Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Підготовка до допиту. Зміст тактики допиту. Встановлення психологічного контакту. Актуалізація забутого в пам’яті допитуваного.





Підготовка до допиту може бути поділена на три основних рівня: пізнавальний, прогностичний та синтезуючий. Пізнавальний рівень полягає у вивченні матеріалів кримінальної справи, ознайомленні з оперативно-розшуковими даними, збиранні відомостей про особу допитуваного, вивченні спеціальних питань. Інформація, яка буде одержана на цьому рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, визначати можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, обирати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту. Підготовка до допиту завершується на синтезуючому рівні й охоплює складання плану допиту, а також вирішення питань, пов’язаних з визначенням доцільного місця, часу та режиму його здійснення. Під час підготовки до допиту велике значення має цілеспрямоване вивчення матеріалів справи, що дозволяє встановити коло осіб, які підлягають допиту, визначити предмет допиту, сформулювати запитання допитуваному. Підготовка до допиту передбачає необхідність вивчення соціально-психологічної характеристики допитуваного, яка складається з даних про його характер, темперамент, рівень інтелекту, спосіб мислення, схильність до референтної групи, спосіб життя, виховання в сім’ї тощо. Заключним етапом підготовки до допиту є його планування, яке передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення прогностичної функції. При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвинуваченого або свідка на допиті, а також можливість виникнення різних ситуацій допиту та їх зміни під час його проведення. Планування допиту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту. Під час допиту використовуються різноманітні тактичні прийоми: постановка тих чи інших запитань, пред’явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо. У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які можуть бути сформульовані допитуваному. За своєю спрямованістю запитання поділяються на основні та доповнюючи. Відповідно до цільового призначення запитання можуть бути: уточнюючими, нагадуючи ми, контрольними. Класифікація способів пред’явлення доказів за декількома підставами: 1. За характером використання доказів у розслідуванні: а) пред’явлення доказів на одному допиті; б) пред’явлення доказів під час ряду допитів однієї особи. 2. За характером взаємозв’язку доказів у кримінальній справі: а) роздільне пред’явлення одиничних доказів; б) пред’явлення комплексу взаємопов’язаних доказів; в) пред’явлення всієї системи доказів. 3. За характером демонстрації доказів на допиті: а) згадування про наявні докази на допиті; б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження; в) показ доказів допитуваному не повністю, мимохідь; г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази; ґ) підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється. 4. За характером послідовності пред’явлення доказів: а) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»; б) пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили». 5. За характером додаткових умов, що посилюють вплив на допитуваного доказів, що пред’являються: а) несподіване пред’явлення доказів; б) пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин, які пов’язані з ними; в) пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у кримінальній справі; г) використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особливостей доказів, що пред’являються; ґ) супроводження пред’явлення доказів описом передбачуваного перебігу розслідуваної події та її обставин. Системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), що мають на меті: 1) встановлення психологічного контакту з допитуваним; 2) спонукання його до давання показань; 3) уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;

4) актуалізацію забутого в пам’яті допитуваного; 5) викриття неправди; 6) усунення перекручень при добросовісній помилці допитуваного. Психологічний контакт — це найбільш сприятлива психологічна «атмосфера» допиту, яка допомагає взаємодії та взаємовідносинам між її учасниками, це певний «настрій» на спілкування. Психологічний контакт у допиті передбачає можливість виникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання та 2) коли його примушують до цього. Способи впливу на людей: 1) виявляйте щирий інтерес до інших людей; 2) усміхайтесь; 3) пам’ятайте, що для людини звук її імені — найбільш солодкий і найбільш важливий звук людської мови; 4) будьте добрим слухачем; заохочуйте інших розповідати вам про себе; 5) ведіть розмову у колі інтересів співрозмовника; 6) давайте людям відчути їх значимість і робіть це щиро. Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутих матеріалів у пам’яті свідків (потерпілих) або обвинувачених (підозрюваних), може включати: 1) постановку нагадуючих запитань; 2) показ доказів; 3) демонстрацію іншої матеріалізованої інформації; 4) допит на місці події; 5) оголошення показань інших осіб.

44. Криміналістична класифікація злочинів. Криміналістична характеристика злочинів В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов’язані критерії: 1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом, та 2) криміналістичний, що враховує чинники, пов’язані зі специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації злочинних дій тощо. Криміналістична характеристика — це система відомостей про певні види злочинів, ознаки суб’єкта злочину (особи злочинця), його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами. Структурну основу цієї системи становлять кримінально-правова та кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу злочину і обставин, що підлягають доказуванню, визначають тією чи іншою мірою структуру кримінологічної та криміналістичної характеристик злочину. Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається як система, що містить ознаки і дані про закономірні зв’язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані є основою для побудови систем типових версій, що використовуються при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій.Криміналістична характеристика злочинів може розглядатися як система, що складається з елементів, котрі містять окремі підсистеми — компоненти: а) особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціально-демографічними даними; категорії посадових матеріально відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо; б) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину (маскування злочинних дій); в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв’язки і стосунки, ознаки віктимності тощо); г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть належати до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування); ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності, фактори поведінки людей у побуті й трудовій діяльності; д) наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв’язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.

47. Криміналістична характеристика вбивств Вбивство є злочином проти життя особи і являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Найважливішим завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках інсценуванням обставин події злочину. Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з’ясування даних, що складають криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які допомагають найбільш швидкому розслідуванню. До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать: 1) спосіб вчинення; 2) спосіб приховування; 3) місце, час та обстановка; 4) «слідова картина»; 5) особа злочинця; 6) особа потерпілого. Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів убивства. Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики вбивств. Спосіб вчинення. Такі способи надзвичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін. Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину Спосіб приховування. Найбільш традиційними способами приховування є: знищення слідів злочину; приховування чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого. Час, місце та обстановка події злочину. Звичайно злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний. Місце вчинення вбивства — це найчастіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це може бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий .«Слідову картину» утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв’язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або вчинений з необережності. Злочинець, який вчинив убивство навмисно, характеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо. Особа потерпілого. Вивчення особи потерілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимної поведінки потерпілого.

42. Технологія прослуховування та запису переговорів У постанові про прослуховування та запису переговорів має бути вказано, з яких переговорних пристроїв вони будуть вестися, їх номери та інші позначення, адреси, де встановлені або за якими абонувати пристрої, учасники переговорів, час прослуховування і кому воно доручено. Слід мати на увазі, що фоно-запісь переговорів прослуховується за аналогією з процедурою слідчого огляду. У тому випадку, якщо слідчий є учасником процедури, він стає свідком з усіма наслідками, що випливають з цього процесуальними наслідками. Переговори прослуховуються спеціально уповноваженими на те особами з числа операторів підприємства зв’язку або особливим оперативно-технічним підрозділом органу дізнання. У прослуховуванні можуть брати участь потерпілий або інша особа, на чию адресу висловлюються погрози або протиправні вимоги. Звукозапис переговорів ведеться в автоматичному режимі, незалежно від того, чи здійснюється паралельно їх прослуховування чи ні. При безпосередньому сприйнятті значуща для справи інформація. Запис прослуховується періодично органом розслідування за участю фахівця в присутності понятих. При цьому значима інформація переноситься на єдиний носій, а те, що не має відношення до справи стирається. У протоколі вказуються, які частини запису перенесені на єдиний носій і що він собою представляє; при необхідності викладається значуща інформація або початкова та кінцева фрази записаної розмови. У тих випадках, коли запис проводився за дорученням слідчого, протокол прослуховування разом зі звукозаписом (касетою), рапортом видається їй від органу дізнання в опечатаному вигляді. Слідчий оглядає їх за участю понятих (і при необхідності спеціаліста) і прослуховує записи. Всі матеріали прослуховування, записи і протокол їх огляду долучаються до справи в якості джерела доказів. У протоколі вказуються зовнішній вигляд і технічні параметри касети; ознаки, що свідчать про можливі зміни; зміст фонограми. З метою встановлення подліності та цілісності фоно-запису, а також ідентифікації особи учасників переговорів може бути проведена фоноскопічна експертиза.







Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.