Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Законний представник потерпілого





1. Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.

2. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному прова­дженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

1. У випадках, коли потерпілий не має належного обсягу дієздатності для здій­снення наданих йому КПК процесуальних прав, до участі в кримінальному прова­дженні залучається його законний представник. Відповідне положення передбачене з метою забезпечення прав потерпілого у тих випадках, коли сам він скористатися ними не спроможний.

Неповнолітній вік потерпілого означає вік до досягнення 18 років. У віці до 14 років потерпілий вважається малолітньою особою (ст. 31 ЦК), а у віці від 14 до 18 років - неповнолітньою особою (ст. 32 ЦК).

Питання визнання потерпілого недієздатним чи обмежено дієздатним визначають­ся на підставі положень ЦК і ЦПК. Так, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо: вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ст. 36 ЦК).

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хро­нічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК). Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ст. 40 ЦК).

Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, а також визнання фі­зичної особи недієздатною встановлюється ЦПК.

Документами, на підставі яких орган чи особа, що здійснює кримінальне прова­дження, встановлює неповнолітній вік особи, є її свідоцтво про народження, а неді­єздатність чи обмежену дієздатність особи - відповідне рішення суду.

Питання представництва за законом визначаються ст. 242 ЦК: батьки (усиновлю- вачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей; опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздат­ною; законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. У кримінальному провадженні як законні представники потерпілого можуть бути залучені його батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності:

- опікуни чи піклувальники особи;

- інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї;

- представники органів опіки і піклування;

- представники установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний потерпілий.

2. Питання участі у кримінальному провадженні законного представника потер­пілого визначаються на засадах, аналогічних участі у кримінальному провадженні законного представника підозрюваного, обвинуваченого (про законного представни­ка підозрюваного, обвинуваченого див. коментар до ст. 44 КПК).

Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представ­нику. З моменту прийняття і оформлення відповідного процесуального рішення за­конний представник набуває процесуальних повноважень у кримінальному прова­дженні.

У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий за­конний представник замінюється іншим з числа осіб, яким надається право виступа­ти законними представниками потерпілого у кримінальному провадженні. Так, за­конний представник підлягає заміні, якщо він є підозрюваним або обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, яким потерпілому заподіяна шкода; якщо він є захисником або надає правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому; якщо він своїми діями шкодить інтересам потерпілого або зловживає наданими йому повно­важеннями; якщо він внаслідок своєї бездіяльності не реалізує повноважень, наданих йому законом, тощо.

Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосеред­ньо потерпілим і не може бути доручена представнику. Це означає, що законний пред­ставник потерпілого може діяти в кримінальному провадженні як поряд із потерпілим, так і замінюючи його, користуючись процесуальними правами потерпілого, перед­баченими ст. 56 КПК, за винятком права давати показання, права мати представника, права на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, права на забезпечення безпеки (якщо підстави для вжиття відповідних заходів стосуються осо­би потерпілого) та інших прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпі­лим і не може бути доручена законному представнику за своєю природою.

Участь потерпілого, інтереси якого у кримінальному провадженні представляє законний представник, у процесуальних діях без участі законного представника не допускається. Такий потерпілий може реалізувати надані йому процесуальні права, за винятком тих прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена законному представнику, лише за допомогою законного пред­ставника.

§ 5 Інші учасники кримінального провадження

Стаття 60

Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідо­мленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваже­ного розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

1. Заявник як суб'єкт кримінального провадження є новелою нового КПК. У КПК 1960 року не було передбачено такого суб'єкта кримінально-процесуальних право­відносин.

1. Фізична особа-заявник - людина, яка є дієздатною особою, досягла 16 років, тобто віку, з якого настає кримінальна відповідальність згідно зі ст. 383 КК за завідо- мо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, і не є потерпілим.

Різниця між потерпілим і заявником згідно з положеннями статей 55 та 60 КПК полягає в тому, що потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кри­мінального правопорушення, або залучена до провадження як потерпіла, або подала заяву про визнання її потерпілою після початку кримінального провадження.

Заявник - це особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, але це кримінальне правопорушення скоєно не стосовно неї, а іншої особи.

Основним критерієм розмежування заявника від потерпілого є фактор заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди. Така шкода заподіюється виключно потер­пілій стороні.

Заяви та повідомлення про кримінальне правопорушення подаються до прокура­тури, органів досудового розслідування, оперативних підрозділів як в усній, так і в письмовій формі (наприклад, заява про зловживання посадовими особами контролю­ючих органів під час перевірки юридичної особи, заява про факт вчинення ДТП, про пожежу, про виявлення трупа людини, про факт розбійного нападу або грабежу тощо).

Такі заяви можуть подавати як представник юридичної особи, так і фізична особа, але вони повинні стосуватися вчинення кримінального правопорушення не стосовно їх, а інших юридичних або фізичних осіб.

Заявник може звернутися із заявою або повідомленням про кримінальне право­порушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслі­дування, про будь-які факти кримінального правопорушення, крім викладених у гл. 36 КПК (Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

Заявником виступає не лише фізична, а й юридична особа. Юридична особа також може бути потерпілим у кримінальному провадженні, якщо кримінальним правопо­рушенням їй завдано майнової шкоди. Заявнику - юридичній особі такої шкоди кри­мінальним правопорушенням не завдається.

КПК (ст. 3) не містить визначення терміна «юридична особа» як учасника кримі­нального провадження, тому слід звернутися до інших галузей права з метою визна­чення даного поняття.

Відповідно до ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстро­вана у встановленому законом порядку. Загальні положення про юридичну особу за­значені в главі 7 ЦК і можуть бути використані у КПК.

2. Частина друга закріплює права заявника, до яких, зокрема, віднесено: право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати ін­формацію про закінчення досудового розслідування.

Відповідно до норм КПК документом, який би підтверджував прийняття і реєстра­цію від заявника заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення, слід розуміти копію витягу з ЄРДР у порядку, передбаченому ст. 214 КПК.

Ця стаття КПК не містить визначення строків, у які заявник повинен отримати від органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію. Тому слід керуватися ст. 28 КПК, яка перед­бачає проведення процесуальних слідчих дій у розумні строки.

Речі і документи, що підтверджують заяву або повідомлення заявника про кримі­нальне правопорушення, він може подавати разом з письмовою заявою про кримі­нальне правопорушення або безпосередньо службовій особі органу державної влади, уповноваженому розпочати досудове розслідування. (Поняття «речі» див. ст. 98 КПК, «документи» - ст. 99 КПК.)

Інформація про надання речей та документів повинні заноситися до ЄРДР, про що повідомляється заявник у відповідному документі, який би підтверджував прийняття і реєстрацію від заявника заяви (ст. 214 КПК).

Інформація про закінчення досудового розслідування заявнику повинна направ­лятись з дотриманням вимог глави 6 КПК.

Стаття 61

Цивільний позивач

1. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кри­мінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано май­нової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним право­порушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред 'явила цивільний позов.

2. Права та обов 'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

3. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для по­терпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтри­мувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кім­нату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про при­йняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільно­го позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

1. При визначенні особи як цивільного позивача у кримінальному провадженні слід виділити дві категорії учасників цих правовідносин, а саме: фізичну особу, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридичну особу, якій кримінальним право­порушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди.

Обов'язковою умовою визнання особи цивільним позивачем є пред'явлення в кримінальному провадженні цією особою цивільного позову.

Інших процесуальних документів, таких як винесення постанови слідчим чи про­курором або ухвали суду про визнання особи цивільним позивачем, закон не вимагає.

2. З моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду особа стає учасником процесу та набуває прав, передбачених ст. 61 КПК.

Особливості та порядок пред'явлення позову у кримінальному провадженні регу­люється ст. 128 КПК.

3. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені ст. 55 КПК для потер­пілого, у частині, що стосуються цивільного позову, незалежно від того є ця особа фізичною особою чи юридичною.

Підтримувати цивільний позов може сам потерпілий або його законний представник відповідно до ст. 63 КПК. Відмовитися від позову може тільки сам цивільний позивач. Представник цивільного позивача може користуватися цим правом тільки за домовленіс­тю з цивільним позивачем. Законний представник неповнолітнього цивільного позивача також повинен погоджувати свою позицію з позивачем. Відмовитися від позову цивільний позивач може до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Орган досудового розслідування зобов'язаний надати цивільному позивачу інфор­мацію про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосу­ються цивільного позову, долучивши до інформації їх копії. Випадки та порядок ін­формування передбачені у статтях 56, 111, 112 КПК.

Стаття 62

Цивільний відповідач

1. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної осо­би, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред 'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання по­зовної заяви органу досудового розслідування або суду.

3. Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в криміналь­ному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

1. У кримінальному процесі майнову та моральну відповідальність за цивільним позовом несе особа, яка вчинила злочин, - підозрюваний обвинувачений. Проте у багатьох випадках ця відповідальність покладається не на підозрюваного обвинува­ченого, а на інших осіб, які іменуються цивільними відповідачами.

Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни, піклувальники та інші особи, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну та моральну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому гл. 9 КПК.

Хто саме несе цивільну відповідальність у кримінальному провадженні, вирішу­ється на основі чинного цивільного законодавства.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповно­літньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усинов- лювачами), або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в част­ці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної ді­єздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), або пі­клувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок цих осіб відшкоду­вати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків. Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодо­вується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шко­да, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах. Якщо шкода була завдана особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом із цією особою, знали про її психічний розлад або недо­умство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Особа може бути визнана неосудною тільки в судовому порядку.

Підстави відповідальності юридичної особи передбачені в гл. 82 ЦК і можуть бути використані в кримінальному провадженні.

2. Для притягнення як цивільного відповідача закон не вимагає, аби особа, яка провадить розслідування кримінального провадження, суддя виносили постанову, а суд - ухвалу, для цього необхідно, щоб було заявлено позов, тобто з фактичного мо­менту заявлення позову.

З цього моменту виникають права та обов'язки цивільного відповідача, передба­чені ст. 42 КПК у частині заявленого позову.

3. Особа, яка провадить кримінальне провадження, прокурор та суд повинні роз'яснити цивільному відповідачу його процесуальні права та забезпечити можли­вість їх здійснення.

Випадки та порядок інформування цивільного відповідача про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні щодо цивільного позову та отримання їх копії у ви­падках та в порядку, встановлених КПК передбачені у статтях 42, 111, 112 КПК як для ін­формування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

Стаття 63







ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.