Р.37. Як ви розумієте вислів Сісмонді: «Країна не може витрачати більш свого річного доходу, інакше вона буде проїдати свій капітал, розориться і збанкрутує»

Останнім представником класичної школи у Франції і родоначальником економічного романтизму є Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773–1842).

Згідно Сісмонді, кризи частково пояснюються трудністю добре знати ринок, який стає занадто великим, а також тим фактом, що виробники керуються більше примноженням своїх капіталів, ніж потребами ринку. Але насамперед вони пояснюються невірним розподілом доходу.

Країна не може витрачати щорічно більше свого річного доходу, говоре Сісмонді, інакше вона починає «проїдати» свій капітал.

Якщо річний продукт країни не знайде на ринку споживача, відтворення припиниться і тоді при достатку товарів країна приречена на розорення. Так Сісмонді ставить проблему кризи у центр уваги економічної науки.

Метою капіталістичного виробництва він визнає споживання, а суперечнІсть між виробництвом і споживанням розглядає як основну суперечність капіталізму, що виявляється в труднощах збуту товарів, у кризах. Ці негативніi явища, на думку Осмонді, зумовлено звуженням внутрішнього ринку через зменшення доходів робітників, яких витискають З виробництва машини і заробітна плата ЯКИХ зменшується.

Щодо капІталістів, то вони частину свого доходу, яку мали б використати на споживаННЯ, нагромаджують (виробниче нагромадження він Ігнорує). За цих обставин частина суспільного продукту не може бути реалізованою на внутрішньому ринку. ЗовнІшні ринки. У зв'язку з розвитком капіталізму в інших країнах також звужуються. До капіталізму такої проблеми не існувало, тому що була велика маса споживачів - дрібних виробників, господарства яких зруйнував капіталізм, звужуючи тим самим внутрішній ринок, породжуючи загальне надвиробництво і кризи. все, що вироблено, потрІбно бути спожито, але якщо у народу грошей не буде, то нічого не буде спожито І країна розориться.

Р.38. Що мав на увазі Сміт,коли надавав державі роль «нічного вартового»?

Ада́м Сміт — британський (шотландський) економіст, філософ-етик; один із засновників сучасної економічної теорії. В економічній області Адам Сміт захищав принцип вільного робочого обміну, власної підприємницької ініціативи, конкуренції, засуджували протекціонізм, політичне втручання в економіку.

Основну функцію держави ліберали того часу вбачали в охороні приватної власності, встановленні загальних рамок вільної конкуренції, охороні порядку і контролі за законослухняними громадянами, а також у захисті зовнішньополітичного суверенітету країни. Держава – це всього лиш „нічний вартовий”.

Вимагається відсутність втручань в ринок. Проте, будь-які недосконалості, наприклад, монополізацію ринку необхідно усувати. Держава є охоронцем природного порядку та приватної власності. Окрім суверенних завдань, зокрема, забезпечення діючого права в країні та захист зовнішніх інтересів, держава не може нічого зробити краще за ринок.

Вільна торгівля повинна бути забезпечена — таким чином вона сприяє кращому поділу праці. Проте, він погоджується із певною необхідністю мит та управління експортом та імпортом.

Принцип повного невтручання держави в економіку країни за Смітом, - є умовою багатства, а державне регулювання необхідне лише у разі виникнення загрози загальному благу.

Свої соціалістичні погляди він виклав у працях «Сучасний соціалізм у своєму історичному розвитку»(1906 р.), «Соціалізм як позитивне вчення»(1917р.) та ін. У цих працях обґрунтовувалися переваги централізованого планового керівництва господарством у поєднанні з кооперативною формою підприємств. Їх автор виступав проти революції як засобу досягнення соціалізму.

Р.39. Поясніть вислів К.Маркса: «Те, чого вартий товар капіталістам – вимірюється затратами капіталу; те що товар справді вартий, - затратами праці»

Маркс, Карл Генрих (Marx, Karl Heinrich) (1818 - 1883) Немецкий экономист и политический деятель. Основатель теории научного социализма, основоположник марксизма.

Маркс, наближаючись тим самим до неокласиків, визначає ціну товару як перетворену форму його вартості, основу якої стано­вить не витрачена праця, а увесь капітал, котрий був використаний для виробництва цього товару.

«Те, чого вартий товар капіталістам, — пише Маркс, — вимірю­ється витратами капіталу; те, чого товар справді вартий, — витрата­ми праці»'. З погляду капіталіста варті уваги лише витрати вироб­ництва, оскільки саме вони зумовлюють отримання прибутку. Як­що, на думку Маркса, ціна — це грошова оцінка вартості товару, то прибуток є проявом реалізованої додаткової вартості, а витрати ви­робництва — сумою постійного та змінного капіталу.

Прибуток як перетворена форма додаткової вартості є ме­тою і мотивом діяльності капіталіста, показником ефективності роз­витку капіталістичного виробництва. Відношення прибутку до ви­трат виробництва (норма прибутку) сигналізує про доцільність діяльності, віддачу одиниці капіталу та ступінь його зростання, стан справ на ринку товарів і, частково, на ринку праці.

Фактори, що визначають норму прибутку, — це, на думку Маркса, норма додаткової вартості, швидкість обороту капіталу, орга­нічна будова капіталу та ін. Особливу увагу він приділяє аналізу впливу органічної будови капіталу на зміну норми прибутку, зазна­чаючи, що зі зростанням розмірів постійного капіталу внаслідок запровадження досягнень науково-технічного прогресу норма при­бутку має тенденцію до спадання через збільшення витратної час­тини створюваної вартості. Виникає конфлікт між розширенням ви­робництва і самозростанням вартості. Цей процес супроводжується скороченням кількості зайнятих у виробництві, тобто зменшенням використаної живої праці, а отже, створеної додаткової вартості. Щоправда, існує ціла низка протидіючих чинників.

З позиції теорії вартості Маркс зміг пояснити, чому, коли товари продаються за їхньою вартістю, за різної органічної будови і різної швидкості оборотів у різних галузях виробництва капіталісти на од­наковий капітал отримують однакову норму прибутку, за рахунок яких чинників відбувається вирівнювання норми прибутку.

Р.40. Що мав на увазі Туган-Барановський в даній цитаті «Капіталізм ніколи не щезне сам по собі, творчість нового ладу може бути справою тільки свідомої волі і думки людини».

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865—1919) — учений зі світовим ім’ям, який зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем, перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Доктор економіки

М. Туган-Барановський був прихильником Маркса.

Але він виступав проти революційного шляху досягнення соціалізму. Він говорить, що необхідно еволюційним шляхом прийти до соціалізму.

Тому в даній цитаті Туган-Барановський говорить про необхідність усвідомлення людей про необхідність переходу до соціалізму минаючи капіталізм, бо революційний шлях не призведе до бажаного результату.

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: