Приватна власність на замкнені природні водойми

За Земельним кодексом України у приватній власності громадян та юридичних осібможуть перебувати замкнені природні водойми загальною площею до 3гектарів. Землі водного фонду (крім державних), які перевищуютьзазначену площу, належать на праві власності територіальнимгромадам сіл, селищ, міст, тобто є комунальною власністю і у приватну власність не передаються. Отже, водоймище з площею

водного дзеркала 37 гектарів не може бути об'єктом права власності. У приватну власність можуть бути передані тільки замкнені природні водоймища (загальною площею до З гектарів)[35,c.58]. Між тим термін «замкнені» зовсім не застосовується у Водному кодексі України. Аналіз водного законодавства дозволяє зробити висновок, що замкненими водоймами є невеликі за площею й непроточні водоймища, які не мають гідравлічного зв 'язку з другими водними об'єктами. Таким чином у приватну власність можуть бути передані невеликі за площею озера (до 3 гектарів), які не мають гідравлі­чного зв'язку з другими водними об'єктами[40,c.102].

Надана стаття ЗК не містить обмежень у відношеннях суб'єктів приватної власності на замкнені природні водойми. Усі фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи, які не мають громадянства), а також юридичні особи можуть мати у приватній власності замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Таке право на-дається власнику земельної ділянки, а тому орендатори земельних ділянок та постійні землекористувачі не мають права створювати штучні водойми[45,c.231].

Відповідно до Водного кодексу, води є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Об’єктом права водокористування є водний об’єкт або його частина. Водний об’єкт включає в себе не тільки воду, а і землі, на яких ця вода знаходиться. Водні об’єкти можуть мати загальнодержавне і місцеве значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належить:

1. внутрішні морські води та територіальне море;

2. підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3. поверхневі води(озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4. водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

До водних об’єктів місцевого значення належать:

· поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;

· підземні води. які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Суб’єкти права водокористування. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства. установи. організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об’єктами[51,c.149].

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об’єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.[59,c.34]. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. право користування водними об’єктами при встановленні спеціального водокористування набувається на підставі дозволу і заключеного на підставі нього договору. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до 3 років) або довгостроковим (від 3 до 25 років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.[65,c.48].

Коло суб'єктів, які здійснюють права постійного землекористування обмежене, як за формами власності юридичної особи, так і за цілями використання земель водного фонду. На праві постійного землекористування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо[63,c.32].

Слід звернути увагу, що визначення земель водного фонду ЗК та ВК України не є тотожними, тому що зміни, внесені в ЗК України Законом України від 8 лютого 2006 року, не знайшли адекватного закріплення в ВК України. Так, згідно зі ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. За формами власності на землі водного фонду переважає державна, у комунальній власності може перебувати лише невелика частина земель водного фонду, а саме, та, на якій розташовані водні об'єкти місцевого значення і досить незначна частка припадає на приватну власність. Проте самі води (водні об'єкти), як передбачено Водним кодексом, є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування [2,c.6].

Обмеження, щодо можливості перебування земель водного фонду у приватній власності, визначено законом. Землі водного фонду не підлягають передачі у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством України. Ним встановлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів. Поняття “замкнена природна водойма” законодавство не містить. Аналіз водного законодавства дозволяє зробити висновок, що замкненими водоймами є невеликі за площею і непроточні водоймища, які не мають гідравлічного зв'язку з іншими водними об'єктами. По суті, у приватну власність можуть передаватися такі земельні ділянки водного фонду, на яких розташовані невеликі озера та ставки, площа водної поверхні яких не перевищує 3 гектарів. Разом з тим цією ж статтею встановлено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Це означає, що такі земельні ділянки після будівництва на них згаданих штучних водойм можуть бути переведені до категорії земель водного фонду[62,c.23].

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим із державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. ВК України не визначає, на який саме строк можуть надаватися в оренду водні об'єкти. Можна вважати, що цей строк не може перевищувати, або збігається із терміном надання права спеціального водокористування як необхідної умови для укладення договору оренди водного об'єкта. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне користування водними об'єктами у порядку, встановленому ВК України[27,c.96].

Відповідно до вимог ЗК України, приступити до використання земельної ділянки до встановлення меж її у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Тому перш ніж приступити до використання водного об'єкта, необхідно оформити право на земельну ділянку водного фонду (покриті водою землі, прибережна смуга). Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством [3,c.122].

Оскільки на праві постійного землекористування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям, то всім іншим юридичним особам, включаючи приватні, а також громадянам земельні ділянки водного фонду надаються в користування на умовах оренди. Отже, орендарями земельних ділянок водного фонду можуть бути підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні і фізичні особи тощо.

Згідно до Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Щодо компетенції надання й вилучення земельних ділянок водного фонду, то до розмежування земель на землі державної та комунальної власності діє п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу. Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради (на підставі свого рішення), а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.

Велике значення має та обставина, де перебуває земельна ділянка та водний об'єкт — за межами населеного пункту чи ні, оскільки найчастіше багато водних об'єктів і земельних ділянок водного фонду надаються місцевими радами та державними адміністраціями з перевищенням їхньої компетенції, передбаченої ЗК України, Законом України “Про місцеві державні адміністрації” та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. У випадку надання земельної ділянки за межами населеного пункту місцевою радою (або ж держадміністрацією — у межах населеного пункту) відповідний договір оренди та рішення підлягають визнанню недійсними, як укладені з порушенням вимог закону та з перевищенням повноважень[22,c.73].

Водосховища, річки, канали, що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних передаються в оренду тільки Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями, а не місцевими радами, на території яких він розташований. Укладення договору оренди з місцевою радою в цьому випадку також суперечить вимогам закону[10,c.79].

Порядок користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Зазначені норми визначають, що в тимчасове користування землі водного фонду можуть бути надані тільки за згодою їхніх постійних користувачів (спеціальних водогосподарських організацій). Надання радою земельної ділянки в оренду без одержання такого узгодження від спеціалізованих організацій призводить до визнання договору оренди недійсним. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо[13,c.127].

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: