It all without the rest will be dissolved,

–А тепер можна і відзначити наше новосілля – відклавши електрогітару в бік промовила сестра та направилась з Рейкою куховрити.

–Ви так неймовірно грала що я боялась навіть чихнути! – сидівши на м’якому уголку і затербшою рукою знімала нашу першу репетицію.

–Ти на певно так кажеш бо ми тобі подобаємось – відклавши електрогітару в бік промовила я і направилась зробити чаю.

–Дякую за комплімент – вимикнувши синтезатор промовила вона – ти всю нашу репетицію зняла?

–Звісно все зняла в мене навіть рука оніміла від постійного нетривного знімання – вимикнувши камеру вона почала розминати онімівши руку.

–Дякую що погодилась допомагати з йомками! – взявши штатив що стояв в вуглу неподалік синтезатора – зараз я її поставлю на штатив – ставе його так щоб було видно праву частину кабінету і що вона нікому не зоважала.

Асакі бере камеру щоб встановити на штатив і продовжити зйомку.

–Там же зарядне сідае тащо її нада зарядити.

–Нічого страшного,– установивши камеру на штатив вона бере з рюзака зарядку та один запасних акумуляторів – я взяла додаткові акумулятори та зарядку зараз заміню – замість розряженого акумулятора ставе заряджени а розряджени підлючае до зарядного устройства.

–Може краще не знімати все підряд а знімати тільки опридільоні моменти? – ставлю на скляний стіл чашки з травяним чаем та взявши з стола ніж починаю різати торт

–Можна, но просто хочиця нічого не пропустити –навівши обектив камери в нужний напямок вона вмикае її.

–Поки ми станемо відомими ти назнімаеш дуже багато матеріалу – нарізавши торт на невеличкі шматки я їх кладу на тарілочки.

–Нічого, будемо першою групою в якой кромі кучи пісень та кліпів буде ще куча докоменталок проте як ми створювали власний гурт – з цими словами вона сідає за стіл і вибравши собі шматочок торта починає його йсти. В цю мить Рейка обертаеця і ….

–Е, дляко ми тут з Юрікою готуем? – обурливо промовила вона – виш собі спортите епетіт!

–Неспортим миж по маленькому кусочку зймо – заспокоїла я її після чого покликала Кіміку яка розглядала тостери – Кіміко і ди перекуси.

–Угу, іду! – знеохотою відводе погляд від плакатів і іде до стола.

–Просто ми трошки перекусимо, так що не переживай епетіт не спортем – продовжила я.

–Ну, добре – вона зрозуміла що і справді тут нема нічого такого, що вони зроблять легкий перекусон тому вона вздохнувши увімкнула рисо варку і з сестрою сіла за стіл.

–А ти вже думала як ми будем завтра зустрічати твою кузіну – ковтнуши чаю промовила сестра

–Ну я думала що булоб непогано якшо ми після призду з айепорту поніжились на гарячому істочнику – зробивши пару ковтків чаю промовила вона.

–То ти прям кладязь хороших ідей! – відломавши шматок торта я годую сестру а вона мене. З іншою сторони це кажиця дуже дивним та незвичним, дві сестри близняшки яким по двадцять років годують друг друга, но знаете у кожной людини е свій причуди от і у нас е така причуда бути закоханими друг в друга та робити все разом. Тим паче до цього всі вже привикли, привикли бачити що ми ведем себе не так звичайні люди….

–Ми поки йшли сюди все рішали завтра рептирувати чи одразу пойхати до тебе і допомогти Рейки влаштувати святковий обід – промовила систра

–Іщо вирішили? – зацікавліностю промовила Асакі

–Вирішили спочатку стобою бговорити! – проконувши шматок торта яки мені дорота поклала сестра.

–Зробим завтра так, я зранку і добіду буду займатися свойми справими ну а потім порепетирум за нами прийде моя прислуга – поклавши до рота пару шматочків торта та запивши чаем вона продожила – одна пара пойде з нами зустрічати Момоку а іньша пара приступе в роспорядженя Рейки.

–Тоді виходе що можна мені завтра недопамагати Рейкі з святковим обідом! –дойдаючи свій шматок торта промовила Кімікі.

–Так, завтра ти пойдеш знами і будеш знімати приліт Кімікі!

–А щож завтра приготувати на святковий обід?

– Зараз я тобі напишу що приготувати на завтра – зйвши очередний шматочек торту, вона в стала іза стола і пішла за блокнотом. В цю мить в голову моей сестри приходе чудова ідея яку вона одразу озвучила….

– Може нам зробити груповий портрет? – ковтнувши чай промовила вона

– Хороша ідея – восторженно промовила я піля чого додала –от тільки нада нам костюми тай нада художніка знайти.

– Та це все мелочи – дістаючи з рюкзака блокнот з ручкою – я можу все організувати.

– Краще нетреба, ти ітак багато чим нам помагаеш – зауважила Рейка

– Ти не ображайся, но давай так ящо в нас щось невиходиме то тоді ти допоможиш нам з свойми связьми – додала Юріка.

Асакі повернулась до стола і словами – Та я неображаюсь, можна впринцепі і так – почала писати для меню для завтрешнього бенкета.

–Давайте тоді я займусь пошуком художника?! – вирішила запропонувати свою допомогу Кіміка.

–Гаразд –проковтнувши шматок торта що Юріка поклала мені в рот.

–Тоді я займусь костюмами – вздохнувши промовила Рейка – хоча навіщо вони нам? Миж починаючи кавер група, а не косплейри!

–А якщо до того щоб вас налювали такіми якими ви насправді е!

–Та все просто, ось близняшки Курахара друг држку кохають, постійно разом і люблять музику, значить Юріка може просто сісти на лавочку а Єміка може на цю лавочку пригти поклавши свою голову Юрікі на ноги а та вою чергу буде гладити її.

–В прицепі можна і так! А от що я і Аскі будем робити на картині!

–Ну а ти Рейко одягниш свій кобінізон присядиш поруч на поручень лавочки і будеш тримати в руці лопату, а Асакі одягне свій самий кращій нарят імперетриці і стане по іньший бік лавки, та взяши до рук кадану стане в позу фехтовальщіци.

Ця ідея для мене тай для моей сестри Юріки біль сподобалась чим ідея Рейки. Тому я промовила….

–В прицепі не в обіду сказано буде Рейки но Кімікі напевне сама хороша ідея.

–Я непротів – вздохнувши промовила Рейка – мою ідею можем відкласти і на потім.

На тому ми тоді і ришили що зробим як Кімікі нам запропунувал. Спустя декілька хвилин Рейка дойла свій шматок торту та встала з стола, забрала грязний посут і пішла його мити, за одно продовжила з сестою готувати новосільний вечерю. Яж з Асакі вирішила негаючи часу щерез прорепетирувати но вже дуетом. Менув деякий час, страви були готові і ми очередний раз сіли за наш скляний стіл і почали насолоджуватись стравими, після нашого застолю ми ще влаштували бій подушками, це було так весело та захоплючи що ми втомлені повсідали спершись об стінку в рядок це трішки поспілкувались після чого незамітили як поснули.

у щож ось я розповіла вам про те як ми створили свій гурт, сподіваюсь вам сподобалась перша частина моей розповіді. Ящож ні то напевне змене погана розказчиця історій, ну даладно будем важати що сподобалось. Отож давайте тепер я вам розповім як ми зустріли Момоку, і почнеця вона з того моменту як я прокинулась після бурного новосіля та замітила що поруч не було Асакі….

– Сестричко прикинься, вже ранок! – будила я Юріку, яка поклавши свою голову на мое праве пличе мило та міцно спала.

– А, вже ранок? – зпросоня відривае свою голову від мого плича і леніво протирае очі.

– Котра зараз година? – прокинувшись промовила Рейка що спала по мою ліву руку.

– Незнаю! – встаючи промовила я – зарз гляну!

Поглянувши на годиник я булла шокована аже до лекцій вот вот мали початись.

– Блін, дівчонки щеб трошки поспали і на лекцій спізнились.

Рейка встае іпідходе достола і вмикае чайник.

– Ще успіваемо устигаемо по шматочку торту з чаем зйси!

– Кіміко прокидася, а то все проспиш! – присівши на корточки буде її сестра.

– Мама можна е ще посплю? – крізь сон промовила Кімікі яка лежала згорнушись калачиком наче маленьке безахесне кошеня. Побачивши цю картину Юріка зі словами «Давай прокидайся, сонько!» підіймае її та починае тормошити.

– Та хай спить, на більше тортіка лишеця – жартома промовивши я накладаю шматочки торна на тарілочки та ставлю на стіл.

Почувши с просоня слово тортік на її облиці звилася задоловина посмішка і вона прормотала просебе.

–Зараз я тобі допоможу її розбудити – зробивши чашечку свого фірменого чаю вона підходе до сестри – відмого чайка любий прокинеця! – підносе чашку Кіміки, теплий аромат травяний чаю почав пробуждати її.

–Доброго ранку! – зпросоня протераючізаспані очі промовляе вона.

–Давай вставай, а то ми твій шматочек торна зїмо! – промовила я.

Кімікі знеоходки підвесесь, потягнулась і позіхаючи підішла до стола а тим часом Асакі в храмі Сакурома зізналась бакові що вона тайком віднього створила з свойми подружками детиства группу ….

–Це непропустимо щоб майдутня імператрица з клана Сакурома булла якоюсь півічкою! – яросно та розгнівано на підвищених тонах викрикнув іператор.

–Я вже дросла і маю право на собствене незалежне життя! – з її батьком було марно сперичатись адже як що він сказав щось тозначить все такі буден, но Асакі набридло що він все рішае за ней тому вона наважилась це йому висказати – і я не певічкою буду а буду грати на клавішних!

–Ти мене дуже розачерувала! – зрозумівши що донька вже виросла і її вже мало чого навяжиш він важко вздохнув.

–Вибач но я хочу просто бути звичайною дівченою а не пехатою імперататрицею – вирішила заспокойти його.

–Гаразд хай буде потвоему – очедний раз вздухнувши промовив він – тільки побіцяй мені що дейкий час походеш з преслугою.

–Добре, я ще хотіла попросити щоб ти дозволив мені в нашому храмі проводити навчаня з бойових навиків.

–Двері нашого храму завжди відчинені для посіщені тож я непротів.

Одержавши одобреня батька вона повертаеця до гімназій, невтрачаючи жодной хвилини вона відправилась до вчительськой щоб вітпросити пораньше від лекцій студентів: Дейкі, Хїрокі, Юкі та Ючіро.

–Лекцій тільки почались! Небажано щоб вони пропускали іх.
–А якщо вони пропущені лекцій компенсіроють додатковими лекціями?

–Це тільки сьогодні вони раньше від лекцій звільняця.

Закінчивши розмову з викидачем вона відправилась до кобінету де навчались хлопці. Ідучи по карідору Асакі все придставляла як вони вечором будуть зустрічати кузіну, дійшовши до потрібного кабіна Асакі подевилась на годиник що весів в кінця карідора. Він показував майже девяту годину а це означало що ось лекця закінчиця, вздохнувши вона обернулось до вікна що знаходилось напроти кабінета і підішла до нього. За вікном булла умератворяща тиша, по блакитному небу плавали білі пухкенькі хмаринки а легкий вітерок ледве гойдав дерева з зеленими листочка в різні боки. Отож день був звичайним,через пару хвилин пролунав дзвінок на перерву і двері кабінету відчинились з ких вийшов педагог а занем деякі студенти. Асакі заходе до кабінету….

–О, привіт Асакі! Ти вже скучила за нами? – зацікавленостю промовила сестра.

Асакі підходе до нас [Рейка, Кімікі, Єміка] які зібрались біля сидящей за своею парти Юрікі і прощось балакали.

–Та ні, просто мені потрібні ваші фехтовальцікі!

–Фехтовальцікі? А навіщо вони тобі? – здивовано запитала Рейка.

–Хочу такстазать взятии іх пісвою опіку, навчу іх всьому що сама знаю….

–А іхне обученія не повліе на наші репетицій? – поцікавилась я.

–Я іх буду обучати в своему храмі по вихідних з ранку до обіда а послі обіда будем репетирувати.

–Тиж тіки не забувай миж сьогодні зберались після занятій порепетирувати! – вирішила нагадати сестра.

–Та я думаю що краще репетицію перенести на іньший день.

–Якщо репетицію переносим на іньший день то де сьогодні зустрічаемось? – поцікавилась я.

–Ну прийдете до мене після занятій там подиветесь як я їх буду тренувати –Асакі обернулась щоб подевитись чи хлопці не вишли з кабінета – а потім будем діяти поплану – продожила вона.

–Буду чикати вас! – промовила вона і відправилась до хлопців. В цю мить Дейкі дістав катану і почав показувати дезайн катани однокласникам.

–Мені що в ней подобаеця так це що вона легка і рука нетак сильна утомлюця – відійшовши він починае махати нею над головою, показуючи яка вона зручна в дій.

–Я хотіла вибачитись за мою вчерашню поведінку–перебивши іхню розмову промовила виним голосом Асакі.

–Ні чого, у тебеж статус такий – зауважив Хірокі

–Щоб згладити свою вину перед вами, я вирішила по вихідних обучати в своему храмі провесійному фехтувані.

–Нетреба нам ваших подачок –промовив Юкі, він все неміг прости її за те що вчора вона мала нахабство лишити іх кімнати для тренуваня

–Незважай на його слова – махнувши на слова Юкі промовив Хірокі після чого додав – ми згодні.

–От і добре – радісно промовила вона – тоді збирайтесь пойдете на першу свою тренуваня в храмі.

–Так унас зараз занятія – заховуючи катану в чехол промовив Дейкі

Після її слів вони шидко зібрались та відправились на свое перше тринуваня в храмі. По рийзду до храму вона відвела йх у велечезний тринувальний кімната який був прикрашений фамільними гербами поколіня імператорів Сакурома також на одній з стін весіли різноманітні види зброй серед яких були і катани.

–Дауш –вздохнувши та захопленям в голосі проовив Дейкі, справа втому що він та йогого сокурсники таку тренеровочну кімнату могли бачити лише по телебачиню та в інтернеті но не вживу – класна тренувальна кімната.

Будучи господинею храма вона запропонувала ім підготовитись до тренуваня.

–Так распалагайтесь, передягайтесь я десь зараз через 4, 5 хвилин прийду! –промовивши ці слова вона відправилась до себе [подорозі зачинивши росувні двері] щоб теж підготовитись то тренуваня.

–Не такаж вона погана людина! – дістае з рюкзака чорне кімано з білим поясом та чорні штани і починае одягаця.

–Да, но все-таки осадок після вчерашнього її візита лишився.

–Ти скажи спасибі що вона пішла нам на уступки –зауважив Дейкі одягаючі чорні штани – ми відаем тринеровочну кімнату а вона взамін дозволяе тренуваця в її храмі.

–Якщо вона б у нас кімнату не відібрала б де ми потім шукали професійного тренера?

–Годі, годі вам! Я все зрозумів, годі вже – йому важалось що вони хочуть йому дошкулити за те що він грубив імператриці. Так слова заслово вони і не помітили як минули п’ять хвилин, після яких зненацька розсувні двері храму відчинилися і на порозі з’явилася вона, спадкоеми пристола. О виб бачили тоді йї вигляд: шикарне волосся алого кольору злегка розвивалося на повітрі а її білосніжне свіжо накрохмалене кімоно з пов’язаним алим поясом підчерувало її стрункість та ізяшність. Поруч знею стояв: імператор одягнутий в шекарний імператорський одяг, вчитель який вчив з малочку її всіма техніками фехтування і нетільки. На додачу позаді них стояли масовочні люди одягнуті в сірі кімоно вони слугували для того щоб завдяки ним відпрацьовувати деякі удари та прийоми. Першою війшла Асакі з батьком за ними її вчитель, вони стала посеред кімнати обличам до хлопців затем організовано і масово наче солдати струнко розподілились по периметру кімнати тридцять масовочний людей.

–Хочу вам приставити свого вчителя пана Ясухіро! – торжествено приставляючи, вона ізяшно показує на нього – він вчив мене з маличку всіма техніками та прийомами фехтування, ще він буде допомагати мені з навчанням вас.

Ясухіро злека уклонився так як цей жест в нашій крайні важаеця превецвіем.

–Цю людину ви повині прикрасно знати – злегка розвернувши показує на батька – адже це імператор Сакурома якій дозволив мені навчати вас в цьому чудовому храмі.

–Рад бачити вас в моему храмі – уклонившись промовив її батько, після чого додав – сподіваюсь що моя донька буде гарним вчителем і навчить вас всьому що сама навчилась від пана Ясухіро. Після ціх приставлень батько відправився по справам, а Асакі вирішила разом з своїм вчителем показати перед тренуваням пару стилів фехтуваня….

–І так зараз я вам покажу декілька стилів фехтування – зробивши декілька кроків в ліву сторону вона дістае катану яка весіла в ней на поясі. В цю мить хлопці відійшовши в бік присідають а Асакі із вчителем починае майстерно фехтувати. Кожні рухи іхні були ізяшні, неповторні підчас всього показу вона уміло відклонялась від ударів підлітала та наносила відповідний удари, все це здаля нагадувало войовничий танець янголола і демона. Спустя декілька хвилин закінчивши демонстрацію, вони уклонилися друг другу і вчитель Ясухіро сховавши катану в ножни та відійшов на деклька кроків назад, щоб незаважати своей учениці навчати свойх учнів.Вонаж обернулась до свойх учні які були преголомшені її мастерністю фехтуваняі промовила.

–Якщо будете мене та мойого вчитиля гарно та уважно слрухати, то вже через рік други ви зможете также майстерно володіти катаною.

Після ціх слів вона підійшла до одного з хлопців і розпала зним перше занятя. Хлопці виявився уважнимими учнями, вони прислуховуваль до її порад і повторували всі рухи заней, урок проходив на одному подиху і дуже швидко мину. Як ібуло заплановано ми зайхали за нею щоб разом пойхати в айроморт зустрічати Мамоку….

Побачивши нас на вході, вона звертаеця до учнів.

–Так, на сьогодні з вас хвате! Мершій предягайтесь і я на вас буду чикати на вихідних, в своему храмі! – уклонившись вона направилась до нас!

–Класно в тебе виходе фехтувати! – промовила я.

–Привіт! Давно ви на мене тут чикаете! – поцівилась вона в нас.

–Це добре! – завзято промовила вона – Доді я зараз швиденько тобе Рейко познайомлю з свойми кухарями які допоможуть тобі з бенкетом і шведеньго передінусь!

–Гараз! Тільки давай ти вже так пойдеш без передяганя! – виходячи промовила Рейка.

Вона нестала передягаця і швиденько познайомивши її з свойми кухарями, также швитко відправилась з нами в авіопорт. Прийхали ми туда десь через дві з половиною години ми побачили що Мамока сидить [в навушника/]на чемоданах біля входу в авіапорт. По ній було видно що вона тришки втомлена, Асакі підбігла до кузіни, обняла та промовила….

–Та нічого! – зсумов в голосі вілповіла їй кузіна.

Прислуга швидко взявши багаж таже швидко погрузина його і ми повернулись в храм, доречі відволічусь від своей розповіді, яж забула вам розповисти про сам храм, тож слухате…. Ох, цей храм напевно самий велечезніший та най гарніший храмом Японій, його алі стіни та карнизи були росписаними дуже гарними орнаментами та малюнками а дахи наче впирались в саме небо. Порою турусти які сюди прийжали, ходили від захопленя з відкритими ртами та широко розплющиними очима. В храмі був власна іперска прийомна, покой прислуги та господарів храму, кімната відпочинку, де можна було побідати перехельнути чашечку саке або зіграти в «Го» та кож була кухня де готувалась самі вишукані страви і кімната де Асакі майже все свое житя проводила в тринеровках і также тренувала наших однокурсників. Окрім самой шекарной будівлі, на теріторій був ще велечезний гарячий істочник з водопадом та сад який по красаті нічим неуступав храмові. Іда іще, він знаходився на острві Акасі а ми всі жили та навчались, окрім звіснож Асакі в Осакі. Дорога від берега до храму була викладена гарною хвилястою бруківкою над якою були сотні деревяних алих різних арок. А тепер я продовжу, після нашого поверненя Асакі приказалав свойм слугам щоб вони….

–Взяли багаж і занесли його в Храм у мою кімнату!

Нащо один з прислуг промовив – Слухаемось госпожа! – і зявши багаж вони відправились до покойв імперетрици, а господиня завзято та весело промовила до нас. –Ну що, ви ідіть відпочиньте в гарячому істочнику, а ми згодом до вас приеднаемось. І вона пішла показувати Мамокі храм, ну а ми в трьох пішли по гарно викладеній дорожки до невеличкого будиночку з гарячим істочником. Коли ми прийшли туди то побачили що нанас, на лавочки чекали вже заранія проготовлених декілька білосніжних великих баних рушника, негаючи жодной хвилини ми швидко роздягнулись а коли вже хотіли повязати на наші оголені тіла рушниками сестра запропунувала …. – – Може давайте небу ними прикривати наші тіла? – –А вдруг нас оголених хтось побаче?! – зауважила Кімікі на що Юріка відповіла – –Та навряд, сюда хтось окрім нас прийшов. – –Гаразд, ну все одно іх собою взяти! – –Самою собою! – промовила сестра, і ми взявши іх вийшли з будиночку після чого поклавши біля гарячого істочника почали заходити внього. Вода була в ледвегарячою, но відтого що ми неспіша внього входили нам казалось що вона тепла.

–Як тут чудово, аж завідно! –плюхнувшись на спину промовила Кімікі.

––Завідува чемусь достатку це погана справа – зручно примостившись в гарячому істочнику промовила я.

––Доля росполагае по своему – промовила сестра сідаючи біля мене – кому шекалний храм з гарячим істочником і садами а кому звичайну квартиру.

––Єгеж – здохнувши промовила Кімікі а тим показавши свій храм асакі відвела до свій покойв….

–Да гарно в тебе тут! – захопленням в голосі вона наливає в тарелочки для кошенят молочко, шестеро різнобарвних комочка підходять до них і починають лакати молоко.

–Можливо ігарно – роздягаючись промовила Асакі – я за девітнацять років до всього цього привикла.

–А твій батько не буде протів що я тут поживу деякий час? – закрутивши тетрапак з молоком ставе його на столик та починае розпаковувати речі.

–Звісно він не буде против – бере з столика один з двох баних білосніжних рушників і повязуе його собі на груди.

–Давай ти потім розпакуєш речі – бере другий рушник і протягує кузині – адже нас на гарячому істочнку дівчата чикають!

–Ти йди а я все розпакую і приєднаюсь до вас.

–Н-добре! – кладе рушник на місце і направляця до виходу – тільки не затримуйся!

Асакі направилась до нас, згодом і Мамока приєдналась до нас….

–Може ви всетаки розповісте про себе? – емоційно промовивши вона зкидае білосніжний рушник який прикривав її чудове оголене тіло, та входе в гарячий істочник що – а то весь вечер тільки про мене і балакаем.

Ми Момоку знали з самого дитиства разом ходили в садік, школу, гуляли на фестивалях, ми все робили разом тому знали все друг про друга. Іза цього Асакі вирішила що неварто розповідати що Рейка божесвено готуе та займаеця садоводством а ми з сестрою захані друг в дружку і що ми фанатіемо від чудовой музики. Отож сидячи в гарячому істочнику та миючи свое тіло вона промовила….

–Да, но не вже за мою пятерічну вісутність у вас нічого цікавого нетрапилось?

Сидячи в легкій нервані від розслабляючого істочника в обнімку з сестрою я промовила….

–Ну хібащо ми після школи пішли навчатись в гімназію.

–А ще ми створили власний гурт! – вирішила додати сестра.

–Як назвали? – зацікавленостю промовила вона

–Ще концерти не давали бо створили її тільки вчора.

–Ну звісно – промовила Асакі не відводячи погляд від Кімікі яка плавала на спені то з одного кінця гарячого істочника то зіньшого – ти навіть можеш приеднатись до нашогу гурту в якості гітаристки.

Ми незнали що вона давно вже грала на гітарі тому вже встигла забути як воно грати на гітарі….

–Даже і не знаю – вздохнувши промовила вона – я нагітарі грала вже давно, тому вже встигла забути як наней грати.

–Ну це не біда, ми тебе заново всьому навчимо! – восторжино підбадьорила її Юріка – правдо сестричко?

–Егеж –перебераючи пальцями ширкарне золотисте волося сестриз неменш восторженим голосом промовила я– ми специи в ігрі на гітарах.

–Тоді я непротів, от тільки я не брала свою гітару.

–Яж думаю ніхто небуде протів ящо ми скинемось тобі на новеньку електро гітарку! – промовила Асакі

–Не знаю як Рейка но ми з сестрою залюбки скинемось тобі на новеньку електро гітарку.

–Ага, навіть допоможим тобі з її вибором! – додала я

Мамокі було невдобно що за раді ней ми будем скидаця її на гітару адже вонам може і сама її придбати.

В цю мить до гарячого істочника прійшла Рейка обв’язана білосніжним рушником.

–Хто тут що кому даруе? – зкидаючи з свого тіла рушник вона вішла до гарячого істочника.

–Я вирішила в ступити до вашого гурту а так як я забула свою гідру, дівчонки вирішили скинутись і купити мені в подарунок електро гітару.

–Он воно що! Ну ящо така справа то я теж внесу свій внесок в твій подарунок.

–А що там з святковою вечерею? – невідволікаючись від плаваня на спені промовила Кімікі.

–Все вже майже готово, я ім сказала щоб вони через пятнацять, двацять хвилин вже подавали страви.

–Напевне ви зараді мене багато страв наготували? – розкинуши руки наборти гарячого істочника.

–Ну так нада булож влаштувати пірушку на честь повененя в рідну Японію–граючись мойм волосям промовила сестра.

–Знаете дівчонки – миючи свое тіло промовила Рейка – під час готовки страв я подумала непоганов булоб якшоб десь через місяць ми записали пару пісеь на камеру, а потім виклали в юиюб!

–Чудова ідея – радісно викнувши промовила Асакі – можна заснятии іх різних місцях, в моему храмі, на даху гімназій і ще в пару місцях.

–А незарано це робити? –промовила кузіна – у вас тільки вчора була перша репетиція!

–Так тож ви играли без мене! А зімною наврят так гарно зіграете!

–Непереживай – заспокойвши промовила я – ми завтра віпросимся пораньше від занятій щоб піти крамницю музичних інструментів, виберем тобі гітарку і будем востанавлювати твой пробели в музиці.

–Ми з сестрою дуже добре граем тож і тебе за місяць навчимо. Розмокаючись в гарячому істочнику Юріка раптом захотіла щоб я зробила її масаж тому вона обернувшись до мене мене….

–Добре! – розвертаючись спиною до мене промовила вона, розімявши пальці рук я розпочала масажувати її плечі.

–Доречі якщо ти приеднуеся до нашой групи то може погодися на груповий портрет?

–Ми вчора на новосілі вирішили що непогано було замовити портрет де ми будемо всі разом.

инуло вже як девять місяців з того часу як ми створили власний рок гурт, ми з сестрою та нашою подругою Рейкою перешли на останій курс навчаня в університеті. Асакі продовжула навчати наших одногрупників фехтаванію а її кузіна Момока підробляла в кошачому кафе. Отож все було як зажди, деякі з нас вдень вчились а деякі займались свойми справами, но вже ближче до вечора ми всі збиралися в нашому тимчасовому кабінеті де репетировали та за вечерію розповідали друг дружку як прошов укого як день. Казалось би цей останій рік навчаня такби і минув невеличкими неповторними митями, но було одне но, окрім того що незабаром мав наступити новий рік, та ще наш унівеситет готувався візначити свое четирисоторічний ювілей. Всім групам було сказано придумати святкову програму святкуваня ювілею, наш групу теж згодом попросили приняти учась до цьой подій….

–Годі тобів в Yutube седіти! – бурхливо промовила Рейка, готуючи бенто.

–Я непросто сежу в ньому – невідриваючи від екрану промовила Асакі – я дивлюсь яке наше відео набрало саме більше переглядів.

–Боюсь навіть предположити, но напевне те відео де ми грали оголені на пляжі?

–Вгадала, це відео набрало майже півмільйона переглядів – радісно переможним голосом промовила вона.

– Неможу навіть зрозуміти як ти мене змогла тоді переконати знятись на відео оголеною! – промовила Момока.

–Ну миж інтимні місця прикрили наклейками! – зауважила Асакі.

– Незнаю як сестрам но мені і досі неловко дивитись людям в очі.

Раптом іхню бесіду прирвали, двері кабінету відчинились і на пророзі зявилась запихкана куратор пані Нацумі ….

–Слава, буде ви ще тут! – видихнувши промовила вона.

–Ну да, ми тут! – промовила Момока після чого запитала (дівчата здивовались, тому що куратор важко відихувалась і промовила такі слова, адже майже всі знали що ми частенько буваем в цьому кабінеті) – А хіба ми повіні були зараз бути в іньшому місці?

–Та ні, просто я подумала що ви сьгодні напевне пораньше пішли додому, ому боялась вас тут незастати! – сівши на стілець пояснила куратор.

– Ось пригощайтесь! – Рейка ставить чашечку свого травяного чаю, аромат якого вже встих наповнити весь кабінет та печево власного випіканя!

– Дякур! – промовила вона після чого зробивши декілька ковтків продовжила – який увас чудовий чай!

– Ви ще мого печево зкоштуйте! – запропонувала Рейка. Тим часом Асакі припенила лазити по Yutube і зачинивши нодбук теж взявши чашку з травяним чаем поцікавилась в куратора.

– Увас до нас е екесь проханя? – зробила пару ковтків травяного чаю.

– Сиділи всебе в вчитильской та сотовляла графік святкового концерту до ювілею університета – надкусивши шматок печива та зробивчи очедний ковток чаю вона продовжила – і згада що виж внас начепто створи власний гурт і граете якусь музику!

–Хочте щоб ми виступили на ньому? – запитала Момока яка в цю мить годувала рибок.

–І ди попий чайок! – позвала Рейка її. І та закінчив ши годувати рибук поклала на місце коробочку з кормом на місце. (в шкавчик) піля чого присіла за стіл.

–Та ні, ми непротів! Близняшки теж я думаю будуть непротів.

–От і добре! – невідволікаючи від пойданя печева та травяног чаю промовила куратор – сподіваюсь ви мене непідвидете?!

–Звіснож непем! – утішила її Асакі – можете на нас покластись

–А правда що ви готуете якийсь сюрприз до ювілею? – нівгамовлючи свою любопиство промовила Момока.

–Нам розкещо цоце за сюрприз? Як наш куратор.

–Який сюрприз готую нескажу адже це буде вже не сюрприз! – порозумному зауважила куратор, після ціх слів двері відчинилися і ми з сестрою і Кімікі війшли в кабінет. Побачивши нас Рейка піскочила з стільця схопила свій майже недопитий чай та з словами – Сідайте, я зараз вам теж зроблблю чайю! – одним ковтком допила його і кинувши до рота печеньку почала готувати обіцяний чай….

–Які у вас тут сюрпризи? – сівши за стіл запитала я.

–І просить нас виступити на юбілейному концерті!

–Залюбки виступемо, а скільки пісень можна виконати!?

–От і добре! Тоді нада вибрати які пісні будемо виконувати.

–А щот тут виберати? Зіграем «Golden shore», «Dream» і «Na prostorakh efira!».

Ми напевне незабудем той наш перший виступ, і справа не іза того що як я вже розповідала на почаку своей розповіді що Асакі вирішила записувати навідео всі наші репетицій і нетільки. А в тому що в перший день нашого виступу, при сотні глядачів універу деякі ізнас дуже нервувались. Особливо нервувалась Момока, на що я питалась заспокойти і її да іньших.

–Скоро ваш вихід! – підійшовши до нас предупредила куратор.

–Блін, як я нервусь – нервово промовила Момока – боюсь що від хвилюваня забуду тест пісень або зовсім забуду як грати

–Так то були обичні репетицій в узькому колі а тут сотні глядачів.

Бачучи таку нервову обстановку Рейка, верішуе напойти нас свойм травяним чаем. Ви напевне хочете апитати чому ви так часто пете той чай? На то були свій причини, якщоб вона не носилаб завжди собою термос з ним, то ми незнаю як готувались до екзаменів, розснаблялись тай по утрам перед занятія збадьоровались. Тож я продовжу….

Вона обернулась до трибуни яка стоя поруч вихода на сцену, і присівши на корточки достае з пітрибуни заранія припрятаний термос та пластикові стаканчики.

–Яке ще заспокійлеве? – неодразу зрозумівши про що та, перепитала Асакі – ти що інколи заспокійлеве пеш?

–Я маю наувазі свій трайвяний чай! – поставивши на трибуну один з пластикових стаканчиків, вона відчиняе термос та наливае чай після чого протягуе його Момокі.

–А, ну тоді може і мені нальеш? – попросила її Асакі. –Гараз зараз ітобі налю! – обернувшись до трибуни вона налива з термоса ще один стаканчик чаю, одночасно уточняе.

–Може ще хтось бажае мого чаю попити перед виступати?

–Ми краще випемо після виступу! – відповила сесра заодно перепитала в мене – да сестричко?

Яж в цей час девлюсь із закулісів на виступ студентів іншой групи.

–Ну сподіваюсь наш виступ буде негіршим! – я була тоді права.

Спустя пару хверин після виступу студетів із факультета астрономій, пролуналили апладісменти і насцену вишла наш куратор щоб обявити наш виступ.

–Давайте щераз подякуем студетам із факультета астрономій за чудовий виступ.

Пролунали чергові аплодисменти після чого куратор продовжила.

–Девять місяці тому до мене в вчитиську з незвичним проханям пришла одна відома людина. Ця людина хотіла щоб я відала один з звільнишися кабінетів, для темчасових репетицій починаючого рок гурту. Отож зустрічайте починаючий кавер-метал-грурт Angels night.

Лунають аплодисменти і ми взявши себе в руки та зібравшись духом, одягаем радіо мікрфони та виходемо на сцену. [барабану установку та кавішні ми утановии заранія]

–Всім привіт! Зісвятом вас! – привіталась з пупблікою сестра.

–Перед тим як ми заспівати вам три найкраціх наших пісні, ми хочимо подякувати нашому куратору Нацумі, – перебираючи на гітарі струни прмовила я – за те ще вона нам як друга мама, завжди вислухае дасть пораду і за те що погодилась стати нашим куратором!

Почувши закуісів ці сова у Нацумі потикла сльозинка, витерши її вона техенько прошепотіла: Дякую! Куратору було дуже приемно пчути цю подяку адже це була правда, вона нас полюбила а ще вона дуже хотіла щоб ми після випуску прорвались в щоу-бізнес і здобули славу. Так як вона будучи десь такогож самого віку як і ми, теж грала в рок гурті но згодом група розпалась і вона пішла в чительки….

–Правда трішки хвиюемось, аже це ми в перше вперше виступаем при такю великою кількістю глятачів!

Раптом деякі гядачі в основном Кіміка почали викрикувати в нашу стророну.

Асакі почила відбивати ритм промовляючи – Раз, два! раз-два три! І....

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: