Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Конспект лекцій по теорії фінансів.





Конспект лекцій по теорії фінансів.

Васіна Л.Є. (викладач кафедри фінансів ЗІЕІТ)

Тема: Економічний зміст та призначення фінансів.

План

1. Сутність та необхідність виникнення фінансів.

2. Функції фінансів.

3. Фінансові ресурси.

4. Поняття та методи формування фінансових резервів.

 

Сутність та необхідність фінансів

Фінанси є історично сформованою, складною та багатогран­ною економічною категорією.

У науковий обіг термін «фінанси» вперше ввів французький професор Ж. Боден у 1577 р. у праці «Шість книг про республіку».

Характерними ознаками фінансів є:

• грошовий характер грошових відносин;

• розподільчий характер фінансових відносин;

• формування та використання грошових фондів.

Фінанси — це економічна категорія, яка відображає відносини з приводу створення та використання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. На поверхні економічних явищ фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси — це не гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошових коштів.

Об'єктом фінансових відносин є ВВП.

Суб'єкти фінансових відносин:

• держава;

• юридичні особи;

• фізичні особи.

Об'єктивна необхідність фінансів зумовлена такими явищами:

1) наявністю суспільної праці;

2) наявністю товарно-грошових відносин;

3) наявністю різних форм власності;

4) наявністю держави та необхідністю виконання нею своїх функцій;

5) дією економічних законів розвитку суспільства.

 

Функції фінансів

Фінансам притаманні дві основні функції:

• розподільча;

• контрольна.

Розподільча функція проявляється в процесі розподілу ВВП у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. Об'єктами розподілу є вартість ВВП і частина національного багатства, яка набуває грошової форми (лише у виняткових випадках).

Механізм дії розподільчої функції фінансів включає первин­ний розподіл і перерозподіл вартості ВВП.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й форму­вання первинних доходів суб'єктів (фізичних, юридичних осіб, держави), зайнятих у створенні ВВП.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізо­ваних фондів, які за рівнем централізації поділяються на загаль­нодержавні, регіональні, відомчі та корпоративні.

Перерозподіл включає 2 етапи:

• вилучення частини доходів у одних суб'єктів і формування централізованих фондів;

• використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів у вигляді заробітної плати фізичних осіб, за­йнятих у бюджетній сфері; різних виплат; надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигну­вань; виділення коштів юридичним особам.

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно при­таманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподілі ВВП, правильністю формування, розподілу та викорис­тання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльно­сті осіб, що проводять фінансовий контроль.

 

Фінансові ресурси

У процесі розподілу ВВП у держави, підприємств, організацій формуються доходи і грошові надходження, які є основою фінан­сових ресурсів. Із трансформацією вартості ВВП у відповідні фо­нди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення.

Фонди грошових коштів залежно від рівня, на якому проходить їх формування, поділяються на такі групи:

• централізовані (створені на рівні держави);

• децентралізовані(фонди підприємств та організацій).

Фінансові ресурси — це сукупність доходів, надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держа­ви і спрямовуються на задоволення суспільних потреб із метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення.

Фінансові ресурси поділяють на власні і позичені. Власні фі­нансові ресурси — це грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності. Позичені ресурси — це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і займів, які набувають характеру заборгованості.

 

Поняття та методи формування фінансових резервів

Одним із елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви. Фінансові резерви — це грошові кошти, що свідомо вилучаються з господарського обороту і призначені для використання у випа­дках збоїв у процесах суспільного відтворення.

Фінансові резерви створюються лише у грошовій формі, і їх створення є необхідною умовою нормального розвитку економіки.

Основні методи формування фінансових резервів:

• бюджетний (формування резервного фонду бюджету);

• галузевий (створення резервів на рівні міністерств, галузей, відомств);

• госпрозрахунковий (формування фінансових резервів підприємств, установ, організацій);

• страховий (утворення фондів страхових організацій).

Одним із видів бюджетних резервів є резервний фонд Держа­вного бюджету України. Цей фонд створюється в розмірі до 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюджету.

Витрачається резервний фонд на такі цілі:

—фінансування витрат, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями;

—фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ і аварій;

—непередбачені витрати, пов'язані з введенням нових законів;

—інші заходи.


Тема: Фінансова система.

План

1. Сутність фінансової системи.

2. Внутрішня структура фінансової системи.

3. Організаційна структура фінансової системи.

 

Сутність фінансової системи

Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці та відповідною до існуючої моделі економіки.

Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фон­дів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні дер­жави, суб'єктів господарювання, окремих фінансових інститутів, населення для виконання покладених на них функцій і для задо­волення економічних і соціальних потреб.

Фінансова система є сукупністю відокремлених, але взає­мопов'язаних між собою сфер, ланок фінансових відносин, які мають особливості у створенні й використанні фондів фінан­сових ресурсів, відповідний апарат управління та правове за­безпечення.

Фінансову систему розглядають як за внутрішньою будовою, так і за організаційною структурою.

Принципи побудови фінансової системи:

• принцип єдності сфер та ланок;

• принцип їх функціонального призначення;

• принцип самостійності сфер та ланок.

 

Тема: Фінансова політика і фінансовий механізм.

План

1. Сутність та складові фінансової політики.

2. Фінансова стратегія та фінансова тактика.

3. Типи та види фінансової політики.

4. Суть та структура фінансового механізму.

5. Нормативно-правове забезпечення фінансової діяльності в Україні.

 

Тема: Фінансовий контроль.

План

1. Суть, призначення та принципи фінансового контролю.

2. Види, форми та методи фінансового контролю.

3. Органи державного фінансового контролю в Україні.

 

Тема: Фінанси підприємств.

План

1. Сутність та функції фінансів підприємств.

2. Основи організації фінансів підприємств.

3. Фінансові ресурси підприємств.

4. Доходи, витрати та фінансові результати підприємства.

 

Тема: Державні фінанси.

План

1. Сутність і склад державних фінансів.

2. Економічна суть та методи мобілізації державних доходів.

3. Економічна суть і класифікація державних видатків.

 

План

1. Економічна суть та необхідність існування бюджету.

2. Бюджетна система.

3. Сутність і види доходів бюджету.

4. Сутність та класифікація видатків бюджету.

5. Бюджетний дефіцит.

 

Бюджетна система

Сукупність усіх бюджетів країни утворює її бюджетну систему.

Склад і принципи побудови бюджетної системи визначаються державним та адміністративно-територіальним устроєм країни, її економічною системою.

Бюджетну систему України складають:

1) державний бюджет;

2) місцеві бюджети.

До місцевих бюджетів належать: бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місце­вого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Для аналізу і прогнозування економічного та соціального роз­витку держави складаються зведені бюджети.

Бюджетним кодексом України визначені такі принципи побу­дови бюджетної системи:

1) принцип єдності бюджетної системи України забезпечуєть­ся єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класи­фікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бух­галтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бю­джету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання ор­ганів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Самостійність бюджетів забезпечується закріп­ленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напря­мів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відпові­дних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип повноти — до складу бюджетів підлягають вклю­ченню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалісти­чних макропоказниках економічного і соціального розвитку держа­ви та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності — при складанні та виконанні бю­джетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досяг­нення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7)принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між мі­сцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально мож­ливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосеред­нього споживача;

8)принцип цільового використання бюджетних коштів — бю­джетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бю­джетними призначеннями;

9)принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і те­риторіальними громадами;

10) принцип публічності і прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Ра­дою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Бюджетний процес — це регламентована нормами права дія­льність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бю­джетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний процес має чотири стадії:

1. складання проектів бюджетів;

2. розгляд та прийняття закону про державний бюджет, рі­шень про місцеві бюджети;

3. виконання бюджету;

4. підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і при­йняття рішення щодо цього.

Бюджет складається на рік. Цей період має назву бюджетного періоду. Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація вклю­чає:

• класифікацію доходів бюджету,

• класифікацію видатків бюдже­ту,

• класифікацію фінансування бюджету,

• класифікацію боргу.

Бюджетне законодавство характеризується нормативно-пра­вовими актами, що регулюють бюджетні відносини:

• Конституція України;

• Бюджетний Кодекс;

• Закон про Державний бюджет України;

• інші закони, що регулюють бюджетні відносини в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, конт­ролю за їх виконанням;

• нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішення органів АРК, ор­ганів місцевого самоврядування.

Бюджетний дефіцит

Якщо наявні доходи в бюджеті недостатні для фінансування всіх необхідних потреб, то має місце бюджетний дефіцит. Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1) значні інвестиції держави в розвиток економіки;

2) негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;

3) криза в економіці;

4) мілітаризація економіки в мирний час;

5) недосконалість фінансового законодавства.

Розрізняють різні види бюджетного дефіциту. За формою прояву бюджетний дефіцит буває відкритий і при­хований.

Відкритий — це офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит — офіційно не визнається і проявляється у формі завищення обсягів планових доходів і включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Виходячи з причин виникнення бюджетний дефіцит поділя­ється на вимушений і свідомий. Причиною виникнення вимушено­го бюджетного дефіциту є зниження росту валового внутріш­нього продукту та недостатність фінансових ресурсів у країні. Основна причина виникнення свідомого дефіциту полягає в то­му, що держава знижує податкові ставки для стимулювання еко­номіки в період її спаду, а недостатні фінансові ресурси компен­сує позиками за мінімальних процентних ставок.

Джерелами покриття бюджетного дефіциту є внутрішні та зо­внішні запозичення. Зовнішні джерела — це кредити міжнарод­них фінансових об'єднань та іноземних держав, безплатна і без­поворотна фінансова допомога під цільові програми міжнарод­ного значення. Внутрішніми джерелами можуть бути кредити центрального банку, доходи від операцій із цінними паперами.

У світовій практиці використовують два основні методи по­криття дефіциту бюджету:

емісійний (проведення грошово-кредитної емісії") та

беземісійний, який не передбачає додаткового випуску грошей в обіг, а допомагає позбутися дефіциту через за­лучення внутрішніх та зовнішніх джерел.

Можливі такі шляхи подолання бюджетного дефіциту:

• оздоровлення економіки країни;

• перебудова податкової системи в напрямку зменшення по­даткового тягаря і стимулювання ділової активності;

• скорочення бюджетних дотацій;

• зменшення фінансування державних інвестицій;

• запровадження обов'язкового медичного страхування;

• економне й цільове витрачання бюджетних коштів;

• посилення контрольної роботи за своєчасною й повною сплатою податків;

• скорочення видатків на управління й оборону;

• використання неемісійних джерел покриття бюджетного дефіциту та ін.

 

 


План

1. Економічна сутність та функції податків.

2. Характеристика елементів та класифікація податків.

3. Податкова система і податкова політика держави.

 

Тема: Місцеві фінанси.

План

1. Суть та роль місцевих фінансів.

2. Місцеві бюджети: суть, значення, структура.

3. Міжбюджетні відносини.

4. Види міжбюджетних трансфертів.

 

Міжбюджетні відносини

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи та видами бюджетів, проведене у відповідності до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке немож­ливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видат­ків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

У складних процесах бюджетного регулювання необхідно ві­докремлювати вертикальне та горизонтальне бюджетне регулю­вання. Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпе­чення необхідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирі­шення цього завдання досягається шляхом розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування визначених видатків.

Горизонтальне бюджетне регулювання покликане усунути розбіжності в рівнях бюджетної забезпеченості в розрізі бюдже­тів місцевого самоврядування.

У вітчизняній бюджетній практиці застосовуються такі два методи бюджетного регулювання:

1) метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних по­датків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

2) надання фінансової допомоги бюджетам у певній визначе­ній сумі (бюджетні трансферти).

 

План

1. Суть і призначення державних цільових фондів.

2. Класифікація державних цільових фондів.

3. Фінансовий аспект діяльності Пенсійного фонду України.

4. Джерела формування та напрями використання Фонду со­ціального страхування з тимчасової

втрати працездатності.

5. Фонд соціального страхування на випадок безробіття: при­значення, джерела формування.

6. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України.

7. Фонд соціального захисту інвалідів.

План

1. Суть, функції, форми та класифікація державного кредиту.

2. Суть та види державного боргу.

3. Обслуговування державного боргу.

4. Поняття та методи управління державним боргом.

 

Тема: Страхування.

План

1. Економічна сутність та функції страхування.

2. Організація страхування та характеристика страхових коштів.

3. Класифікація галузей і видів страхування.

4. Форми страхування.

 

Форми страхування

Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах.

Добровільне страхування — форма страхування, що здійсню­ється на підставі добровільно укладеного договору між страхови­ком і страхувальником згідно з правилами страхування, які роз­робляє страховик. Добровільному страхуванню підлягає: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування інвестицій, страхування судових ви­трат, страхування фінансових ризиків, страхування вантажів і ба­гажу, страхування кредитів, інші види добровільного страхуван­ня.

Обов'язкове страхування — форма страхування, що ґрунту­ється на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Такому страхуванню підлягає: страхування спортсменів вищих категорій, авіаційне страхування, страхуван­ня цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування засобів водного транспорту, страхування об'єктів космічної діяльності, страхування тимчасової втрати працездат­ності, повної чи часткової втрати працездатності, на випадок без­робіття, інші види.

 


Тема: Фінансовий ринок.

План

1.Фінансовий ринок, його елементи.

2. Функції, структура та інструменти фінансового ринку.

3. Характеристика валютного та кредитного ринку.

4. Сутність ринку цінних паперів.

Конспект лекцій по теорії фінансів.







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.