|
|
Способи оволодіння діяльністюАвтоматизовані, свідомо, напівсвідомо і несвідомо контрольовані компоненти діяльності називаються відповідно вміннями, навичками і звичками. Уміння - це елементи діяльності, що дозволяють що-небудь робити з високою якістю, наприклад точно і правильно виконувати яку-небудь дію, операцію, серію дій або операцій. Вміння звичайно містять у собі автоматично виконувані частини, що називаються навичками, але в цілому являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, принаймні в основних проміжних пунктах і кінцевої мети. Вміння та навички діляться на кілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні та практичні. Рухові включають різноманітні руху, складні і прості, складові зовнішні, моторні аспекти діяльності. Є спеціальні види діяльності, наприклад спортивна, цілком побудовані на основі рухових умінь і навичок. Пізнавальні вміння включають здібності, пов'язані з по позовом, сприйняттям, запам'ятовуванням і переробкою інформації. Вони співвідносяться з основними психічними процесами і передбачають формування знань. Теоретичні уміння та навички пов'язані з абстрактним інтелектом. Вони знаходять своє вираження у здатності людини аналізувати, узагальнювати матеріал, будувати гіпотези, теорії, робити переклад інформації з однієї знаковою системи в іншу. Такі вміння та навички найбільше проявляються у творчій роботі, пов'язаної з отриманням ідеального продукту думки. Ще один елемент діяльності - це звичка. Від вміння і навичок вона відрізняється тим, що являє собою так званий непродуктивний елемент діяльності. Якщо вміння та навички пов'язані з рішенням якої-небудь завдання, що передбачають отримання будь-якого продукту й достатньо гнучкими (в структурі складних умінь), то звички є негнучкою (часто і нерозумну) частиною діяльності, яка людиною виконується механічно і не має свідомої мети або явно вираженого продуктивного завершення. На відміну від простї навички звичка може певною мірою свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і корисної. Звички як елементи діяльності являють собою найменш гнучкі її частини. Навичка - доведена до автоматизму шляхом багаторазових повторень дія; критерієм досягнення н. служать тимчасові показники виконання, а також той факт, що виконання не вимагає постійної й інтенсивної уваги (контролю). Н. можуть бути не тільки руховими, але й перцептивними, мнемічними, розумовими, мовними і т. п. Величезна кількість спеціальних Н. пов'язано із здійсненням різних видів діяльності (побутової, навчальної, професійної). Н. властиві людям і тваринам. У динамічну структуру н. входять когнітивні компоненти: сенсомоторний образ робочого простору, образ виконавчого акта, програма дії та контроль (поточний і кінцевий) за його здійсненням, а також виконавчі (моторні) компоненти, включаючи корекційні процеси. Взаємовідносини між перерахованими компонентами рухливі. Між ними можливий «обмін» часом і функціями, що забезпечує точне та своєчасне виконання дії при досить широкому діапазоні зовнішніх обставин і внутрішніх умов його здійснення актів та забезпечення виконання доцільних і розумних дій.
Поняття про звичку Звичка - це тенденція чи потреба здійснювати ті чи інші автоматизовані акти. Звички спонукають людину діяти певним чином; як і навички, вони можуть бути корисні і шкідливі Найпростіші форми поведінки, як відомо, засновані на інстинктивних діях. Елементи розумового поведінки з'являються в тих випадках, коли поведінка спирається на відображення співвідношення між предметами (поява так званих обхідних дій), і особливо при використанні предметів як знаряддя. Багато наших вчинків і особливостей поведінки з часом стають звичками, тобто автоматичними діями. Автоматизуючи наші дії, звичка робить рухи більш точними і вільними. Вона зменшує ступінь свідомої уваги, за допомогою якої відбуваються дії. С.Л.Рубинштейн зазначав, що формув. звички означає появу не стільки нового вміння, скільки нового мотиву чи тенденції до автоматичного виконання дій. Іншими словами, звичка - це дія, виконання якої стає потребою. З формуванням звички пов'язано зсув мотиву дії. Якщо спочатку дія спонукається мотивом, лежачим поза нею, то з виникненням звички мотивом стає сама потреба у виконанні даної дії. Звички формуються в процесі кількаразового виконання дії на тій стадії її освоєння, коли при її виконанні вже не виникає певних труднощів вольового або пізнавального характеру. При цьому вирішальне значення набуває викликане самим функціонуванням діями фізичне і психічне самопочуття, фарбуються позитивним емоційним тоном «Приємного задоволення». Звички можуть виникати в будь-якій сфері діяльності і охоплювати різні сторони поведінки людини. Життєво важливі, суспільно цінні звички полегшують формування позитивних рис особистості, дотримання правил поведінки в суспільному і особистому житті, негативні - дезорганізують поведінку. Формування корисних звичок і боротьба з шкідливими є найважливішими завданнями виховання. Придбання звички з фізіологічної точки зору є не що інше, як навчання в мозкових структурах стійких нервових зв'язків, що відрізняються підвищеною готовністю до функціонування. Система таких нервових зв'язків служить основою більш-менш складних форм поведінкових актів, які І.Павлов назвав динамічними стереотипами. У комплекс нервових структур, що забезпечують звичний образ дій, як правило, включаються і механізми емоційного реагування. вони викликають емоційно позитивні стану в період реалізації звички і, навпаки, народжують негативні переживання в обставинах, що заважають її здійсненню.
47.Потреби як джерела активності людини. Проблема актвності людини – проблема суб’єктивного реагування особистості на вплив біосоціального середовища. Відовідь на питання чому,навіщо людина так робить, що нею керує? – призводить до розкриття мотиваційної сфери. Мотив. (спонукальна причина дій і вчинків). Мотивація.(процес, що стимулює в підтримує поведінкову активність+система чинників, що поведінку детермінують). Мета. Мотивація – детермінація, що реалізується через психіку (Рубінштейн). Мотив 1) як біологічний спонукач. «драйв». Психофізіологічний імпульс активності. 2) інстинктивний спонукач, має біологічну природу. Пояснює лише динамічні характеристики пов’язані з природними неусвідомленими потягами. 3) емоційний спонукач. 4) потребнісний спонукач. (мотив- предмети потреб, саі потреби, самі інтереси). 5) усвідомлений спонукач. (формування мотиву через усвідомлення бажань, прагнень, намірів). 6) інтегральний, цільний спосіб організації діяльності. (поєнує когнітивні, потребнісні, регулятивно-виконавчі функції). Вважається, що лише оин психологічний феномен з цих може бути основою для формування мотиву. Найпоширеніша думка про потребу як про єдине джерело активності людини.
4 9. Мотиви у структурі діяльності. 1. Сутність мотиву. Потреба - це недостаток суб"єкта у чомусь конкретному. Мотив - обґрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об"єктивному і суб"єктивному оточенні. Потреби, опосередковані складним психологічним процесом мотивації, виявляють себе психологічно у формі мотиву поведінки. Перш, ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою: суб"єктивної та об"єктивної сторони потреби; дії, спрямованої на її задоволення; Схема переходу потреби в мотив: 1етап.- Потреба (нестаток у чомусь) 2 етап- Мотивація (усвідомлення потреби) 3 етап - Мотив (обґрунтування рішення) - обґрунтування рішення може супроводжуватися внутріособистісними конфліктами, оскільки різноманітні потреби можуть співіснувати і суперечити одна одній. 2. Роль мотиву у структурі д-сті.(основне у відповіді!) "Мотив" - одна із складових д-сті. Без мотиву д-сті не буває. -Найважлива хар-ка мотиву - це його здатність породжувати д-сть, яка спрямована на деяку зміну життєвого світу людини. Відомо, що така властивість притаманна і іншим об"єктам та явищам дійсності, які включені в д-сть, але вони не здатні за відсутності мотиву породжувати д-сть.- мотив спонукає д-сть до таких змін, які є необхідними для задоволення потреб. Іншими словами, завдяки мотиву у су"єкта виникає необхідність здійснити за допомогою д-сті ті чи інші зміни у своєму життєвому світі. - Зміст д-сті не визначається лише предметним змістом потреби, яка задовольняється завдяки цій д-сті. Людина враховує ситуацію, наявність суб"єктивних та об"єктивних можливостей, наявність або відсутність протилежних потреб, а також таких, які діють в одному напрямку з основною потребою. І лише потім на підставі мотиву суб"єкт виправдовує, санкціонує дану поведінку. Мотив перебивається як суб"єктивна підстава діяти саме таким чином. - Мотив впливає на д-сть опосередковано, через мету. Для встановлення предмету як мети д-сті, необхідно усвідомити його як такий, що співвідноситьтся з мотивом. І надалі, при виникненні такої потреби, мотив буде спонукати до оволодіння саме цим предметом, якщо не зміниться зовнішня ситуація.
50.Проблема класифікації потреб. Сплутаність розуміння понять мотиву, мотивації потреби. Потребу і мотивацію часто вважають одним і тим же. Мюррей (потреба – конструкція, що являє силу мозку). Зовнішньо виявляються в *типових поведінкових реакціях і тенденціях. *типових способах дій. * пошуку, уникненню або відборі, селективність уваги й реагування. *характерних емоціях і почуттях. *задоволення після досягнення певного результату *незадоволення вразі невдачі. Дві групи: первинні (вісцерогенні), вторинні (психогенні: агресія, афіліація, домінування, захист, гра, уникнення шкоди, повазі, приниженні). Маслоу. *фізіологічні потреби *потреба в безпеці *в любові, прихильності,дружбі *повазі, визнанні *само актуалізації. Також виділяє когнітивні та естетичні. Дифіцитарні потреби, Б-потреби6 спрямовані на віддалені цілі. (те ж саме з любовю) Макклелланд. Успіх, афіліація, влада. Вітчизняна клас. Метаріальні, духовні, соціальні. Ломов. Базисні, похідні(естетичні, навчання), вищі(творчість, творча праця).
51)мотиви і цілі діяльності (кудріна) Мотиваційно смислові та цільові детермінанти створюють цілісний комплекс регуляції діяльності.Мотиви впливають на діяльність, її загальний характер та ефективність опосередковано – через цілі.Мета – усвідомлюваний образ майб результату дій. На відміну від цілей мотиви усвідомлюються людиною.Мотив діяльності завжди 1 а цілей багато.Мета діяльності завжди залежить від мотиву.Мотив спрямовує сили людини в напрямку до задоволення її потреб.Смисл мети визначається її відношенням до мотиву. Інколи мета і мотив можуть збігатися, тоді передбачуваний результат дії й буде тим, що спонукає та спрямовує дія-сть.Цікавими є ситуації коли мотив і мета не збігаються, мотиви не усвідомлюються. Тут має місце неадекватність відображення мотуву в свідомості у вигляді особистісного смислу відповідного предмету, що і призводить до постановки цілей, які не відповідають мотиву.Міра розбіжності мотиву й мети може бути різною.Особливо коли мета задається людині зовні.Людина починає розшукувати мотив який відповідає даній меті і тим самим створює смисл відповідної дії. Якщо мотиву немає, то спонука формується на мотиві уникнення покарання.Мотив може заважати усвідомленню мети, якщо він не співпадає з її об’єктивним значенням, тобто тоді, коли об’єктивний результат дії є непривабливим для С. Вплив мотиву на мету полягає також в оцінці ймовірності її досягнення. Більш бажана подія здається більш ймовірною. Також є вплив характер якого змінюється залежно від її усвідомлення. Чим чіткіша мета, тим більш активним є мотив її досягнення.(закон «спеціальної детермінації волі»): при більш чіткій та визначеній меті зусилля волі, а отже й активність мотиву є більшою.Активність мотиву є функцією усвідомлення віддаленості досягення мети в часі і просторі. Халл встановив закономірність «градієнт мети»: в міру наближення до мети ступінь активності мотиву збільшується. Г.М.залежить від: - початкової сили мотиву;-від змісту мотиву. Активність мотиву залежить від усвідомленя міри здійснення мети. Потреби та мотиви Потреба, опосередкована складним психологічним процесом мотивації, виявляє себе психологічно у формі мотиву діяльності або поведінки. Потреба – це нестача суб’єкта в чомусь конкретному, а мотив – обгрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об’єктивному й суб’єктивному середовищі. Перш ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою об’єктивної й суб’єктивної сторін потреби й дії, спрямованої на її задоволення. Схема переходу потреби в мотив: потреба – мотивація – мотив(нестача у чомусь)–(усвідомлення потреби)–(обгрунтування рішення). Мотивом може стати тільки усвідомлена потреба й тільки в тому разі, якщо задоволення цієї конкретної потреби, багаторазово проходячи через етап мотивації, безпосередньо переходить у дію. З часом, якщо дія стала звичною, між потребою та дією встановлюється прямий зв’язок. Процес мотивації, здійснений раніше, залишається в неактуалізованому стані. Напр: людина кожного дня йдучи на роботу навіть не замислюється над тим чому вона це робить, які потреби спонукають її працювати. Відповідне рішення було обгрунтоване людиною раніше. Отже, мотив є результатом мотивації і являє собою внутрішню психологічну активність, що організовує та планує діяльність і поведінку, спрямовану необхідністю задоволення потреби. В процесі мотивації потреба дістає одну із своїх суттєвих властивостей – предметність. Предмет, який відповідно до мотиваційної концепції О.М.Леонтьєва, розглядається як мотив, може бути „матеріальним, ідеальним, таким, який чуттєво сприймається або існує лише в уяві, у мисленнєвому плані”. Визначаючи місце мотиву серед чинників, які мотивують людську діяльність, розглянемо таку класифікацію: - потреби та інстинкти як джерела активності, які пояснюють, чому організм взагалі приходить до стану активності; - мотиви як причини, які визначають вибір спрямованості поведінки, а також те, заради чого здійснюється вибір саме цих актів поведінки; - емоції, суб’єктивні переживання, установки, які дають відповідь на запитання про те, яким чином регулюється динаміка поведінки. Джерелом спонуки виступають потреби й особистісні цінності суб’єкта. Вони мають стійкий понадситуативний, понаддіяльнісний характер, який разом з їх множиною викликає необхідність визначення спрямованості поведінки у кожній конкретній ситуації. Установка є тим психологічним механізмом, який „зсередини” управляє діяльністю відповідно до спрямованості, заданої мотивом. Кожна діяльність має єдиний мотив, з яким вона пов’язана взаємно-однозначно; у свою чергу, мотив має чисельні зв’язки з різноманітними потребами. Отже, мотив ніби прив’язаний до конкретної діяльності: у кожної діяльності є лише один мотив; він виникає одночасно з нею і припиняє своє існування разом з нею. Мотив формується на основі актуальних потреб та особливостей ситуації; перші зумовлюють необхідність саме даної конкретної спрямованості діяльності, другі – її можливість. Однією з найважливіших характеристик мотиву є його здатність породжувати діяльність, яка срямована на деяку зміну життєвого світу суб’єкта. Мотив спонукає людину до таких змін, які є необхідними для задоволення потреб. Тбт завдяки мотиву у суб’єкта виникає необхідність здійснити за доп діяльності ті чи інші зміни у своєму життєвому світі. Критерієм цього виступає необхідність реалізації (задоволення) потреб суб’єкта.
М.-складне інтегральне утворення. Межі: потреба, намір щось зробити, спонукання до дій. Стимули не входять до структури. Псих.компоненти мотиву входять до складу 3 блоків: *потребнісний блок.(біологічні, соціальні, обов’язку) *блок «внутрішнього фільтра».(моральний контроль,оцінку зовнішніх ситуацій, оцінку власних можливостей, те чому людина віддає перевагу). *цільовий блок (образ предмета, що може задовольнити потребу, опредметнена дія, потребнісна мета. Ці компоненти в свідомості можуть виявлятися в вербалізованій чи в образній формі, але не всі одночасно. З кожного блоку береться по одному компоненту. Вибудовуэться ланцюг. З цих цеглин вибудовуэться мотив. Образ цього мотиву закладаэться в память людини і зберігається там не лише протягом виконання дії і діяльності, а й після завершення. Тому про мотиви можна судити ретроспективно. Набір може бути різноманітним. Проте зовнішня схожість структури мотиву двох людей ще не говорить про його тотожність змістовну. Окрім горизонтальної структури мотиву є ще вертикальна структура. До складу мотиву можуть входити один чи два компоненти одного блоку, один з них при цьому буде провідним, буде мати головну роль, а інші-супутні. Наприклад мета-здобуття освіти, мотиви: стати психологом, підвищити соціальний статус. Структура мотиву є таким чином багатокомпонентною, вона може відображати декілька цілей.
  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|