Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Форми та засоби контрольних заходів





 

Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських і практичних занять та має на меті перевірку рівня підготовленості здобувача вищої освіти до виконання конкретної роботи.

Формами та засобами поточного контролю можуть бути: усне опитування; виступ на семінарських та практичних заняттях (із рефератом, доповіддю, у дискусії, на поставлені викладачем питання тощо); письмова контрольна робота (відповіді на питання навчального курсу, вирішення завдань, вправ тощо); виконання завдань та вирішення задач із практичних проблем, тестування знань здобувачів вищої освіти; виконання домашнього завдання; ділова гра.

Поточна успішність навчання здобувачів вищої освіти оцінюється за чотирьохбальною шкалою:

«Відмінно» – здобувач вищої освіти глибоко і міцно засвоїв програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно й логічно його викладає, правильно обґрунтовує прийняття рішення, уміє самостійно узагальнити і викласти суть розглянутої проблеми, не відчуває труднощів з відповідями при зміні завдань, з можливих варіантів вибирає найкращу відповідь.

Адекватно вміє дати узагальнену характеристику теорії і практиці. Вміє переносити теоретичні знання у площину практики. Вміє робити правильні висновки.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконує 90-100% завдань.

«Добре» здобувач вищої освіти твердо знає весь програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих неточностей при виборі відповіді, тобто вибирає правильну, але не найкращу відповідь; правильно застосовує теоретичні положення при розв’язанні практичних завдань, володіє необхідними навичками і прийомами їх виконання, але для визначення дійсного ступеня знань здобувача вищої освіти викладач змушений задавати додаткові запитання і уточнити окремі відповіді.

Вміє розв’язувати ситуаційні завдання середньої важкості.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконує 71-89% завдань.

«Задовільно» здобувач вищої освіти знає тільки основний матеріал, передбачений програмою, але не засвоїв його деталей, припускається неточностей, обирає недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу, проявляється невпевненість у вирішенні завдань практичного характеру.

Здобувач вищої освіти спроможний розв’язати прості завдання.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконав 50-70% завдань.

«Незадовільно» здобувач вищої освіти не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки при формулюванні основних положень курсу, з великими труднощами використовує теоретичні відомості при виконанні завдань.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконав не більше 49% завдань.

Необхідно відзначити, що перераховані вище критерії мають достатньо загальний і орієнтовний характер.

За результатами поточного оцінювання робіт, виконаних здобувачем вищої освіти протягом навчального модуля, виводиться підсумкова поточна оцінка, яка фіксується у відомості обліку успішності та визначається за формулою.

Підсумкова поточна оцінка за кожен модуль визначається на основі здобутих балів:

- пропущене заняття – 0 балів;

- оцінка «незадовільно» – 0 балів;

- оцінка «задовільно» – 3 бали;

- оцінка «добре» – 4 бали;

- оцінка «відмінно» – 5 балів;

Сума оцінок проставляється у чисельнику формули, кількість оцінок – у знаменнику формули; отриманий результат множиться на коефіцієнт «20»;

Наприклад: (3+4+5) ÷3×20 = 80

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання шляхом диференційованого екзамену. Екзамен — це форма контролю засвоєння здобувачем вищої освіти теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за весь період навчання. Екзамен проводиться шляхом виконання здобувачем вищої освіти письмової екзаменаційної роботи Екзамен оцінюється за 100-бальною шкалою.

Завдання (білет) для виконання екзаменаційної роботи складається із 4 описових питань, перелік котрих передбачений робочою програмою з навчальної дисципліни. Максимальна кількість балів, які студент може отримати за одне описове питання, становить 25 балів. Кожне питання оцінюється окремо, за поданою нижче критеріями, а сума балі за усі 4 описових питання становить результат екзаменаційної роботи.

Критеріями оцінювання знань студентів є:

1. знання норм законодавства; знайомство з судовою практикою;

2. знайомство з основними доктринальними правовими позиціями;

3. знайомство з додатковими джерелами, розуміння проблемних моментів питання;

4. вміння навести приклади застосування норм законодавства;

5. відсутність істотних юридичних помилок при відповіді;

6. термінологчна грамотність;

7. аргументованість і логічна послідовність відповіді;

8. повнота відповіді;

9. самостійне творче мислення і аналітичні навички.

Контрольні вимоги до відповідей студентів на описове питання:

«25» балів («відмінно») – виставляється, якщо відповіді на питання містять глибокі знання навчального матеріалу, що міститься в основних і додаткових рекомендованих джерелах; свідчать про ґрунтовне володіння здобувачем вищої освіти лекційним матеріалом і знайомство з основними доктринальними позиціями з питання, яке розглядається; демонструють засвоєння здобувачем вищої освіти відповідних положень цивільного процесуального законодавства, і матеріалів судової практики; повно, глибоко і конкретно висвітлюють зміст поставлених питань.

При цьому здобувач вищої освіти також має вільно володіти фаховою термінологією, давати чіткі, лаконічні, грамотні, логічно послідовні та вичерпні відповіді на поставлені запитання; вміти навести конкретні приклади для ілюстрації засвоєння теоретичних питань; демонструвати вміння теоретичного аналізу й творчого мислення.

 

«21» бал («дуже добре») – виставляється тоді, коли здобувач вищої освіти достатньо володіє знаннями, що міститься в основних і додаткових рекомендованих джерелах, розкриває суть поставлених питань, твердо знає програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих неточностей. Здобувач вищої освіти також має вільно володіти фаховою термінологією, давати чіткі, грамотні, та вичерпні відповіді на поставлені запитання; вміти навести конкретні приклади для ілюстрації засвоєння теоретичних питань. Відповідь свідчить про ґрунтовне володіння здобувачем вищої освіти лекційним матеріалом і знайомство з основними доктринальними позиціями з питання, яке розглядається; демонструє засвоєння відповідних положень законодавства і матеріалів судової практики.

При цьому у відповідях здобувача вищої освіти можуть допускатись окремі незначні неточності у відповідях. Відповідь може свідчити про недостатнє знайомство з відмінними доктринальними позиціями з питання, яке розглядається. Здобувач вищої освіти має демонструвати знання навчального матеріалу, що міститься в основних і додаткових рекомендованих джерелах, однак при цьому розуміння навчального матеріалу і знайомство з цивільно-правовими проблемами є недостатньо глибоким.

 

«18» балів («добре») – виставляється тоді, коли здобувач вищої освіти володіє базовою фаховою термінологією, дає грамотні відповіді на поставлені запитання, проте не проявляє достатньо глибоких знань пройденого матеріалу, який стосується поставленого завдання. При цьому здобувач вищої освіти знайомий з основним матеріалом, додатковими джерелами, матеріалами судової практики, але не засвоїв їх деталей. При відповіді на поставлені запитання припускається низки неточностей (нечіткі формулювання), порушує послідовність у викладі відповіді, але орієнтується в пройденому матеріалі.

 

«16» балів («задовільно») – виставляється тоді, коли здобувач вищої освіти демонструє певний рівень ознайомлення з основними нормативно-правовими актами, однак при цьому слабо орієнтується в пройденому теоретичному матеріалі і позиціях судової практики, допускає змістовні помилки при відтворенні змісту понять, норм чи інститутів.

 

«13» балів («достатньо») – виставляється тоді, коли здобувач вищої освіти демонструє мінімальний рівень знань: слабо орієнтується і допускає суттєві змістовні помилки в теоретичному матеріалі, не володіє лекційним матеріалом.

 

«10» балів («незадовільно») виставляється тоді, коли здобувач вищої освіти знає тільки основний матеріал, передбачений програмою, але не засвоїв його деталей, припускається неточностей, обирає недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу.

«5» балів («незадовільно») – виставляється тоді, коли здобувач вищої освіти допускає суттєві помилки при формулюванні основних положень курсу, з великими труднощами використовує теоретичні відомості при виконанні завдань; здобувач вищої освіти робить значну кількість суттєвих змістовних помилок, які свідчать про незнання базових положень програмного матеріалу, дає відповідь, що свідчить про незнайомство зі змістом норм законодавства, необхідних для розкриття питання, демонструє незнання відповідних доктринальних позицій, наведених як у додатковій, так і в основній літературі до теми.

 

«0» балів («незадовільно») – виставляється тоді, коли здобувач вищої освіти не дає відповіді на питання, а також за відповідь, у якій використовуються нормативно-правові акти, які втратили чинність, а також у випадку, коли здобувач вищої освіти використовував допоміжні засоби для складання екзамену (шпаргалки, телефон, навушники, підручники, посібники, електронні прилади тощо) незважаючи на обсяг і зміст написаного.

 

Підсумкова семестрова оцінка з навчальної дисципліни визначається за формулою:

Підсумкова поточна оцінка (до 100 б.) + оцінка за Екзамен (до 100 б.) / 2

 

Перелік описових питань для підсумкового контролю (екзамену)

 

  1. Види цивільного судочинства.
  2. Стадії цивільного процесу: поняття, класифікація, загальна характеристика
  3. Норми цивільно-процесуального права, їх система. Дія норм цивільного процесуального права в часі і просторі.
  4. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин.
  5. Суд – обов’язковий учасник цивільних процесуальних правовідносин. Склад суду, правосуб’єктність, відводи.
  6. Особи, які беруть участь у справі: загальна характеристика, ознаки, права та обов’язки.
  7. Інші учасники цивільного процесу: загальна характеристика, ознаки, функціональне призначення кожного з них.

8. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі.

  1. Процесуальні права і обов’язки сторін.
  2. Поняття третіх осіб. Відмінність третіх осіб від інших суб'єктів процесуальних відносин.
  3. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.
  4. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
  5. Поняття та види процесуальної співучасті.
  6. Поняття неналежного відповідача. Умови і порядок заміни неналежного відповідача.
  7. Процесуальне правонаступництво: поняття, підстави, види.
  8. Поняття судового представництва.
  9. Види представництва. Характеристика договірного та законного представництва.
  10. Повноваження представника в суді.

19. Мета участі в цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким за законом надано право захищати права і свободи інших осіб.

20. Відмінність процесуального положення прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права і свободи інших осіб, від процесуального положення інших суб’єктів процесу (третіх осіб, експертів, представників).

21. Підстави і форми участі прокурора в цивільному процесі.

22. Права та обов’язки в цивільному процесі органів і осіб, яким законом надано право захищати інтереси інших осіб

  1. Поняття та значення процесуальних строків у цивільному процесі. Види процесуальних строків.
  2. Порядок обчислення процесуальних строків. Поновлення та продовження процесуальних строків. Строки розгляду цивільних справ.
  3. Поняття і види юрисдикції (підвідомчості) у цивільному процесі.
  4. Підвідомчість суду справ позовного, наказного та окремого провадження.
  5. Правові наслідки недотримання правил розмежування юрисдикції (підвідомчості).
  6. Поняття підсудності, її відмінність від підвідомчості. Види підсудності у цивільному процесі.
  7. Порядок передачі справи в інший суд. Зміна загальної територіальної підсудності.
  8. Наслідки порушення підсудності.

31. Поняття та види судових витрат у цивільному процесі.

32. Підстави та порядок для звільнення від сплати судових витрат, відстрочки та розстрочки сплати судових витрат.

33. Судовий збір: поняття, порядок обчислення та сплати, пільги щодо сплати

34. Витрати, пов’язані з розглядом справи: поняття, порядок обчислення та сплати, пільги щодо сплати

35. Розподіл судових витрат за результатами розгляду цивільної справи.

36. Характеристика заходів процесуального примусу: види, порядок та підстави їх застосування.

37. Поняття судових викликів та повідомлень у цивільному процесі.

38. Характеристика способів та порядку вручення судових повісток та повідомлень.

39. Мета судового доказування. Поняття судового доказу. Стадії процесу доказування.

40. Предмет доказування. Розподіл між сторонами обов’язку по доказуванню.

41. Класифікація доказів у цивільному процесі. Загальна характеристика засобів доказування.

42. Неналежність доказів і допустимість засобів доказування. Достовірність доказів.

43. Поняття та характеристика забезпечення доказів. Судові доручення щодо збирання доказів.

  1. Поняття і суть позовного провадження.
  2. Елементи позову та види позовів.

46. Право на позов: поняття, підстави виникнення, передумови здійснення. Характеристика об’єднання і роз’єднання позовів.

47. Поняття, часові межі та правові наслідки здійснення розпорядчих прав сторін у позовному провадженні (Відмова від позову. Зміна підстави та предмета позову. Збільшення, зменшення розміру позовних вимог. Визнання позову (повне, часткове). Укладення мирової угоди)

48. Захист інтересів відповідача проти позову (Заперечення проти позову: поняття, види, значення. Зустрічний позов: поняття, умови пред’явлення, часові межі здійснення, значення.)

49. Забезпечення позову: поняття, підстави, способи, строки звернення про забезпечення позову.

50. Процедура звернення зацікавленої особи до суду із позовною заявою.

51. Форма та зміст позовної заяви. Підстави та правові наслідки повернення позовної заяви та залишення її без руху.

52. Підстави та правові наслідки відмови у відкритті провадження у справі.

53. Відкриття провадження у справі та його правові наслідки. Строки для відкриття провадження у справі.

54. Провадження у справі до судового розгляду - самостійна стадія цивільного процесу, її мета та завдання.

55. Попереднє судове засідання. Процесуальні дії судді та осіб, які беруть участь у справі по підготовці справи до судового розгляду.

56. Забезпечення доказів на стадії до судового розгляду.

57. Проведення експертизи на стадії провадження у справі до судового розгляду.

58. Особливості накладення арешту на майно або рахунки в порядку забезпечення позову під час провадження у справі до судового розгляду.

59. Поняття та завдання стадії судового розгляду.

60. Процесуальний порядок судового розгляду та його складові частини.

61. Особливості порядку допиту свідків на стадії судового розгляду.

62. Зупинення, відкладення і перерва в розгляді цивільної справи.

63. Фіксування цивільного процесу технічними засобами. Журнал судового засідання. Протоколи окремих процесуальних дій.

64. Підстави та наслідки для залишення заяви без розгляду.

65. Підстави та наслідки закриття провадження у справі.

66. Підстави та порядок зупинення провадження у справі.

67. Поняття і види актів суду першої інстанції. Відмінність рішення суду від ухвали та судового наказу.

68. Поняття, зміст та суть рішення суду. Вимоги, які пред’являються до рішення суду.

69. Умови набрання законної сили судовим рішенням та його правові наслідки.

70. Негайне виконання рішення суду, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання рішення. Звернення рішення суду до виконання.

71. Характеристика та види ухвал суду, їх особливості.

72. Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив.

73. Поняття та значення заочного розгляду справи у цивільному процесі. Підстави та порядок заочного розгляду справи.

74. Форма та зміст заочного рішення, особливості заочного рішення.

75. Порядок перегляду заочного рішення. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення. Підстави для скасування заочного рішення.

76. Порядок оскарження заочного рішення. Набрання заочним рішенням законної сили.

77. Поняття наказного провадження, його підстави та значення для цивільного процесу. Відмінність наказного провадження від позовного та окремого.

78. Передумови звернення до суду з заявою про видачу судового наказу (види вимог та підстави, за якими може бути виданий судовий наказ).

79. Порядок звернення з заявою про видачу судового наказу (підсудність, форма і зміст заяви про видачу судового наказу; судові витрати у справах наказного провадження). Підстави та правові наслідки відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

80. Порядок порушення наказного провадження. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу та правові наслідки такої відмови.

81. Порядок видачі та зміст судового наказу. Відмінність судового наказу від рішення суду, ухвали суду, виконавчого напису нотаріуса.

82. Набрання судовим наказом законної сили. Оскарження судового наказу.

  1. Поняття та значення окремого провадження. Відмінність між позовним та окремим провадженням. Специфіка захисту прав громадян не пов'язана із їх порушенням.
  2. Підвідомчість та підсудність справ окремого провадження. Загальні особливості розгляду справ окремого провадження
  3. Характеристика розгляду справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним.
  4. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
  5. Характеристика розгляду справ про про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померлим.
  6. Провадження по справах про усиновлення.
  7. Справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
  8. Характеристика розгляду справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Розгляд судом справ про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

91. Мета та завдання перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Модель апеляції в українському цивільному судочинстві.

  1. Суб’єкти та об’єкти апеляційного оскарження.
  2. Строки апеляційного оскарження, наслідки їх пропуску, особливості подання апеляційної скарги. Форма та зміст апеляційної скарги.
  3. Відкриття апеляційного провадження. Залишення без руху, повернення апеляційної скарги. Відмова у відкритті апеляційного провадження.
  4. Підготовка апеляційним судом справи до розгляду (Повернення справи до суду першої інстанції. Дії суду апеляційної інстанції по підготовці справи)
  5. Судовий розгляд справи апеляційним судом. Межі апеляційного перегляду цивільних справ. Розпорядчі права сторін в апеляційному провадженні
  6. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на рішення суду першої інстанції та підстави для таких повноважень.
  7. Порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвал
  8. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції за результатами перегляду та порядок їх ухвалення.
  9. Суть і значення касаційного перегляду ухвал та рішень касаційним судом. Суб’єкти та об’єкти касаційного оскарження.
  10. Форма та зміст касаційної скарги. Строки та порядок касаційного оскарження. Процесуальні засоби звернення до суду касаційної інстанції та відкриття касаційного провадження.

102. Процесуальні дії з підготовки справи касаційним судом до судового розгляду. Особливості попереднього розгляду цивільної справи касаційною інстанцією. Призначення справи до розгляду касаційним судом.

103. Специфіка розгляду справи касаційним судом. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

104. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суду.

105. Судові рішення касаційної інстанції: види, зміст, порядок прийняття та набрання ними законної сили.

106. Суть і значення стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України. Об’єкт, підстави та суб’єкти права на подання скарги.

107. Строки, процесуальні засоби та порядок звернення для відкриття провадження з перегляду судового рішення Верховним Судом України. Допуск скарги до провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

108. Особливості розгляду справи з перегляду судового рішення Верховним Судом України. Повноваження Верховного Суду України за наслідками розгляду скарги.

109. Суть і значення стадії перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Об’єкт, підстави та суб’єкти права на подання заяви.

110. Строки, процесуальні засоби та порядок звернення для відкриття провадження з перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

111. Порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами та процесуальні наслідки розгляду.

112. Поняття та загальні засади виконавчого провадження. Стадії виконавчого провадження.


 

11. Розподіл балів, які отримують студенти з навчальної дисципліни

Поточна успішність навчання здобувачів вищої освіти оцінюється за чотирьохбальною шкалою:

“Відмінно” – здобувач вищої освіти глибоко і міцно засвоїв програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно й логічно його викладає, правильно обґрунтовує прийняття рішення, уміє самостійно узагальнити і викласти суть розглянутої проблеми, не відчуває труднощів з відповідями при зміні завдань, з можливих варіантів вибирає найкращу відповідь.

Адекватно вміє дати узагальнену характеристику теорії і практиці. Вміє переносити теоретичні знання у площину практики. Вміє робити правильні висновки.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконує 91-100% завдань.

“Добре” здобувач вищої освіти твердо знає весь програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих неточностей при виборі відповіді, тобто вибирає правильну, але не найкращу відповідь; правильно застосовує теоретичні положення при розв’язанні практичних завдань, володіє необхідними навичками і прийомами їх виконання, але для визначення дійсного ступеня знань здобувача вищої освіти викладач змушений задавати додаткові запитання і уточнити окремі відповіді.

Вміє розв’язувати ситуаційні завдання середньої важкості.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконує 72-90% завдань.

“Задовільно” здобувач вищої освіти знає тільки основний матеріал, передбачений програмою, але не засвоїв його деталей, припускається неточностей, обирає недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу, проявляється невпевненість у вирішенні завдань практичного характеру.

Студентспроможнийрозв’язати прості завдання.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконав 53-71% завдань.

“Незадовільно” здобувач вищої освіти не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки при формулюванні основних положень курсу, з великими труднощами використовує теоретичні відомості при виконанні завдань.

Із загального обсягу здобувач вищої освіти правильно виконав не більше 53% завдань.

Необхідно відзначити, що перераховані вище критерії мають достатньо загальний і орієнтовний характер.







Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.