|
Предмет та метод історії економіки та економічної думкиСтр 1 из 9Следующая ⇒ Предмет та метод історії економіки та економічної думки Типи господарських систем в історії людства Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапах ранніх цивілізацій до 8 ст до н.е. Господарська діяльність в первісній історії У. Трипільська культура Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в пам'ятках економічної Господарський розвиток та економічна думка Месопотамії. Закони Хаммурапі Осьовий час та його роль у формуванні Західної, Східної цивілізацій Східна цивілізація та її характеристики. Історичні форми господарств та економічна думка Давньої Індії: Артхашастра Соціально-економічний розвиток Китаю. Історичні форми господарства в працях Конфуція Антична держава, її суть, відмінність від Східної держави Особливасті господарського розвитку ДГ та їх відображення у працях Ксенофонта, Платона, Арістотеля Основні риси господарського розвитку та економічної думки Давньої Греції Характерні риси господарської системи Давнього Риму та шляхи еволюції Особливості господарського розвитку ДР (Катон Старший, Варрон, Колумеллела) Структура економіки рабовласницької системи. Господарсько-технічні досягнення давньосхідних і античних держав Формування феодального землеволодіння в Західній Європі. Його основні форми (аллод, бенефіцій, феод). «Салічна правда» Феодальні форми господарства, «Капітулярій про вілли» 18. Середньовічне місто та його роль… Економічні погляди кантоністів. Хома Аквінський Основні риси феодального господарства. Основні господарські форми (феодальне помістя, ремісничий цех, торгова гільдія) Господарський розвиток Київської Русі. «Повість минулих літ», «Руська правда» Вотчина як господарська форма. ЇЇ характеристика в «Руській правді» Феодальне землеволодіння. Основні категорії залежних селян Економічний розвиток укр. Земель в складі Польської та Литовської держав. «Устав на волоки», «Литовські статути» Економічні причини та наслідки Великих географічних відкриттів Наслідки Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства Історичні передумови виникнення, суть і етапи еволюції меркантилізму. Т.Мен, А.Монкретьєн, А.Серра Первісне нагромадження капіталу Умови виникнення і загальна характеристика класичної політ економії. Петті і Буагільбер Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Кене, Тюрго 31. «Економічна таблиця» Кене, її значення Формування мануфактурного виробництва. Мануфактура та її види Форми господарств національних економік. А.Сміт – економіст мануфактурного періоду Промисловий переворот в Англії Дослідження основних проблем ринкового господарства в працях Сміта, Рікардо Особливості розвитку ринкового господарства Франції. Сей, Бастіа Особливості розвитку ринкового господарства Німеччини. Історичні школи Особливості становлення ринкових відносин в США. Теорії Кері Створення укр. Козацької держави.Особливості її господарства. Економічна політика Хмельницького Марксистське вчення про генезис капіталізму41. Учення Сея про три фактори виробництва та його розвиток в теоріях Маршалла і Шумпетера Учення Сея про три фактори виробництва та його розвиток в теоріях Маршалла і Шумпетера Типи мануфактур в Україні Економічна політика Петра I та її вплив на економіку У. Економічні погляди Прокоповича Криза кріпосної системи, відміна кріпацтва. Укр економічна думка Соціально-економічне становище Правобережної України. Економічний занепад Закарпаття. Економіка Галичини та Буковини під владою Австрії Ідеї економічного лібералізму в У. Каразін, Журавський, Вернадський Друга науково-технічна революція Причини та фактори зростання американської економіки. Американська школа маржиналізму. Кларк Основні школи маржиналізму. Їх внесок у розвиток світової економічної теорії Розвиток неокласичної традиції у працях А.Пігу А.Маршалл та його внесок Основні положення і особливості селянської реформи 1861 р. та її наслідки Становлення капіталістичних форм господарювання в аграрному секторі У. Іноземний капітал в укр. промисловості Укр економічна думка пореформеного періоду. Бунге. Демократична економічна думка представників Галичини. Франко, Драгоманов Столипінська аграрна реформа. Відруби. Хутори. Еволюція селянської общини56. Економічні причини та наслідки Першої світової війни та її вплив на розвиток провідних стран Економічні наслідки Версальської угоди. Плани Дауеса, Юнга Світова економічна криза. «Новий курс» Рузвельта Економічні програми національних урядів у. ЦР, Гетьманат, Директорія НЕП Кейнсіанство. Неолібералізм про поєднання ринкових механізмів та державного регулювання Світове господарство в роки Другої світової війни та її наслідки Теоретико-методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму. Веблен, Коммонс, Мітчелл План Маршалла Розвиток теорії монетаризму Фрідмена 67. Господарство провідних країн Західної цивілізації на етапі державно-монополістичного розвитку. Теорії конкуренції Чемберліна, Робінсона68. Індикативне планування у Франції та теоретичне обґрунтування державного дирижизму Ф. Перу 68. Індикативне планування у Франції та теоретичне обґрунтування державного дирижизму Ф. Перу Роль держави у стимулюванні НТП. Ростоу Економічне зростання у повоєнний період. Неокейнсіанська теорія економічного зростання. Харрод-Домар Економічне зростання в ФРН. Ерхард Економічне зростання в США після Другої світової війни. Тенденції розвитку. 73. 73Загальна характеристика розвитку світової системи господарства 50-70 рр 20 століття Вплив інноваційно- технологічних факторів Інтеграційні процеси в економіці Європи. Європейський Союз Динаміка та структурні зміни господарського розвитку розвинутих країн у другій половині XX століття Концепція «дифузій власності» (Берлі Теорія «Управлінської революції» Теорія постіндустріального суспільства Запровадження політики «воєнного комунізму», риси, заходи 81. Політики індустріалізації в У, етапи, риси Колективізація та індустріалізація західно-укр земель (кінець 19-20 ст) Косигінська реформа Скасцвання кріпацтва в Західній У, його законодавче оформлення Соціально-економічне життя У в 70-80 рр 20 ст Теорія суспільного розвитку Шумпетера. Теорії монополії і конкуренції. Економічний розвиток укр. Земель в період феодальної роздробленості Посилення глобалізації та інтернаціоналізації світового господарства Суть та наслідки інформаційно-технологічної революції
Теорія грошей. - бере за основу прямий товарообмін; - гроші порушують природну рівновагу товарного обміну відповідно до “істинної” вартості; - єдина корисна функція грошей – полегшення обміну – отже, золото і срібло можна замінити паперовими знаками. Петті вважають засновником трудової теорії вартості. Саме тому К. Маркс називає його засновником класичної політичної економії в Англії. Вартість Петті трактує з позиції пропорційного обміну, що визначається затратами праці на виробництво товарів і залежить від її продуктивності в різних галузях. Він використовує термін «природна ціна», яка в нього і є, по суті, вартістю. Природна ціна певного товару визначається, за Петті, кількістю срібла, на видобуток якого і доставку в Лондон треба витратити стільки ж праці, як і на виготовлення товару. Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла. У нього немає чіткого розмежування вартості й споживної вартості. А оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця, а й природа, то Петті поширює її дію на створення вартості. Звідси крилатий вислів Петті «Праця — батько і найактивніший чинник багатства, земля — його мати». У такий спосіб земля в нього теж стає фактором вартості. Заробітну плату він розуміє як ціну праці, величина якої визначається вартістю засобів існування. Він прихильник мінімальної заробітної плати, яка б забезпечувала лише фізіологічний прожитковий мінімум, щоб примусити робітників працювати. Рента в Петті є продуктом праці, її величина — це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва. Процент Петті називає грошовою рентою» і визначає його як щось похідне від ренти. Його величина залежить від розмірів земельної ренти і кількості грошей в обігу.
Типи мануфактур в Україні Уже в першій половині XVI століття виникли початкові форми мануфактури основою її появи були селянські та міські промисли і ремесла, де не було цехових обмежень і вони виявилися найпридатнішими для технічних нововведень, нових форм організації виробництва і праці. За організаційним принципом мануфактури поділялись на два види: централізовані і розсіяні. За приналежністю мануфактури, як великі підприємства, на яких домінувала ручна праця поділялися на: державні або казенні, поміщицькі або вотчинні, монастирські або церковні, орендні і посесійні (утворювалися як казенні, а потім передавалися у посесію – умовне спадкове користування приватним особам або відраза виникали як посесійні). На них працювали приписані державні селяни або куплені спеціально для роботи на підприємствах. Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особливості. Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать: — вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на примусовій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну та цукрову мануфактури; — посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період правління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує примусову працю приписних робітників); найбільшого поширення набула в галузях важкої індустрії. До капіталістичної мануфактури належали: — купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам III стану — купцям); - селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю. Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява мануфактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кількість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдавала великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисловості, затримувала загальний економічний розвиток
А.Маршалл та його внесок Фундатор неокласичної теорії, один із найвидатніших учених в історії економічної науки, Альфред Маршалл за 50 років своєї творчої діяльності написав 82 праці. Маршалл вивчав економічну науку за Мілом і зберіг зв'язок із класичною думкою через теорію вартості на основі "реальних витрат". Більше того, він ніколи повністю не відмовлявся від глибокого закоріненого класичного переконання, що економічний добробут залежить від нагромадження капіталу та приросту населення так само, як і від розподілу ресурсів. А. Маршалл запропонував власну класифікацію благ. До економічних благ дослідник відносив:матеріальні блага, якими людина володіє на правах приватної власності; Розмірковуючи над сутністю категорії "капітал", вчений виокремив дві її найважливіші складові: "здатність виробляти і здатність нагромаджувати". Рушійною силою розвитку суспільства вчений вважав економічну свободу та конкуренцію. Розроблені А. Маршаллом математичні і графічні методи аналізу в економічній теорії відрізнялись такою переконливістю, виразністю і науковою точністю і вийшли так далеко за межі "чистих ідей" його попередників, що ми цілком виправдано можемо вважати його засновником сучасної графічної економічної науки. Маршалл запровадив звичне тепер розміщення ціни на осі у, а кількості — на осі х. Теорія споживчого надлишку була визнана найважливішою новинкою в "Принципах економіко" в рік їх опублікування і отримала широке застосування в економічних дослідженнях. Сформулював: закон спадної продуктивності, пов'язаний з використанням природних факторів виробництва; закон зростаючої продуктивності, згідно з яким "зростання обсягу витрат праці та капіталу, як правило, сприяє удосконаленню організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці й капіталу"; закон постійної продуктивності, дія якого проявляється за умов урівноваження дії законів зростаючої та спадної продуктивності й полягає у тому, що "зростання обсягів затрат праці та інших витрат веде до пропорційного збільшення обсягів продукції". Здійснив аналіз ринкової рівноваги та рівноважної ціни, які стали фундаментальними поняттями неокласичної теорії та наукового аналізу. А. Маршалл був переконаний, що майже всі проблеми в політичній економії мають ту саму сутність — йдеться про те, як попит і пропозиція урівноважують один одного. Перехід до неокласичної парадигми отримав назву "маршаллівської революції", яка полягала: в розширенні предметного поля економічних досліджень, запровадженні нового категоріального апарату, збагаченні методології економічної науки;
Економічні наслідки Версальської угоди. Плани Дауеса, Юнга Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін. У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць. 1924 - 1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни. У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р, перевищило його па 13 %. За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце. Поступово німецькі товари поверталися на світові ринки. Економічне піднесення дало змогу Німеччині випередити Англію за вивозом машин й устаткування. Вартість німецького експорту 1929 року, перевищила довоєнний рівень на 3 млрд марок. На тлі економічного піднесення скоротилося безробіття, підвищилася реальна заробітна плата. Період 1924—1929 років у розвинених країнах характеризувався подальшим скороченням втручання держави в господарські відносини. Однак це не було простим, механічним поверненням до системи вільних ринкових відносин. Скорочення статистських відносин було частковим: у 20-ті роки практично в усіх країнах тривав об'єктивний процес монополізації економіки, відбувалося об'єднання інтересів монополій і держави, змінювалися ринкові відносини, що виражалося, зокрема, в поглибленні внутрішньогосподарських диспропорцій. Крім того, Версальська система, що встановила «новий» політичний порядок, не розв'язала європейських і світових суперечностей, а навпаки, поглибила загальну тенденцію до мілітаризації, до підготовки чергової спроби територіального й економічного перерозподілу світу. Це слугувало політичним обґрунтуванням збереження сильних елементів етатизму і в період стабілізації. Економічні відносини країн Заходу у повоєнні роки коливалися між економічним націоналізмом (протекціонізмом) і прагненням до поновлення співпраці. Фінансовий і валютний хаос був головною перешкодою па шляху до відновлення довоєнного товарообміну в Європі. Розбіжність валютних курсів, натомість і постійні коливання їх ускладнювали розрахунки й робили невигідним обмін товарами між країнами.
НЕП Восени 1921 р. більшовистські лідери починають схилятися до сприйняття НЕПу як одного з можливих шляхів побудови соціалізму (відомо, що соціалізм трактувався як безтоварний соціально-економічний лад, антитеза ринковій економіці) через відносно тривалий період співіснування соціалістичного та несоціалістичного укладів, поступове, при збереженні “командних висот” в економіці, витіснення несоціалістичних господарських форм. Модель непівської організації суспільства мала такі основні елементи в економіці — адміністративно-ринкова система господарства, яка охоплювала мінімальний зв’язок зі світовою економікою (зовнішня торгівля на основі держмонополії), державну власність на велику та значну частину середньої промисловості, торгівлю, транспорт; госпрозрахунок у промисловості, який діяв обмежено, на рівні державних трестів; нееквівалентний обмін із селом (відчуження частини його продукту через продподаток); гальмування зростання індивідуального великого (куркульського) селянського господарства на селі. У середині 20-х років капіталістичний сектор охоплював велику частину легкої промисловості і давав значну частку товарів народного споживання. Але з часом державна промисловість, використовуючи силу держави, відтісняла капіталістів і завойовувала ринок. Відродження виробництва на основі товарно-грошових відносин стимулювало й активний розвиток повноцінної оптової торгівлі, яка, в основному, зосереджувалася в руках держави. Налагодилася й успішно функціонувала широка мережа товарних бірж, ярмарків, за допомогою яких відбувалася реалізація готової продукції, сировини, обладнання тощо. Надзвичайно важливу роль у реалізації нової економічної політики відіграли створення стійкої грошової системи та стабілізація грошової одиниці, досягнута в результаті проведення грошової реформи.
Кейнсіанство. Економічна криза 1929-33рр продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Перші кроки були зроблені у США у “новому курсі” Рузвельта. На перших порах втручання в економічне життя пояснювалося практичними міркуваням без відповідної теоретичної бази. У 1936 англ економіст Кейнс видав книгу “Загальна теорія зайнятості, процента, грошей”, цим самим створивши теоретичну базу нового напряму котрий обгрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на мікрорівні та необхідності державного втручання в економічні процеси. Книгу сприйняли у колі великої буржуазії і назвали “біблією кейнсіанства”. Він чітко сформулював новий напрям економічної теорії державного регулювання економіки. Оперував величинами, що визначають рівень та темпи зростання нац.доходу- споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість. Він заклав основи макроекономічному напрямку ек-ки. Кейнс вважав, що проблеми розвинутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів, а у сфері попиту. Кейнс поставив під сумнів існування за умов монополістичного капіталізму вільного руху цін у напрямку зниження (досвід показав, що ціни залишаються незмінними навіть заумов зниження зарплати та спаду вир-ва. Він показав неможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій. Значення теорії К.; -висуває на перший план проблеми реалізіції (неефективного попиту), що започаткувало розвиток динамічної теорії циклу. -теорія НД та мультиплікатора увійшли в післякеййстанські теорії ек. зростання; -поєднав ек. теорію та ек. політику. План Маршалла 5 червня 1947 р. держсекретар США Дж. Маршал, виступивши в Гарварді, представив зміст програми, спрямованої на відбудову та розвиток Європи. Програма була розрахована на чотири роки і передбачала розв’язання таких завдань: модернізація інфраструктури; збільшення обсягів виробництва (зокрема в енергетиці та металургії); більш рівномірне розміщення важкої індустрії (зконцентрованої традиційно в зоні Руру); раціоналізація виробництва сільського господарства та легкої промисловості і, нарешті, забезпечення грошової та фінансової стабілізації. До послуг європейських країн надавався американський економічний досвід та професійні експерти. Основний принцип плану передбачав, що Європа повинна сама взяти на себе ініціативу його перетворення в життя: країнам, зацікавленим у поєднанні зусиль, спрямованих на відбудову економіки, необхідно було виробити узгоджену програму, яка б спиралася на процес багатосторонньої координації та кооперації зусиль. З метою реалізації плану в квітні 1948 р. було створено Європейську організацію економічного співробітництва, до складу якої увійшло 16 країн, яка й координувала заходи щодо реалізації плану. За чотири роки дії плану Маршала (1948—1951 рр.) США надали допомогу європейським країнам на суму близько 17 млрд дол. з якої близько 2/3 припали на частку чотирьох провідних європейських країн: Великобританії, Франції, Італії та ФРН, більша частина з яких дісталася саме ФРН. Косигінська реформа Початок реформуванню радянської економіки поклали рішення березневого та вересневого (1965 р.) пленумів ЦК КПРС. Реформа (названа.«Косигінською» за ім'ям одного з ЇЇ ініціаторів, голови Ради міністрів СРСР О. М. Косигіна) мала на меті вдосконалити планування й економічне стимулювання і була спрямована на пошук оптимального поєднання централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійності підприємств, зміцнення й подальший розвиток господарського розрахунку. Реформа охоплювала всі елементи господарського механізму: планування, організаційну структуру управління, економічні стимули та господарський розрахунок.Було вирішено ліквідувати рад-наргоспи та повернутися до галузевого принципу управління.Наступним важливим напрямом реформи була зміна всієї системи планування й економічного стимулювання. У державному плануванні передбачалося передусім підвищити його науковий рівень шляхом запровадження прогресивних нормативів і балансових розрахунків, забезпечити тісний зв'язок його із науково-технічним прогресом. Крім того, передбачалося розглядати п'ятирічний план як основну форму державного планування розвитку народного господарства. Щоправда, в постанові зауважувалося, що можна конкретизувати й уточнювати завдання п'ятирічних планів по роках відповідно до змін, що відбуваються в економіці. З метою розширення господарської самостійності підприємств передбачалося скорочення кількості обов'язкових директивних планових завдань. Передовсім було визнано за необхідне посилення ролі прибутку в підвищенні матеріальної зацікавленості підприємств працювати рентабельно, на принципах самоокупності. Обмежувалося централізоване («безкоштовне») фінансування капітальних вкладень, передбачалося впровадження довготермінового кредитування. Господарська реформа зачепила й сільське господарство. Передусім, було підвищено закупівельні ціни із таким розрахунком, щоб довести їх до рівня, за якогоколгоспи та радгоспи не зазнавали б збитків від продажу продукції державі. Роздрібні ціни мали зберігатися на попередньому рівні, а різниця — покриватися за рахунок державного бюджету. Було різко збільшено державні асигнування на підвищення технічного рівня сільського господарства, на виробництво сільськогосподарських машин та добрив. В Україні впродовж 1966—1970 років тракторів побільшало на 22 %, комбайнів — на 42 %, а застосування мінеральних добрив — майже вдвічі.Положення реформи втілювалися в життя з великими труднощами, а деякі з них так і не були реалізовані. Предмет та метод історії економіки та економічної думки Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|