Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Комбіновані прийоми теплової обробки





Для надання продуктам особливого смаку, аромату, соковитості, а також для їх розм'якшення використовують комбіновані способи теп­лової обробки.

Тушкування — доведення до готовності попередньо обсмаже­ного продукту з наступним припусканням у невеликій кількості соусу чи бульйону з додаванням різних прянощів і приправ. Тушкують про­дукти в закритому посуді. Тушкуванням доводять до готовності про­дукти, які не розм'якшуються під час смаження.

 

 

Запікання — один з поширених комбінованих способів тепло­вої обробки продуктів. Запікання проводиться в жаровій шафі з метою доведення до кулінарної готовності і утворення добре підсмаженої ско­ринки. Запікають сирі продукти (сир, яйця, рибу), але найчастіше ті, які попередньо пройшли теплову обробку (каші, макарони, м'ясо та ін.). Запікати продукти можна з соусом і без нього. Для запікання ви­користовують порційні сковороди, сковороди, листи, форми.

Брезерування— обсмаження продуктів (м'яса) у духовій шафі на жирі, знятому під час варіння бульйону і подальше припускання їх з додаванням бульйону. При такій обробці продукти стають соковити­ми, з рум'яною скоринкою.

Варіння з наступним обсмажуванням—цейприйом застосовують, готуючи смажені м'ясні страви, страви з птиці, коли од­ного смаження недостатньо через твердість продуктів. Але є надто м'які продукти, наприклад, мозок, їх попередньо ущільнюють варінням, а потім обсмажують.

"Деякі страви з овочів також смажать після попереднього варіння: капустяний шніцель, голубці, смажену картоплю з відвареної та ін.

Допоміжні способи теплової обробки

Пасерування — це нагрівання продукту з жиром або без нього при температурі не вищій за 120-130°С без утворення рум'яної кіроч­ки. Жиру додають 15-20% від маси продукту.



При пасеруванні ефірні олії, вітаміни, барвники ароматичного ко­ріння розчиняються в жирі, надають йому кольору і запаху продуктів, поліпшуються смакові властивості страв і менше руйнуються при теп­ловій обробці. Пасерують з жиром цибулю, моркву, гриби, томатну пас­ту. Пасерують овочі повільно, до напівготовності, без утворення добре підсмаженої кірочки. Борошно пасерують з жиром або без нього, про­гріваючи до температури 120-130°С. Залежно від температури нагріван­ня, воно набуває різноманітних відтінків кольору і смаку. Борошно втра­чає первинні властивості і клейковина не тягнеться, що має важливе зна­чення при приготуванні соусів. Пасеровані продукти використовуються для приготування супів, соусів та інших кулінарних виробів.

Бланшування (обшпарювання) - це короткочасне ва­ріння (2-5 хв) або обшпарювання продуктів кип'ятком з метою част­кового або поверхневого пом'якшення (листя капусти), видалення сто­роннього запаху і гіркоти (баклажани, пшоняна крупа, білоголова ка-11 уста), зменшення об'єму і видалення повітря (груші, яблука, айва під Час консервування), для знищення мікроорганізмів на поверхні про­дуктів, полегшення обчищання (зняття кісткових зроговілих лусочок з

 

 

риби осетрових порід), запобігання ферментаційним процесам, що спричиняють потемніння (картопля, яблука).

Обсмалювання здійснюють з допомогою газових пальників для спалювання шерсті, волосків на поверхні оброблюваних продуктів (голів, ніг великої рогатої худоби, тушок птиці).

 

Розділ 2

ОБРОБКА ОВОЧІВ І ГРИБІВ

Значення овочів у харчуванні людини

Овочі — життєво необхідні продукти харчування. Вони посилюють виділення шлункового соку і поліпшують процес травлення, підтри­мують кислотно-лужну рівновагу і рідинний обмін в організмі. Деякі овочі (часник, цибуля, хрін, редька) містять бактерицидні речовини — фітонциди, які знищують хвороботворних мікробів або стримують роз­виток їх.

Овочі - основне джерело вітаміну С (капуста, картопля, перець, петрушка, зелена і ріпчаста цибуля), каротину (морква, помідори), вітамінів груп К, Е (зелені листяні овочі) і В (бобові, капуста), а також мінеральних речовин (0,2—2%), зокрема солей калію, кальцію, натрію, фосфору, заліза.

Овочі багаті на вуглеводи, які містяться у вигляді цукрів (сахарози, фруктози, глюкози), крохмалю, клітковини, інуліну. Вміст цукрів ко­ливається від 0,2 до 11 %. Багато сахарози в буряках (11%), фруктози в кавунах (5,6—11%), глюкози в моркві, динях. Крохмаль міститься в кар­топлі (до 25%), зеленому горошку (5—6,9%), цукровій кукурудзі (4— 10%), в інших овочах його зовсім немає або є в незначних кількостях. Клітковина — це основний будівельний матеріал рослинних клітин. Вміст в овочах 0,2—2,8%. Наявність її клітковини і пектинових речо­вин зумовлює твердість овочів. При перестиганні деяких овочів (огірків, редиски, гороху) кількість їх збільшується, що надає овочам грубого, дерев'янистого смаку, внаслідок чого знижується їхня харчо­ва цінність. Інулін міститься в значній кількості (до 20%) в топінам­бурі, часнику, корені цикорію.

Ефірні олії надають овочам приємного аромату, барвники — при­вабливого вигляду, органічні кислоти разом з цукрами — приємного смаку і сприяють збудженню апетиту.

Овочі містять азотисті речовини у вигляді білків і сполук небілко-вого азоту (амінокислоти, аміачні сполуки та ін.). Високим вмістом азо-

 

 

тистих речовин вирізняються бобові (2,4—6,5%), капустяні (1,8—4,8%) і шпинатні (1,5—3%) овочі.

Гострий і гіркий смак цибулі, хріну, редьки, редиски зумовлений вмістом у них глікозидів. У великих кількостях глікозиди отруйні. Буль­би картоплі, зелені томати, баклажани містять отруйний глікозид со­ланін, хрін —синігрин.

Свіжі овочі містять від 70 до 90% води. Більша частина її перебуває у вільному стані, менша(18—20%) — узв'язаному. Найбільша кількість води в огірках, томатах, салаті, капусті, менше її у коренеплодах і буль­боплодах. При втраті води овочі в'януть.

Овочі містять незначну кількість жиру (до 1%).

У кулінарії овочі широко використовують для приготування пер­ших і других страв, холодних закусок, соусів і гарнірів до страв з птиці, м'яса, риби.

 

 

Класифікація овочів

Овочі поділяють на дві групи: вегетативні і плодові. Вегетативні овочі.Цю групу овочів поділяють на такі підгрупи: бульбоплоди — картопля, батат, топінамбур (рис. 1).


 

 

Рис. 1. Бульбоплоди: а — картопля; б — батат; в — топінамбур

\ коренеплоди — морква, буряк, редиска, редька, ріпа, бруква, пет-

рушка, селера, пастернак, хрін;

капустяні — капуста білоголова, червоноголова, савойська, цвітна, брюссельська, кольрабі (рис. 2);

цибулеві — цибуля ріпчаста, цибуля зелена, цибуля-порей (рис. 3), цибуля-батун, часник;

 

 

 

. Рис. 2. Види капустяних овочів: а — білоголова; б — червоноголова; в — савойська; г — брюссельська; д — кольрабі; є — цвітна

 

 

Рис. 3. Цибуля-порей

салатно-шпинатні — салат, шпинат, щавель; десертні — ревінь, спаржа, артишок (рис. 4);

пряні — кріп, естрагон, васильки, майоран, чабер.

Плодові овочі. Вїжу використовують плоди і насіння рослин. Цю групу поділяють на такі підгрупи:

гарбузові — огірки, гарбузи, кабачки, патисони, кавуни, дині; то­матні — томати, баклажани, стручковий перець;

бобові — горох, квасоля, боби;

зернові — цукрова кукурудза

 

Рис. 4. Десертні овочі: а — ревінь; б — спаржа; в — артишок

 

Залежно від способу одержання врожаю розрізняють овочі відкри­того і закритого ґрунту, ґрунтові, парникові, тепличні.

Залежно від строків дозрівання різні сорти овочів поділяють на ранні, середні і пізні.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.