Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Основні функції художньої словесності.





Лотман: Художня література за своєю природою парадоксальна, і питання про її функції також має потребу в поясненні через парадокс.
Художній літературі приписували безліч функцій: медичну (арт-терапія), дидактичну (повчання через розваги), навчальну (підручник життя), естетичну (втілення краси), комунікативну (включаючи «автокоммуникації») та ін. Але жодна з них не є специфічно літературної, кожна потребує уточнення. Наприклад, комунікативна функція властива будь-яким текстам, проте різні тексти по-різному беруть участь у комунікації. На інформацію, що повідомляється у художньому тексті, накладає відбиток його прагнення бути втіленням світу в мініатюрі. Отже, первинною для нього стає інформація про найістотніші, основоположні питання світобудови, питання, відповіді на які звичайно не знає ні читач, ні письменник. І авторська особистість розкривається в художньому тексті не прямо, а опосередковано – через відношення до подій художнього світу і використання при створенні цього світу норм і правил.

Арістотель вважав, що головним засобом впливу художнього тексту є катарсис – очищення через співпереживання. Спостерігаючи за подіями, що відбуваються в художньому світі, ми ніяк не можемо впливати на них – все, що має статися, станеться незалежно від нашої волі. Але ми можемо брати в тому, що відбувається емоційну участь, співчуваючи подіям і героям або відкидаючи їх. Сучасні дослідження привносять в ідею Аристотеля в новий контекст: коли не можеш діяти, а діяти треба, починає змінюватися свідомість. Дією стає розуміння ситуації, прагнення знайти в ній сенс, що задовольняє свідомість. Таким чином читання дозволяє нам опинитися в зміненій свідомості, яка не завжди краща або гірша нашої власної, але завжди інша, і зустріч з нею дарує безцінний духовний досвід.
Лідер російської формальної школи В. Б. Шкловський запропонував по-іншому подивитися на функції мистецтва. Для своїх міркувань він залучив спостереження з щоденника Л. М. Толстого. Толстой одного разу протирав у своїй кімнаті пил і раптом схаменувся, що не пам'ятає, де вже встиг протерти, а де - ні. «Оскільки рухи ці звичні і несвідомі, я не міг і відчував, що це вже неможливо згадати, - пише він, а потім робить висновок: - якщо ціле складне життя багатьох людей проходить несвідомо, то цього життя ніби то й не було». У звичайному житті ми дуже часто діємо автоматично, нам ніколи усвідомлювати те, що ми робимо. Література ж, на думку Шкловського, нас з автоматизму виводить. Живучи автоматично, ми керуємося забобонами, рефлексами, інстинктами, ми не помічаємо справжнього життя. Читання привчає нас не просто існувати, а жити, проживати кожну мить нашого буття, відчувати житт я. Саме це дає людині відчуття повноцінності, осмисленості, нарешті, потрібності. Це робить людину людиною, не дозволяє йому стати тваринам або роботом.
Шкловський назвав здатність літератури руйнувати автоматизм нашого сприйняття життя словом відсторонення. Як писав вчений, література показує життя з несподіваною, незвичайною боку, робить звичайні явища дивними і відкриває їх нові грані. Причому необхідність у відстороненні природно виникає з потреби людини пізнавати навколишній світ.
Свою знамениту статтю, присвячену опису основних законів літературного процесу, Л. Я. Гінзбург назвала «Література в пошуках реальності». На її думку, одним з головних стимулів розвитку літератури є пошук способів найбільш «реалістичного» зображення дійсності. Людство не знає, якою є справжня реальність, і навіть не знає, чи доступна вона людського пізнання і чи існує зовсім або є чиєюсь красивою вигадкою. Проте людині хочеться бути хоч трішки впевненим у своїх відносинах з реальністю, і кожна епоха пропонує своє наповнення цього поняття.
Інструментом такого пізнання є і художня література.
Але, на відміну від учених і філософів, письменники не стільки міркують і спостерігають, скільки дають читачеві відчути плоди міркувань і спостережень. Тому в художній літературі знаходять відображення багато відкриттів, зроблені вченими і філософами. Відкриття роблять і самі письменники, моделюючи навколишній світ у своїх текстах. Вони ж активно сприяють впровадженню у свідомість читачів самого сучасного уявлення про реальність.
Наприклад, в епоху реалізму панувала віра, що існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між всіма процесами, в епоху модернізму ця віра похитнулася, а в епоху постмодернізму замінилася вірою у відсутність будь-яких взаємозв'язків.
Згідно з припущенням В. Ізера, «література зачіпає ті сфери життя, які випали з сучасної системи організації дійсності», роблячи «незбагненне умосяжним»
Література ж дає можливість своїм читачам брати участь у діях і переживаннях героїв, залишаючись при цьому собою і перебуваючи в позиції спостерігача, або, як висловився Ізер, «жити і одночасно усвідомлювати, що значить жити»

 

Основні види художньої літератури в історичній площині й сучасної художньої літератури.

ЕПОПЕЯ - твір або цикл творів, що зображують значну історичну епоху або велику історичну подія.
ТРАГЕДІЯ - вид драматургічного твору, що розповідає про нещасну долю головного героя, часто приреченого на смерть.
ОМЕДІЯ - вид драматургічного твору. Відображає все потворне і безглузде, смішне і дурне, висміює вади суспільства.
ПІСНЬ - найдавніший вид ліричної поезії; Пісні поділяються на народні, героїчні, історичні, ліричні і т. д.
ЛІРИЧНИЙ ВІРШ (в прозі) - вид художньої літератури, емоційно і поетично виражає почуття автора.
МЕЛОДРАМА розкриває духовний і почуттєвий світ героїв в особливо яскравих емоційних обставинах на основі контрастів: добро і зло, любов і ненависть.
ПОЕМА - вид поетичного твору; віршоване сюжетне оповідання.

ОРЛВІДАННЯ - мала форма, твір про одну подію в житті персонажа.
ПОВІСТЬ - середня форма; твір, в якому висвітлюється ряд подій у житті головного героя.
РОМАН - велика форма; твір, у подіях якого зазвичай бере участь багато дійових осіб, чиї долі переплітаються. Романи бувають філософські, пригодницькі, історичні, сімейно-побутові, соціальні.

 

Історизм поняття автор.

Барт: Очевидно, якщо про що-небудь розповідається заради самої розповіді, а не заради прямого впливу на дійсність, тобто, в кінцевому рахунку, поза будь-якими функціям, окрім символічної діяльності як такої, - то голос відривається від свого джерела, для автора наступає смерть, і тут-то починається письмо. Проте в різний час це явище відчувалося по-різному. Так, в первісних суспільствах оповіддю займається не проста людина, а спеціальний медіатор - шаман або сказатель; можна захоплюватися хіба що його "перформація" (тобто майстерністю у поводженні з розповідним кодом), але ніяк не "генієм". Фігура автора належить новому часу; мабуть, вона формувалася нашим суспільством в міру того, як із закінченням середніх віків це суспільство стало відкривати для себе (завдяки англійському емпіризму, французької раціоналізму і принципом особистої віри, затвердженим Реформацією) гідність індивіда, або, висловлюючись більш високим стилем, "людської особистості". Логічно тому, що в галузі літератури "особистість" автора отримала найбільше визнання. Автор і понині панує в підручниках історії літератури, в біографіях письменників, в журнальних інтерв'ю, і в свідомості самих літераторів, які намагаються поєднати свою особистість і творчість у формі інтимного щоденника. У тому образі літератури, що панує в нашій культурі, безроздільно панує автор, його особистість, історія його життя, його смаки і пристрасті;
Валерії безперестанку піддавав Автора сумніву і осміянню, підкреслював чисто мовний і ніби "ненавмисний", "ненавмисний" характер його діяльності і у всіх своїх прозових книгах вимагав визнати, що суть літератури - в слові, всякі же посилання на душевну життя письменника - не більше ніж марновірство. Навіть Пруст, при всьому видимому психологізмі його так званого аналізу душі, відкрито ставив своїм завданням гранично ускладнити - за рахунок нескінченного поглиблення в подробиці - відносини між письменником і його персонажами.
Смерть Автора за Бартом - це не просто історичний факт або ефект листа: ним повністю перетворюється весь сучасний текст, або, що те ж саме, нині текст створюється і читається таким чином, що автор на всіх його рівнях усувається.







Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.