі Інтернет. Таким чином, електронно-цифрова форма виражає волю учасників угоди шляхом складання електронного документа, що відбиває зміст угоди і скріплений електронно-цифровими підписами осіб, що здійснюють угоду.

Під час укладання договорів керуються такими основними правилами:

— прийняття комерційного рішення щодо укладання договору постачання передбачає узгодження волі щонайменше двох (а інколи і декількох) сторін; це обов'язково

—комерція — це політика компромісів; комерсанти повинні вміти вести переговори при укладанні договорів, висувати умови, від яких пізніше можна буде відступити, не втрачаючи основних вигод від передбачуваного співробітництва;

—договір — це правовий акт, що забезпечує правовий захист інтересів сторін, а отже, вимагає творчого поєднання використання законодавчої бази і принципу: дозволено все, що не заборонено законом;

—договір приречений на неуспіх, якщо він не орієнтований на перспективу, на закріплення ділового співробітництва з партнером на все життя;

—в комерції немає постійних партнерів, у ній є лише постійний інтерес.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.