|
|
ТЕМА 6. КАПІТАЛ:ПРОЦЕС ВИРОБНИЦТВА І НАГРОМАДЖЕННЯ.
Дана тема розглядає процес перетворення грошей у капітал, процес виробництва як процес зростання вартості та умови перетворення робочої сили на товар. Робоча сила як товар має споживчу вартість та вартість. В залежності від особливостей функціонування капітал поділяється на постійний та змінний. Вивчається питання сутності та видів додаткової вартості. Абсолютна, відносна та надлишкова додаткова вартість. Додаткова вартість як джерело нагромадження. Кругообіг капіталу.
Для самостійного вивчення цієї теми рекомендується література: 1, с. 73-85; 6, с. 168-185; 7, с. 290-318; 14, с. 170-180; 15, с. 252-256; 19, с. 161-186, 189-193; 21, с. 275-299, 228-256, 325-328. Капітал як економічна категорія. Загальна формула руху капіталу та її суперечності. Термін «капітал» (англ., фр. саріtal) означає головне майно, головна сума і походить від латинського слова capitalis – головний. У цьому значенні цей термін починає вживатись з XII ст., але з розвитком товарного виробництва він використовується в більш вузькому значені. На початку XVII ст. під капіталом розуміють грошове багатство купця або виробника. Отже, спочатку капітал ототожнюють з найбільш поширеною формою, а саме з грошима. Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію і на сьогодні сформувалися такі основні підходи до його визначення: 1. Предметно-функціональний підхід. Згідно з ним капітал ототожнюється з нагромадженою уречевленою працею (засобами виробництва), тобто всім тим, що використовується у виробництві з метою виготовлення продукції і отримання прибутку. Подібні підходи відстоювали представники класичної політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршалл та інші), а також деяких сучасних економічних шкіл (наприклад, П. Самуельсон). 2. Монетаристський (грошовий) підхід. Капітал тут досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід його власникові у вигляді відсотків. Прихильники монетаристської концепції (наприклад, Дж. Кларк, Л. Вальрас, І. Фішер) виходять з того, що капітал – це гроші або їх замінники – кредитні гроші, які пов’язані з отриманням доходу. 3. Соціально-економічний підхід. Згідно з ним, капітал трактується як специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Даний підхід до визначення категорії «капітал» був здійснений К. Марксом з метою охарактеризувати соціально-економічну сутність капіталу в органічному взаємозв’язку з економічними відносинами та виявити джерело самозростання вартості. Свій аналіз К. Маркс починає зі ствердження, що будь-який капітал (промисловий, торговельний, позичковий) починає свій обіг із грошової форми, тобто як певна сума грошей. Проте обіг капіталу за змістом суттєво відрізняється від обігу товарів і грошей при простому товарному виробництві. В обігу товарів і грошей, який виражається формулою Т-Г-Т обіг починається і завершується товаром з різною споживчою вартістю. Сенс цієї формули – обмін споживчої вартості одного роду на споживчу вартість іншого роду з метою задоволення потреб покупця. Гроші тут виконують роль посередника і перетворюючись на товар, вони витрачаються повністю. На відміну від обігу товарів і грошей, обіг капіталу починається і завершується грошима, що відображає формула Г-Т-Г. Тут гроші виконують зовсім іншу роль, вони не витрачаються, вони авансуються і знову повертаються до свого власника. Отже, кінцева мета обігу грошей є самі гроші. Але ж усі гроші як споживчі вартості якісно однорідні. І така операція була б явно недоречною, якби авансовані та кінцеві гроші були кількісно рівні як вартості. Купувати товари, а потім знову їх продавати за одну й ту саму суму немає ніякого сенсу. Очевидно, з обігу повинна повернутися більша сума грошей, чим авансована в нього. Тому метою кругообігу грошей у формулі Г-Т-Г є зростання вартості. І тоді схема товарно-грошового обміну (загальна формула руху капіталу) набуде такої форми: Г-Т-Г* або Г-Т-Г+∆Г, де ∆Г означає приріст початкової авансованої суми грошей. Цей приріст К. Маркс назвав додатковою вартістю. Здатність грошей створювати додаткову вартість перетворює їх на капітал, тобто на вартість, що приносить додаткову вартість. На перший погляд, цей приріст утворюється у сфері обігу шляхом продажу товарів за цінами вищими, а купівля – нижчими від вартості. В дійсності в обігу нічого нового не створюється. Товарообіг у чистому вигляді – це обмін еквівалентів, тобто різних вартостей. А там, де рівність, не може бути вигоди. Правда, обіг у чистому вигляді не існує, оскільки ринкові ціни не збігаються з вартістю товару. Проте навіть із надбавки до ціни додаткова вартість виникнути не може, тому що взаємні втрати і витрати покупців і продавців урівноважуються. Спекулятивні надбавки до цін призводять тільки до перерозподілу сукупної додаткової вартості. Приріст грошей капіталіста-продавця втрачається тільки-но він стає покупцем. "Як не крутись, - пише К. Маркс, - а факт залишається фактом: якщо обмінюються еквіваленти, то не виникає ніякої додаткової вартості, і якщо обмінюються не еквіваленти, теж не виникає ніякої додаткової вартості. Обіг, або товарообмін, не створює ніякої вартості". Отже, додаткова вартість не може виникнути в обігу, але вона не може виникнути і поза обігом. Гроші неможливо перетворити на капітал, якщо той, хто ними володіє, не вступає у відносини з іншими власниками. У цьому проявляється суперечність загальної формули капіталу. «Таким чином, – пише далі К.Маркс, – капітал не може виникнути в обігу, а також не може виникнути і поза обігом. Він повинен виникнути в обігу і в той же час поза обігом». У з'ясуванні способу розв'язання цієї суперечності і полягає таємниця виникнення додаткової вартості і перетворення грошей на капітал. Суперечність загальної формули капіталу може бути розв’язана позитивно лише за умови, що на ринку існує особливий товар, споживча вартість якого здатна створювати нову вартість, до того ж більшу, ніж та, яку він має. Таким унікальним товаром є робоча сила. Дійшовши такого висновку, К. Маркс розв’язав і основне протиріччя формули капіталу. Товари купуються за вартістю, продаються за вартістю (тобто умови закону вартості дотримані) і в той же час особливий товар – робоча сила при її споживанні створює додаткову вартість. Ці положення К. Маркса знайшли відображення у визначенні поняття «капіталу» як самозростаючої вартості, створеної найманим робітником. Подібне визначення капіталу свідчить про те, що воно передбачає виробництво і привласнення додаткової вартості та охоплює своєрідні суспільні відносини між найманими працівниками і підприємцями. «Капітал, – зазначав К. Маркс, – це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру. Капітал - це не просто сума матеріальних і вироблених засобів виробництва. Капітал - це перетворені засоби виробництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло самі по собі – грішми».
Робоча сила як товар. Аналізуючи товар «робоча сила» і його властивості К. Маркс вперше відкрив корінні відмінності між робочою силою і працею. Це дало можливість зрозуміти, де знаходиться основне джерело додаткової вартості. Він довів, що праця не є товаром, оскільки робітник продає підприємцю не працю, а робочу силу, тобто здатність до праці, або сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє людина і які вона використовує в процесі виробництва. Праця – це функція робочої сили, процес її продуктивного споживання. Для перетворення робочої сили на товар необхідні такі умови: 1) її власник має бути вільним у правовому відношенні, мати змогу по своєму розумінню розпоряджатися своєю здатністю до праці. 2) власник робочої сили має бути позбавлений засобів виробництва, а отже і засобів до існування, що змушує його продавати свою робочу силу. 3) наявність у суспільстві осіб, які володіють засобами виробництва і грошима, а тому мають змогу купувати і використовувати робочу силу. Робоча сила є особливим товаром. Якщо будь-який інший придбаний покупцем товар переходить у його власність назавжди, то товар робоча сила відчужується або продається тільки на певний термін. Це пов'язано з тим, що робоча сила невіддільна від людини, від її особи. А остання є юридично незалежною і будь-який продаж цієї робочої сили назавжди вступав би в суперечність з юридичною свободою особистості і перетворював би людину на раба. Купівля-продаж робочої сили перетворює її на товар. Але це особливий товар. Що ж характеризує цей специфічний товар? Робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживчу вартість. Як відомо, вартість будь-якого товару визначається витратами суспільно необхідної праці для його виготовлення. Це так само стосується і робочої сили. Для того щоб сформувати здатність людини до праці і постійно її підтримувати, необхідно постійно задовольняти фізіологічні, інтелектуальні та культурні потреби людини. Людина повинна їсти, пити, мати житло, користуватись тими благами, які існують у суспільстві і є нормою для забезпечення життя людини (читати книжки, газети, дивитись телевізор, відпочивати, користуватись засобами спілкування тощо). Тільки доступ до всіх цих необхідних, з погляду нормального розвитку людини, матеріальних благ і послуг забезпечує необхідний для суспільства рівень відтворення робочої сили. Вартість усіх цих товарів і послуг входить у вартість робочої сили. Робоча сила невіддільна від самої людини, але остання є смертною, і вік її дуже короткий. Водночас суспільне виробництво вимагає постійної наявності відповідної кількості робочої сили. Це означає, що постійно необхідно відтворювати нову робочу силу в процесі її біологічного відтворення, яке є складовою процесу суспільного відтворення робочої сили. А оскільки цей процес відбувається в межах такого соціального осередку, як сім'я, то у вартість робочої сили буде входити і вартість тих благ і послуг, які необхідні для існування сім'ї робітника і для підготовки підростаючої робочої сили. Отже, вартість робочої сили включає і вартість витрат на утримання сім'ї, на виховання дітей, на їх навчання й розвиток. Таким чином, вартість товару робоча сила визначається вартістю всіх товарів і послуг, необхідних для відтворення здатності до праці людини та утримання членів його сім’ї. Оскільки відтворення робочої сили передбачає споживання певної кількості матеріальних благ і послуг, а вони виступають у товарній формі і, отже, мають певну вартість, то загалом вартість робочої сили можна визначити. Скажімо, щоб визначити денну вартість робочої сили, можна взяти вартість тих товарів і послуг, що робітник і його сім'я споживають щоденно, і помножити на кількість днів за рік. Потім можна взяти ті споживчі вартості, які робітник і його сім'я споживають раз на тиждень, і помножити на кількість тижнів за рік. Далі можна аналогічно взяти вартість тієї товарної маси, що споживається сім'єю один раз на квартал і помножити на 4 і т.д. Усю цю вартість слід скласти і поділити на 365 днів, і ми отримаємо вартість робочої сили, розрахованої на один день. Зрозуміло, що споживання матеріальних благ і послуг як за своєю структурою, так і за масою залежатиме від багатьох чинників. Серед них будуть і кліматичні, і історичні, і інші умови. Так, робоча сила в регіонах із суворим кліматом вимагає великих витрат на одежу, житло, харчування тощо. Навпаки, там де клімат, наприклад, субтропічний, там ці витрати будуть значно меншими. Якщо рівень розвитку суспільства високий, то й обсяг споживчих вартостей і, перш за все, тих, що задовольняють духовні й культурні потреби людини, буде більший, ніж у країнах, що історично знаходяться на нижчих щаблях суспільного розвитку. Так само на вартість робочої сили впливають національні й культурні особливості, звичаї і традиції народу. Усе це зумовлює наявність досить помітних розбіжностей у вартості робочої сили в різних країнах. Вартість цього специфічного товару, як і будь-якого іншого, змінюється під впливом зміни витрат на його відтворення. Щодо цього то тут діють різні чинники, які можуть вести як до зростання вартості робочої сили, так і до її зменшення. До факторів, які ведуть до зростання вартості робочої сили, слід віднести зростання потреб людини. У цьому напрямі діє і такий чинник, як підвищення інтенсивності праці. До факторів, що сприяють зменшенню вартості цього товару, відносять, перш за все, зростання продуктивності суспільної праці. Особливо помітно це тоді, коли продуктивність праці зростає в тих галузях, продукція яких формує споживчий кошик найманого працівника. Аналогічну дію мають і такі чинники, як використання жіночої та дитячої праці, а також зменшення витрат на навчання. Взаємодія цих двох протилежних тенденцій у зміні вартості робочої сили і формує реальну вартість товару робоча сила на кожний даний проміжок історичного часу. Друга властивість товару робоча сила - це її споживча вартість. Як відомо, споживча вартість товару – це його корисність для покупця. Скажімо, одяг має для покупця споживчу вартість, бо задовольняє його конкретну потребу, є корисною для нього, бо захищає, наприклад, його від холоду, підкреслює його особистість тощо. З таких самих позицій слід розглядати й споживчу вартість робочої сили. Остання корисна для покупця саме тим, що ця робоча сила здатна створювати більше вартості, ніж її потрібно для повного задоволення потреб людини, тобто для повноцінного відтворення робочої сили. Людина, як жива істота, що здійснює обмін речовин між собою і природою, на відміну від усіх інших живих істот, робить це свідомо, а головне, застосовує при цьому знаряддя праці. І перше, і друге веде до того, що людина створює більше благ, ніж їй потрібно на даний момент. І з розвитком продуктивних сил ця здатність завдяки, головним чином, удосконаленню знарядь праці постійно посилюється. Отже, в умовах товарного виробництва, споживча вартість товару робоча сила полягає в її здатності створювати вартість більшу за вартість самої робочої сили. Саме ця властивість і приваблює капіталіста чи підприємця. Ніхто не буде наймати робітника (купувати його робочу силу), якщо вартість цього товару буде більшою або буде дорівнювати тій вартості, яку робоча сила може створити в процесі праці.
  Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|