ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРАВА ВІЙНИ

— бойові дії повинні бути направлені тільки проти комбатанта противника.

Це означає, що цивільні особи не повинні ставати об'єктом нападу і не повинні брати участі в бойових діях;

— нападам можуть піддаватися тільки військові об’єкти. Відповідно до цього цивільні об'єкти необхідно щадити, за винятком випадків, коли вони використовуються у військових цілях;

— цивільне майно не повинне знищуватися, за винятком випадків, коли це абсолютно необхідне для виконання бойової задачі. Мародерство і грабіж цивільного майна забороняються;

— комбатант противника, який більше не в змозі вести бойові дії, не повинен піддаватися нападу і знаходиться під захистом. Його беруть в полон не з метою покарання, а лише для того, щоб перешкодити йому продовжувати вести бойові дії. Це відноситься до комбатантів, що здаються в полон, до поранених, до екіпажа, який вимушений покинути на парашуті терплячий біду літак, до потерпілих корабельну аварію. Необхідно поважати комбатантів противника з білим прапором перемир'я. Поранені комбатанти противника повинні бути підібрані, і їм повинно бути надана допомогу;

— Санітарний персонал, транспортні засоби і будови медичного призначення не повинні піддаватися нападам. Вони були створені в збройних силах для надання допомоги потерпілим. Персонал санітарних служб, їх майно і транспортні засоби несуть на собі захисну емблему червоного хреста або червоного півмісяця, кожна з яких розташована на білому фоні.

— деякі будови і майно також не повинні піддаватися нападу, за виключенням випадків, коли відданий наказ про зворотне. Вони включають будівлі, що представляють культурну цінність (храми, музеї, бібліотеки і т. д.), і обслуговуючий їх персонал, а також деякі споруди, що містять особливо небезпечні сили (дамби, греблі, атомні електростанції). Майно цивільної оборони, що використовується для надання допомоги населенню у військовий час.

Тактичні принципи містять інформацію для командира про те, як організувати наявні в його розпорядженні засоби, для того щоб завдати ураження противнику, не підставляючи під удар свої сили.

Цей принцип повинний розглядатися у відношенні поставленої задачі. Знищити противника звичайно значить позбавити його можливості вести бойові дії, не більш того.

Складно запланована операція несе в собі небезпеку поразки.

У змісті права війни це означає зайві жертві.

Усі воєнні дії повинні бути спрямовані на досягнення однієї точно визначеної мети відповідно до поставленої задачі.

Розвідка повинна вказати, поряд з військовими цілями, розташування цивільного населення й інших осіб, що знаходяться під захистом, і об'єктів.

Напад на невоєнні об'єкти є даремною витратою сил, необхідних на напрямку головного удару.

4. «Єдність дій» Будь-яка воєнна операція повинна бути частиною загального плану дій. Погане військове планування приводить до неузгоджених дій, що ставить під загрозу успіх операції і може привести до додаткових жертв.

5. «Воля маневру» Воля маневру означає утримання ініціативи. Якщо ініціатива знаходиться у ваших руках, то дії противника передбачувані.

6. «Несподіваність» Фактор несподіваності збільшує шанси на успіх. Захоплений несподівано противник з більшою імовірністю здасться, і, можливо, навіть без опору. Кількість жертв і руйнувань при цьому обмежиться мінімумом.

7. «Проведення операції з врахуванням місцевості і рельєфу» При правильному виборі рельєф може ховати чи маскувати сили і засоби, підвищувати ефективність зброї й обмежувати пересування противника. Так як, різні ділянки місцевості володіють різними захисними властивостями з військової точки зору, то географічна характеристика району сильно впливає на розташування зон безпеки, що знаходяться під захистом МГП.

8. «Економія коштів» Так як воєначальники не мають у своєму розпорядженні необмежені ресурси ведення збройної боротьби, то чітке розмежування військових і цивільних об'єктів має першорядне значення на будь-якій війні.

Напад на невоєнні об'єкти звичайно є військовим злочином і даремною витратою сил і коштів.

9. «Безпека» Безпека, будучи всеохоплюючим принципом, у більшому ступені стосується, з погляду права війни, осіб і об'єктів, що не відносяться до ведення бойових операцій. Кожен командир, що почуває свою відповідальність, по-справжньому піклується не тільки про безпеку свого війська, але і захисту осіб і об'єктів, які не беруть участі у конфлікті.

Перше навчальне питання: „Умови здійснення маршу, райони, рубежі що призначаються під час здійснення маршу”

Марш - це організоване пересування підрозділів у колонах дорогами і колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж.

Марш є основним способом пересування роти (батальйону). Під час здійснення маршу танки та інша гусенична техніка може перевозитися на автопоїздах.

за напрямком руху — до фронту, уздовж фронту або від фронту в тил.

Ці умови справляють вирішальний вплив на організацію та здійснення маршу.

У всіх випадках марш здійснюють потай, на різній місцевості, за будь-якої погоди, як правило, уночі або в інших умовах обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та в глибокому тилу своїх військ — і вдень.

У будь-яких умовах підрозділи мають прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання.

Швидкість руху підрозділів на марші може бути різною і залежить від отриманого завдання, виучки та фізичного гарту особового складу, особливо водіїв, уміння командирів водити колони, технічного стану машин, стану маршрутів, погоди, пори року і часу доби, а також від правильної організації та забезпечення маршу.

Середня швидкість руху роти (батальйону) на марші без урахування часу на привали може бути: змішаних і танкових колон — 20—25 км/год, автомобільних колон — 25—ЗО км/год. У разі здійснення маршу в горах, пустелях, джунглях та інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися до 15—20 км/год. За здійснення маршу в пішому порядку середня швидкість руху може бути 4—5 км/год.

У всіх випадках марш має здійснюватися з максимально можливою за цих умов швидкістю.

Рота (батальйон) здійснює марш однією колоною. Дистанції між підрозділами і машинами в колоні призначають залежно від швидкості руху та умов видимості (у звичайних умовах 25—50м). У разі пересування по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, по дорогах, які мають стрімкі підйоми, спуски та повороти, а також за пересування з підвищеною швидкістю дистанції збільшуються,

За руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних комплексів дистанції, передусім між бойовими машинами, збільшуються і можуть бути 100— 150 м.

Для своєчасного й організованого початку і здійснення маршу підрозділу призначають:

Вихідний пункт призначають на відстані 5—10 км від району розташування батальйону. Таке віддалення забезпечує можливість витягування похідної колони батальйону і набирання необхідної для висування швидкості.

Пункти регулювання призначають через кожні 3—4 години руху.

Привали і денний (нічний) відпочинок призначають для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, їжі та відпочинку особового складу. Привали призначають через 3—4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — наприкінці кожного добового переходу. Для піших колон привали призначають тривалістю 10 хв. через кожні 50 хв. руху.

Початком здійснення маршу є час проходження вихідного пункту головою колони роти, а якщо рота перебуває в похідній охороні — головою колони батальйону.

Рота може здійснювати марш у колоні головних сил батальйону або в головній (боковій, тильній) похідній заставі.

Батальйон може здійснювати марш у колоні головних сил бригади, авангарді, передовому загоні та самостійно.

Самостійно батальйон може здійснювати марш для виконання завдання щодо знищення тактичного повітряного або морського десанту, а також при діях у горах та джунглях.

Похідний порядок роти (батальйону), яка призначена в похідну заставу (у передовий загін або авангард), будують з урахуванням швидкого розгортання підрозділів у бойовий порядок! вступу їх у бій. Він складається з колони головних сил і похідної охорони.

Колона головних сил роти (батальйону) залежно від умов обстановки може мати різну побудову. Танковий підрозділ, доданий механізованій роті (батальйону), прямує звичайно на чолі колони, а механізований підрозділ, доданий танковій роті (батальйону), звичайно розподіляється між танковими взводами (ротами) і прямує в їх похідних порядках за танками або призначається в похідну охорону. Мінометна (артилерійська) батарея прямує за бойовими підрозділами роти (батальйону).

Гранатометний підрозділ прямує звичайно за головною ротою головних сил батальйону, а протитанкове відділення роти, як правило, на чолі колони роти.

Протитанковий підрозділ батальйону прямує за головною похідною заставою або за головною ротою головних сил батальйону. Більша частина зенітних засобів приданого зенітного підрозділу прямує ближче до голови колони головних сил, а частина з них — з головною похідною заставою.

У передбаченні вступу в бій від батальйону, який діє у передовому загоні, авангарді або на чолі колони головних сил полку (бригади), висилають розвідувальний дозор.

Останніми в колоні батальйону прямують підрозділи технічного забезпечення і тилу. Медичний пункт батальйону прямує звичайно на чолі цих підрозділів, а в передбаченні вступу в бій за підрозділами, призначеними для дій у першому ешелоні.

Похідна охорона роти (батальйону) має забезпечити безперешкодний рух головних сил, виключити раптовий напад противника, забезпечити вигідні умови для вступу в бій, а також не допустити проникнення до них наземної розвідки противника. На підрозділи охорони на марші покладають також завдання ведення розвідки.

Для охорони колони головних сил батальйону на марші, який прямує в передовому загоні або авангарді, висилають:

- у напрямку руху на віддалі 5—10 км — головну похідну заставу у складі підсиленого взводу або роти;

- на фланги і в тил за необхідності — дозорні відділення (танки).

Головна похідна застава (ГПЗ) силою до роти висилає головний дозор (ГД) у складі взводу на віддаль 3— 5 км, головна похідна застава силою до взводу — дозорне відділення (танк) на віддаль, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем. Як ГД танкової роти, підсиленої механізованим підрозділом, використовують приданий механізований підрозділ.

За загрози нападу наземного противника залежно від характеру місцевості від батальйонів, які здійснюють марш у складі головних сил полку (бригади), як безпосередню охорону висилають головні дозори, а від замикаючого батальйону — і тильний дозор або дозорні відділення (танки), які забезпечують спостереження за ними, підтримку їх вогнем і виключають раптовість нападу наземного противника на колону, яку вони охороняють.

Друге навчальне питання: „Підготовка підрозділів до маршу”

Отримавши завдання на марш, командир роти (батальйону):

§ визначає заходи, які необхідно провести негайно для найскорішої підготовки до маршу,

§ здійснює розрахунок часу, дає вказівки командирам підлеглих і приданих підрозділів щодо підготовки до маршу,

§ віддає вказівки щодо організації всебічного забезпечення маршу,

§ здійснює контроль і допомогу під час підготовки до маршу.

Під час усвідомлення завдання й оцінки обстановки, крім звичайних питань, командир роти (батальйону) вивчає по карті:

1. маршрут руху, його протяжність і прохідність,

3. рубежі і час імовірної зустрічі з противником або до яких дій бути готовим,

5. час і порядок дозаправлення техніки, приймання їжі особовим складом і поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в ході маршу;

6. оцінює маршові можливості штатних і приданих підрозділів.

7. визначає допустимі швидкості руху і величину дистанції між машинами з метою захисту від високоточної зброї по ділянках маршруту

9. оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування в районах привалів, денного (нічного) відпочинку і зосередження:

10. визначає обсяг інженерного обладнання районів і здійснює інші необхідні розрахунки;

11. визначає порядок спостереження і підтримання зв'язку в ході маршу.

У ході оцінки обстановки командир роти (батальйону) здійснює розрахунок маршу.

На підставі усвідомлення отриманого завдання, висновків з оцінки обстановки і здійсненого розрахунку маршу командир роти (батальйону)

§ основні питання взаємодії і порядок всебічного забезпечення маршу,

У замислі на марш командир роти (батальйону) визначає:

v побудову похідного порядку; склад, завдання і віддалення похідної охорони;

v швидкість руху по ділянках маршруту і дистанції між машинами;

v порядок відбиття ударів повітряного противника, а в передбаченні вступу в бій з противником, крім того, порядок дій головного дозору, дозорних відділень, танків (головної похідної застави) і головних сил, побудову бойового порядку і вид маневру.

На робочу карту командира роти (батальйону) звичайно наносяться:

- пункти регулювання і час їх проходження головою колони головних сил і ГПЗ;

- маршрут руху бокових дозорних відділень (танків);

- місця, час і тривалість привалів для колони головних сил і похідної охорони;

- район або рубіж, куди мають увійти підрозділи після здійснення маршу;

- імовірні рубежі розгортання роти (батальйону)для бою у разі зустрічі з противником і можливий порядок дій на них;

- схема похідного порядку із зазначенням розподілу си. засобів по колоні, глибина колони головних сил і віддаль похідної охорони;

- ділянки маршруту за умовами руху, їхні розміри і швидкість руху на кожній ділянці;

- загальний час на марш, час на привали і на рух;

Рішення на марш, оформлене на карті, є робочим документом і дає можливість командирові роти (батальйону) чітко ставити завдання підлеглим.

Завдання до підлеглих командир доводить у формі усного бойового наказу

У бойовому наказі на марш командир роти (батальйону) вказує:

У першому пункті — відомості про противника.

У третьому пункті — завдання роти (батальйону), маршрут руху або напрямок дій батальйону в передовому загоні, місце в похідному порядку бригади батальйону (полку, бригади), район зосередження (відпочинку) або рубіж, час прибуття (виходу) у призначений район або на зазначений рубіж і до яких дій бути готовим, вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження, місця і час привалів, замисел на марш.

У четвертому пункті — після слова НАКАЗУЮ — завдання підрозділам:

головному дозору, дозорним відділенням, танкам (головній похідній заставі) — склад, бойове завдання, час проходження вихідного пункту і пунктів регулювання і порядок доповіді про обстановку;

механізованим і танковим взводам (ротам) — засоби підсилення, завдання, місце в похідній колоні, порядок відкриття і ведення вогню по повітряних цілях, а підчас здійснення маршу в передбаченні вступу ^в бій з противником і порядок дій;

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам — завдання на марш і під час вступу в бій з противником, місце в похідній колоні та в бойовому порядку;

приданому зенітному підрозділу — завдання щодо прикриття підрозділів у русі, на привалах, у місцях відпочинку та районі зосередження, місце в похідній колоні, (вогневі) позиції, час і ступені готовності;

іншим підрозділам роти (батальйону) і підрозділам підсилення — місце в похідній колоні і завдання, до виконання яких бути готовими.

У п'ятому пункті — місця і порядок дозаправлення техніки пальним у ході маршу, а в передбаченні вступу в бій, крім того витрату боєприпасів і пального на виконання завдання.

У шостому пункті — час готовності до маршу.

У сьомому пункті — порядок спостереження і зв'язку в ході маршу, місце командно-спостережного пункту командира роти (батальйону) в колоні та заступників.

Управління на марші командир роти (батальйону) здійснює з командно-спостережного пункту, перебуваючи в бронетранспортері (БМП, танку).

Командир роти управляє підлеглими особисто, а командир батальйону — особисто і черезштаб.

Управління до початку маршу полягає у відданні розпоряджень командиром про підготовку до маршу, а також в організації контролю і наданні допомоги підлеглим у підготовці особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки до майбутніх дій.

У сучасних умовах час на організацію маршу, як правило, буде обмежений. Але це не дає підстав на зниження уваги до питань забезпечення маршу.

Забезпечення маршу командир роти (батальйону) організує на підставі рішення на марш і вказівок (розпоряджень) командира батальйону(полку, бригади). Забезпечення маршу включає бойове, технічне і тилове забезпечення, а також дотримання дисциплін маршу. Заходи щодо забезпечення маршу визначають у процесі усвідомлення завдання та оцінювання обстановки.

Організація то або іншого виду забезпечення маршу полягає у визначенні сил засобів, які використовують, у відданні вказівок командирам підрозділів та здійсненні контролю за виконанням накреслених заходів.

У вказівках щодо всебічного забезпечення мають бути визначені такі питання:

щодо розвідки — завдання розвідки, які вирішуватиме рота (батальйон) у ході маршу та, порядок їх виконання, залучувані сили і засоби, порядок і строки доповідей результатів розвідки;

щодо охорони — завдання та склад похідної охорони на марші, у районах привалів і відпочинку;

щодо захисту від зброї масового ураження (ЗМУ) — заходи щодо захисту від ЗМУ, високоточної та запалювальної зброї, порядок використання захисних властивостей бойової техніки та місцевості в ході маршу, сигнали попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, а також оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження та дії по них у ході виконання завдання, строки проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів;

щодо маскування — заходи щодо дотримання режиму світлового, звукового і теплового маскування, застосування приладів нічного бачення, поведінки особового складу в ході маршу, на привалах і в районах відпочинку;

щодо інженерного забезпечення — порядок подолання загороджень, у тому числі встановлених дистанційним способом, і зруйнувань на маршруті; обсяг і порядок інженерного обладнання району денного (нічного) відпочинку (зосередження);

щодо забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту — порядок ведення радіаційної та хімічної розвідки;

порядок і строки проведення радіаційного і хімічного контролю; час і порядок проведення спеціальної обробки в ході маршу; час і черговість отримання засобів захисту; озброєння військ РХБ захисту і перевірки протигазів;

Щодо технічного і тилового забезпечення — час, місце й обсяг технічного обслуговування до початку і в ході маршу, порядок евакуації та ремонту озброєння і бойової техніки в період підготовки маршу і в ході його здійснення; розміри та строки створення запасів ракет, боєприпасів, пального, продовольства, медичного майна та інших матеріальних засобів, норми їх витрати в ході маршу, місця, час і порядок поповнення ракетами, боєприпасами, заправлення пальним, організація харчування особового складу.

Трете навчальне питання: „Здійснення маршу в передбаченні вступу в бій”

Побудова колони головних сил роти (батальйону) із засобами підсилення здійснюється в районі розташування. З початком руху основну увагу приділяють своєчасному проходженню підрозділами вихідного пункту.

Вихідний пункт і пункти регулювання рота (батальйон), призначена в похідну охорону, проходить головою колони точно в установлений час. Командир батальйону звичайно прямує в голові колони батальйону, командир роти — завжди в голові колони роти. Звіряючи по карті маршрут руху, командир роти (батальйону) керує діями похідної охорони, висланого розвідувального (бойового розвідувального) дозору і суворо підтримує встановлений порядок маршу.

Зв'язок на марші здійснюється рухомими засобами, а у підрозділах, крім того. — установленими сигналами. Радіозасоби працюють тільки на прийом. У ході маршу командир батальйону через комендантські пости і диспетчерські пункти повідомляє номер своєї колони, інформацію про стан пройденої ділянки дороги та про обстановку на ній; а від старшого комендантського поста (чергового диспетчера) отримує розпорядження і накази, що надійшли для нього, інформацію про стан наступної ділянки руху та про об'їзди.

Рота, призначена у головну похідну заставу, у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за маршрутом батальйону із встановленою командиром швидкістю.

Тіснини, тунелі та мости головна похідна застава проходить безупинно. Зруйновані ділянки доріг, мости, завали на маршруті руху і заміновані ділянки рота (взвод) обходить, позначаючи покажчиками місця руйнувань (мінування) і напрямок обходу. Якщо обхід неможливий або на влаштування проходу у руйнуваннях (завалах) потрібно менше часу, ніж на обхід, то головна похідна застава пророблює прохід. За дистанційного мінування маршруту вихід з мінного поля головна похідна застава здійснює у колоні по проходу, проробленому у найкоротшому напрямку.

Про загородження, зони зараження, райони руйнувань і шляхи - обходу, а також про зустріч з противником командир роти доповідає командиру, який вислав його.

Зупиняючись на привал, головна похідна застава за командою командира, який вислав її, зупиняється на вигідному рубежі, організує спостереження і перебуває у постійній готовності до відбиття противника.

З виходом у район відпочинку головна похідна застава, зайнявши вигідний рубіж, виконує завдання сторожової охорони, перебуваючи у постійній готовності до відбиття наземного противника. Командир роти указує взводам позиції, смуги вогню і порядок дій підчас появи противника. У районі відпочинку головна похідна застава може замінюватися сторожовою охороною.

Рота, призначена у нерухому бокову заставу для прикриття колон підрозділів, що здійснюють марш, виходить на вказаний їй рубіж, повністю або частиною сил розгортається у бойовий порядок, організує оборону і перебуває на рубежі до зазначеного часу, а потім Діє у відповідності до вказівок командира, який вислав її.

Підрозділи на марші рухаються тільки по правому боку дороги, Дотримуючись встановлених швидкостей руху, дистанцій між машинами і заходів безпеки. Тіснини, тунелі та мости колона роти (батальйону) проходить безупинно з максимально можливою швидкістю. Підчас руху по мостах, залізничних переїздах, тунелях і небезпечних ділянках маршруту вживаються заходи, що забезпечить безпеку руху, виключають затори на маршруті та загазованість тунелів.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, які утворюються складками місцевості і місцевими предметами, населені пункти і придорожня рослинність. Під час руху по відкритих і незамаскованих ділянках маршруту не допускається скупчення машин і зупинка колон, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Вночі рухаються машини з використанням приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, а під час руху на ділянках місцевості, які проглядаються противником, і у світлу ніч — з повністю вимкненим світлом (вимкненими приладами нічного бачення).

Відбиття ударів повітряного противника на марші здійснюється у русі або з коротких зупинок вогнем приданого зенітного підрозділу й виділених для цього механізованих (танкових) підрозділів.

За сигналом оповіщення про повітряного противника зенітний підрозділ, а також підрозділи, виділені для ведення вогню по повітряних цілях, готуються до відкриття вогню, люки бронетранспортерів (бойових машин піхоти) і танків (крім люків, з яких вестиметься вогонь) зачиняються. Особовий склад переводить протигази у положення напоготові.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження рота (батальйон) продовжує рух. У бронетранспортерах (бойових машинах піхоти) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці та жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, прямуючи у пішому порядку й на відкритих машинах, одягає засоби індивідуального захисту. Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху, як правило, обходяться, за неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням засобів індивідуального захисту і систем захисту від зброї масового ураження, які є на машинах.

Часткова спеціальна обробка здійснюється після виходу із зон радіоактивного зараження, а у випадку застосування противником отруйних речовин — негайно. Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, у районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття у призначений район.

Підчас завдання противником ядерних і хімічних ударів по колон командир роти (батальйону) вживає заходів щодо відновлення боєздатності підрозділів, ліквідації наслідків ударів та продовження руху.

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також за вимушеного подолання району пожеж люки, бійниці та жалюзі танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти) зачиняються. Командир роти (батальйону) швидко виводить колону району пожежі вперед або у навітряний бік, зупиняє її, організує гасіння осередків вогню на озброєнні і техніці, врятування особового складу і надання потерпілим першої медичної допомоги, після чого колона продовжує рух.

Мінні поля, встановлені системами дистанційного мінування противника, обходяться, а за неможливості їх обходу долаються по проходах, які пророблюються приданими інженерними підрозділами, групами розмінування рот, групою розгородження батальйону і з використанням переносних комплектів розмінування.

На привалах побудова колони не порушується, машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10м одна від одної або на дистанції, установленій командиром. Бронетранспортери (бойові машини піхоти), танки ставляться під крони дерев, у радіолокаційній тіні предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами.

Особовий склад виходить з машин тільки за командою (сигналом) своїх командирів і розмішується для відпочинку праворуч від дороги. У машинах залишаються спостерігачі, чергові кулеметники (навідники гармат) і радіотелефоністи (радисти-заряджаючі) командирських машин.

Черговий зенітний підрозділ займає вказану командиром стартову (вогневу) позицію, а чергові стрільці-зенітники розташовуються поблизу своїх машин у готовності до знищення повітряних цілей противника. Решта зенітних засобів залишається у колоні на своїх місцях у готовності до відкриття вогню. Екіпажі машин (обслуга, водії) проводять контрольний огляд озброєння, техніки і спільно з призначеним на допомогу їм особовим складом проводять технічне обслуговування.

Машини, які вийшли з ладу у ході маршу, зупиняються на правому узбіччі дороги або відводяться у бік. Екіпажі (водії) машин визначають причини несправностей і вживають заходів щодо їх усунення. Після усунення несправностей машини продовжують рух приєднуючись до колони, що проходить, місця у колонах своїх підрозділів вони займають на привалах. Обгін колон у русі, забороняється.

Замикання колони батальйону надає допомогу екіпажам (водіям) в усуненні несправностей, організує передачу несправних машин (які не підлягають ремонту своїми силами) і машин, що застряли евакуаційним підрозділам полку (бригади) та забезпечує прибуття машин батальйону, що відстали, у призначений район. Про машини які відстали в дорозі, старший технік роти (заступник командира батальйону з озброєння) і командири підрозділів особисто доповідають командиру роти (батальйону).

Поранені та хворі після надання їм медичної допомоги евакуюються у найближчі медичні пункти (установи), а за неможливості евакуації прямують із своїми підрозділами або з медичним пунктом батальйону.

У горах особлива увага приділяється перевірці справності ходової частини і механізмів управління машин, вивченню важко-прохідних ділянок маршруту, визначенню порядку їх подолання й організації регулювання руху на цих ділянках. На всіх машинах мають бути заздалегідь підготовлені спеціальні пристосування для запобігання скочування машин підчас зупинок на підйомах і спусках. Похідна охорона висилається на меншу, ніж у звичайних умовах, віддаль; для охорони колон батальйону з тилу, як правило, виділяється безпосередня охорона силою до взводу. Підчас руху по закритих ділянках маршруту, у місцях можливих обвалів, каменепадів і осипань, а також на ділянках, де можливе влаштування противником загороджень, звичайно висилається безпосередня охорона й виставляються спостерігачі, які після проходження колони роти (батальйону) продовжують рух позаду неї, а на черговому привалі приєднуються до своїх підрозділів. Швидкість руху на підйомах, спусках та інших важкопрохідних ділянках може знижуватися, а дистанції між машинами можуть збільшуватися до меж, які забезпечують рух. Перевали, ущелини, гірські проходи, каньйони і тунелі підрозділи долають, як правило, безупинно у суворо встановленому порядку. Машини у випадку вимушеної зупинки відводяться у місця, де не заважають руху колон. Під час подолання особливо небезпечних ділянок доріг, які повинні позначатися покажчиками, особовий склад механізованих підрозділів спішується, а для прохолодження двигунів машин командир батальйону з дозволу командира бригади може зупиняти колону батальйону. Зупинки слід побити на рівних ділянках доріг у місцях, безпечних від каменепадів. снігових лавин. У річищах висохлих річок, на водостоках, крутих підйомах і спусках, у тунелях, а також над урвищем або під ним зупинки колон забороняються. Під час руху у пішому порядку скельні ділянки, осипи і перевали долаються звичайно повзводно або по відділеннях із дотриманням заходів безпеки. На крутих підйомах, спусках та інших важкопрохідних ділянках маршруту за необхідності можна робити короткі зупинки тривалістю до 3 хв.

Під час здійснення маршу у лісі і під час руху у місті віддаленість похідної охорони і дистанції між машинами у колоні скорочуються. На перехрестях, де утруднене орієнтування, виставляються добре видимі покажчики або організується регулювання руху.

На здійснення маршу в степовій місцевості істотний вплив справляють: наявність сипучих пісків і солончаків, незначна рослинність, обмежена кількість або повна відсутність джерел води. високі температури та їх різкі добові коливання, піщані бурі.

Тому, організуючі марш у степовій місцевості, командир роти (батальйону) зобов'язаний: забезпечити ретельну підготовку озброєння і техніки до руху в умовах високих температур, бездоріжжя та піщаної місцевості; детально вивчити маршрут руху в умовах прохідності на окремих його ділянках; указати азимут напрямку руху (дати вказівки щодо підготовки вихідних даних для Руху з використанням навігаційної апаратури) і порядок позначення маршруту на ділянках, де орієнтування за місцевими предметами ускладнене; забезпечити підрозділи додатковими ємностями, Флягами, необхідним запасом води, а також таблетками препарату для знезаражування води; передбачити заходи щодо запобігання особовим складом теплових ударів. Під час піщаних бурь, які ускладнюють орієнтування, рух з дозволу командира полку (бригади, батальйону) може призупинятися. Залишати в дорозі одиночні машини забороняється.

Зимою перед маршем командир роти (батальйону) організує підготовку озброєння, техніки до роботи в умовах низьких температур і вживає заходів щодо запобігання обмороження особового складу і забезпечення машин пристроями для підвищення їх прохідності. Якщо марш здійснюється в умовах глибокого снігового покриву, у похідну охорону включаються машини, оснащені начіпним обладнанням. У випадку частих сніжних зарядів або сильно! хуртовини рух з дозволу командира батальйону (бригади) може бути призупинено. Командир роти (батальйону) в цих умовах повинен заборонити поодиноке пересування людей і машин, організувати кругову оборону і вжити заходів щодо обігрівання особового складу.

У випадку зміни завдання і напрямку руху командир головної похідної застави (авангарду, передового загону) повинен негайно зупинити підрозділи, які виконують завдання щодо охорони і ведення розвідки, і вказати їм порядок подальших дій. Колона у попередньому похідному порядку або після необхідного перешикування найкоротшими шляхами виводиться на новий маршрут (напрямок) і виконує нове завдання.

“ Робота командира під час підготовки і ведення бою”

Перше навчальне питання: „Порядок і зміст роботи командира з організації оборони”

Порядок роботи командира роти (батальйону) щодо організації оборонного бою залежить від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддаленості противника та його дій, характеру місцевості й наявності часу.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником, командир роти (батальйону) приймає рішення, доводить його до командирів підрозділів, своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію й систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім виводить роту (батальйон) у зазначений опорний пункт (район оборони) і організує взаємодію й систему вогню, інженерне обладнання, всебічне забезпечення бою та управління.

((__lxGc__=window.__lxGc__||{'s':{},'b':0})['s']['_228467']=__lxGc__['s']['_228467']||{'b':{}})['b']['_699615']={'i':__lxGc__.b++};

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: