Механізми рішення внутріособистісних конфліктів.

Подолання внутріособистісного конфлікту забезпечується утворенням і дією механізмів психологічного захисту (3. Фрейд, Ф. Бассін). Психологічний захист - нормальний, повсякденно працюючий механізм психіки. Вона є продуктом онтогенетичного розвитку і навчання. Розвиваючись, як засіб соціально-психологічної адаптації, механізми психологічного захисту призначені для контролю емоцій у тих випадках, коли досвід сигналізує людині про негативні наслідки їх переживання або їх прояв.

Деякі дослідники (Ф. Василюк, Э. Кіршбаум, И. Стоїків) вважають психологічний захист непродуктивним засобом рішення внутрішнього конфлікту. Вони думають, що захисні механізми обмежують розвиток особистості, її “власну активність”. Але, у важких ситуаціях ми ними користуємося, і у будь-якому разі буде краще, якщо ми буде користуватися ними кваліфіковано та досить різноманітно.

Розглянемо механізми психологічного захисту докладніше.

Заперечення — один із найбільш простих механізмів захисту. Розвивається з метою стримування негативних емоцій, викликаних попаданням людини у важку ситуацію. Заперечення має на увазі умовну підміну прийняття рішення на дії відповідно до нових обставин або ігнорування ними.

Проекція - розвивається для стримування почуття неприйняття себе як неспроможного упоратися із труднощами.

Проекція припускає приписування джерелу труднощів різних негативних якостей для формування раціональної основи для його неприйняття та позитивного сприйняття себе на цьому фоні.

Регресія розвивається в раннім дитинстві для стримування почуттів непевності в собі, страху невдачі, що пов'язана із проявом ініціативи. Регресія припускає звернення в ситуації внутрішнього конфлікту до дитячих стереотипів поведінки.

Заміщення розвивається для стримування емоції гніву на більше сильного або значимого суб'єкта щоб уникнути відповідної агресії або нападу. Індивід знімає напругу, переносячи агресію на більше слабкий об'єкт або на самого себе. Заміщення має активні та пасивні форми і може використовуватися індивідами незалежно від їхнього типу конфліктного реагування.

Придушення розвивається для стримування страху, прояв якого є неприйнятним для позитивного самосприйняття та загрожує попаданням у пряму залежність від «агресора». Страх блокується за допомогою забування його джерела, а також обставин, асоціативно пов'язаних з ним. До придушення відносять також близькі за змістом механізми ізоляції та інтроекції.

Ізоляція — сприйняття травматичних ситуацій або спогад про них без почуття тривоги.

Інтелектуалізація розвивається в ранньому підлітковому віці. Припускає довільне тлумачення подій для розвитку почуття суб'єктивного контролю над ситуацією. При цьому використовуються способи порівняння протиборчих тенденцій; складання списку “+” й “-” кожної з тенденцій та їх аналіз; градація кожного “+” й “-” у кожній з тенденцій та їх сумування.

Анулювання — поведінка або думки, що сприяють символічному зведенню нанівець наявність попередніх результатів або думок, що викликали сильне занепокоєння, почуття провини.

Сублімація — задоволення витиснутогонеприйнятного почуття (сексуального або агресивного) здійсненням соціально схвалюваних альтернатив. Способи: перехід на інший вид діяльності; здійснення привабливих, суспільно значимих вчинків.

Раціоналізація — знаходження правдоподібних причин для виправдання дій, викликаних подавленими, неприйнятними почуттями. Способи: дискредитація цілі (елементарне знецінювання недосяжного); дискредитація значимості того, хто відмовляє в увазі; перебільшення ролі обставин, долі; твердження шкоди в благо; переоцінка цінностей, всієї мотиваційної системи; самодискредитація (спокута провини).

Реактивне утворення припускає вироблення та підкреслення в поведінці протилежних переконань, установок.

Компенсація — онтогенетично самий пізній і складний захисний механізм, який розвивається та використається, як правило, свідомо. Призначений для стримування почуття суму, горя із приводу реальної або уявної втрати, вади або неповноцінності. Для цього використовують механізми ідентифікації та фантазії.

Фантазія — втеча в уяву з метою відходу від реальних проблем, пов'язаних з рішенням внутріособистісного конфлікту.

Механізми захисту, що розвиваються в онтогенезі як засіб адаптації і рішення конфліктів, можуть викликати за певних умов протилежні стани дезадаптації. В основі цієї неоднозначності лежить те, що механізми захисту є у своїй більшості продуктом конфліктів раннього онтогенезу.

Існує безліч рекомендацій щодо виходу зі стану внутріособистісного конфлікту. Незважаючи на сумнівність більшості та необхідність строго індивідуального підбору, наведемо одну з них.

Алгоритм рішення внутріособистісного конфлікту

Чітко ідентифікуйте та відокремите частини одна від іншої. Буде здаватися, що вони висувають конфліктуючі вимоги. Наприклад, одна частина може вимагати волі та дозвілля, а інша - гарантій стабільного доходу. Або, одна частина може бути дуже «акуратною» щодо грошей, інша - марнотратною. Кожна частина буде висловлювати негативні оціночні судження про іншу частину. Деякі частини сформовані на ціннісних орієнтаціях батьків. У кожної частини свої цінності.

Отримайте ясну репрезентацію кожної частини. Як вони виглядають? Що вони відчувають? Як звучить їх голос (батьки, близькі)? Чи є слова або фрази, якими їх можна було б охарактеризувати? Уявіть їх.

З'ясуєте наміри кожної частини. Врахуйте, що кожна з них має позитивні наміри. «Рухайтеся» стільки, наскільки це вам необхідно, щоб частини прийшли до взаємовигідного результату. Вони повинні прийти до згоди. Почніть переговори так, начебто маєте справу із двома різними людьми. Іноді, коли розбіжності великі, єдина угода, що може бути досягнута - збереження вашого життя.

Переговори. Які ресурси кожної частини могли б виявитися корисними іншій частині для реалізації її інтересів? Чим можна обмінятися? На чому вони могли б скооперуватися? Що кожна з них хоче від своєї суперниці для того, щоб одержати задоволення? Що саме хоче кожна частина від іншої (часу, поведінка, уваги й т.п.) Створіть картинку співробітництва частин (...). Посидьте якийсь час спокійно.

Такі «переговори» - гарний інструмент для рішення конфліктів. Насправді ви можете ніколи не позбутися від цих протиборчих частин (у цьому може і не бути необхідності). Однак ви краще зрозумієте їх і вони не породять крайніх невротичних реакцій, оскільки тут головне - не те, що перебуває в межах розуму, не та угода, до якої ви прийшли, а ті звукові, візуальні або кінестичні образи, які ви створили.

Однозначного визначення міжособистісного конфлікту не існує. Більше того, міжособистісний конфлікт дуже тісно пов'язаний із внутріособистісним. Проте, можна назвати риси міжособистісного конфлікту:

· протиборство людей відбувається безпосередньо, тут і зараз, на основі зіткнення їх особистих мотивів. Суперники зіштовхуються віч-на-віч;

· проявляється весь спектр відомих причин: загальних і приватних, об'єктивних і суб'єктивних;

· міжособистісні конфлікти для суб'єктів конфліктної взаємодії є своєрідним полігоном перевірки характерів, темпераментів, прояву здатностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних особливостей;

· відрізняються високою емоційністю та охопленням практично всіх сторін відносин між конфліктуючими суб'єктами;

Залежно від взаємної спрямованості суб'єктів і міжособистісних стосунків (симпатії-антипатії) міжособистісні конфлікти можна класифікувати (Таблиця).

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: