Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема: «ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ КОСМОЦЕНТРИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ»





Цілі та завдання заняття: дослідити генезис світової філо­софії, акцентуючи увагу на космоцентризмі античної філософії, теоцентризмі середньовічної, антропоцентризмі філософії епохи Відродження, наукоцентризмі філософії Нового часу. Особливо виділити як домінантні проблеми онтології та гносе­ології, які у німецькій класичній філософії набувають рис уні­версальності, системності, прагнучи вийти на методологічні проблеми доцільної активності суб'єкта. Проаналізувати соціокультурний контекст філософствування, соціальну обумов­леність появи філософських ідей у конкретні історичні періо­ди як відповідь на виклики часу.

ПЛАН

  1. Зародження та розвиток філософії Стародавнього Сходу (Стародавня Індія, Китай, Вавилон, Єгипет). 2. Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії. 3. Космологічно-онтологічний характер давньогрецької думки (мілетська школа, натурфілософія Геракліта, піфагореїзм, елейська школа). 4. Атомістичний матеріалізм (Левкіпп, Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар). 5. Софісти та їх роль в античній культурі. 6. Сократ і сократичні школи. 7. Система об’єктивного ідеалізму Платона. Вчення про «ідеї», погляди на суспільство та державу. 8. Вчення Аристотеля про субстанцію, душу, людину, теорію пізнання, державу і суспільство. 9. Основні філософські школи епохи еллінізму.

Теми доповідей та рефератів

1. Основні принципи періодизації історико-філософського процесу.

2. Енциклопедичний характер систематизованих, філософсь­ких уявлень античних філософів.

3. Платонівська «ідеальна держава» і сучасність.

4. Раціональний зміст гегелівської діалектики.

5. Антична філософія й західноєвропейська культура: пошук ідентичності.

6. Сократ: проблема людини та діалогічної природи філософського знання.

7. Проблема знання у філософії Арістотеля.

 

Ключові поняття та терміни

Веди – збірник священних пісень та жертовних формул, урочистих гімнів та магічних заклинань, які використовувалися при жертвопринесенні. Всього таких вед чотири – Ригведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа.

Брахман – вища абсолютна реальність, абстрактна вища сила, яка інколи втілює частину своїх реалій у вигляді явищ.

Атман – одне з головних понять релігійно-міфологічної системи індуїзму. У ведичній літературі (Упанішадах) означає суб’єктивну, психологічну.

Ахімса – релігійно-етичний принцип (обов’язок) – незаподіяння зла живим істотам, характерне для індуїзму, буддизму та джайнізму.

Пуруша – вище духовне начало, вища душа, частиною якої є душа індивіда.

Дхарма – багатозначний термін, який позначає буддійську доктрину, буддійський закон та першоначала Всесвіту.

Карма (від санскрит. – дія, обов’язок, діяльність). У релігійно-філо­софських системах Стародавньої Індії – певна визначеність наперед людського життя (долі), мета якої – провести людину через випробування, щоб вона шляхом самовдосконалення досягла найвищої мети морального розвитку – мокші.

Нірвана (від санскрит. – згасання) – центральне поняття релігійної філософії буддизму та джайнізму, означає повне звільнення людської душі від безперервного потоку перевтілень, страждань (Санжари) та злиття з духовною першоосновою світу.

Увей – (кит. недіяння) – поняття релігійно-філософської системи даосизму, яке означає відсутність цілеспрямованої діяльності, що не співвідноситься з процесом природного світопорядку, у вузькому сенсі – уникнення будь-якої діяльності, що заважає досягненню Дао.

Небо – верховне божество та вище уособлення розуму, доцільності, справедливості та доброчинності. Претендуючи на спорідненість з Небом, китайські правителі почали називати країну Піднебесною, а себе – синами Неба. Для них ототожнення себе з Небом означало взяти на себе відповідальність за весь світ.

Концепція Іньян – поділ всього сущого на два начала – жіноче та чоловіче. Чоловіче начало (ян) асоціювалося з сонцем і всім світлим, яскравим, сильним. Жіноче начало (інь) було пов’язане з місяцем, з усім темним та холодним. Обидва ці начала тісно взаємопов’язані та гармонічно взаємодіють.

Дао (шлях) – загальний Закон і Абсолют. Дао панує усюди і в усьому, завжди і безмежно. Його ніхто не створив, але все, що відбувається, пов’язано з ним. Постійне і невичерпне воно дає початок і форму усьому сущому. Дао проявляється через свою еманацію – «де».

Космоцентризм (від давньогрец. «космос» – порядок, краса, влаштування) – розуміння Всесвіту як розумного та закономірно впорядкованого.

Стоїцизм – напрям давньогрецької філософії епохи еллінізму, який, зосереджуючись на етичних проблемах, проповідував незворушність, відсторонення від благ і радощів життя.

Скептицизм (від грец. той, що розглядає, досліджує) – філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості досягнення істини, здійснення ідеалів та ін.; давньогрецька філософська школа ІV-ІІІ ст. до н.е., яка сповідувала ці ідеї.

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

3. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Каравела, 2001. 448 с.

5. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. К.: Вікар, 1997. 584 с.

Семінарське заняття № 3

Тема: «ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА, ЇЇ ТЕОЦЕНТРИЗМ»

 

Цілі та завдання заняття: дослідити динаміку збагачення су­часної світової філософії новими підходами до аналізу реалій, но­вими концептуальними звершеннями та методологічним інстру­ментарієм для осмислення екзистенційних проблем людського буття, можливостей використання наукових та позанаукових ме­тодів пізнання світу в цілому та статусу людини в сучасному світі, виявити соціальну обумовленість появи філософських ідей як відповідь на виклики часу; систематизувати основні течії, підхо­ди, напрямки сучасної західної філософії, виявити їх методологіч­ний потенціал для аналізу суперечностей сьогодення.

ПЛАН

  1. Особливості середньовічної філософії. Реалізм та номіналізм. 2. Християнська апологетика. 3. Патристика. Вчення Августина Аврелія. Проблема співвідношення віри і розуму. 4. Схоластика. Філософська система Фоми Аквінського. Проблема універсалій. 5. Містика як провідний напрям середньовічної філософії.

Теми доповідей та рефератів

1. Перехід від класичної філософії до некласичної.

2. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.

3. Аналітична філософія.

4. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемологічного анархізму.

5. Аврелій Августин – засновник християнської антропології.

6. Філософський містицизм.

7. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії.

Ключові поняття та терміни

Теоцентризм – основна риса філософії епохи Середньовіччя, відповідно до якої реальністю, яка визначає все суще, є не природа і не людина, а Бог.

Аскетизм (від грец. вправа, подвиг) – моральний принцип, сутність якого полягає у відмові життєвих благ, придушенні природних бажань з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.

Віра – особливе ставлення до реальних або уявних об’єктів (явищ), коли їх істинність приймається без теоретичного й практичного доведень.

Гріховність – релігійний термін, що означає природну неповноцінність людського буття, його внутрішню ущербність, що виявляється у відмові від духовної єдності з Богом і виборі зла.

Догмат (від грец. закон, правило, постанова) – в середньовічній філософії означає головне положення того чи іншого віровчення, яке приймається без доказів (як безперечна істина).

Екзегеза – (від грец. витлумачую) – метод трактування біблійних істин без зміни їх сутності, використовувався в середньовічній філософії (апологетиці, патристиці, схоластиці) під час вивчення Святого Письма.

Есхатологія (від грец. кінцевий та вчення) – релігійне вчення про остаточну долю людства (складова будь-якої релігійної ідеології).

Молитва – у монотеїстичних релігіях провідна форма словесного спілкування людини з Богом.

Патристика (від лат. падре – отець) – вчення отців церкви з тлумачення, обґрунтування християнства; форма філософії раннього Середньовіччя.

Апологетика (від давньогрец. захист вчення) – обґрунтування та захист християнського вчення; одна з форм філософії раннього Середньовіччя.

Схоластика (від грец. школа) – середньовічна форма філософії та її викладання; тип філософського мислення.

Томізм – офіційна філософська доктрина католицького християнства, що ґрунтується на вченні Томи Аквінського.

Одкровення – надприродне безпосереднє отримання істини, яке існує лише серед обраних людей у момент їхнього містичного просвітлення.

Провіденціалізм (від лат. – передбачення, провидіння) – релігійно-філософське розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога.

Теодіцея – (від грец. бог, справедливість, букв. “боговиправдання”) релігійно-філософське вчення, метою якого є доведення того, що існування зла у світі не заперечує уявлень про Бога як абсолютне добро.

Теологія – раціональна систематизація віровчення тієї чи іншої релігії.

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. 165 с.

4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

5. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Каравела, 2001. 448 с.

6. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. К.: Вікар, 1997. 584 с

7. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. К.: Вища шк., 1995. 455 с.

8. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

 

Семінарське заняття № 4







ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.