|
Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником підприємству.Стр 1 из 4Следующая ⇒ Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником підприємству. Нормативні акти КЗпП
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуанням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора. 1. Якщо з працівника відшкодовується матеріальна шкода, що перевищує середнього місячного заробітку, то незалежно від підстави матеріальної відповідальності власник вправі видати наказ (розпорядження) про стягнення суми шкоди із заробітку працівника. В системі державної та комунальної власності розпорядження про стягнення із заробітної плати сум шкоди, заподіяної керівниками підприємств, установ, організацій або їх заступниками, видається вищестоящим у порядку підлеглості органом. 2. Розпорядження про відрахування з заробітної плати може бути видане не пізніше двох тижнів від дня виявлення шкоди. День виявлення — це день, коли власник дізнався про заподіяння шкоди. День видання розпорядження (день, коли воно зроблено) - це день його підписання керівником підприємства, установи, організації або іншою уповноваженою посадовою особою. 3. Розпорядження мас бути направлене до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення працівника про його видання. Строк ознайомлення працівника з виданим розпорядженням про відрахування з його заробітку у порядку покриття шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, законодавством не регламентується.
Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду,заподіяну працівникам Нормативні акти КЗпП, Закон передбачає матеріальну відповідальність за завдану шкоду не тільки працівників, а й підприємств. Така відповідальність на власника або уповноважений ним орган покладається відповідно до ст. 173 КЗпП при заподіянні шкоди здоров'ю працівника каліцтвом або іншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної робітникам і службовцям, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. ЦЯ ПОСТАНОВА ВТРАТИЛА ЧИННІСТЬ Ці Правила встановлюють порядок розгляду заяв потерпілих або їх утриманців. Заява подається власнику, з вини якого заподіяна шкода. Власник протягом 10 днів з дня надходження заяви зобов'язаний розглянути її та прийняти відповідні рішення. Спори між потерпілими або іншими зацікавленими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди та її розмір вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Власник або уповноважений при заподіянні шкоди здоров'ю працівника каліцтвом або іншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, повинен відшкодувати працівнику: 1) втрачений заробіток (Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я. Втрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником в повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій та заробітку); 2) одноразова допомога, розмір якої встановлюється колективним договором; 3) витрати на медичну і соціальну допомогу (додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо); 4) відшкодування моральної шкоди. 114. Поняття трудових спорів та їх класифікація. Нормативні акти: КЗпП трудові спори - це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Нормативні акти КЗпП Трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах;2) районними (міськими) судами. Повноваження МОП Міжнародна організація праці при ООН насамперед піклується про захист прав людини в галузі трудових відносин. Цілі та завдання МОП визначені в преамбулі її статуту: 1) прийнятя міжнародних конвенцій та рекомендацій щодо організації та реалізації праці; 2) розробка конкретних міжнародних програм, пов’язаних з поліпшенням умов праці та життя працівників; 3) ухвалення рограм допомоги державам у реалізації програм міжнародно технічного співробітництва; 4) розробка програм загального, професійного навчання у сфері праці.
129 Нормативні акти МОП. НПА Статут МОП МОП заснували уряди ряду країн згідно з рішенням Паризької конференції 11 квітня 1919 р. з метою міжнародного співробітництва для усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці. Нині МОП — одна зі спеціалізованих установ ООН. Згідно зі Статутом МОП одним з головних напрямків діяльності цієї організації є нормотворчість, тобто створення міжнародних трудових стандартів. МОП приймає конвенції та рекомендації щодо різних аспектів праці. Конвенції МОП є міжнародними договорами, що породжують відповідні юридичні зобов’язання перед державами – членами МОП, які їх ратифікували. Рекомендації за своїм характером міжнародними договорами не визнаються і не вимагають ратифікації. Особливе місце серед нормативних документів МОП належить Декларації МОП основних принципів та прав у світі праці, ухваленій Міжнародною конференцією праці на 86-й сесії в Женеві 18 червня 1998 р. У цьому акті проголошено комплекс концептуальних положень у сфері застосування праці та соціальної політики. Міжнародна конференція праці заявила, що всі члени Організації, навіть ті з них, які не ратифікували вказані Конвенції, мають зобов'язання, що випливають вже з самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися, зміцнювати та реалізовувати добросовісно та відповідно до Статуту принципи, що стосуються основних прав, які є предметом цих Конвенцій, а саме: а) свобода асоціації та реальне визнання права на ведення колективних переговорів; в) скасування усіх форм примусової чи обов'язкової праці; с) реальна заборона дитячої праці; д) недопущення дискримінації в області праці та занять. «У 1946 році на 29-й сесії Міжнародної конференції праці зазначалося, що потрібно приступити до поглибленого вивчення тенденцій поширення колективних угод і надання їм за певних умов законодавчої сили, обов’язкової для всіх. У 1949 році МОП ухвалює Конвенцію № 98 “Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів” У 1951 році МОП прийняла Рекомендацію № 51 стосовно колективних угод, яка дає трактування поняттю “колективна угода”, загальні уявлення про її значення і можливості поширення, контрольні механізми тощо. Це було вкрай необхідно, бо Конвенція № 98, зазначивши право на ведення колективних переговорів, не містила жодних пояснень з цього приводу.»
130 Регулювання трудових відносин громадян України за кордоном. НПА КЗпП ст 8 ЗУ Про зайнятість населення Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України. Ця Стаття, дає відповіді на такі два питання: 1) законодавство якої держави (України чи іноземної держави)регулює працю громадян України, працюючих за її кордонами; 2) законодавство якої держави (України чи іноземної) регулює працю іноземців, працюючих на підприємствах, в установах та організаціях України. На обидва ці питання у статті дається універсальна відповідь: праця зазначених категорій працівників регулюється законодавством сторони працевлаштування іміжнародними договорами України. Проте це загальне твердження потребує уточнення, оскільки необхідно визначити, законодавство якої держави (України чи іноземної держави) слід розглядати як законодавство "сторони працевлаштування". 2. Відповідно до ст. 10 Закону "Про зайнятість населення" громадяни України у період тимчасового перебування за кордоном мають право займатися трудовою діяльністю, якщо вона не суперечить чинному законодавству України і держави перебування. При цьому інтереси громадян України, тимчасово працюючих за кордоном, захищаються угодами, укладеними між Україною та іншими державами. 3. Окремі положення про регулюванні трудових відносин містяться і у деяких інших міжнародних договорах України. Серед них — Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейською Спільнотою і її державами-учасницями, підписана 14 серпня 1994 р. і ратифікована Законом від 10 листопада 1994 р. Стаття 24 цієї Угоди встановлює, що, наскільки це дозволено законами, умовами і процедурами, які застосовуються у кожній державі-члені, Спільнота і її держави-члени прагнуть забезпечити, аби статус українських громадян, на законних підставах працюючих на території держави-члена, не дозволяв би ніякої дискримінації за підставами громадянства в умовах праці, винагороди за працю чи звільнення з роботи у порівнянні з їх власними громадянами. Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником підприємству. Нормативні акти КЗпП
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуанням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора. 1. Якщо з працівника відшкодовується матеріальна шкода, що перевищує середнього місячного заробітку, то незалежно від підстави матеріальної відповідальності власник вправі видати наказ (розпорядження) про стягнення суми шкоди із заробітку працівника. В системі державної та комунальної власності розпорядження про стягнення із заробітної плати сум шкоди, заподіяної керівниками підприємств, установ, організацій або їх заступниками, видається вищестоящим у порядку підлеглості органом. 2. Розпорядження про відрахування з заробітної плати може бути видане не пізніше двох тижнів від дня виявлення шкоди. День виявлення — це день, коли власник дізнався про заподіяння шкоди. День видання розпорядження (день, коли воно зроблено) - це день його підписання керівником підприємства, установи, організації або іншою уповноваженою посадовою особою. 3. Розпорядження мас бути направлене до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення працівника про його видання. Строк ознайомлення працівника з виданим розпорядженням про відрахування з його заробітку у порядку покриття шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, законодавством не регламентується.
Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|