Симон Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест

Одного ж перехожого, Симона Киринея, що повертався з поля, присилували нести Його хрест.

Симон — єврейське ім'я, але Киринея — місто грецьке, десь в Африці.

Повернувшись на землю батьків, він обробляв її. Кремезний селянин, вимазаний болотом масної, родючої землі, повний радісного відчуття, бо на деревах вже розпустився цвіт.

Проходив біля воріт міста, нічого не знаючи про те, що діється.

Римський сотник, побачивши здорового та бідного чоловіка, зажадав, щоб він якийсь час ніс хрест Ісуса. Не учень він, ані друг, апостоли розбіглися. Однак він не ховався і ніс хрест, що не йому був призначений.

Скільки є людей, яких життя примушує нести хрест, і не знають вони, що це хрест Христа.

Вони несуть його щоразу, коли переборюють самі себе, аби нагодувати, одягти, прийняти незнайомого. „Ми не бачили Тебе", — скажуть вони Христові, а Він відповість: „Усе це ви Мені зробили".

Перед очима у Симона було ще дерево в цвіту, але під згустками крові він, мабуть, розгледів

променисте лице і, може, відчув, що несе не сухе дерево, а нове дерево життя.

Господи, ми несемо наші пристрасті як хрести,

вони не позбавлені любові, не позбавлені й брехні.

Страстями Твоїми звільни нас від ілюзій та переміни наші пристрасті на співчуття.

Господи, ми несемо хрест своєї смерті, смерті тих, кого любимо.

Відкрий нам, що в небезпечній ущелині Ти нас чекаєш,

Ти, що перетворюєш мій хрест на Твій хрест, Воскресіння.

Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.

Ісус же обернувся до них і сказав: „Дочки Єрусалимські, не плачте наді мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?"

Жінки у голосінні йшли за Ним. Але Ісус сказав їм: Не плачте.

Не ридай наді мною, Мати, Третього дня я воскресну.

Не треба плакати над священиком, який приносить себе у цілопальну жертву за життя і спасіння світу. Плакати треба над долею людства, тому що людина сама визначила собі долю.

Лазар помер і вже чути, місто вже в облозі ворогів, сили небуття облягають людину і тягнуть в сторону порожньої безодні. Ісус приймає цю долю, щоб її перемогти.

Він воскресив Лазаря і готується до поєдинку з тим, який роз'єднує, і який нічого не має у Ньому. Тому одного дня Христос зможе нам сказати:

Витру сльозу всяку з очей ваших; і смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.

Силоамська вежа все падає й падає, війська безупинно підпалюють міста.

Це не Ти нас караєш — це відбувається, тому що деревом всохлим ми стали.

щоб ми могли витерти сльози єрусалимським жінкам.

щоб Твоє Лице на наших іконах, було для нас дверима у вічність,

Тоді розіп'яли Його й поділили Його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. (Мр. 15, 24)

У цей день розіп'яли на дереві Господа, який землю і води створив. Прикутий цвяхами Наречений Церкви. Списом пробитий Син Діви.

Поклоняємося Страстям Твоїм, Христе, нехай прийде Твоє Воскресіння.

У цей день Ісус одночасно пізнав муки тіла, простягнутого на хресті, розпач душі та зневагу людей. Бід тієї хвилини Він є братом усіх, хто зазнав тортур, відчаю і погорди.

У цей день Єдиний Живий, — Воскресіння і Життя, — без болю народжений від Діви,

пізнав біль, що перевищує всякий людський вимір.

Недоступний Бог і цей Чоловік, покритий кров'ю, — це є, однак, один і той самий... той самий... Розп'ятий Бог, ганьба для тих, хто почитає Закон, глупота для тих, хто почитає мудрість, а для нас Божа могутність і Божа мудрість.

О Ісусе, що навіки розкрив обійми, з Твого пробитого боку б'ють джерелом води хрещення та кров Євхаристії. Кілька крапель крові оновлюють весь світ, світанок Духа піднімається зі змордованого Тіла.

Ми потребували воплочення і смерті Бога, щоб мати сили відродитися. Дерево ганьби стало Деревом Життя, віссю світу, яка збирає всі наші скорботи, щоб віддати їх вогневі Духа.

Це дерево сягає від землі до Небес. Драбина Якова, дорога ангелів, його плід таїть в собі життя, ми споживаємо його, а споживаючи його, не помремо.

О Хресте Христовий, тільки Ти можеш нас засуджувати,

тільки Ти відкриваєш нам безмірну любов Бога.

О Хресте Христовий, єдина відповідь Йові й незліченним Йовам історії,

що Твій вигляд вгамовує в нас усякий бунт і чинить смішною всяку ненависть.

О Хресте Христовий, дозволь нам у найважчі хвилини не впасти у відчай,

а впасти до Твого підніжжя, щоб Той, кого на Тобі підняли,

пригорнув всіх нас до себе у своїй парадоксальній славі.

Ісус обіцяє своє царство розважливому злочинцеві

Один із повішених злочинців зневажав Його, кажучи: „Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!"

А другий, озвавшись, скартав його і мовив: „Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?

Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, Цей же не зробив нічого злого". І додав: „Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство". Сказав Ісус до нього: „Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі мною в раю". (Лк. 23, 39-43)

Уся наша доля міститься в долі цих двох злочинців.

Не чужі вони нам, вони — це ми. Не маємо іншого вибору, як між тим, що праворуч і тим, що ліворуч. Злочинець ліворуч пропонує Ісусові останню спокусу: якщо Ти — Христос, спаси себе самого! Священики й солдати вже говорили Йому: „Нехай спасе себе самого, і ми увіруємо в Нього".

Але коли Ісус мовчав, інший злочинець звернувся до першого й сказав: Ми вбивали людей і нас убивають, смерть записана в глибинах нашого єства. Але в Ісусі, в якому немає жодного зла, немає також і фатальної присутності смерті, а тільки смерть з любові.

Злочинець, паралізований болем, зберіг останню, найвищу свободу, свободу віри, і кликав: „Ісусе! Пом'яни мене, коли прийдеш, у Царстві Твоїм".

Чи передчував він, що Царство не прийде в майбутньому, бо воно вже тут, воно — це Ісус у своїй жертві любові?

Воно ось тут, воно — Ісус як подих, єдиний з Отцем. У Ньому земля смутку раєм стає.

Тому, звертаючи погляд до розбійника, Він промовив: „Сьогодні ще будеш зі мною в раю".

Ісусе, кожен із нас — злочинець, водночас, той, що хулить і той, що вірує.

Я прикутий цвяхами до смерті, нічого не залишається мені,

як благати: Ісусе, пом'яни мене, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Ісусе, я нічого не знаю, нічого не розумію у цьому світі жаху.

Але Ти, Ти прийди до мене, з відкритими обіймами, з відкритим серцем,

Слава і хвала Тобі, Тобі, що прийняв не здорових, а немічних,

Тобі, чиїм несподіваним другом є злочинець, відкинутий людським правосуддям.

Ти вже сходиш до аду й звільняєш тих, що засудженими себе вважали,

і волають вони до Тебе: Пом'яни нас, Господи, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: