Нормативні акти церковного права XVII

Джерела церковного права не зазнали суттєвих змін. Царський уряд, зважаючи на ту величезну роль, яку відігравала в суспільно-політичному житті українська православна церква, надалі забезпечив їй особливі права й дозволив користуватися старими правовими джерелами. Навіть після підпорядкування київського митрополита московському патріархові царський уряд зберіг місцеві церковні суди. Грамотою від 15 грудня ] 1686 р. московському патріархові заборонялося втручатися в діяльність українських церковних судів і приймати скарги на їх рішення. І лише у XVIII ст., зі зміною загального становища церкви в державі та посиленням утручання самодержавства в діяльність судів Української православної церкви, згідно з царським указом від 10 квітня 1786 р. перше місце серед основних джерел права Української православної церкви посів російський Духовний регламент.

Джерела права Української православної церкви того періоду умовно поділяють на дві групи. До першої відносять ті, що регулювали загальне становище церкви в суспільстві й державі. Сюди належали: Духовний та Монастирський регламенти; Статут про чинонаступництво церковне; укази імператорської влади; постанови урядового Синоду; постанови російського патріарха. До другої - джерела, в яких закріплювалися догми християнської православної віри. Це - канони або "кормчі книги"; правила, прийняті соборами Російської церкви; правила святих апостолів; нова заповідь Юстиніана; книги Святого Письма.

Речове право включало право власності, право володіння та права на чужі речі (сервітутне право). Основним джерелом цивільного права (в тому числі речового) був Кодекс 1743 року.

Поняття володіння в українському праві другої половини XVII – XVII ст.

Цивільне право Гетьманщини в поняття володіння вкладало двояке значення:

а) самостійний правовий інститут, незалежний від права власності;

Володіння визначалося як фактичне панування особи над річчю, поєднане з наміром ставитися до неї, як до своєї!!!

Розрізнялося декілька видів володіння, і в основу поділу був покладений спосіб його набуття. За способом набуття володіння розрізняли

Поняття власності в українському праві другої половини XVII – XVIII ст.

Право власності, за Кодексом, було основним речовим правом і розумілося як право володіти, використовувати, передавати, дарувати, відписувати, міняти й заставляти майно за власною волею та потребою!

Інститут права власності, за Кодексом, для свого часу досягнув високого рівня, врегульовуючи відносини у питаннях володіння, користування, розпорядження особами, що належали до різних станів, майном, зокрема землею.

В другій половині XVII-XVIII ст. були два головні різновиди власності на землю:

- вотчина або “зуполне володіння ” (являла собою володіння на правах повної власності. Ця земельна власність могла бути об’єктом купівлі, продажу, спадкування, міни тощо)

- тимчасове володіння (надавали особам на строк державної або військової служби).

Всі способи набуття права власності цивільне право Гетьманщини за Кодексом поділяло на:

- первинні (заволодіння, або займанщина, природний приріст, знайдення загублених речей);

- похідні або вивідні (державні акти (царські жалувані грамоти, гетьманські універсали, листи полковника), судові рішення (декрети), договори).

- передання права іншим суб’єктам за договором;

- знищення речі незалежно від того, чи сталося це внаслідок її загибелі, споживання чи інших причин, або за давністю.

У Гетьманщині були наявні три форми власності:

1) загальнодержавна, або загальновійськова;

Названі форми власності не суперечили одна одній, а навпаки, мирно співіснували.

Українське зобов’язальне право другої половини XVII – XVIII ст.

Зобов'язальне право було найбільш розвиненим з усіх інституті цивільного права Гетьманщини (А. Яковлів, В. Кульчицький). Зобов'язання як правовий інститут у тогочасній Україні розумілись як право на майно особи, яка не виконала договору чи заподіяла якусь шкоду. Тому розрізняли зобов'язання, що випливали з договорів, і зобов'язання із заподіяння шкоди.

Під зобов'язанням розуміли право на майно особи, котра не виконала договір чи заподіяла шкоду. Інакше кажучи, зобов'язання - це такі правові відносини, згідно з якими одна особа мала право вимагати від іншої особи вчинення певних дій або утримання від них!!!

Сторона, що мала право вимагати, називалася кредитором або вірителем, а сторона, зобов'язана виконати вимогу кредитора, - боржником. Зміст вимоги кредитора був його правом на певну поведінку боржника, яка проявлялася в позитивній чи негативній дії. Тому предметом зобов'язання завжди була дія, що мала певне юридичне значення і певні правові наслідки. "Права" передбачали правовий захист порушених зобов'язальних прав.

- односторонні (зобов’язувалась одна сторона);

Договором вважалася згода осіб під час здійснення будь-якої правової дії або утримання від її здійснення.

Договір набирав юридичної сили за певних умов:

- якщо сторони виявили волю, спрямовану на його укладення;

- якщо визнана законність договору і він оформлений відповідно до встановлених вимог;

- за умови подання та реєстрації до урядових (судових) книг письмових договорів;

- за наявності мети договору і спроможності його виконання.

Зобов’язальне право Гетьманщини було ефективним засобом регулювання інтенсивно зростаючих товарно-грошових відносин у першій половині XVIII ст. Передбачені у Кодексі договори забезпечували надійну правову основу для подальшого розвитку ділових відносин. Багато договорів були вдосконалені у наступні періоди розвитку цивільного права України і, пристосовані до нових умов, збереглися в сучасному цивільному праві.

Зміни у змісті договорів в українському праві др. Пол. 17-18 ст.

- укладена між Гетьманщиною та Річчю посполитою;

- під юрисдикцію козацької амністії входили Брацлавське Чернігівське та Київське воєводства;

- перебування польських військ на цих територіях заборонялося;

- Київському митрополитові обіцяно місце в сенаті;

- підтверджувалися права козаків на власний суд;

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:

Нормативні акти церковного права XVII – XVIII ст.