Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Методи управління ризиками та їх вибір





 

Найпоширеніші методи управління ризики – це:

· уникнення ризиків чи відмова від них;

· прийняття ризиків на себе;

· запобігання збиткам;

· зменшення розміру збитків;

· страхування;

· самострахування;

· передачі ризиків (відмінний від страхування).

1. Метод уникнення ризиків або відмови від них. Прикладом використання методу є припинення виробництва певної продукції, відмова від сфери бізнесу, у якій є такі ризики, і вибір нових, у яких цих ризиків немає. Застосовуючи цей метод, компанії більш воліють уникнути ризиків, ніж отримати прибуток.

Такий метод керування ризиками особливо ефективний, коли великі ймовірність виникнення збитків (реалізації ризиків) і можливий розмір збитку. Запобігання ризиковим ситуаціям у цьому разі є найкращою і єдиною практичною альтернативою. Метод застосовують до однорідних і неоднорідних ризиків, до одиничних і масових ризиків, тому що розмір можливого збитку, незалежно від конкретних значень параметрів однорідності і кількості ризиків, для фірми все одно великий і небажаний.

2. Метод прийняття ризику на себе або утримування ризику. Суть цього методу – покриття збитків за рахунок власних фінансових ресурсів компанії. При цьому може йтися про планове прийняття ризику та про незаплановане. В останньому разі ризик-менеджер або не впевнений, чи існує взагалі певний вид ризику, або він не зміг його виявити.

Використання методу виправдане в тих випадках, коли:

· частота збитків невисока;

· величина потенційних збитків невелика

(і тому їх можна покрити за рахунок поточних грошових надходжень).

Якщо ризики однорідні чи неоднорідні, але їх багато, у фірми є альтернатива:

· залишити ризики в себе, якщо її фінансові можливості та (або) стратегія дозволяють це зробити (незалежно від кількості ризиків);

· передати ризики іншим суб’єктам, якщо її фінансові можливості та (або) стратегія диктують їй вибір цього шляху.

Якщо ж ризики однорідні чи неоднорідні, але їх мало, то найчастіше фірма залишає їх у себе, тому що вони неістотно знижують фінансові можливості фірми.

Цей метод управління ризиками використовують досить часто, тому що в багатьох ситуаціях збитки настільки незначні, що компанія може покрити їх самостійно.

3. Метод запобігання збиткам. Суть цього методу управління ризиками – проведення заходів, спрямованих на зниження їх імовірності. Застосування цього методу виправдане, якщо:

· імовірність реалізації ризику, тобто ймовірність збитку,

досить велика - саме на її зниження і спрямовано метод;

· розмір можливого збитку невеликий (інакше доцільне

використання методу уникнення ризиків, застосування якого виправдане, коли ймовірність реалізації ризику висока і розмір можливого збитку також значний).

Ризики можуть бути як однорідними, так і неоднорідними. Вони можуть мати масовий характер (масові ризики), але можуть бути й одиничними.

4. Метод зменшення розміру збитків. Незважаючи на всі зусилля компанії знизити ризики, деяких збитків вона все-таки зазнає. Для таких ризиків і можна застосовувати метод зменшення розміру збитків. Суть цього методу – проведення заходів, спрямованих на зниження розміру можливого збитку. Застосування цього методу виправдане в таких випадках:

· великий розмір можливого збитку;

· імовірність реалізації ризику, тобто ймовірність збитку,

невелика (інакше доцільно використовувати метод відмови від ризиків, застосування якого виправдане, якщо ймовірність реалізації ризику висока і розмір можливого збитку також значний). Діяльність компанії для зменшення збитків спрямована на мінімізацію негативного впливу збитків.

5. Страхування. Це один з найчастіше використовуваних методів управління ризиками. Його суть – зменшення участі самої фірми у відшкодуванні збитку за рахунок передачі нею (фірмою-страхувальником) страховій компанії (страховику) відповідальності.

Застосування методу на рівні фірми виправдане в таких випадках:

1. Імовірність реалізації ризику, тобто появи збитку, невисока, але розмір можливого збитку досить великий. Незалежно від однорідності чи неоднорідності ризиків, а також від кількості ризиків (масові чи одиничні), страхування доцільне.

2. Імовірність реалізації ризиків, тобто появи збитку, висока, але розмір можливого збитку невеликий. Страхування виправдане, якщо ризики однорідні чи неоднорідні та їх багато. Звичайно, через малий розмір можливого збитку фірма може їх залишити в себе, однак масовість таких ризиків може призвести до значного збитку, тому страхування в цьому разі найкраще. У разі, якщо ризики однорідні й масові, фірма може управляти ними на основі самострахування.

6. Самострахування. Суть цього методу управління ризиками – створення власних страхових фондів, призначених для покриття збитків, на зразок фондів страхових і перестрахувальних компаній.

Самострахування відрізняється від методу прийняття ризиків на себе тим, що компанія має справу з великою кількістю однорідних ризиків. Щоб точно спрогнозувати розмір збитку, метод самострахування передбачає можливість концентрації великої кількості однорідних ризиків. Однак на відміну від страхування страхові резерви створюють усередині однієї ділової одиниці, зазвичай промислової чи промислово-фінансової групи.

Самострахування припускає створення фінансових механізмів, що дозволяють заздалегідь створити фонди для фінансування збитків. Одним із механізмів проведення самострахування є створення кептивних страхових компаній.

Кептивні страхові компанії – це страхові компанії, що входять до групи нестрахових організацій – промислових, промислово-фінансових, фінансових груп тощо, і страхують ризики всієї групи.

7. Методи передачі ризику – відмінні від страхування. До цієї групи входять хеджування, оренда, поручительство.

Хеджування (hedging) – передача цінового ризику, спрямована на його мінімізацію, – не пов’язане зі страхуванням. Його суть зводиться до обмеження прибутків і збитків, зумовлених зміною цін на ринках товарів, валют тощо. Хеджування – невід’ємна частина програм управління фінансовими ризиками, тобто програм фінансового ризик-менеджменту. Його виконують за допомогою похідних цінних паперів: опціонів, ф’ючерсних і форвардних контрактів тощо.

Оренда дозволяє орендареві передати ризик застарівання майна, узятого в оренду, її власникові. Прикладом методу передачі ризику, відмінного від страхування, є також так званий договір поручительства.

Усі методи управління ризиками умовно можна поділити на дві великі групи:

· доподійні методи управління ризиками, плановані й здійснювані завчасно і спрямовані на зниження ймовірності збитку і зменшення розміру можливого збитку. Сюди відносять: страхування, самострахування, попереджувальні організаційно-технічні, юридичні, договірні й інші заходи для передачі ризику;

· післяподійні методи управління, застосовані після настання збитку і спрямовані на зниження його розміру і ліквідацію його наслідків. Це одержання ресурсів на ліквідацію збитків у вигляді фінансової допомоги, позик тощо.

Вибір методів управління ризиками визначається загальною стратегією фірми щодо ризиків, що, у свою чергу, залежить від сумарного розміру потенційних збитків, з одного боку, і фінансових можливостей фірми, з іншого.

Розглянемо, наприклад, схему вибору методів управління ризиками.

Перш за все потрібно скласти фінансово-економічну модель, яка б ураховувала як кінцевий фінансовий результат діяльності компанії, так і фактори ризику. Як фінансовий результат можуть слугувати такі показники, як прибуток, вільні грошові надходження, чиста зведена вартість (NPV) і т. ін.

Наприклад, розрахувати NPV можна за формулою

 

,

 

де n – термін проекту, періодів;

NCFt – величина чистого потоку платежів у періоді t;

r – ставка дисконтування;

I0 – первісний обсяг інвестицій, грн.

Якщо генерований проектом потік платежів має вигляд ануїтету, то величина потоку платежів NCF для будь-якого періоду t однакова, її можна визначити з такого співвідношення:

 

NCF = [Q(P – V) – F – A](1 – T) + A,

 

де Q – обсяг випуску, шт.;

P – ціна за штуку, грн;

V – змінні витрати, грн;

F – постійні витрати, грн;

A – амортизація, грн;

T – податок на прибуток.

Складаючи модель, ураховуємо те, як саме фактори ризику впливають на ймовірнісні змінні. Так, наприклад, пожежа на виробництві вплине на обсяг випуску продукції, а поява нового конкурента – на ціну продукції.

Далі для кожного з факторів ризику, які впливають на змінні, що мають імовірнісний характер, після консультації з експертами підбирають конкретні можливі методи управління ризиками. Для управління такими факторами ризику, як пожежа, коливання цін на сировину і страйк, фахівці підібрали три методи, а для появи нового конкурента – два (табл. 2.9). Для кожного із запропонованих методів досить легко можна визначити кошти, які будуть потрібні для його здійснення.

Наступний етап – вибір критерію проведення оптимізаційних розрахунків щодо доцільності застосування тієї чи іншої стратегії в рамках портфеля методів управління ризиками.

 

Таблиця 2.9 – Вибір методів управління ризиками для виявлених факторів ризику

 

  Фактор ризику Методи управління ризиками
Страхування Хеджування на фінансових ринках Внутрішньоорганіза-ційні методи Прийняття на себе
         
Пожежа 1. Придбання повного страхового полісу 2. Придбання часткового страхового полісу     1. Нічого не робити
Коливання цін на сировину     1. Повне хеджування 2. Хеджування зростання цін 1. Нічого не робити
Страйк     1. Підвищення запасів готової продукції 2. Укладання контракту з іншою компанією 1. Нічого не робити
Поява нового конкурента     1. Зменшення ціни продукції 1. Нічого не робити

 

Таким критерієм може бути комплексний цільовий показник (КЦП), до якого входять три вимірники ризику, кожний з яких має певну вагу: очікуване значення NPV (P1); величина 90-відсоткового довірчого інтервалу NPV (P2); значення NPV, яке має менш ніж 5-відсоткову ймовірність (P3):

 

КЦП = 0,4 * P1 + 0,3 * P2 + 0,3 * P3.

 

Далі проводять ризик-моделювання показника NPV для кожного з 54 обраних методів управління ризиками (3 * 3 * 3 *2). І в кожному з 54 випадків обраховують значення КЦП. У підсумку отримуємо графік, на якому по осі Х відкладено кошти на реалізацію методів управління ризиками, а по осі Y – значення КЦП.

Якщо з’єднати точки на графіку з максимальними значеннями КЦП, то отримаємо так звану ефективну межу для набору всіх можливих методів управління ризиками. Причому кожна з них є оптимальним набором методів управління існуючих ризиками для цієї величини витрат фірми. Ризик-менеджер, виходячи з теперішніх бюджетних обмежень фірми, вибирає один із таких 54 портфелів. Наприклад, якщо у фірми є можливість витратити не більше 600 тис. грн, то це буде портфель, який забезпечує найвище значення КЦП, тобто приблизно 2300. Його конкретний склад подано в табл. 2.10

 

Таблиця 2.10 – Склад оптимального портфеля методів управління ризиками (%)

 

  Фактори ризиків Методи управління ризиками     Разом
Страхування Хеджування на фінансових ринках Внутрішньоорганізаційні методи
Пожежа        
Коливання цін на сировину        
Страйк     25 (збільшення запасів) 5 (угода з іншою компанією)  
Новий конкурент     25 (зменшення ціни)  
Разом        

 







ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.