|
|
СИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ТА УМІНЬ МОВЛЕННЯСтр 1 из 11Следующая ⇒ 1.Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов. 2.Класифікація вправ для формування навичок та вмінь мовлення.
1. Навичку визначають як автоматизовану дію. Щоб досягти рівня навички, мовленнєва дія має набути таких якостей як автоматичність, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкої втомлюваності. Автоматизованість – одна з найголовніших якостей навички. Вона передбачає певну швидкість виконання операцій, що входять до дії, її цілісність та плавність, послаблення напруження. Стійкість – підготовленість навички протистояти негативному впливу з боку інших навичок. Вона досягається шляхом об”днання різних труднощів, які досі долалися окремо. Гнучкість – здатність навички 1) включатися в новій ситуації; 2) функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі. Гнучкість можна забезпечити завдяки різноманітності та варіативності ситуацій, що лежать в основі вправ. Уміння можна визначити як оптимальний рівень досконалості мовленнєвої діяльності. Відповідно до чотирьох видів мовленневоі дїяльності виділяють чотири основних уміння: уміння говорити, уміння писати, уміння читати, уміння аудіювати. Продуктивні уміння –говоріння та письмо - складаються на грунті репродуктивних навичок: граматичних (навичок вибору морфологосинтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення); лексичних (навичок вибору, сполучення, реалізації лексичної одиниці); фонетичних навичок (навичок артикулювання та інтонування); каліграфічних та орфографічних навичок письма (навичок графічного зображення мовлення та написання слів). Рецептивні уміння – аудіювання та читання –складаються на грунті рецептивних навичок: граматичних (навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур усного та писемного мовлення); лексичних (навичок розпізнавання та розуміння лексичних одиниць);слухових (навичок сприймання та розуміння звуків, звукосполучень, інтонації), перцептивних (навичок спрймання та розпінавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.
Етапи формування навички. Перший етап (орієнтовно-підготовчий): на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом – граматичним, лексичним, фонетичним і виконують окремі мо вленнєві дії за зразком або за правилом. На другому етапі має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках-слова або словосполучення). На третьому етапі має місце подальша автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні понадфразової єдності.
2.Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення.. Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення. Кожна вправа має три- або чотирифазову структуру. Перша фаза – завдання. Друга фаза – зразок виконання. Третя фаза – виконання завдання. Четверта фаза – контроль, взаємоконтроль або самоконтроль.
Вправи поділяються на види та типи у залежності від критеріїв класифікації. Виділяють шість критерів класифікації вправ – 2 головні та 4 допоміжні. До головних критеріїв класифікації вправ відносять 1) спрямованість вправи на прийом або видачу інформації та 2) критерій комунікативності. Допоміжними критеріями є 1) місце виконання вправ, 2) функція в навчальному процесі, 3) роль рідної мови, 4) спосіб виконання. За критерієм спрямованості вправ на прийом / видачу інформації вправи поділяються на рецептивні, рецептивно-репродуктивні, репродуктивні, продуктивні. В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні структури, розуміє усне чи писемне висловлювання. В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний матеріал (слово, звук, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними, бо учень спочатку сприймає певну вербальну інформаіцію від диктора, учителя або з підручника, а вже потім репродукує її повністю або частково. У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (від рівня речення до рівня тексту) в усній або письмовій формі. Якщо продукуванню висловлювання передує сприймання і розуміння тексту, то вправа –рецептивно-продуктивна. Розглянемо типи вправ, які виділяються за критерієм “комунікативність”. Комунікативні вправи -спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності мовою, що вивчається. В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах на рівні фрази та понадфразової єдності. Основні визначальні якості даного типу вправ –наявність мовленнєвого завдання і ситуативності. Якщо одна з цих ознак відсутня –вправу не можна віднести до умовно-комунікативних. В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі. Основні та додаткові критерії та відповідні їм типи вправ наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Таблиця 2
  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|