Процес виробництва як процес зростання вартості.

Для того щоб виготовляти товари підприємцю необхідно мати засоби праці і робочу силу. Для цього він на свої гроші купує товар, який представлений цими елементами продуктивного капіталу. Ці акти здійснюються на різних ринках, а саме на ринку засобів виробництва і на ринку праці. На обох ринках, як і загалом у товарному виробництві, діє закон вартості, а він передбачає обмін еквівалентів. Тобто, купуючи сировину, машини, обладнання тощо, підприємець віддає за це відповідний еквівалент у грошовій формі. Те саме відбувається і на ринку праці, де підприємець і продавець своєї робочої сили виступають як рівні власники товару, і обмін здійснюється на еквівалентній основі. Зрозуміло, що в реальних актах купівлі-продажу робочої сили один (покупець) буде намагатись купити цей товар нижче за його вартість, а інший (продавець) продати вище за вартість. Тобто в конкретних умовах мінова вартість товару робоча сила відхиляється під дією багатьох чинників (попит і пропозиція на робочу силу, співвідношення сили й організованості покупців і продавців, стан економіки тощо) від вартості, але ці відхилення ніяк не порушують дії закону вартості.

Цей перший акт перетворення грошей на капітал здійснюється у сфері обігу. Його можна відобразити в такому вигляді:

Та частка капіталу, яка представлена засобами виробництва, у процесі створення товару не змінює свої вартості, її частина повністю входить у вартість нового товару. Якщо, наприклад, виробник виготовляє кухонні столи, то він на це витрачає певну кількість сировини у вигляді дощок, металу, цвяхів тощо. Вартість цієї частини капіталу не змінюється. Робітник своєю конкретною працею повністю перенесе її на вартість нової продукції (на вартість стола). Абсолютно така сама ситуація і стосовно засобів праці (верстатів, обладнання, приладів тощо), з тією лише різницею, що їх вартість увійде в новостворену продукцію тільки частково, у міру зношення (це так звана амортизація), але й ця частка застосованого в процесі виробництва капіталу не змінить своєї вартості.

Частину продуктивного капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва і не змінює величини своєї вартості у процесі виробництва, К. Маркс назвав постійним капіталом і позначив буквою (c) (від лат. constant - постійний).

Друга частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили, у процесі виробництва зростає. Найманий робітник своєю абстрактною працею не приносить, а відтворює вартість власної робочої сили і окрім того, створює додаткову вартість. Д одаткова вартість (т) - це вартість, створена найманим працівником понад вартість його товару робоча сила і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.

Частину продуктивного капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою вартість, К. Маркс назвав змінним капіталом – (v) (від англ. variable - змінний). Отже, відповідно до функціональної ролі засобів виробництва і робочої сили у створенні додаткової вартості капітал поділяється на постійний та змінний.

Таким чином структура вартості виробленого товару має наступний вигляд:

W = c + v + m,

де W – вартість товару; c – постійний капітал; v – змінний капітал; m – додаткову вартість.

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу називається нормою додаткової вартості (m'):

m' =

Норма додаткової вартості показує в якій пропорції робочий час поділяється на необхідний і додатковий, а новостворена вартість – на вартість що дорівнює величині змінного капіталу, і додаткову вартість. Тому норма додаткової вартості є вираженням рівня експлуатації найманої праці, вона показує, скільки часу протягом робочого дня найманий працівник працює на себе і скільки на власника засобів виробництва.

Не менше значення має і показник маси додаткового продукту (М):

де m'- норма додаткового продукту; V- кількість найманих працівників; v - вартість робочої сили (заробітна плата одного робітника).

Кожний підприємець зацікавлений у збільшенні маси і норми додаткової вартості. Цієї мети можна досягти за допомогою різних методів (способів) отримання останньої. Ними є абсолютна і відносна додаткова вартість.

Виробництво абсолютної додаткової вартості реалізується шляхом збільшення тривалості робочого дня, а отже, і збільшенням додаткового робочого часу при стабільному необхідному робочому часі.

Виробництво відносної додаткової вартості здійснюється продовженням додаткового робочого часу шляхом скорочення необхідного робочого часу в межах того самого робочого дня.

Надлишкова додаткова вартість виникає в результаті зниження індивідуальної вартості товарів порівняно із суспільною вартістю внаслідок зростання продуктивності праці на підприємствах, які використовують нову техніку і технологію.

Кругообіг та обіг капіталу.

Проте капітал - це не тільки самозростаюча вартість і специфічні капіталістичні відносини. Капітал є завжди рух самозростаючої вартості в просторі і часі. Рухом капіталу є його кругообіг і обіг (кругообіг і оборот).

Кругообіг капіталу - послідовний рух, протягом якого капітал проходить три стадії (обіг, виробництво, обіг), набуває трьох функціональних форм (грошової, виробничої і товарної) і виконує певні функції. Стадії кругообігу промислового капіталу відображає формула

Перша стадія. Рух капіталу починається зі стадії обігу, на які й капітал виступає у грошовій формі (Г) і виконує функцію забезпечення виробництва засобами виробництва (ЗВ) та робочою силою (РС); тобто змістом цієї стадії є створення передумов виробництва додаткової вартості:

Друга стадія. Після того як уже створенні умови для початку виробництва, починається рух капіталу безпосередньо на стадії виробництва (В). На цьому етапі капітал виступає у виробничій (або продуктивній) формі і виконує функцію виробництва товарів і створення вартості, невід'ємною частиною якої повинна бути додаткова вартість:

Третя стадія. Одержання підприємцем вартості та додаткової вартості неможливе, якщо капітал, тепер уже у новій функціональній формі - товарній, знову, як і на першій стадії, не пройде сфери обігу. Основною функцією капіталу в товарній формі є реалізація виробленого товару (Т') й отримання певної суми грошей (Г'), яка кількісно дорівнює Г (первісно авансовані гроші) та Аг, що і є, за визначенням К. Маркса, додатковою вартістю:

Як видно, кругообіг відбувається нормально лише за умови, якщо його різні стадії без затримок переходять одна в одну. В іншому випадку це загрожує дестабілізацією економіки.

Рух капіталу не припиняється із завершенням одного кругообігу, він постійно повторюється. У кожному кругообігу промисловий капітал послідовно набуває трьох функціональних форм, кожна з яких здійснює власний кругообіг, які представленні формулами:

1) Кругообіг грошового капіталу:

2) Кругообіг продуктивного (виробничого) капіталу:
3) Кругообіг товарного капіталу:

Кругообіг капіталу, який розглядається не як окремий акт, а як постійно поновлюваний процес, називається оборотом капіталу. Він вимірюється часом і швидкістю.

Час обороту капіталу - це період, протягом якого ресурси проходять сфери виробництва та обігу і повертаються до вихідної (грошової) форми. Час обороту капіталу складається з двох частин: 1) часу виробництва; 2) часу обігу. Час виробництва включає в себе робочий період, перерви у процесі праці, час у виробничих запасах, а час обороту - час продажу, придбання продукції та час придбання факторів виробництва.

Швидкість обороту капіталу. Оскільки час обороту індивідуальних капіталів неоднаковий (у деяких галузях він триває кілька років, а в деяких - значно менше і може тривати кілька місяців, тижнів або днів), то для здійснення аналізу швидкості обороту необхідно мати якусь загальну міру. Такою мірою прийнято вважати рік - 360 днів. Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю оборотів за рік:

N =360/о, або п =0/о,

де п - кількість оборотів за рік;

360 - кількість днів у році;

о - тривалість одного обороту.

Підприємці завжди намагаються скоротити час обороту капіталу або прискорити швидкість його обороту, оскільки при тій самій величині авансованого капіталу це дасть можливість отримувати більше додаткової вартості. Чинниками, які визначають швидкість обороту промислового капіталу, є його структура та спосіб перенесення вартості на товари.

Відповідно до способу перенесення вартості на створений продукт капітал у виробничій формі поділяється на основний та оборотний.

До основного капіталу відносять будівлі, споруди, машини, обладнання та ін. Вони багато разів використовуються у виробничих циклах і переносять свою вартість на готовий продукт частинами, в міру їхнього зносу.

До оборотного капіталу відносять сировину, допоміжні матеріали, пальне, та ін.. Вони використовуються повністю за один виробничий цикл і протягом нього переносять свою вартість на готовий продукт. До оборотного капіталу належать також вартість робочої сили, яка набирає форми фонду заробітної плати.

ВИСНОВКИ

1. Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію і на сьогодні сформувалися такі основні підходи до його визначення: предметно-функціональний, монетаристський (грошовий) соціально-економічний.

2. Робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості :вартість і споживчу вартість. В артість товару робоча сила визначається вартістю всіх товарів і послуг, необхідних для відтворення здатності до праці людини та утримання членів його сім’ї. Споживча вартість товару робоча сила полягає в її здатності створювати вартість більшу за вартість самої робочої сили. Саме ця властивість і приваблює капіталіста чи підприємця.

3. Частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили, у процесі виробництва зростає. Найманий робітник своєю абстрактною працею не приносить, а відтворює вартість власної робочої сили і окрім того, створює додаткову вартість. Д одаткова вартість - це вартість, створена найманим працівником понад вартість його товару робоча сила і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва. Частина продуктивного капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою вартість і називається змінним капіталом. Отже, відповідно до функціональної ролі засобів виробництва і робочої сили у створенні додаткової вартості капітал поділяється на постійний та змінний.

4. Норма додаткової вартості показує в якій пропорції робочий час поділяється на необхідний і додатковий.

5. Капітал є завжди рух самозростаючої вартості в просторі і часі. Рухом капіталу є його кругообіг і обіг (кругообіг і оборот). Кругообіг капіталу - послідовний рух, протягом якого капітал проходить три стадії (обіг, виробництво, обіг), набуває трьох функціональних форм (грошової, виробничої і товарної)

6. Кругообіг капіталу, який розглядається не як окремий акт, а як постійно поновлюваний процес, називається оборотом капіталу. Він вимірюється часом і швидкістю.

7. Відповідно до способу перенесення вартості на створений продукт капітал у виробничій формі поділяється на основний та оборотний.

Вивичення матеріалу, поданого в темі 6, передбачає засвоєння таких термінів і понять:

Авансований капітал;

амортизація;

витрати капіталу;

додаткова вартість;

змінний капітал;

капітал як економічна категорія;

маса додаткової вартості;

маса прибутку;

моральне зношення основного капіталу;

норма додаткової вартості;

норма прибутку;

оборотний капітал;

основний капітал;

постійний капітал.

ВПРАВИ

Вправа 1. Для кожного наведеного положення підберіть доречний відповідник з-поміж запропонованих нижче термінів або понять:

1. Частка авансованого промислового капітала, вкладена у засоби виробництва та перенесена конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.

2. Частка авансованого промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і стає джерелом додаткової вартості.

3. Вартісна форма додаткового продукту, створеного додатковою працею найманих робітників.

4. Самозростаюча вартість; вартість, яка дає додаткову вартість.

5. Абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні.

6. Показник, який характеризує ступінь прибутковості капіталу як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.

7. Безперервно повторюваний кругообіг капіталу, що визначається не як окремий акт, а як періодичний процес.

8. Процес руху капіталу, який забезпечує його відтворення і створення додаткової вартості та охоплює стадії, де капітал послідовно набуває трьох різних форм.

9. Складова промислового капіталу, яка функціонує у формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, переносячи свою вартість на вироблену продукцію частками.

10. Частка промислового капіталу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість, повністю переносячи її у вартість виробленого товару.

11. Процес поступового перенесення вартості основного капіталу на вироблену продукцію в міру його зношення.

12. Зношення основного капіталу, яке відбувається в процесі виробничого використання його елементів, а також під впливом навколишнього природного середовища.

13. Техніко-економічне старіння елементів основного капіталу, що виявляється у втраті доцільності їх подальшої експлуатації через появу дешевших або досконаліших засобів праці.

14. Виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

15. Метод амортизації, пов’язаний із завищенням норм амортизації та штучним скороченням нормативного строку функціонування засобів праці.

16. Відношення величини додаткової вартості до змінного фактора, виражене у відсотках.

17. Абсолютна величина додаткової вартості.

18. Відношення вартості постійного капіталу до вартості змінного.

19. Витрати постійного капіталу на купівлю засобів виробництва і змінного – робочої сили.

20. Однаковий прибуток на рівновеликі капітали незалежно від того, в яких галузях виробництва їх застосовують.

21. Частка обороту капіталу, яка складається з робочого періоду, часу перерв у процесі праці, часу знаходження у виробничих запасах.

22. Частка обороту капіталу, яка складається з періоду придбання та доставки засобів виробництва та періоду реалізації виробленої товарної продукції і перебування її у товарних запасах.

23. Сукупність витрат виробництва і середнього прибутку на капітал.

24. Промисловий капітал, вкладений у засоби виробництва та робочу силу.

Терміни і поняття

а) авансований капітал;

б) амортизація;

в) органічна будова капіталу;

г) витрати капіталу;

д) додаткова вартість;

е) змінний капітал;

ж) капітал як економічна категорія;

и) кругообіг капіталу;

к) маса додаткової вартості;

л) маса прибутку;

м) моральне зношення основного капіталу;

н) норма амортизації;

о) норма додаткової вартості;

п) норма прибутку;

р) обіг капіталу;

с) оборотний капітал;

т) основний капітал;

у) постійний капітал;

ф) прискорена амортизація;

х) середній прибуток;

ц) фізичне зношення основного капіталу;

ч) ціна виробництва;

ш) час виробництва;

щ) час обігу.

Вправа 2. Знайдіть єдино правильну відповідь:

1. Виберіть правильне визначення основного капіталу:

а) частка авансованого капіталу, що перетворюється на засоби виробництва, не змінюючи процесі праці своєї вартості;

б) капітал, що повністю задіяний у процесі виробництва і переносить свою вартість на створений продукт частками у міру зносу;

в) сукупність усіх засобів праці та предметів споживання;

г) правилоно – пп. а, в.

2. З названих витрат до чистих витрат обігу належить:

а) витрати на транспортування товарів;

б) оплата праці торгових працівників, витрати на рекламу, утримання торговельних контор;

в) витрати на пакування товарів, їх збереження;

г) правильна відповідь відсутня.

3. Споживна вартість робочої сили полягає у здатності:

а) виготовляти товари;

б) створювати вартість;

в) створювати вартість більшу, ніж коштує робоча сила;

г) створювати споживну вартість.

4. Централізація капіталу – це:

а) збільшення капіталу за рахунок капіталізації додаткової вартості;

б) збільшення числа індивідуальних капіталів;

в) зосередження вже сформованих капіталів у руках зменшуваного числа самостійно функціонуючих капіталістів;

г) правильно – пп. а, б.

5. Напрямок виробництва абсолютної додаткової вартості:

а) збільшення тривалості робочого дня, підвищення інтенсивності праці на окремих підприємствах;

б) підвищення продуктивності праці в суспільному виробництві;

в) підвищення продуктивності праці на окремому підприємстві;

г) правильна відповідь відсутня.

6. Неможливість продажу праці робітника капіталісту найбільшою мірою доводить те, що:

а) праця не має вартості;

б) праця – цілеспрямована і доцільна діяльність людини, під час купівлі-продажу робочої сили її не існує;

в) у разі продажу праці неможливе одержання додаткової вартості;

г) продаж праці працівника можлива.

7. Капіталіст не одержить додаткової вартості, якщо:

а) оплата робочої сили здійснюється за її вартістю;

б) оплата робочої сили нижче її вартості;

в) у вигляді заробітної плати працівник одержує всю новостворену вартість;

г) у будь-якому випадку капіталіст отримає додаткову вартість.

8. Категорія органічної будови капіталу відображає:

а) співвідношення між двома частками додаткової вартості, що використовується як фонд нагромадження капіталу і фонд споживання капіталіста;

б) відношення маси засобів виробництва до кількості живої праці;

в) вартісна будова капіталу, оскільки вона зумовлена його технічною будовою і відбиває зміну в останньому;

г) правильно – пп. а, б, в.

9. Абсолютна додаткова вартість – це:

а) додаткова вартість, отримана за рахунок скорочення необхідного і відповідного збільшення додаткового робочого часу;

б) додаткова вартість, отримана за рахунок підвищення продуктивності праці;

в) додаткова вартість, отримана за рахунок подовження робочого дня та інтенсифікації праці;

г) правильна відповідь відсутня.

10. Назвіть правильне визначення оборотного капіталу:

а) частка авансованого капіталу, витрачена на придбання робочої сили, яка змінює свою величину в процесі виробництва;

б) частка авансованого капіталу, що повністю переносить свою вартість на продукт і повністю повертається в грошовій формі протягом кожного обороту;

в) сукупність засобів праці і предметів праці;

г) капітал, що повністю задіяний у процесі виробництва і переносить свою вартість на створений продукт частками у міру зносу.

11. Оборотні засоби – це:

а) усі засоби підприємства в обігу;

б) сукупність оборотних фондів і фондів обігу;

в) кошти підприємства;

г) сукупність усіх засобів праці та предметів споживання.

12. Правильне визначення обороту капіталу – це:

а) рух капіталу в сфері обігу;

б) кругообіг, обумовлений не як окремий акт, а як періодичний процес;

в) зміна товарної форми капіталу на грошову;

г) правильна відповідь відсутня.

13. Капітал поділяється на основний і оборотний:

а) у товарній формі;

б) у грошовій формі;

в) у продуктивній формі;

г) в усіх формах.

14. Шлях відшкодування додаткових витрат обігу:

а) включення їх у величину вартості товару;

б) відрахування зі знову створеної вартості товару;

в) відшкодовують за рахунок отриманого прибутку;

г) за рахунок державних дотацій.

15. Відносна додаткова вартість – це:

а) додаткова вартість, отримана завдяки скороченню необхідного і відповідному збільшенню додаткового робочого часу;

б) додаткова вартість, отримана шляхом підвищення інтенсивності праці;

в) додаткова вартість, отримана шляхом збільшення робочого дня;

г) будь-що з переліченого залежно від стану економіки країни.

16. Умова перетворення робочої сили на товар:

а) виникнення товарного господарства і зростання продуктивності праці;

б) власник робочої сили стає позбавленим засобів виробництва, і особисто вільним;

в) здатність виготовляти товар і прагнення до прибутку;

г) власник робочої сили бажає приносити користь суспільству.

17. Надлишкова додаткова вартість – це:

а) додаткова вартість, отримана завдяки скороченню необхідного і відповідному збільшенню додаткового робочого часу;

б) додаткова вартість, отримана шляхом підвищення продуктивності праці на окремому підприємстві понад середній рівень;

в) додаткова вартість, отримана у результаті подовження робочого дня і збільшення інтенсивності праці;

г) правильно – пп. а, в.

18. Джерело оплати праці працівників, зайнятих у сфері товарного обігу:

а) частина торговельного прибутку;

б) частина необхідного продукту, створеного у виробничій сфері;

в) додаткова вартість, створена в сфері виробництва;

г) правильна відповідь відсутня.

19. Додаткова вартість створюється:

а) при купівлі засобів виробництва;

б) при купівлі найманої праці;

в) в процесі виробництва;

г) при продажу готової продукції.

20. Механізм самозростання вартості:

а) нееквівалентний обмін;

б) експлуатація засобів виробництва;

в) експлуатація найманої праці;

г) вірна відповідь відсутня.

21. Промисловий капітал, вкладений у засоби виробництва та робочу силу – це:

а) постійний капітал;

б) основний капітал;

в) оборотний капітал;

г) вірна відповідь відсутня.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове:

1. Первісне нагромадження капіталу – це відокремлення виробників одне від одного і перетворення їх у самостійних товаровиробників.

2. Гроші стають капіталом лише тоді, коли приносять додаткову вартість.

3. Додаткова вартість створюється у результаті товарного обігу.

4. Вартість робочої сили полягає у здатності працівника в процесі праці створювати нову вартість.

5. У процесі найму робітник продає свою працю.

6. Прагнення додаткової вартості виступає основним рушійним мотивом будь-якого підприємництва, скерованого на отримання прибутку.

7. Гроші, товари, засоби виробництва самі по собі є капіталом у політекономічному розумінні.

8. Норма прибутку, за інших рівних умов, обернено пропорційна нормі додаткової вартості.

9. Норма додаткової вартості не може бути сталою.

10. Основою експлуатації найманої праці є економічний примус.

Вправа 4. Виконайте завдання:

1. Авансований капітал дорівнює 150 тис.дол. Органічна будова капіталу становить 4:1. Норма додаткової вартості – 300%. На підприємстві працює 100 робітників. Яку величину додаткової вартості створює один робітник?

2. Вироблено продукції на суму 1200 од. Вартість спожитих у процесі виробництва засобів виробництва – 670 од., додаткова вартість – 400 од. Чому дорівнює новостворена вартість?

3. Вартість товару 150 од., витрати засобів виробництва 30 од., норма додаткової вартості 200%. Визначіть витрати виробництва на даному підприємстві.

4. Вартість засобів виробництва, перенесена на продукт упродовж робочого дня – 50 дол. Денна вартість робочої сили – 10 дол. Вартість готового продукту – 80 дол. Визначіть новостворену вартість.

5. Маса прибутку становить 210 тис.од., підприємець виділяє у фонд споживання 100 тис. од. Визначіть норму нагромадження.

6. Вартість виготовлених товарів становить 125 тис. од., витрати виробництва дорівнюють 75 тис.од. Визначіть величину додаткової вартості.

7. Авансований капітал дорівнює – 1000 дол., у тому числі постійний капітал – 800 дол., робочий день – 10 год; вартість, створювана абстрактною працею протягом години, дорівнює 50 центам, денна вартість робочої сили – 2 дол. Визначіть масу додаткової вартості, створеної на підприємстві.

8. Авансований капітал дорівнює 112 тис.дол., постійний капітал – 62 тис.дол. Наприкінці року капіталіст привласнив 100 тис.дол. додаткової вартості. Яка ступінь експлуатації?

9. На одному підприємстві робітники працюють 9 год, з яких 3 потрібні для відшкодування вартості робочої сили. Яка ступінь експлуатації?

10. Норма додаткової вартості – 200 %. Величина змінного капіталу – 10 млн дол. Підрахуйте масу додаткової вартості.

11. Спочатку робочий день становив 10 год, причому додатковий час на годину більше необхідного часу. Припустимо, що година праці створює вартість у 2 дол. Підприємцю вдалося за рахунок подовження робочого дня отримати додатково 6 дол. На скільки відсотків зросла норма додаткової вартості?

12. Робочий день становить 10 год, одна половина з яких – необхідний робочий час, а друга – додатковий. Припустимо, що підприємцю вдалося скоротити необхідний робочий час з 5 до 4 год. На скільки збільшився ступінь експлуатації робітників?

13. Припустимо, за годину створюється вартість у 2 дол. Денна вартість робочої сили внаслідок зростання продуктивності праці знизилася з 10 до 8 дол. Визначіть необхідний робочий час після зростання продуктивності праці.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: