Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ІІІ. Готування до злочину





І. Поняття та види стадій злочину

Стадії злочини – це окремі етапи вчинення умисного злочину, що відрізняються певними особливостями свого юридичного складу, передбаченими ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 та ст. 15 КК 2001 року. Дані особливості зумовлені:

а) об’єктивними ознаками фактично вчиненого особою діяння (об’єктивний чинник);

б) змістом та спрямованістю умислу особи (суб’єктивний чинник);

в) певним ступенем (рівнем) суспільної небезпеки діяння (соціальний чинник).

Різні варіанти поєднання зазначених чинників між собою утворюють підстави для виділення окремих стадій злочину, а в деяких випадках дозволяють відмежувати певну стадію злочину від незлочинної поведінки.

Оскільки окремі етапи вчинення злочину передбачають цілеспрямовану діяльність суб’єкта, інститут стадії злочину поширюється лише на злочини, що вчиняються з прямим умислом.

За змістом ст. 13 КК 2001 року умисний злочин може бути закінченим і незакінченим. Незакінчений злочин в свою чергу може існувати у вигляді готування до злочину та замаху на злочин. Таким чином за КК 2001 року стадіями злочину є:

а) закінчений злочин (ч. 1 ст. 13);

б) готування до злочину (ст. 14);

В) замах на злочин (ст. 15).

Не визнається окремою стадією злочину і не тягне відповідальності виникнення наміру щодо вчинення злочину, а також доведення такого наміру до відома інших осіб – так званий “голий” умисел. Цей підхід випливає з загальновизнаного принципу права “думки не караються”. Ще один принцип – “немає злочину без вчинення дії”. Якщо ж вияв наміру супроводжується погрозою або пропозицією іншій особі вчинити злочин, відповідальність, в принципі, не виключається, але це буде відповідальність не за вияв наміру (“голий” умисел), а за конкретну вчинену особою дію (в цьому разі такою дією буде “слово”), яка у поєднанні з іншими обставинами відповідає ЮСЗ певного виду (наприклад, ст. 129 – погроза вбивства; окремі різновиди підбурювання до злочинного чи інтелектуального пособництва у вчиненні злочину).

 

ІІ. Закінчений злочин

Відповідно до ч. 1 ст. 13 закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього кодексу. В даному разі ключовими є слова “усі ознаки” та “статтею Особливої частини цього кодексу”. Саме з цими словосполученнями пов’язується глибинний кримінально-правовий зміст даної стадії вчинення злочину; в них, хоча і не зовсім точно і коректно, знаходить своє втілення специфічний варіант поєднання об’єктивного, суб’єктивного та соціального чинників поведінки суб’єкта.

Відповідне формулювання ч. 1 ст. 13 після його систематичного аналізу може бути трансформоване в родову юридичну конструкцію складу закінченого злочину. В загальній формі ця юридична конструкція включає наступні характеристики:

а) фактично вчинене особою діяння у поєднанні з іншими обставинами безпосередньо або опосередковано (в межах інституту співучасті у злочині або безпосереднього виконання злочину) відповідає всім об’єктивним ознакам складу злочину, що передбачений відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК. Звернути увагу: в ч. 1 ст. 13 прямо передбачене лише безпосереднє спів падіння діяння особи з усіма об’єктивними ознаками, передбаченими в статті (частині статті) Особливої частини КК; між тим, злочини, що вчиняються організатором, підбурювачем або посібником теж можуть бути закінченими чи незакінченими, хоча навіть в закінченому злочині цих співучасників всіх ознак, передбачених статтею (частиною статті) Особливої частини КК, бути не може (див. в цьому плані ч. 4 ст. 29); теж саме стосується і дій так званого безпосереднього виконавця – безпосередньо в його діях всіх ознак складу злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК, бути не може; тому формулювання ч. 1 ст. 13 в цьому плані видається неповним і з урахуванням інституту співучасті в значній мірі некоректним;

б) умисел особи включає усвідомлення зазначених вище об’єктивних ознак діяння, і при цьому спрямований на вчинення саме такого діяння; таким чином, за загальним правилом має місце відповідність (узгодженість) між об’єктивним і суб’єктивним чинниками, що визначають кримінально-правовий зміст стадії закінченого злочину;

в) наявні інші ознаки, якщо вони є обов’язковими для ЮСЗ даного виду чи окремого різновиду такого злочину (мотив, мета, ознаки спеціального суб’єкта тощо);

г) відсутні ознаки малозначності діяння, передбаченого ч. 2 ст. 11, а також обставини, що виключають злочинність діяння(ст. 36, 38-43 КК); в даному разі відсутність цих ознак є відповідним проявом соціального чинника, який характерний для будь-якого прояву злочинної поведінки, в тому числі і для закінченого злочину.

З урахуванням певних особливостей суб’єкта злочину окремі характеристики родової юридичної конструкції складу закінченого злочину, мають бути конкретизовані. Зокрема, у випадку вчинення злочину у співучасті з розподілом ролей, склад закінченого злочину в діянні організатора, підбурювача або пособника матиме місце лише тоді, коли закінчений злочин вчинить його виконавець. У випадку вчинення злочину шляхом використання інших осіб, які не є суб’єктами злочину – так званого посереднього виконання злочину – склад закінченого злочину в діянні посереднього виконавця буде наявним з моменту, коли всім об’єктивним ознакам складу того злочину, який він мав намір вчинити, відповідатиме діяння особи (у поєднанні з іншими обставинами), яку посередній виконавець використав як своєрідне знаряддя злочину.

В окремих випадках в Особливі частині КК передбачені певні діяння, які за своїм загальним кримінально-правовим змістом мали б розглядатись як незакінчені злочини (див. ч. 1 ст. 187 – “Розбій”, ст. 257 – “Бандитизм у формі організації озброєної банди”...); оскільки законодавець визначив такі діяння як закінчені злочини, вони мають розглядатися саме як такі злочини, незважаючи на існуючу начебто невідповідність між об’єктивним і суб’єктивним чинниками (насправді, з юридичної кримінально-правової точки зору такої невідповідності немає).

В окремих випадках – це переважно стосується так званих кількісних ознак ЮСЗ – також може мати місце невідповідність між спрямованістю умислу особи щодо конкретного показника певної кількісної ознаки і фактично вчиненим нею діянням, що визначає інший показник цієї кількісної ознаки (мав намір викрасти державне майно на суму 450 тис. гривень, а фактично зміг викрасти д майно на суму 300 тис. гривень). Якщо відповідні показники знаходять в межах кримінально-правового змісту певної кількісної ознаки, таке неспівпадіння значення для кваліфікації не має; за наявності інших ознак, передбачених відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК – діяння особи розглядається як закінчений злочин.

 

ІІІ. Готування до злочину

Нормативне визначення поняття готування до злочину дається в ч.1 ст.14. Його особливістю є те, що спочатку вказуються конкретні різновиду підготовчих діянь, а потім дається узагальнена характеристика цієї стадії незакінченого злочину.

У загальній формі, готування до злочину визначається як “умисне створення умов для вчинення злочину”; при цьому, вжите в ч. 1 ст. 14 слово “інше” означає, що кожен з названих раніше різновидів підготовчих діянь є одночасно і окремим проявом умисного створення умов для вчинення злочину. Водночас це означає, що можуть бути і інші прояви, – прямо не зазначені в ч. 1 ст. 14, які, однак, містять родові ознаки готування до злочину, оскільки також є проявами умисного створення умов для вчинення злочину.

Таким чином, окремими видами готування до злочину є:

а) умисне створення умов для вчинення умисного злочину, яке виразилось в одному чи кількох підготовчих діяннях, прямо зазначених в ч. 1 ст. 14 КК;

б) умисне створення умов для вчинення умисного злочину, яке виразилось в одному чи кількох підготовчих діяннях, прямо не зазначених в ч. 1 ст. 14 КК;

в) умисне створення умов для вчинення умисного злочину, яке виразилось в поєднанні прямо зазначених і прямо не зазначених в ч. 1 ст. 14 КК підготовчих діянь.

Системне поєднання положень ст. 13, ст. 14 та ч. 1 ст. 17 дає можливість визначити видову юридичну конструкцію складу готування до злочину.

За змістом ч. 1 ст. 14 КК поняттям “створення умов для вчинення злочину” охоплюється як процес впливу особи на зовнішні обставини, так і результат такого впливу. Тому за загальним правилом уже початок вчинення підготовчого діяння – за наявності інших обов’язкових ознак складу вчиненого нею діяння – містить такий склад. Виняток становить, очевидно, такий різновид підготовчого діяння, як змова на вчинення злочину, оскільки вона передбачає не лише процес, але й певний результат – досягнення певних домовленостей між співучасниками.







Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.