Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Напад нацистської Німеччини на СРСР. Окупаційний режим в Україні





1. Бойові дії на території України влітку 1941 - 1942 рр. 22 червня 1941 р. раптовим нападом військ нацистської Німеччини та її союзників на СРСР почалася Велика Вітчизняна війна. В Україні наступала група армій „Південь", яка діяла проти радянських військ Південно-Західного і Південного фронтів. Початок війни для радянських військ виявився вкрай несприятливий, вони зазнали величезних втрат, але чинили опір, який дедалі зростав: 23-9 червня 1941 в районі Луцьк -Броди - Рівне - Дубно тривала найбільша танкова битва початкового періоду війни. 7 липня - 19 вересня 1941 р. тривала оборона Києва, 5 серпня - 16 жовтня 1941 р. тривала оборона Одеси, а у жовтні 1941 р. - липні 1942 р. тривала оборона Севастополя. 25 серпня 1941 р. німецько-фашистські війська захопили Дніпропетровськ. У другій половині вересня 1941 р. сталася трагедія Південно-Західного фронту, одна з найбільших поразок Червоної Армії на початку війни. В оточенні німецьких танкових колон опинилося 4 армії, в полон потрапило 665 тисяч чоловік, загинуло й командування фронту разом з командуючим генерал-полковником Кирпоносом. На кінець 1941 р. не окупованими залишилися лише східні райони Харківщини, Донбасу та Севастополь.

У травні 1942 р. радянські війська спробували провести наступальні операції в районі Харкова і Керчі, але зазнали поразки. В полон потрапило 440 тисяч чоловік. 28 серпня 1942 р. захопивши місто Свердловськ Воропшловградської області, німецько-фашистські війська завершили окупацію українських земель. На їх території було встановлено жорстокий окупаційний режим.

2. Окупаційний режим в Україні. Вся територія України була поділена на кілька частин. Під назвою „Трансністрія" до складу Румунії включили Одещину, частини Миколаївської, Вінницької областей та Лівобережжя Молдови. Під назвою дистрикт (округ) Гатчина до складу Генерал-губернаторства (польські землі) були включені західноукраїнські області (Львів, Тернопіль, Станіслав. Дрогобич). Прифронтові області безпосередньо підпорядковувалися військовому командуванню. Інші українські землі утворили Рейхскомісаріат „Україна", очолений Еріхом Кохом. який виділявся своєю жорстокістю до слов'ян.

На окупованих зехмлях було встановлено „новий порядок", за яким місцеве населення перетворювалося у дискриміноване і нерівноправне. Були встановлені різні заборони, діяли закони військового часу. Проводилися репресії, особливо щодо єврейського населення. Всього було знищено 3,9 млн, цивільного населення і 1,3 млн. військовополонених.

Проводилася широкомасштабна програма економічного пограбування України. Вивозили продовольство, сировину, устаткування, пам'ятники культури, плодові дерева навіть чорнозем. На каторжні роботи до Німеччини було вивезено 2.2 млн. людей, переважно молоді. Усі ці заходи здійснювалися у відповідності до плану „Ост", розробленому ще напередодні війни, за яким вирішувалася доля окупованих східних земель, і України також. За цим планом передбачалося перетворення України в колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейху, „життєвий простір" для колонізації представниками „вищої раси". Місцеве населення підлягало витісненню і фізичному знищенню.

 

 

40. Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни

1. ОУН і нацисти. Утворення УПА і її діяльність. Жорстокий окупаційний режим в Україні спричинив до появи Руху Опору, в якому виділилося дві складові: оунівське підпілля і УПА, радянський партизанський рух і підпілля. Причина такого стану - наявність ОУН, яка відігравала роль третьої сили в Україні, прагнучи до створення незалежної Української держави.

У цілому діяльність ОУН в роки війни однозначно оцінити непросто, бо вона була досить суперечливою. У 1938 р. в Роттердамі було вбито лідера ОУН Євгена Коновальця. У 1939 - 1940 рр. в ОУН стався розкол, утворилося дві фракції, з двома лідерами Мельником і Бандерою - ОУН (м) і ОУН (б). Між ними, у принципі, розбіжностей не було, але були розходження в питаннях тактики. Бандерівці, не відкидаючи можливості співпраці з Німеччиною, одночасно прагнули встановити контакти з іншими державами, виступали за утворення власної армії та розгортання активної боротьби за незалежність України, спираючись в основному на сили і можливості українського народу. Мельниківці ж доводили необхідність пріоритетної орієнтації на Німеччину, оскільки західні держави не цікавилися українським питанням. Між обома фракціями була гостра ворожнеча.

Обидві фракції - ОУН (м) і ОУН (б) на початку війни співпрацювати з нацистами. Обидві сторони намагалися використати одна одну у власних цілях. Тобто, ворог був спільний, але цілі різні. ОУН прагнула, використовуючи підтримку Німеччини, досягти головної політичної мети - проголосити незалежну Українську Державу, в чому особливо рішуче діяли бандерівці. Для нацистів же ОУН представляла інтерес як диверсійна шпигунська сила, маріонетки. Хоча серед вищого нацистського керівництва не було щодо цього єдності. Плодом співпраці на початку війни з СРСР стало створення німцями „Легіону українських націоналістів" із двох батальйонів - „Нахтігаль" і „Роланд".

У перші ж дні війни виник конфлікт. ЗО червня 1941 р. у Львові бандерівці несподівано для німців проголосили „Акт проголошення відновлення Української держави" і обрали уряд на чолі з Я.Стецьком. Вимогу німців скасувати цю акцію Бандера категорично відкинув. У вересні 1941 р. Бандера і Отецько були заарештовані і вміщені до концтабору. Восени 1941 р. напруження між нацистами і ОУН зростає. Німців непокоїть зростання і посилення оунівського підпілля, яке поширюється в західних і східних областях України. Оунівці намагалися поставити своїх людей в апарат місцевого управління і посилити вплив на маси, збираючи і організовуючи сили. Бандерівці діяли особливо рішуче - радикально, а мельниківці більше використовували легальні можливості співпраці з німцями. Плани ОУН полягали в тому, Що в ході війни СРСР і Німеччина послабнуть і не зможуть перешкоджати відродженню української Держави, тобто ОУН прагнула бути „третьою силою". Але це створювало загрозу окупаційному режимові. Тому у листопаді 1941 р. нацистами було видано наказ про арешти і репресії проти діячів оунівського підпілля. Багато організацій ОУН (м) і ОУН (б) було розгромлено, сотні розстріляні, чимало вміщені до концтаборів.

Власне, наприкінці 1941 - на початку 1942 рр. між ОУН і нацистами виникло протистояння. Починається формування збройних загонів ОУН. Уже влітку - восени

1941 р. на Поліссі і Волині діяли загони Т. Боровця (Бульби) - „Поліська січ". У

1942 р. виникають загони ОУН (б) і ОУН (м). Протягом 1942 - першої половини

1943 рр. бандерівці підкорили собі всі інші загони і створили Українську Повстанську Армію. 14 жовтня 1942 р. вважається офіційною датою створення УПА. Головнокомандуючим УПА був Роман Шухевич (Тарас Чупринка).

У червні 1943 р. було проведено 3-й Надзвичайний великий збір ОУН (б), який вніс доповнення та зміни до доктрини інтегрального націоналізму, яка не дуже виправдовувала себе на східноукраїнських землях. Цим обумовлювалась необхідність поєднати національні вимоги з загальнодемократичними, тобто розробити соціально-економічну платформу і наповнити національну ідею демократичним змістом, з метою розширення політичної бази.

У липні 1944 р. біля Самбора (Галичина) представниками від різних українських організацій (крім ОУН (м)) була створена Українська Головна Визвольна Рада, яка закликала до боротьби проти нацизму і більшовизму, а всім неросійським народам СРСР - об' єднатись в боротьбі за своє визволення.

УПА швидко розгорнула свою діяльність. Поширилася її територія з Волині, Полісся на Галичину, Черкащину. Зростала її чисельність - від 30 - 40 тисяч до 100 тисяч чоловік. Всього вважають, що через УПА до початку 50-х рр. пройшло близько 400 тисяч чоловік. Вдосконалювалася її структура, встановлені були військові звання, військові нагороди, діяли школи командирів, видавалися газети і журнали. Існували чотири ударні групи УПА: Захід, Схід, Південь, Північ. УПА виникла без зовнішньої підтримки, за масової підтримки місцевого населення. Під контролем УПА були цілі райони. У 1942 - 1943 рр. почалися бойові дії проти німців, але УПА переважно уникала зіткнень з німцями, вичікувала, зберігала сили. Вела УПА боротьбу і проти радянських партизанів, не пускаючи їх на свою територію. Боролася УПА і проти польських партизан. У 1943 - 1944 рр. сталася жорстока польсько-українська різанина, коли кілька десятків тисяч українців і поляків було знищено.

Влітку - восени 1944 р. райони дислокування загонів УПА зайняли радянські війська. На розгром УПА були кинуті великі сили. Боротьба велася жорстоко. За лютий 1944 - липень 1945 р. загинуло 92,8 тисячі бійців УПА. У квітні 1944 р. у сутичці з загоном УПА було смертельно поранено командуючого І Українським фронтом, генерала армії Ватутіна. Боротьба УПА, оунівців на західноукраїнських землях продовжувалася до середини 50-х рр.

2. Радянський партизанський рух і підпілля. Радянський партизанський рух і підпілля почали розгортатися з початком війни. Партизанська мережа, підготовлена ще в 30-х рр. на випадок війни, під час сталінських репресій була винищена Заново все робилося на швидку руку, поспішно і погано було підготовлено. У результаті, в перші місяці війни в Україні було залишено 3500 диверсійних та партизанських груп, але з них на червень 1942 р. залишилося 22.

Але окупаційний режим нацистів сприяв посиленню і активізації радянського партизанського руху в Україні, який став більш активним і набирав більш організованих форм. У червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху, який очолив Т. Строкач. Починають утворюватися і великі партизанські з'єднання. У лютому 1942 р. на Сумщині утворено партизанське з'єднання С. Ковпака і С. Руднєва Навесні 1942 р. утворено партизанське з'єднання О. Сабурова, також створюються з'єднання О. Федорова, М. Наумова, М. Мельника Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 5 партизанських з'єднань і 900 дрібних загонів та сотні диверсійних та розвідувальних груп. Чисельність партизан в Україні на квітень 1943 р. становила 29,5 тисяч, на січень 1944 р. - 58,5 тисяч. Усього загальну кількість партизан та підпільників радянські історики налічують понад 500 тисяч.

Свої дії українські партизани координували з вищім командуванням, отримуючи з центру усіляку підтримку. Влітку 1943 р., під час Курської битви, партизани провели „Рейкову війну". У червні - жовтні 1943 р. партизанське з'єднання С.Ковпака провело Карпатський рейд. Подібні рейди проводили й інші партизанські з'єднання.

На початку 1944 р. в радянському партизанському рухові в Україні визначилися нові риси, УШПР розформував 33 великі партизанські загони та інші, які були реорганізовані в 101 партизанський загін. У 1944 р. провели партизанські рейди 19 з'єднань і 25 окремих загонів. У січні - квітні 1944 р. І Українська партизанська дивізія їм. С. Ковпака під командуванням П. Вершигори провела Львівсько-Закарпатський рейд. А всього за січень - серпень 1944 р. було вчинено 1037 диверсій.

Активно під час окупації діяло і радянське підпілля - комуністичне і комсомольське. У Краснодоні діяла „Молода Гвардія", у с. Кримки (Миколаївської області) -,^Партизанська іскра" та ін. У Дніпропетровську секретарем підпільного обкому КП(б)У був Сташков, а підпільний міськом КП(б)У очолював Г.Савченко.

41. Звільнення України від нацистської окупації. Ціна Перемоги. 1. Звільнення України від нацистської окупації. Наприкінці грудня 1942 р. радянські війська почали звільнення українських земель від нацистської окупації. Першим було звільнено село Півнівка Міловського району Луганської області. На середину лютого 1943 р. радянські війська вийшли до Новомосковська, Синельникова, Красноармійська, Слов'янська Було звільнено Харків, але в середині березня 1943 р. німці знову захопили його. Остаточно радянські війська звільнили Харків 23 серпня 1943 р., після успішної Курської битви. Успішним наступом радянські війська вийшли до Дніпра, який німці перетворили на „Східний вал". У серпні - грудні 1943 р. тривала битва за Дніпро, за яку 2438 воїнів стали Героями Радянського Союзу. 25 жовтня 1943 р. радянські війська звільнили Дніпропетровськ, 8 вересня - Сталіне, 2 вересня - Суми, 21 вересня - Чернігів, 23 вересня - Полтаву, 14 жовтня - Запоріжжя. 6 листопада 1943 р. було звільнено Київ. 20 жовтня 1943 р. Воронізький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані відповідно у 1,2,3,4 Українські фронти.

Наприкінці 1943 р. - на початку 1944 р. наступ продовжився. У січні - лютому 1944 р. радянські війська провели Корсунь-Шевченківську операцію, під час якої розгромили 80 тисяч німецько-фашистських військ, які потрапили в оточення (Канів - Корсунь - Шевченківський). Наступ продовжувався далі. Були звільнені 8 січня 1944 р. Кіровоград, 22 січня - Кривий Ріг, 13 березня - Херсон, 20 березня -Вінниця. Наприкінці березня - на початку квітня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон з Румунією та Чехословаччиною.

У квітні - травні 1944 р. радянські війська успішно провели Кримську наступальну операцію. 8 квітня 1944 р. вони прорвали перекопські укріплення, а 12 травня 1944 р. повністю звільнили Крим. У травні 1944 р. з Криму були депортовані кримські татари 238,5 тисяч чоловік, з яких 80% жінки та діти, а пізніше греки, вірмени, болгари. У червні 1944 р. в бою під Бродами була розгромлена дивізія СС „Галичина". 7 липня 1944 р, було звільнено Львів, Станіслав. У серпні 1944 р. була проведена Яссько-Кишинівська операція, і звільнені Молдавія і Ізмаїльщина. У жовтні 1944 р. визволення українських земель від нацистської окупації було завершено. 28 жовтня 1944 р. було звільнене Закарпаття. 8 травня 1945 р. нацистська Німеччина підписала акт про безумовну капітуляцію, а 2 вересня 1945 р. це зробила Японія. Друга світова війна скінчилася.

2. Ціна Перемоги. Український народ заплатив велику ціну за Перемогу. За роки війни Україна втратила 8 млн. чоловік, або п'яту частину всього населення, з яких 2,5 млн. загинуло в боях, а 5,5 млн. становили цивільні і військовополонені. Це становило 40 - 44 % загальних людських втрат СРСР. Понад 10 млн. чоловік залишилися без житла, міста і села були знищені, економіка зруйнована. Було знищено 16150 підприємств, 27910 колгоспів, 872 радгоспи, 1300 МТС. Лише за 1943 - 1944 рр. німці вивезли 9200 тисяч т зерна, 6220 тисяч т м'яса, 950 тисяч т олії, 208 тисяч т вершкового масла, 400 тисяч т цукру, 2500 тисяч т фуражу, 3500 тисяч т картоплі. Для транспортування всього цього знадобилося 1418 тисяч вагонів.

У цілому матеріальні збитки України в роки війни становили 42 % загальних збитків СРСР.







Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.