|
|
Технологічна схема та вихідні дані для розробки технології виробництва продукції вівчарстваСтр 1 из 2Следующая ⇒ Зміст
Вступ
Технологія, в широкому розумінні цього терміну, – це комплекс знань про методи та способи виробництва певного виду продукції. Кінцевою метою будь-якої технології є систематичне зниження витрат праці на одиницю продукції, зростання обсягів виробництва продукції та поліпшення її якості. Технологія у вівчарстві – це комплекс знань про методи та способи переробки вівцями кормів, як сировини, у продукцію – вовну, смушки, овчини, баранину та молоко. Процес виробництва продукції вівчарства складний. Він включає послідовність технологічних процесів, які складаються з різних операцій – годівлі та утримання овець в зимовий та літній періоди, відтворення стада, стрижки, нагулу та відгодівлі тварин. Відповідно до прийнятої технології розробляються плани племінної роботи та ветеринарних заходів. Тому, технолог виробництва продукції вівчарства повинен добре знати структуру процесу виробництва, сутність та складність кожної операції. Ці знання дадуть йому змогу зі значним економічним ефектом застосовувати засоби механізації, нове, сучасне обладнання, домагатися підвищення продуктивності праці кожного працівника галузі вівчарства. Крім того, технолог повинен вміти розраховувати, моделювати виконання кожного виробничого процесу, що дозволить йому успішно вирішувати поставленні перед ним завдання. Метою даної розробки є надання допомоги студентам при засвоєнні методики виконання послідовності розрахунків при розробці технології виробництва продукції вівчарства. Весь ланцюг технологічних розрахунків виконується кожним студентом на практичних заняттях індивідуально, відповідно до номера варіанта, вказаного викладачем, та вихідних даних для проектування, які наведено в додатках.
Завдання 1. Проектування структури стада овець в господарстві Мета: засвоїти методику визначення вихідного поголів’я овець різних статево-вікових груп, та структури стада, враховуючи заплановану кількість вівцематок. Методика виконання завдання: Розрахунок необхідної кількості баранів-плідників У парувальний період норми навантаження на баранів-плідників залежать від методу парування. Тому розрахунок необхідної кількості баранів-плідників проводиться з урахуванням запланованої кількості вівцематок (додаток А) та методу осіменіння, який буде використовуватися в господарстві. При вільному паруванні норма навантаження на одного барана плідника становить 30…40 вівцематок, при класному – 50…60 вівцематок, при ручному – 60…80 вівцематок, а при штучному осіменінні – 300…400 вівцематок. УВАГА! При виконанні розрахункового завдання студенти, які виконують варіанти 1-10 розрахунок кількості баранів-плідників проводять за умови використання в господарстві вільного парування, студенти, які виконують варіанти 11-20 розрахунок кількості баранів-плідників проводять за умови використання в господарстві ручного парування, а студенти, які виконують варіанти 21-30 розрахунок кількості баранів-плідників проводять за умови використання в господарстві штучного осіменіння. На кожного основного барана-плідника необхідно передбачити одного резервного барана-плідника. Крім того, для виявлення вівцематок в охоті в господарстві додатково треба мати баранів-пробників. Навантаження на барана-пробника становить 80…100 вівцематок. На все поголів’я баранів-пробників необхідно передбачити резервних пробників у кількості 10% від основних баранів-пробників. Наприклад: В господарстві створюється вівцеферма на 5600 вівцематок. Планується використовувати ручне парування тварин. Увага: округлення результатів розрахунків при визначенні кількості тварин проводити до цілих чисел! Розрахунок потреби в баранах-плідниках матиме такий вигляд: - розраховуємо поголів’я основних баранів-плідників: 5600 ÷ 60 ≈ 93 голови; - розраховуємо загальну кількість баранів-плідників (основних та резервних): 93 + 93 = 186 голів; - визначаємо потребу в основних баранах-пробниках: 5600 ÷ 90 ≈ 62 голови; - визначаємо загальну потребу в баранах-пробниках (основних та резервних): 62 + 10% ≈ 68 голів; - визначаємо загальну потребу в баранах плідниках: 186 + 68 = 254 голови.
Розрахунок виходу ягнят Кількість ягнят, які народяться, розраховується з урахуванням наявності вівцематок в господарстві та показника виходу ягнят (додаток А). Наприклад, поголів’я вівцематок в господарстві становить 5600 голів, вихід ягнят становить 103%. За таких умов у господарстві буде отримано 5768 ягнят (5600 × 103%).
Розрахунок кількості ягнят на момент відлучення Кількість ягнят на момент відлучення від вівцематок (в 4-х місячному віці) визначається враховуючи кількість народжених ягнят та показник їхньої збереженості протягом підсисного періоду (додаток А). Наприклад, в господарстві народилося 5768 ягнят (див. п.2), збереженість ягнят протягом підсисного періоду – 95%. Отже, до відлучення збережеться 5480 ягнят (5768 х 95%).
Розрахунок кількості вибракуваного молодняку Кількість молодняку, який буде вибракуваний і після відгодівлі у 7…8 місячному віці пострижений та забитий на м’ясо визначається враховуючи відсоток вибракування та кількість ягнят на момент відлучення. Наприклад, при умові вибракування 29% молодняку, в даному господарстві буде вибракувано 1589 голів (5480 х 29%). Визначення структури стада Структура стада – це співвідношення окремих статево-вікових груп овець, виражене у відсотках до їх загальної чисельності. Результати розрахунку оформити у вигляді таблиці 1. Таблиця 1 Структура стада овець
Вихід вовни і приросту
Завдання 3. Розрахунок потреби в кормах
Мета: засвоїти методику визначення потреби в кормах для вівцеферми із заданими показниками параметрів виробництва.
Методика виконання завдання: Розрахунок потреби кормів у ц к. од. на виробництво продукції
Розрахунок потреби у кормах
Наприклад, за даними таблиці 3, загальна потреба у кормах становить 26750 ц к.од., а питома вага сіна у раціоні (згідно таблиці 4) – 8%. Потребу у сіні (у ц к.од.) треба розраховувати так: 26750 ´ 8 / 100 = 2140 ц к.од. Увага: отриманий результат розрахунку треба округлювати до десятих (0,0)! Аналогічно розраховується і потреба у інших видах кормів.
4. Визначити поживність кожного виду корму. Для цього треба використовувати довідники поживності кормів. При виконанні даного завдання допускається використання усереднених даних щодо поживності 1кг кормів: Сіно – 0,45 к.од.; Солома – 0,19 к.од.; Сінаж – 0,35 к.од.; Силос – 0,20 к.од.; Коренеплоди – 0,12 к.од.; Концентрати – 1,10 к.од.; Зелені корми – 0,19 к.од.
5. Визначити потребу у кожному виді корму у фізичній масі (у тоннах). Для цього потребу у певному виді корму треба поділити на його поживність. Отриманий результат у центнерах треба перевести в тонни. Наприклад, потреба сіна становить 2140,0 ц к.од. (див. п. 3), його поживність становить 0,45 к.од. (див. п. 4). Таким чином, потреба сіна у фізичній масі становитиме: 2140,0 / 0,45 = 4755,6ц, що, відповідно, дорівнює 475,6т Аналогічно розраховується потреба і у інших видах кормів. Увага: отримані результати розрахунків треба округлювати до десятих (0,0)! 6. Визначити обсяг страхового фонду кормів. На випадок різних непередбачуваних подій в господарстві необхідно створювати страховий запас кормів. Страхові запаси прийнято створювати у таких обсягах (% від загальної потреби): Грубі корми – 20%; Соковиті корми – 10%; Концентровані корми – 8%. На зелені корми страховий фонд не створюється, оскільки тривале їх зберігання неможливе. Наприклад, потреба сіна становить 475,6т (див. п. 5). Зважаючи на те, що сіно є грубим кормом, обсяг страхового фонду цього корму становитиме 20% або 95,1т (475,6 ´ 20 / 100 = 95,1т). Увага: отримані результати розрахунків треба округлювати до десятих (0,0)! Аналогічно розраховується страховий фонд і по інших видах кормів.
7. Визначити загальну потребу в кормах. Для цього треба додати потребу в кормі у фізичній масі та страховий фонд цього ж корму. Наприклад, загальна потреба сіна становитиме: 475,6 + 95,1 = 570,7т. Аналогічно розраховується загальна потреба і у інших видах кормів.
Розрахунок потреби у воді
Потреба в підстилці розраховується лише на зимовий період, оскільки в літній період передбачено пасовищне утримання овець. При розрахунку потреби в підстилці необхідно врахувати кількість тварин, норму використання підстилки на одну голову та тривалість, періоду. Згідно ОНТП 5-86 на одну голову дорослих овець необхідно 0,5кг підстилки на добу. Загальну потребу підстилки необхідно виразити в тоннах.
Розрахунок виходу гною
Література
1. Васильев Н. А. Овцеводство и технология производства шерсти и баранины / Н. А. Васильев, В. К. Целютин. — М.: Агропромиздат, 1990. — 320 с. 2. Овцеводство и козоводство: справочник / [У. Х. Адинов, В. М. Виноградова, П. А. Воробьёв и др.]. — М.: Агропромиздат, 1990. — 335 с. 3. Сухарльов В. О. Вівчарство: навчальний посібник / В. О. Сухарльов, О. П. Дерев’янко. — Харків: Еспада, 2003. — 192 с. 4. Сухарльов В. О. Практикум з вівчарства і технології виробництва вовни і баранини: начальний посібник / В. О. Сухарльов, О. П. Дерев’янко. — Харків: Еспада, 2003. — 144 с. 5. Штомпель М. В. Технологія виробництва продукції вівчарства: [навч. видання] / М. В. Штомпель, Б. О. Вовченко. — К.: Вища освіта, 2005. — 343 с.
Додаток А Вихідні дані для розрахунку параметрів технологічного процесу (група 1)
Продовження додатку А Вихідні дані для розрахунку параметрів технологічного процесу (група 2)
Продовження додатку А Вихідні дані для розрахунку параметрів технологічного процесу (група 3)
Продовження додатку А Вихідні дані для розрахунку параметрів технологічного процесу (група 4)
©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.
|
